Рішення № 138628469, 29.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2038/26

провадження у справі № 2/0285/1733/26

29 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Свеа Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Свеа») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за двома договорами: №5147352 від 30.11.2024 у розмірі 14797,77 грн і №1891570 від 12.11.2024 у розмірі 7493,95 грн, які включають в себе заборгованість за тілом кредиту, процентами та пенею.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у листопаді 2024 року між товариствами з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура») та «Селфі Кредит» (далі по тексту ТОВ «Селфі») і відповідачем укладено два електронні договори, відповідно до умов яких він отримав грошові кошти у розмірі 4000 грн та 1600 грн відповідно, які у строк повернуто не було.

Вказані товариства виконали свої зобов`язання за вказаними договорами в повному обсязі, надавши відповідачу кредити на обумовлену суму. Відповідачем зі свого боку не виконано зобов`язань за вказаними договорами.

В подальшому між ТОВ «Свеа» та ТОВ «Селфі», ТОВ «Лінеура» було укладено договори факторингу і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись їх боржниками, включно і до відповідача.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою від 21.04.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 12.11.2024 між ТОВ «Селфі» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1891570, відповідно до умов якого відповідачем отримано на свій картковий рахунок грошові кошти 1600 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків в розмірі 1% в день.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Х625.

ТОВ «Селфі» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало 30.11.2024 грошові кошти в сумі 1600 грн шляхом їх зарахування на платіжну картку відповідача, що підтверджується повідомленнями платіжної системи Рay.Tech ТОВ «Пейтек» від 30.07.2025, яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

Також 30.11.2024 між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5147352, відповідно до умов якого відповідачем отримано на свій картковий рахунок грошові кошти 4000 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків в розмірі 1% за кожен день користування кредитом.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 83603.

Після укладання договору №5147352 відповідачем отримано 30.11.2024 кредитні кошти в сумі 4000 грн на платіжну карту, що підтверджується повідомленням іPay.ua товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 26.08.2025.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до кредитних договорів правила надання коштів у позику/кредит товариствами, таблиця/графік обчислення загальної вартості кредиту та паспорти кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, укладаючи договір, повинен діяти добросовісно та відповідально, з`ясувавши всі істотні умови кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договорів відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, порядком погашення кредиту, розміром і порядком нарахування процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту та добровільно приєднався до умов договорів. Відповідачем самостійно обрано запропоновані товариствами кредитні продукти, акцептовано їх умови та отримано кредитні кошти. Отже, укладення договорів було наслідком його вільного волевиявлення та реалізації принципу свободи договору.

Доказів того, що ТОВ «Селфі» та ТОВ «Лінеура» діяли недобросовісно, ввели відповідача в оману чи спонукали його до укладення договорів на явно невигідних умовах, матеріали справи не містять.

Підстав вважати, що грошові кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредиторів були введені не ним особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорах реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації відповідача відповідає даним, що містяться у справі.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Селфі», ТОВ «Лінеура» та відповідачем договорів і отриманням кредитних коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавці та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договорів кредиту ЦК України та уклали їх, у яких передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі» станом на 28.07.2025 заборгованість за договором №1891570 становить 7493,95 грн, яка складається з тіла кредиту 1599,95 грн, процентів 2944 грн та 2950 грн пені.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура» станом на 26.08.2025 заборгованість за договором №5147352 становить 14797,77 грн, яка складається з тіла кредиту 3999,97 грн, процентів 8797,80 грн та 2000 грн пені.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладених договорів, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту у визначеному розмірі чи правильність проведених розрахунків заборгованості. Будь-яких клопотань щодо перевірки чи спростування останніх відповідачем не заявлено, власного розрахунку також не надано.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за кредитними договорами №1891570 та №5147352 було відступлено на підставі укладених договорів факторингу. Так, 28.07.2025 ТОВ «Селфі» відступило право вимоги позивачу за договором факторингу №01.02-25/25, а 26.08.2025 ТОВ «Лінеура» відступило право вимоги позивачу за договором факторингу №01.02-33/25.

Отже, позивач ТОВ «Свеа» набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку відповідача, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог в частині тіла кредиту і процентів на загальну суму 17341,72 грн (4543,95 грн за договором №1891570: тіло кредиту 1599,95 грн і проценти 2944 грн; 12797,77 грн за договором №5147352: тіло кредиту 3999,97 грн і проценти 8797,80 грн).

Разом з тим, обов`язку відповідача сплачувати позивачу 4950 грн пені (за договором №1891570: 2950 грн та за договором №5147352: 2000 грн) судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відтак, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за обома кредитами, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

Доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, заборгованість за двома договорами не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить висновку про часткове задоволення позову.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 5324,8 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 4142 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221)

заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1891570 від 12.11.2024 в розмірі 4543,95 грн;

заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5147352 від 30.11.2024 у розмірі 12797,77 грн

та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4142 грн.?

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин