Рішення № 138628468, 29.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2277/26

провадження у справі № 2/0285/1827/26

29 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

поданим в його інтересах представником Столітнім Михайлом Миколайовичем,

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі за текстом ТОВ «Фінтраст») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №1582434 від 28.04.2024 у розмірі 16087,49 грн, яка складається з тіла кредиту, процентів та штрафних санкцій.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначений договір був укладений між ТОВ «Слон Кредит» (далі по тексту ТОВ «Слон») та відповідачем в електронній формі, за умовами якого останнім отримано кредит у розмірі 2500 грн на 359 днів зі сплатою процентів.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, тоді як він належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості.

На підставі договору факторингу право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, зокрема заборгованість становила 11587,49 грн, з яких: 2499,99 грн за тілом кредиту, 7837,50 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 1250 грн штрафні санкції.

Крім того, позивачем у межах строку дії кредитного договору за період з 25.12.2024 по 23.04.2025 нараховано проценти за користування кредитом у сумі 4500 грн.

Посилаючись на наявність у відповідача загальної заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів, нарахованих первісним кредитором та позивачем, а також штрафних санкцій, позивач просив стягнути зазначену суму та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 24.04.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 28.04.2024 між ТОВ «Слон» та ОСОБА_1 укладений договір №1582434 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого відповідачем отримано на свій картковий рахунок грошові кошти 2500 грн строком на 360 днів. Умовами договору передбачено нарахування процентів за стандартною фіксованою ставкою 1,50 % на день. Водночас сторони погодили можливість застосування зниженої ставки 0,010 % на день виключно за умови своєчасного виконання позичальником визначених договором вимог щодо сплати першого платежу або часткового дострокового повернення кредиту. За відсутності таких умов проценти нараховуються за стандартною ставкою 1,50 % на день.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р708.

Після укладання договору відповідачем отримано 28.04.2024 кредитні кошти в сумі 2500 грн на платіжну карту, що підтверджується повідомленнями платіжної системи Рay.Tech ТОВ «Пейтек» від 16.01.2025, яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, та випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» за ухвалою суду в порядку витребування доказів за клопотанням позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до кредитного договору правила надання коштів у позику/кредит, таблиця/графік обчислення загальної вартості кредиту та паспорт кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, укладаючи договір, повинен діяти добросовісно та відповідально, з`ясувавши всі істотні умови кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, порядком погашення кредиту, розміром і порядком нарахування процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту та добровільно приєднався до умов договору.

Відповідачем самостійно обрано запропонований товариством кредитний продукт, акцептовано його умови та отримано кредитні кошти. Отже, укладення договору було наслідком його вільного волевиявлення та реалізації принципу свободи договору.

Доказів того, що ТОВ «Слон» діяло недобросовісно, ввело відповідача в оману чи спонукало його до укладення договору на явно невигідних умовах, матеріали справи не містять.

Підстав вважати, що грошові кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не ним особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації відповідача відповідає даним, що містяться у справі.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Слон» та відповідачем договору і отриманням кредитних коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Слон» станом на 15.07.2025 заборгованість за кредитом становить 11587,49 грн, яка складається з тіла кредиту 2499,99 грн, процентів 7837,5 грн та 1250 грн штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту у визначеному розмірі чи правильність проведеного розрахунку заборгованості. Будь-яких клопотань щодо перевірки чи спростування останнього відповідачем не заявлено, власного розрахунку також не надано.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за кредитним договором №1582434 було відступлено на підставі укладеного 24.12.2024 договору факторингу №24122024 між ТОВ «Слон» та позивачем, у відповідності до умов якого останнє зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Слон» за плату, яке, в свою чергу, зобов`язується відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до останнього ТОВ «Фінтраст» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11587,49 грн.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Також, звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтував своє право на стягнення відсотків за період з 25.12.2024 по 23.04.2025 у сумі 4500 грн тим, що на момент укладення договору факторингу строк кредитування не закінчився, а до нього перейшло право грошової вимоги, у тому числі щодо плати за користування кредитом.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.1077, 1078 ЦК України укладення договору факторингу не змінює змісту кредитного зобов`язання, а лише замінює кредитора. Умовами кредитного договору передбачено право первісного кредитора відступити право вимоги третій особі, а договором факторингу визначено перехід до позивача права вимоги, зокрема щодо суми кредиту, процентів та інших платежів.

Отже, як правонаступник первісного кредитора позивач набув право нараховувати та вимагати сплати процентів за користування кредитом до закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки спірні проценти нараховані в межах строку дії кредитного договору, вони є платою за правомірне користування кредитними коштами, а не штрафними санкціями.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості і не погоджується із розрахунком щодо нарахування процентів, як первісним кредитором, так і фактором, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позичальником 28.05.2024 було сплачено лише 45,01 грн (зараховано кредитодавцем 29.05.2024), що не відповідає умовам договору щодо сплати суми, не меншої за перший платіж, визначений графіком платежів. Отже, підстав для застосування до відповідача зниженої процентної ставки 0,010 % на день не виникло.

Разом із тим суд враховує, що спірний договір є договором про споживчий кредит, тому на правовідносини сторін поширюються вимоги Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент нарахування процентів. З огляду на встановлені законом обмеження, проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню: у період з 28.04.2024 по 19.08.2024 виходячи зі ставки не більше 1,5% на день, а починаючи з 20.08.2024 не більше 1% на день, незалежно від передбаченої договором стандартної процентної ставки. Відтак вимоги кредитодавця підлягають оцінці судом саме з урахуванням зазначених імперативних приписів закону.

Згідно розрахунку заборгованості, зробленого (первісним кредитором), сума процентів становить 7837,5 грн, яка нарахована за період з дати укладення кредитного договору до дати укладення договору факторингу. Згідно розрахунку, зробленого позивачем, як фактором, сума процентів складає 4500 грн, яка нарахована за період з дати укладення договору факторингу до закінчення строку кредитування.

Обидва розрахунки зроблені за стандартною процентною ставкою 1,5% в день, що не відповідає вимогам закону.

Відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по відсотках, а саме:

у період з 28.04.2024 по 19.08.2024 проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1,5% на день, а з 20.08.2024 по 22.04.2025 (закінчення строку кредитування) за ставкою 1% на день. За результатами такого розрахунку сума процентів становить 10425 грн (4275 грн за 114 днів та 6150 грн за 246 днів).

Окрім того, обов`язку відповідача сплачувати позивачу 1250 грн штрафних санкцій судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та частково процентів на загальну суму 12924,99 грн.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2662,4 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2139 грн.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження адвоката, а також документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони і ціною позову. Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а дана категорія справ є типовою та не потребує значного обсягу юридичної і технічної роботи. З огляду на принципи співмірності, розумності та необхідності судових витрат, заявлений розмір витрат є завищеним.

Відтак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822)

заборгованість за договором №1582434 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 28.04.2024 в розмірі 12924,99 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2139 грн?і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин