Рішення № 138469446, 07.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5960/25

н\п 2/490/524/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 143 820 грн 25 коп., з яких: 3% річних 9 678 грн 37 коп.; інфляційні витрати у сумі 134 141 грн 88 коп., а також судові витрати у сумі 2 422 грн 40 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

ОСОБА_1 до суду подано заяву, у якій відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

07.05.2008 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800003775, на виконання якого банк надав кошти у сумі 33 761,00 доларів США зі сплатою 13,8 процентів річних (п. 2.2.).

У пункті 2.4 вказане цільове використання кредиту, а саме: оплата/часткова оплата вартості квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 3, також передбачено, що позичальник зобов`язаний повертати кредит, сплачувати проценти за використання кредиту та комісії в розмірах та порядку, передбачених цим договором.

Оскільки, ОСОБА_1 належним чином не виконував обов`язки щодо повернення кредитних коштів, АТ «Альфа-Банк» було змушене звернутися до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Судом досліджено рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2012 року яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 83 210,76 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 832,11 грн.

11.03.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєвавидано виконавчий лист на виконання рішення від 30.10.2012 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 83 210,76 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 832,11 грн.

12 серпня 2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статусу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.

30 листопада 2022 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Зі змісту статуту АТ «Сенс Банк» вбачається, що він є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа Банк».

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 143 820,25 грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 9 678,37 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 134 141,88 грн.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачів суми заборгованості за інфляційними витратами суд дійшов такого висновку.

Згідно ст. 1 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 03 березня 2021 року у справі №130/2604/18.

Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, зобов`язання відповідачів щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором кредиту виражене в доларах США, а не в гривнях, отже кредитор не позбавлений права отримати від позичальника (відповідачів по справі) грошову суму в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, наведене вище виключає можливість стягнення з відповідачів заборгованості, нарахованої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні збитки).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних витрат то суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем, вбачається що відповідачу нараховані 3% річних за період з 08.04.2012 року по 22.02.2016 року в розмірі 9 678,37 грн та інфляційні витрати у період з квітня 2012 року по лютий 2022 року в сумі 134 141,88 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 8.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Позивач з вказаним позовом звернувся 24.07.2025. Відповідно до заявлених позовних вимог періодом нарахування 3% річних на підставі статті 625 ЦК України є період з08.04.2012 по 22.02.2016.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі - Закон № 540-IX), розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, позовна давність щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з квітня 2012 по березень 2017 сплила до введення карантину, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Сплив строку позовної давності щодо періоду нарахування коштів на підставі ст. 625 ЦК України, починаючи з квітня 2017 року припадає на час дії карантину, тому поширюються приписи ст.12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.

Так Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.04.2026р. (справа №751/4086/24) зробив наступний правовий висновок: Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому вимога про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України може бути заявлена за останні три роки прострочення, що передували поданню позову, з урахуванням продовження та зупинення перебігу позовної давності на час карантину і воєнного стану. Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану до 3 вересня 2025 року включно.

Таким чином, інфляційні витрати підлягають стягненню саме за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Отже, 83 210,76 грн (сума боргу) ? 148,492% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 83 210,76 грн (сума боргу) = 40 350,86 грн;

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» інфляційні витрати за кредитним договором №800003775 у розмірі 40 350 грн 86 коп.

За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 679 грн 48 коп. (пропорційно задоволенню позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 79, 81, 141, 259-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» інфляційні витрати за кредитним договором №800003775 у розмірі 40 350 грн 86 коп.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 та в частині інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 679 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Інформація про сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.М. Шолох