Рішення № 138628470, 29.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 760/32231/25

провадження у справі № 2/0285/1857/26

29 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

(представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович),

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач (далі за текстом ТОВ Кредит-Капітал) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №7639471 від 26.09.2022 у розмірі 11760 грн, яка складається з тіла кредиту, відсотків та комісії.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ Мілоан) та відповідачем укладено договір в електронному вигляді, відповідно до умов якого вона отримала грошові кошти, які у строк не повернуто.

В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цим договором позивачу, у зв`язку з чим він набув статусу нового кредитора.

Позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути на свою користь, а також витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.11.2025 /а.с.71/ справу було направлено до Звягельського міськрайонного суду за підсудністю, куди вона надійшла 22.04.2026 /а.с.76/.

Ухвалою суду від 23.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

У відзиві від 01.06.2026 представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Вказував на недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, відсутність належних доказів передачі документації та повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, недопустимість поданих позивачем доказів, зокрема копії електронного кредитного договору, а також на неправильний розрахунок заборгованості та процентів. Крім того, заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх недоведеними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 26.09.2022 між ТОВ Мілоан та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №7639471, відповідно до умов якого відповідачем отримано на свій картковий рахунок грошові кошти у розмірі 3000 грн строком на 105 днів, які вона зобов`язалася повернути і сплатити відсотки в розмірі 1% в день протягом пільгового періоду тривалістю 15 днів та 3% в день протягом поточного періоду, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і до остаточного погашення заборгованості.

Договором передбачено сплату одноразової комісії в сумі 300 грн.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором V85116.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до договору графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Ставлячи під сумнів надані позивачем електронні докази, за клопотанням відповідача суд витребував оригінал договору №7639471 з додатками, які були надані позивачем на CD-R диску та безпосередньо досліджені судом. Зазначені докази підтверджують дотримання встановленої законом процедури укладення електронного договору та дають підстави для висновку, що спірний договір укладено відповідно до вимог законодавства.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про втручання в інформаційну систему кредитодавця ТОВ Мілоан, використання персональних даних ОСОБА_1 третіми особами, зміну змісту договору після його підписання або інші обставини, що ставили б під сумнів достовірність поданих електронних доказів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, його цілісність і незмінність, у зв`язку з чим підстав для неврахування поданих електронних доказів суд не вбачає.

Після укладання договору відповідачем отримано 26.09.2022 кредитні кошти в сумі 3000 грн на платіжну карту, що підтверджується платіжним дорученням №83459811.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не ОСОБА_1 особисто, матеріали справи не містять.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомилася, погодилася та не сприймала їх, як невигідні для себе.

Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був б укладений.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування.

Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання коштів у кредит, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З долучених позивачем відомості про щоденні нарахування, виписки з особового рахунку та розрахунку заборгованості слідує, що така становить 11670 грн та складається із основного боргу в сумі 3000 грн, відсотків в сумі 8370 грн та комісії в сумі 300 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту у визначеному договором розмірі чи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Будь-яких клопотань щодо перевірки чи спростування такого розрахунку відповідачем не заявлено, власного розрахунку також не надано.

З приводу комісії, то Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п.31.18. Постанови Верховного Суду від 13.07.2022 №496/3134/19).

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за кредитним договором №7639471 було відступлено на підставі укладеного між ТОВ Мілоан та позивачем договору відступлення прав вимоги №87-МЛ, що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги та реєстром боржників. З останнього вбачається, що ТОВ Кредит-Капітал набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором на суму 10590 грн, з яких тіло 3000 грн, відсотки 7290 грн та 300 грн комісії.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Доводи представника відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги суд відхиляє, оскільки наданими у справі договором факторингу, реєстром боржників та іншими письмовими доказами підтверджується набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Заперечення щодо відсутності доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги також є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2025 відповідачу було направлено відповідне повідомлення про відступлення права вимоги.

Доводи щодо неправильності розрахунку заборгованості також є безпідставними. Суд перевірив наведений позивачем розрахунок та здійснив власний розрахунок процентів відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування». При цьому суд врахував, що на момент укладення сторонами кредитного договору та протягом строку кредитування законодавство не встановлювало обмежень щодо максимального розміру процентної ставки за споживчими кредитами, а тому нарахування процентів за передбаченою договором ставкою 3% на день у цей період відповідало вимогам законодавства. Підстав для висновку про неправильність розрахунку заборгованості судом не встановлено.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог, однак на суму 10590 грн, оскільки саме така сума була відступлена позивачу первісним кредитором.

Відтак, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитом, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2181 грн.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження адвоката, а також документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони і ціною позову. Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а дана категорія справ є типовою та не потребує значного обсягу юридичної і технічної роботи. З огляду на принципи співмірності, розумності та необхідності судових витрат, заявлений розмір витрат є завищеним.

Відтак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236)

заборгованість за договором про споживчий кредит №7639471 від 26.09.2022 у розмірі 10590 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2181 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин