Ухвала суду № 138782758, 04.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

04 серпня 2026 р. Справа № 902/1042/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп": Калачик В.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від АТ КБ "ПриватБанк": Глущенко Н.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1042/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1042/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 13.10.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/1042/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі.

При цьому, 20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 03.03.2026 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі №902/1042/25, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючою реструктуризацією) Белінською Н.О. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду на 15.04.2026 року.

09.04.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 08.04.2026 року (вх. № 01-32/526/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 50 338,70 грн у справі № 902/1042/25.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року (вх. № 01-32/526/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25 до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2026 р. о 10:30 год..

Також, ухвалою суду від 03.08.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. та представника АТ КБ "ПриватБанк" Глущенко Н.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1042/25, яке призначено на 04.08.2026 року о 10:30 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 04.08.2026 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились арбітражний керуючий Белінська Н.О., представники ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та АТ КБ "ПриватБанк".

Разом з цим, судом встановлено, що 14.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-869/3969 від 14.04.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1042/25.

Крім того, 21.04.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшло письмове пояснення б/н від 09.04.2026 року щодо правового обґрунтування невизнання заявлених до боржника вимог ТОВ «Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" від 08.04.2026 року у справі № 902/1042/25.

Водночас, у поданому письмовому поясненні Боржник просить суд судове засідання з приводу розгляду заяви із грошовими вимогами ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" від 08.04.2026 року до ОСОБА_1 проводити за відсутності боржника та його представника.

Також, 08.06.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 08.06.2026 року у справі №902/1042/25.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надав усні пояснення по суті кредиторської заяви та повідомив, що в поданому до суду розрахунку були здійснені нарахування після відкриття провадження у справі, а тому не наполягає щодо їх задоволення.

Керуюча реструктуризацією зазначила, що визнає заявлені грошові вимоги частково.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" повідомила, що процесуальна позиція стосовно кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" відсутня.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року, 08.12.2024 р. було укладено договір надання грошових коштів у кредит №6286311224 (надалі - договір) з ТОВ «Іннова-Нова» (далі - первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 6 700,00 гривень.

Відповідно до п. 2.2. договору, "На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором."

Відповідно до п. 2.3. договору: "2.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6700 гривень."

Відповідно до п. 2.6.1. Договору "2.6.1. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору, 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше)."

В подальшому на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 р. становить 39 013,90 гривень.

При цьому, у цій заяві Кредитор також заявляє про понесені ним судові витрати у розмірі 10 844,80 гривень, які складаються зі сплати судового збору 4 844,80 гривень (заява подана через систему Електронний суд, застосовується коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору) та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень, відповідно до підтверджуючих документів.

Крім того, у заяві повідомлено, що ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" не має заінтересованості стосовно боржника та є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.

На підставі викладеного, Кредитор просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника, що складаються з суми 50 338,70 грн, в тому числі: 39 013,90 гривень за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р.; судового збору у розмірі 5 324,80 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-869/3969 від 14.04.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1042/25, нарахована пеня за договором надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 р. у сумі 13 400,00 грн - підлягає списанню відповідно до п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Також, нарахування відсотків за договором надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 р. здійснені за період з 13.10.2025 року по 03.12.2025 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ будь-які нарахування (штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника) з дати відкриття провадження, а саме 13.10.2025 року, припиняються.

В зв`язку з зазначеним, грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у розмірі 3 028,48 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованими за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р. за період з 13.10.2025 року по 03.12.2025 року (52 к.д. * 58,24 грн) не підлягають визнанню.

Отже, стосовно договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р., укладеного між ТОВ «Іннова-Нова» (право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» від ТОВ «Іннова-Нова» на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р.) та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, частково визнає вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» в розмірі 22 585,42 грн, а саме: 6 695,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (2 черга задоволення вимог); 15890,42 грн - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог) та не визнає вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» в розмірі 16 428,48 грн, а саме: 3 028,48 грн - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог); 13 400,00 грн - пеня (3 черга задоволення вимог).

Водночас, керуюча реструктуризацією визнає вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» в розмірі 6 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Також, у цьому повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами від ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» була створена в системі «Електронний суд» 08.04.2026 року, в зв`язку з чим, 30-денний строк пропущено.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_1 б/н від 09.04.2026 року щодо правового обґрунтування невизнання заявлених до боржника вимог ТОВ «Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" від 08.04.2026 року у справі № 902/1042/25, з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та викладені у поясненні правові висновки Верховного Суду, нарахування заявником боржникові пені в сумі 13 400 грн є протиправним.

Крім цього, доказів, підтверджуючих, що боржник отримав кредитні кошти за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р., матеріали справи не містять.

Заявник не надав до суду жодного первинного банківського документу, який відповідає статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження розмірів наданих боржникові коштів первісним кредитодавцем, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих складових боргу та відсотків боржникові не є можливим.

Відтак, у зв`язку із відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у боржника не виникло обов`язку з його повернення.

На підставі вищезазначеного, Боржник вважає, що заявлені грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" від 08.04.2026 року в рамках судової справи №902/1042/25 не підлягають задоволенню.

Згідно додаткових пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.06.2026 року у справі № 902/1042/25, Кредитор погоджується з висновком арбітражного керуючого щодо неможливості включення до складу вимог процентів, нарахованих після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у розмірі 3 028,48 грн.

Також, на підтвердження факту отримання Боржником кредитних коштів Кредитор додатково долучив лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 419310-1522931524-07052026 від 07.05.2026 року.

Зазначений документ не був доданий до заяви про грошові вимоги внаслідок технічної помилки під час формування пакета документів для подання через підсистему «Електронний суд».

Із вказаного листа вбачається, що 08.12.2024 року о 16:44 успішно виконано платіжну операцію з перерахування кредитних коштів у розмірі 6 700,00 грн на платіжну картку Боржника № НОМЕР_2 із призначенням платежу «Видача кредитних коштів».

Таким чином, факт надання кредитних коштів позичальнику підтверджений належними та допустимими доказами.

При цьому, Кредитор звертає увагу суду, що керуюча реструктуризацією після перевірки поданих документів не висловила жодних заперечень щодо факту видачі кредиту, належності доказів отримання коштів або існування кредитного зобов`язання.

В свою чергу, арбітражний керуючий відмовив у визнанні штрафу, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Проте, на переконання Кредитора, такий висновок є помилковим.

Так, відповідно до умов кредитного договору сторони погодили окремий обов`язок позичальника щодо сплати штрафу у випадках, прямо визначених договором.

Таким чином, заявлена Кредитором сума штрафу є самостійним забезпечувальним зобов`язанням, що виникло на підставі укладеного сторонами договору та підлягає виконанню відповідно до його умов.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання під час дії воєнного стану.

Разом з тим, у даному випадку заявлений Кредитором штраф не є штрафною санкцією, нарахованою за період прострочення під час воєнного стану, а є окремим способом забезпечення виконання зобов`язання, прямо передбаченим умовами кредитного договору.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася кредиторами та підтримувалася господарськими судами під час розгляду заяв про грошові вимоги у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, підстави для невизнання штрафу в сумі 13 400,00 грн відсутні.

Таким чином, з урахуванням наведених пояснень та позиції Кредитора щодо часткового погодження з повідомленням арбітражного керуючого, грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» підлягають визнанню у загальному розмірі 47 310,22 грн.

Зважаючи на вказане, Кредитора просить суд : визнати грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 47 310,22 грн, з яких: 6 695,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 890,42 грн - заборгованість за процентами; 13 400,00 грн - штраф; 5 324,80 грн - витрати зі сплати судового збору; 6000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, надійшла до суду 09.04.2026 року за вх. № 01-32/526/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 08.04.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Разом з цим, суд зважає на те, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Поряд з цим, пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 частини 4 статті 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (відповідний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/6555/21).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 08.12.2024 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 6286311224 (копія наявна у справі), яким окрім описаних вище умов, передбачені, зокрема, також такі умови :

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери) (2.1.).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_3 (п. 3.1.).

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 08.12.2024 року або наступний за ним календарний день. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 2.5. Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Позичальника (п. 3.2.).

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 3.1. Договору (п. 3.4.).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 3.5.).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 4.1.).

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 4.2.).

Сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору (п. 6.1.).

Позичальник підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Позичальника в Розділі 11 «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» Договору (або надані Позичальником Товариству окремо) належать саме Позичальнику та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Позичальник погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані Товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим Договором. Така взаємодія здійснюється Товариством з урахуванням вимог законодавства (п. 9.2.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним (п. 10.2.).

Також, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Додаток № 1 до договору про надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року (Графік платежів, підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 3430, 08.12.2024, 16:43);

- Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 3819, 08.12.2024 16:43);

- Паспорт споживчого кредиту (підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 5533, 08.12.2024, 16:43).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 року, у розділі 11 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Кредитодавця - ТОВ "Іннова Фінанс" договір підписано електронним підписом - q2vx1t138, директором Дмитраш У. Б., а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 , договір підписано одноразовим ідентифікатором 3430, 08.12.2024, 16:43, що відповідає описаним вище нормам Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

Також, судом встановлено, що згідно долученого до додаткових пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.06.2026 року копії листа № 419310-1522931524-07052026 від 07.05.2026 року, ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" повідомило на запит ТОВ "Іннова Фінанс" про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" № 160523/1 від 16.05.2023, а саме : № Транзакції 1522931524; сума 6700,00 грн; дата виконання платіжної операції - 08.12.2024, 16:44; номер замовлення 976f7973-c308-4f3c-b715-b720eeaeb1fd; номер картки НОМЕР_2 ; статус - виконано; Платник - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243); призначення платежу: "Видача кредитних коштів".

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому листі картка № НОМЕР_2 , вказана у п. 3.1. договору надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 року, як поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 .

Також, лист № 419310-1522931524-07052026 від 07.05.2026 року підписано кваліфікованим електронним підписом ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім".

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданому вище листу ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" № 419310-1522931524-07052026 від 07.05.2026 року, дійшов висновку, що останній містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на картку Боржника - НОМЕР_2 , грошових коштів в сумі 6 700,00 грн за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно долученого Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 від 15.07.2025 року, за порядковим номером 26 вказано Кредитора - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243; кредитний договір від 08.12.2024 р.; сума кредиту - 6 700,00 грн; поточна заборгованість 29 404,30 грн).

Також, відповідно до наявної у справі інформації УБКІ станом на 25.06.2025 року щодо ОСОБА_1 , наявні відомості, зокрема, стосовно кредитної історії Боржника із Кредитором - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (кредитний договір від 08.12.2024 р.; сума кредиту - 6 700,00 грн; прострочена заборгованість 29 404,30 грн).

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Іннова Фінанс" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 року, та надання Кредитодавцем кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 6 700,00 грн.

Разом з цим, твердження Боржника про те, що матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих, що боржник отримав кредитні кошти за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р., спростовуються вищевказаним та наявними у справі доказами.

При цьому, як встановлено судом, 06.03.2026 року між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Іннова-Нова" (Клієнт) було укладено договір факторингу № 06032026, яким передбачені, зокрема, такі умови :

За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п. 2.1.3.).

Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору (п. 2.2.).

Фактор сплачує Клієнту Ціну придбання в розмірі 8 842 573 грн. 81 коп. (вісім мільйонів вісімсот сорок дві тисячі п?ятсот сімдесят три гривні 81 копійка), без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_4 в АТ "ПУМБ", код ЄДРПОУ Клієнта 44127243, в наступному порядку:

- до 06.03.2026 року (включно) суму в розмірі 2 974 436,06 грн (два мільйони дев?ятсот сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 06 копійок);

- до 05.04.2026 року (включно) суму в розмірі 2 186 226,06 грн (два мільйони сто вісімдесят шість тисяч двісті двадцять шість гривень 06 копійок);

- до 05.05.2026 року (включно) суму в розмірі 2 181 911,69 грн (два мільйони сто вісімдесят одна тисяча дев?ятсот одинадцять гривень 69 копійок);

- до 13.06.2026 року (включно) суму в розмірі 1 500 000,00 грн (один мільйон п?ятсот тисяч гривень 00 копійок) (п. 4.1).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1).

Сторони домовились, що цей Договір, додатки, додаткові договори (угоди), реєстри, акти приймання-передачі реєстрів та документів до нього можуть бути підписані/укладені, а в ході виконання цього Договору може здійснюватися обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», засобами електронних комунікацій за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс «Вчасно» (https://vchasno.ua/). У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або КЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або КЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (п. 11.1).

Слід зазначити, даний договір факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ ТОВ "Іннова-Нова" через сервіс "Вчасно".

Також, 06.03.2026 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Іннова-Нова" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. (копія наявна у справі).

Водночас, згідно наявного у справі Витягу з Реєстру № 1 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" (Фактор) і ТОВ "Іннова-Нова" (Клієнт) у сервісі Вчасно, за порядковим № 5007 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 6286311224 від 08.12.2024 р., загальна сума заборгованості 39 013,90 грн, з яких: 6 695,00 грн - сума заборгованості за тілом; 18 918,90 грн - заборгованість по відсоткам; 13 400,00 грн - заборгованість по пені).

Слід зазначити, що у розділі 11 "Реквізити та підписи сторін" договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року, зазначено код ЄДРПОУ Кредитодавця - ТОВ "Іннова Фінанс" 44127243 та у згаданому вище Витязі з Реєстру № 1 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., також вказано тотожний код ЄДРПОУ Клієнта - ТОВ "Іннова-Нова" 44127243.

Крім цього, судом встановлено, що ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" були перераховані ТОВ "Іннова-Нова" грошові кошти в сумі в сумі 2 974 436,06 грн, в сумі 1 500 000,00 грн та в сумі 1000000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, а саме : № 1280 від 06.03.2026 р.; № 1288 від 10.03.2026 р.; № 1501 від 31.03.2026 р. відповідно, із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., без ПДВ.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 по зазначеному вище договору про надання грошових коштів у кредит №6286311224 від 08.12.2024 року, який укладено останнім із ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова").

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про факторинг", предметом договору факторингу є право грошової вимоги.

Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про факторинг", договір факторингу укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України щодо форми правочину, на підставі якого здійснюється заміна кредитора в зобов`язанні, та частини першої статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. та описаних вище документів до цього договору, набуло від ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова") права вимоги заборгованості в сумі 39013,90 грн до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6286311224 від 08.12.2024 року (Позичальник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Іннова-Нова", станом на 01.04.2026 року заборгованість складає в загальній сумі 39 013,90 грн, з яких: 6 695,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 18 918,90 грн - заборгованість по відсоткам; 13 400,00 грн - заборгованість по пені.

При цьому, сума заборгованості 39 013,90 грн, також вказана і у згаданому вище Витязі з Реєстру № 1 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р..

Крім цього, матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 р..

Принагідно, суд звертає увагу на те, що відповідно до даного розрахунку заборгованості, ТОВ "Іннова-Нова" нараховані проценти, а саме :

- в сумі 1 809,00 грн за процентною ставкою 1,00 % (67,00 грн) від суми кредиту 6700,00 грн за кожний день за період з 08.12.2024 року по 03.01.2025 року;

- в сумі 10 176,40 грн за процентною ставкою 1,0 % (66,95 грн) від суми кредиту 6695,00 грн за кожний день за період з 04.01.2025 року по 06.06.2025 року;

- в сумі 10 550,15 грн за процентною ставкою 0,87 % (58,24 грн) від суми кредиту 6695,00 грн за кожний день за період з 07.06.2025 року по 03.12.2025 року (включно), що узгоджується із умовами вказаних вище пунктів 2.6.1., 4.1. договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів по вказану кредитному договору та згідно цього розрахунку заборгованості склала 22 535,55 грн (1 809,00 грн + 10 176,40 грн + 10 550,15 грн).

При цьому, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що Боржником було частково оплачено тіло кредиту в сумі 5,00 грн та проценти в сумі 3 616,65 грн.

Відтак, у цьому розрахунку заборгованості арифметично вірно визначено залишок не сплаченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 695,00 грн (6700,00 грн - 5,00 грн) та залишок несплаченої заборгованості по відсоткам в сумі 18 918,90 грн (22 535,55 грн - 3616,65 грн).

Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1042/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 13.10.2025 року.

Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника : пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище розрахунку заборгованості, ТОВ "Іннова-Нова" нараховані та заявлені Заявником до визнання 3028,48 грн - заборгованості за процентами, яка нарахована за період з 13.10.2025 року по 03.12.2025 року, тобто за 52 дні з моменту відкриття провадження у справі № 902/1042/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.

Відтак, з огляду на викладене, а також вказані вище норми ст.ст. 120, 121 КУзПБ та умови договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року, правомірним є нарахування та заявлення до визнання процентів, за період з 08.12.2024 р. по 12.10.2025 р. (до дня відкриття провадження у справі № 902/1042/25 - 13.10.2025 р.).

Водночас, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6286311224 від 08.12.2024 року, сума нарахованих процентів за період з 08.12.2024 року по 12.10.2025 року, склала 15 890,42 грн, яка відповідає умовам цього договору та обставинам цієї справи, а тому підлягає визнанню.

Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані ТОВ "Іннова-Нова" та заявлені Заявником до визнання проценти в розмірі 3 028,48 грн - за період з 13.10.2025 року по 03.12.2025 року по договору надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року, тобто після відкриття провадження у справі № 902/1042/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що нарахована після відкриття провадження у цій справі заборгованість за процентами в сумі 3 028,48 грн, визнанню не підлягає.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 6286311224 від 08.12.2024 року станом на 01.04.2026 року, дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 22 585,42 грн, з яких : 6 695,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 15 890,42 грн - заборгованість по процентах, яка узгоджуються із умовами цього договору та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 13 400,00 грн - заборгованість по пені.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.4. договору про надання грошових коштів у позику № 6286311224 від 08.12.2024 р., за порушення Позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6286311224 від 08.12.2024 року станом на 01.04.2026 року, пеня у сумі 13 400,00 грн, нарахована за період з 28.02.2025 року по 07.04.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі вказана норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредит за договором про надання грошових коштів у позику № 6286311224 від 08.12.2024 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова") (права вимоги останнього до Боржника по вказаному договору набутті ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова").

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений Боржником із ТОВ "Іннова Фінанс" договір про надання грошових коштів у позику № 6286311224 від 08.12.2024 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" пені у сумі 13400,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахована згідно вищевказаного розрахунку заборгованості та заявлена до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" пеня у сумі 13 400,00 грн, підлягає списанню, а тому визнанню не підлягає.

Водночас, викладені у додаткових поясненнях ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.06.2026 року у справі № 902/1042/25 твердження про відсутність підстав для невизнання штрафу в сумі 13 400,00 грн, грунтуються на довільному тлумаченні норм ЦК України та спростовуються умовами договору про надання грошових коштів у позику №6286311224 від 08.12.2024 року, описаними вище нормами законодавства та правовими висновками Верховного Суду.

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, долучені до заяви копії таких документів:

- ордер серії АА 1247554 від 18.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000529 від 30.11.2018 року;

- договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, який укладено між Адвокатським бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ", в особі керуючого Калачика Володимира Вікторовича (Адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);

- Акт про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2026 року до Договору №8/2025 від 18.11.2025 року, яким передбачено наступне.

Сторони підтверджують, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , справа № 902/1042/25.

Також, у цьому Акті визначено перелік наданих послуг та опис, а саме :

1) Аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок - опрацювання всіх наданих матеріалів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

2) Аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника - встановлення обґрунтованості вимог; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

3) Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора - розрахунок тіла, процентів, штрафів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн;

4) Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 - 47, 122 КУзПБ - заяву складено; витрачений час - 2,0; вартість - 2 000,00 грн;

5) Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС - Пакет підготовлений для подання через ЄСІТС; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн. Загальна вартість послуг - 6 000,00 грн.

При цьому, у даному Акті Сторони підтверджують, що послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору № 8/2025 та Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.

Разом з тим, договором про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року передбачені, зокрема, такі умови :

Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1.).

Витрати Адвоката, які виникли в процесі надання правової допомоги Клієнту, невідкладно погоджуються з Клієнтом в розрахунку витрат, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.5.).

Цей Договір набирає чинності з 18.11.2025 р. і діє до 18.11.2026 року (п. 2.1.).

За правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг (п. 4.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд звертає увагу на те, що заявлений Кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, доведений документально і обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у відповідному заявленому розмірі.

Отже, суд, дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 6 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року (вх. № 01-32/526/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1042/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 22 585,42 грн - заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року (вх. № 01-32/526/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 22 585,42 грн - заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 6286311224 від 08.12.2024 року (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 6 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1042/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 08.04.2026 року (вх. № 01-32/526/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 3 028,48 грн - заборгованість по процентам та в розмірі 13 400,00 грн - заборгованість по пені у справі № 902/1042/25.

4. Арбітражному керуючому Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1042/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Сенс Банк" адвокату Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Універсал Банк" - contact@universalbank.com.ua, представнику АТ "Універсал Банк" Македону О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ КБ "ПриватБанк" - sud@privatbank.ua, представникам АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Ювку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , Глущенко Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представнику ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.