Рішення № 138782375, 06.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1524/26

2/703/1516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 6930 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17 січня 2024 року укладено кредитний договір №17.01.2024-100003026, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 17.01.2024 та заявки від 17.01.2024.

За умовами вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3500 грн терміном на 42 дні.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, натомість відповідачка свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредитні кошти та проценти не сплачує. Заборгованість клієнта складає 6930 грн 00 коп., з яких: 3500 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту, 3430 грн 00 коп. -заборгованість по процентах.

За вказаних обставини, позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2026 року відкрито провадження по справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року задоволено частково клопотання представника відповідачки про витребування доказів. Витребувано в ТОВ «лайфселл» інформацію, а саме: чи відбувалася 17 січня 2024 року передача/прийом вхідних та вихідних SMS-повідомлень за номером НОМЕР_1 із зазначенням дати, точного часу та країни, в якій знаходився пристрій у момент отримання /відправки повідомлень ; про інтернет-трафік за номером телефону НОМЕР_1 за 17 січня 2024 року із зазначенням країни перебування абонента; про дату та точний час останньої реєстрації в мережі (останнього входу в мережу) саме тієї фізичної SIM-картки, яка була активована користувачем 04.10.2019; про географічне місцезнаходження (базову станцію), де була зафіксована остання активність номера +380937501312 перед його перевипуском; про географічне розташування (адресу базової станції), в зоні дії якої перебувала SIM-картка за номером НОМЕР_1 під час отримання вхідних SMS-повідомлень та здійснення GPRS-сесій за 17 січня 2024 року; про відомості про IMEI-ідентифікатор пристрою, в якому була активна SIM-картка за 17 січня 2024 року та чи збігається він з IMEІ пристрою, що використовувався користувачем до моменту перевипуску картки (REISSUE). Витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин з 09 березня 2022 року державного кордону України ОСОБА_1 . Якщо так, то повідомити країну, до якої вона вибула?

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року року задоволено клопотання ТОВ «Споживчий центр» про витребування в АТ «ПУМБ» інформації, а саме: чи емітувалась банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; надати виписку про рух грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 17 січня 2024 року в АТ «Райффайзен Банк» інформацію (за її наявності) про рух коштів по банківській картці.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У наданому суду відзиві представник відповідачки проти задоволення позову заперечував, вказав, що ОСОБА_1 дій, спрямованих на укладення кредитного договору не вчиняла. Договір із позивачем не укладала та кредитних коштів не отримувала. Станом на 17 січня 2024 року, день укладення кредитного договору, мобільним номером 0937501312 відповідачка не користувалася та не могла отримувати по вказаному номеру телекомунікаційні послуги, оскільки в період з 05.01.2024 по 02.08.2024 вказаний номер обслуговувався в мережі lifecell анонімно, без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без ідентифікації кінцевого користувача у постачальника електронних комунікаційних послуг. Вказав, що у ТОВ «лайфселл» відсутня інформація про належність номеру 0937501312 будь-якому користувачу. Зазначив також, що ОСОБА_1 09.03.2022 виїхала до Республіки Польща і перестала використовувати номер мобільного телефону НОМЕР_4 , нею був змінений мобільний оператор на місцевого. При цьому ОСОБА_1 відомо, що, починаючи з 05.01.2024, на території України невідома особа, придбавши або у інший спосіб розпочавши використання номером мобільного телефону, який належав їй до 18.09.2023 і послуги за яким у зв`язку із використанням ОСОБА_1 надавалися до 18.09.2023, отримала несанкціонований доступ до їй аккаунтів у месенджерах, отримала доступ до її банківської карти та додатку «Приват 24» і у зв`язку із цим вчинила ряд шахрайських дій. Про ці обставини ОСОБА_1 дізналася у зв`язку із надходженням повідомлень з банківських та фінансових установ. Одночасно остання вживала заходів до інформування правоохоронних органів про виявлені факти, а також банк,карту якого вона використовувала. Отож ОСОБА_1 не отримувала і не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору із позивачем за допомогою номеру мобільного телефону НОМЕР_4 . Також вказав, що матеріали справи не містять доказів зарахування кредитних коштів на карту його довірительки. Враховуючи викладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладений в електронному вигляді та між сторонами були погоджені його умови. Кредитні кошти були перераховані відповідачці на зазначену нею картку, відтак зазначені нею підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

У наданих суду запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачки навів заперечення проти заявлених позовних вимог аналогічні викладеним у поданому відзиві.

