Ухвала суду № 138643850, 30.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/7380/26

н/п 2/953/3798/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в приміщенні Київського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зуде`рянц В.В. звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова із вказаною позовною заявою в якій просить зняти арешт, накладений на підставі постанови про накладення арешту майна та оголошення заборони на його відчуження №45637044 від 01.10.2015 Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вилучивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо арешту вказаної квартири внесені на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24935862 від 01.10.2015 (номер запису про обтяження: 11416905 (спеціальний розділ) (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.04.2026).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.09.2003 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Авіль» (теперішня назва АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем, ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/02-1/5600-03. В якості забезпечення виконання кредитного договору №014/02-1/5600-03 від 03.09.2003 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Договір застави транспортного засобу №014/02-1/5600/1-03.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 10.07.2013 у справі №643/8389/13-ц) на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль", в особі філії Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто з позивача, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №014/02-1/5600-03 від 03.09.2003 в сумі 45107,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2013 становить 1045338 грн. 03 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441, 00 грн.

Позивачу стало відомо із відповіді Салтівського ВДВС від 16.02.2026, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №45637044 з примусового виконання виконавчого листа №643/8389/13-ц, виданого 03.10.2013 Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі філії Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у розмірі 1048779,03 грн. 15.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45637044. 08.10.2015 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.10.2025 р.№14-387, видане П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою. Свідоцтво видане в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина на яке видане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_2 .

Вказує, що наразі у позивача виникла необхідність розпорядитись на власний розсуд майном, що буле набуте у спадщину після смерті. Але нотаріусом повідомлено, що він позбавлений такої можливості, оскільки як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №446200510 від 03.10.2025, існує актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно належне позивачеві. А саме, номер запису про обтяження:11416905 (спеціальний розділ). Запис внесено 01.10.2015 Державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Плугаторовим Павлом Вікторовичем, індекс № рішення 24935862. Запис про обтяження здійснено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, серія та №45637044, виданий 01.10.2015 Московським відділом державної виконавчої служби місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжується ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене 20.03.2026 позивач, від імені якого діяла адвокат Зудер`янц В.В., звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Харкова із заявою про зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2015 у ВП №4563704. Разом з цим листом від 06.04.2026 йому було відмовлено у знатті арешту відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Також повідомлено, що матеріали виконавчого провадження знищено після закінчення терміну зберігання.

Звертає увагу суду на те, що повторно виконавчий лист до виконання протягом трьох років після 08.10.2015 дати повернення виконавчого листа стягувану, останнім пред`являвся. Отже, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №643/8389/13-ц, виданого 03.10.2013 Московським районним судом м.Харкова сплив 08.10.2018 та не був поновлений судом. Проте майно позивача залишається під арештом на підставі постанови державного виконавця від 01.10.2015.

Крім того зазначає, що арешт накладено на майно - квартиру яку отримав позивач у спадщину лише 03.10.2025. Хоча постанова про арешт майна боржника винесена Салтівським ВДВС ще 01.10.2015. Вважає, що ситуація з арештом майна, отриманого у спадщину, є класичним прикладом неправомірного обтяження, яке виникло через недоліки в роботі державної виконавчої служби.

Ухвалою Салтівського районного суду м.Харкова від 17.04.2026 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зняття арешту з майна передано на розгляд Київському районному суду м.Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2026 справа розподілена судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.06.2026 задоволено клопотання представника позивача та на підставі ст.51 ЦПК України замінено неналежного відповідача - АТ «Райффайзен Банк» на належного відповідача - Акціонерне товариство «КОМІНБАНК».

24.06.2026 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» - Нестерова Е.Г. про заміну первісного відповідача належним відповідачем, а саме замінити у справі замість залученого згідно ухвали суду від 18 червня 2026 року у справі відповідача з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМІНБАНК» на його правонаступника -ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП».

30.07.2026 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зудер`янц В.В. про заміну відповідача в порядку ст.51 ЦПК України, якою просить суд замінити АТ «КОМІНБАНК» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП».

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час, день та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку. Адвокат Зудер`янц В.В. у поданому до суду клопотанні просила розглянути клопотання про заміну відповідача без участі позивача та його представника та задовольнити його.

У судове засідання представник відповідача Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, про час, день та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

У судове засідання представник відповідача АТ «КОМІНБАНК» не з`явився, про час, день та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданому до суду 24.06.2026 клопотанні представник АТ «КОМІНБАНК» - Нестеров Е.Г. просив розгляд справи проводити без участі АТ «КОМІНБАНК».

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши письмові заяви по суті справи, заяви, клопотання сторін, дослідивши матеріали справи, доходить такого висновку.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 10.07.2013 у справі № 643/8389/13-ц) на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль", в особі філії Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто з позивача, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №014/02-1/5600-03 від 03.09.2003 в сумі 45107,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2013 становить 1045338 грн. 03 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441, 00 грн.

Згідно даних листа Салтівського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №26895 від 16.02.2026 вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №45637044 з примусового виконання виконавчого листа №643/8389/13-ц, виданого 03.10.213 Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі філії Харківської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 1048779,03 грн. 15.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45637044. 08.10.2015 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час прийняття рішення).

Відповідно даних свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого та посвідченого 03.10.2025 державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Ахмадом А.П., зареєстрованим у реєстрі за №14-387, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №446200510 від 03.10.2025, у розділі «Актуальна інформація по державну реєстрацію обтяжень» вбачається, що міститься запис про обтяження №11416905 (спеціальний розділ). Дата та час реєстрації:01.10.2015 12:12:47. Запис внесено 01.10.2015 Державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Плугаторовим Павлом Вікторовичем, індекс № рішення 24935862. Запис про обтяження здійснено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, серія та №45637044, виданий 01.10.2015 Московським відділом державної виконавчої служби місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжується ОСОБА_1 . Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Відповідно даних листа державного виконавця Антосіка О. Салтівського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №56987 від 06.04.2026 вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №45637044 з примусового виконання виконавчого листа №643/8389/13-ц, виданого 03.10.213 Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Райффайзен Банк Аваль», в особі філії Харківської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 1048779,03 грн. 15.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45637044. 08.10.2015 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час прийняття рішення). Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника ОСОБА_1 або його частини, передбачені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», на теперішній час відсутні.

Також повідомлено, що відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮУ №2274/5 від 25.12.2008 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки. Виконавчі провадження після закінчення терміну їх зберігання підлягають знищенню.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що предметом даного позову є вимога про зняття арешту майна позивача, накладеного державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №45637044 на підставі постанови про накладення арешту майна та оголошення заборони на його відчуження №45637044 від 01.10.2015, а саме на квартиру АДРЕСА_2 шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо арешту вказаної квартири внесені на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24935862 від 01.10.2015 (номер запису про обтяження: 11416905 (спеціальний розділ) (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.04.2026).

Підставою позову позивач, зокрема, зазначає те, що 08.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття постанови). У вказаному виконавчому провадженні він мав статус боржника. При цьому, за твердженням позивача, відсутні будь-які дані про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом трирічного строку після його повернення стягувачу. У зв`язку з цим позивач вважає, що арешт втратив правові підстави для свого існування, оскільки був накладений у межах виконавчого провадження, яке фактично припинилося. Разом з цим, на підставі вказаної постанови державного виконавця від 01.10.2015 було накладено арешт на мано, яке позивач набув у власність 03.10.2025, тобто пізніше ніж через десять років після накладення арешту.

Незважаючи на зазначені обставини, державний виконавець листом відмовив позивачу у знятті арешту з усього належного позивачу майна (коштів) або його частини, посилаючись на відсутність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». На думку позивача, такі підстави для відмови у даному випадку відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №45637044, в межах якого державним виконавцем 01.10.2015 була прийнята постанова про накладення арешту на все належне боржнику майно на підставі якої, у подальшому, було накладено арешт на майно, яке позивач успадкував після смерті матері в 2025 році.

Таким чином, ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто, ОСОБА_1 не може бути позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27 березня 2024 року у справі № 303/6292/20, від 15 січня 2025 року у справі №592/5020/24, від 22 травня 2026 у справі № 606/1141/25 та від 03 червня 2026 року по справі №935/5808/25.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22 травня 2026 року по справі №606/1141/25 (провадження № № 61-4217св26).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, а заміна неналежного відповідача належним є процесуальним інститутом, який застосовується виключно з метою забезпечення подальшого розгляду справи по суті за участю належного суб`єктного складу сторін, підстав для розгляду клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним суд не вбачає.

Щодо посилань позивача на висновок Верховного Суду у постанові від 06.05.2024 у справі №725/3352/23, в обґрунтування позовних вимог, зокрема обраного способу захисту, суд зазначає таке.

У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 та від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала вказаний висновок та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд зазначає, що викладений у постанові Верховного Суду, на яку посилається позивач, висновок не стосується подібних правовідносин. Так, у зазначеній справі предметом касаційного перегляду були судові рішення у цивільній справі за позовом спадкоємця померлого боржника про зняття арешту з майна спадкодавця, накладеного в межах виконавчого провадження, яке було закінчено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу та після закінчення встановленого строку архівного зберігання знищено.

Натомість у цій справі предметом судового розгляду є вимоги позивача, який є безпосередньо боржником у виконавчому провадженні, про зняття арешту з майна, успадкованого ним у 2025 році після смерті матері. При цьому арешт був накладений державним виконавцем у межах виконавчого провадження №45637044 на підставі постанови від 01.10.2015. Зазначене виконавче провадження також було закінчено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, а після спливу встановленого строку архівного зберігання знищено.

А отже, фактичні обставини, суб`єктний склад правовідносин та характер спірних правовідносин у цій справі є відмінними від обставин справи, на яку посилається позивач. А тому наведений позивачем висновок Верховного Суду не підлягає застосуванню під час вирішення цього спору.

З огляду на зазначене, керуючись пунктом 1 частиною 1 статті 255 ЦПК України та статей 42, 46, 48, 55, 258-261, частини 4 статті 263 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» про зняття арешту з майна закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення в суд із скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя- С.М. Лисиченко