21 липня 2026 року представник відповідачки надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу.

23 липня 2026 року представник позивача надав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 січня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е573 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) (далі- Пропозиція).

Відповідно до п.2.1 Пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п.2.2 Пропозиції електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1 дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1 Пропозиції за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.3.3 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) -встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до п.4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-9557.

Згідно п.4.4 Пропозиції сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п.7.6 Пропозиції у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором, кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

Згідно п.9.1 Пропозиції у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п.7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно дост.625 ЦК України, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п.10.1 Пропозиції цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовом ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) підписано одноразовим ідентифікатором Е573.

Для підписання та укладення договору код та смс повідомлення було відправлене на фінансовий номер 0937501312.

17 січня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е573 підписала заявку кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії), яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 3500 грн., шляхом перерахування на електронний платіжний засіб позичальника за даним та наступними договорами: 5355-28ХХ-ХХХХ-9557.

Строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання (п. 3 Кредитного договору).

Дата повернення (виплати) кредиту 27.02.2024 (п.4 Кредитного договору).

Відповідно до п.7 Кредитного договору процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п.8 процентна ставка - «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 14 Кредитного договору сторони визначили, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 174052,35%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6930 грн 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 3430 грн 00 коп.

Згідно п.15 Кредитного договору неустойка 87 грн 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 912,5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом (п.16 Кредитного договору).

Як вбачається з довідки Ligpay на картку НОМЕР_5 перераховано 3500 грн 00 коп. за договором №17.01.2024-100003026.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №17.01.2024-100003026 від 17.01.2024 за період з 17.01.2024 по 27.02.2024 складає 6930 грн 00 коп. з яких: 3500 грн 00 коп. - основний борг, 3430 грн 00 коп. - проценти.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

За ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст.639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5-7 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та деталізовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, звертав увагу на необхідність перевірки не лише факту використання одноразового ідентифікатора, а й належної ідентифікації позичальника, зв`язку відповідної дії з укладенням конкретного договору та підтвердження фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

У поданій позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» стверджує, що між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора , який було надіслано у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону НОМЕР_6 .

Так, як убачається з матеріалів справи, під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 17 січня 2024 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е573 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) та інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , що є додатком до кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) від 17.01.2024.

Для підписання Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) код з смс повідомленням було відправлено на фінансовий номер 0937501312.

Для підписання Інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 , що є Додатком до кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) від 17.01.2024, код з смс повідомленням було відправлено на фінансовий номер 0937501312.

Як убачається з довідки ТОВ «лайфселл» від 09.04.2026 №ЛС/2217д кожний абонентський номер може мати декілька «життєвих циклів» (час з моменту придбання стартового (початкового) пакету, активації SIM/eSIM-картки за певним абонентським номером та до моменту остаточного припинення надання послуг за таким абонентським номером). Через певний час після закінчення кожного «життєвого циклу» за певним абонентським номером, стартовий (початковий) пакет з таким же номером (але з іншою SIM/eSIM -карткою) знову випускається в обіг (надається до реалізації в інший спосіб). При цьому, впродовж кожного із «життєвих циклів» користувачами абонентського номеру є, як правило, різні, жодним чином не пов`язані між собою, особи.

Номер телефону НОМЕР_6 має місце 3 «життєвих цикли» (періодів надання електронних комунікаційних послуг).

Перший «життєвий цикл» номеру 0937501312 тривав до 18.09.2023 (включно).

Другий «життєвий цикл» номеру, який тривав з 05.01.2024 (дата активації номеру в мережі lifecell) по 02.08.2024 (дата остаточного припинення надання електронних комунікаційних послуг).

В період з 19.09.2023 по 04.01.2024 (включно) електронні комунікаційні послуги в мережі lifecell за номером 0937501312 не надавались.

В період з 05.01.2024 по 02.08.2024 вказаний номер обслуговувався в мережі lifecell на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без ідентифікації (реєстрації) кінцевого користувача (абонента) у постачальника електронних комунікаційних послуг. У ТОВ «лайфселл» відсутня інформація про належність номеру 0937501312 будь-якому користувачу.

Послуга «Заміна SIM-картки» (т.зв. «перевипуск») дозволяє кінцевому користувачу зробити заміну SIM-картки з активним абонентським номером (тобто таким, що вже активований, обслуговується в мережі) на нову SIM/USIM/eSIM - картку, без зміни такого номеру. Така послуга надається, наприклад, у разі втрати «старої» SIM-картки, її пошкодженні, необхідності використання іншої моделі кінцевого пристрою тощо. Тобто, певний абонентський номер «пов`язується» з іншою унікальною ідентифікаційною телекомунікаційною карткою, а надання електронних комунікаційних послуг за номером продовжується із використанням «нової» SIM-картки.

Послуга «Заміна SIM-картки» за номером 0937501312, у період з 01.12.2023 по 15.01.2024, не надавалась.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «лайфселл» про надання витребуваних доказів від 16 червня 2026 року, 17 січня 2024 року зафіксовано використання абонентського номеру НОМЕР_1 в кінцевому обладнанні з кодом НОМЕР_7 .

17 січня 2024 року передача/прийом вхідних та вихідних SMS повідомлень за номером НОМЕР_1 здійснювалася з 00:00:50 - 17 січня 2024 року по 23:25:45 - 17 січня 2024 року з адресою розташування базової станції що географічно відносяться до території України, зокрема з прив`язкою до базових станцій у м. Дніпро та у м. Запоріжжя.

Кожний абонентський номер може мати декілька «життєвих циклів» (час з моменту придбання стартового (початкового) пакету, активації SIM/eSIM-картки за певним абонентським номером та до моменту остаточного припинення надання послуг за таким абонентським номером).

Через певний час після закінчення кожного «життєвого циклу» за певним абонентським номером, стартовий (початковий) пакет з таким же номером (але з іншою SIM/eSIM -карткою) знову випускається в обіг (надасться до реалізації в інший спосіб). При цьому слід відмітити, що впродовж кожного із «життєвих циклів» користувачами абонентського номеру є, як правило, різні, жодним чином не пов`язані між собою, особи.

Абонентський номер НОМЕР_1 має декілька «життєвих циклів», а саме:

перша активація номеру («перший життєвий цикл») в мережі оператора відбулась 18.09.2006. Під час першого життєвого циклу за номером була закріплена сім-картка з ідентифікаторами ICCID 89380060604085013122, IMS1 255062070501312. При цьому, за наявними в білінговій системі даними, в період з 18.03.2009 по 31.03.2016 (включно) послуги за номером надавались на підставі договору, укладеного в письмовій формі із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 06.02.2001. На підставі заяви ОСОБА_1 від 01.04.2016 про розірвання договору/припинення користування телефонним номером абонентський номер НОМЕР_1 переведено з умов договору на передплату. Деактивація/термінація номеру відбулась 19.09.2023;

друга активація номеру («другий життєвий цикл») в мережі оператора відбулась 05.01.2024. Під час другого життєвого циклу за номером була закріплена сім-картка з ідентифікаторами ICCID 89380062300689181211, IMS1 255065007251352. Стартовий пакет з номером НОМЕР_1 було реалізовано через Інтернет-магазин за послугою «Вибір номеру» (Service «Esim Number choice (USUAL) via WEB SHOP»). Деактивація/термінація номеру відбулась 03.08.2024;

третя активація номеру ( «третій життєвий цикл») в мережі оператора відбулась 21.12.2025. Під час третього життєвого циклу по теперішній час за номером закріплена сім-картка з ідентифікаторами 1CCID 89380062300733359417, IMSI 255062076173292.

Інших операцій по заміні SIM-карт під час кожного життєвого циклу білінговою системою ТОВ «лайфселл» не зафіксовано.

Остання активність номера перед його «третім життєвим циклом» відбулась 29.01.2024 о 09:53:08 в зоні дії базової станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з заявки кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) дата та час укладення таких зазначено 17.01.2024 о 19:50.

Згідно наданої ТОВ «лайфселл» інформації активність абонентського номера НОМЕР_1 з ІМЕІ НОМЕР_9 відбулася 17 січня 2024 року о 19:50 у м. Запоріжжя, проспект Соборний, 135, AZ=355. На вказаний номер телефону відправлене SMS від SGROSHI.

З довідки Державної прикордонної служби від 20.05.2026 №19.5.1/37034-26 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула державний кордон України 09 березня 2022 року о 19:04. Пункт пропуску пп «Краківець». Іншої інформації немає.

Аналогічна інформація міститься у довідці Державної прикордонної служби від 11 червня 2026 року №19.5.1/44559-26.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_1 .

З досліджених судом доказів вбачається, що фінансовий номер телефону НОМЕР_1 належав ОСОБА_1 в період з 18.03.2009 по 31.03.2016 (включно), послуги за вказаним номером надавались на підставі договору, укладеного в письмовій формі саме з ОСОБА_1 . В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.04.2016 про розірвання договору/припинення користування телефонним номером абонентський номер НОМЕР_1 переведено з умов договору на передплату.

Друга активація номеру в мережі оператора відбулась 05.01.2024. При цьому, в період з 05.01.2024 по 02.08.2024 вказаний номер обслуговувався в мережі lifecell на умовах передоплати та анонімно, без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без ідентифікації абонента у постачальника електронних комунікаційних послуг. Активність номера на момент укладення кредитного договору, а саме: 17 січня 2024 року, була зафіксована в зоні дії базової станції, розташованої в м. Запоріжжя, однак, на вказаний період часу ОСОБА_1 перебувала за кордоном та на територію України не заїжджала.

Крім того, відповідно до ч.1ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст.13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Заявки кредитного договору №17.01.2024-100003026 (кредитної лінії) від 17.01.2024 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3500 грн., шляхом перерахування на електронний платіжний засіб позичальника за даним та наступними договорами: 5355-28ХХ-ХХХХ-9557.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» станом на 18 травня 2026 року у банку відсутні відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Банківська картка № НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) не випускалась.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не довів належними, допустимими та достовірними доказами факту отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3500 грн 00 коп. за кредитним договором № 17.01.2024-100003026 від 17.01.2024.

Таким чином, докази, покладені в основу позову, не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, не підтверджують обставин, викладених у позовній заяві, та не можуть бути прийняті судом як підтвердження виникнення, зміни чи припинення правовідносин між сторонами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №17.01.2024-100003026 від 17.01.2024 у розмірі 6930 грн 00 коп. є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представник відповідачки надав суду договір про надання правничої допомоги №21/03/26 від 21 березня 2026 року, додаткову угоду до договору від 21 березня 2026 року №1 від 31 березня 2026 року, акт №1 про виконані роботи при наданні правничої допомоги від 16 травня 2026 року, рахунок-фактуру №1 від 15 травня 2026 року та квитанцію про сплату послуг за надання правничої опомоги в розмірі 16500 грн 00 коп.

Як вбачається з додаткової угоди до договору від 21 березня 2026 року №1 від 31 березня 2026 року сторони домовились, що вартість послуг адвоката, наданих та передбачених на підставі договору №21/03/2026 від 21.03.2026 становить 1500 грн 00 коп. за одну годину роботи щодо виконання п.п.1.1.1 п.1.1. Договору про надання правничої допомоги від 31.03.2026 та 1500 грн 00 коп. за участь у одному судовому засіданні, участь у якому повязана із виконанням умов договору від 21.03.2026 №21/03/26.

Згідно акту про виконані роботи при наданні правничої допомоги від 16 травня 2026 року вартість послуг адвоката склала 16500 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У наданих суду запереченнях представник позивача клопотав про зменшення витрат за надання правничої допомоги, оскільки такі є необґрунтованими.

Надаючи оцінку співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, суд ураховує кількість підготовлених процесуальних документів представником позивача, а також кількість витраченого часу на інші дії.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, врахувавши клопотання позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді, є доведеними та обґрунтованими в сумі 8000 гривень.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем ТОВ «Споживчий центр» при зверненні до суду, покладаються на позивача та стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 8000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя І.Я. Биченко