Рішення № 138427089, 23.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3562/26

2/703/2421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

01 червня 2026 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 209159 гривень 36 копійок, витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у сумі 9200 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 січня 2020 року ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту №96108856000, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

За умовами зазначеного договору АТ «Укрсиббанк» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 48500 гривень 00 копійок, а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 16 квітня 2023 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію.

Договір укладено з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі. Сторони узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальником підписано договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credit та на інформаційних стендах у приміщенням установ банку та оприлюденні у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09 червня 2017 року (із змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику його обслуговування і погашення; рахунків; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

Таким чином, відповідачем набуто статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «Укрсиббанк».

На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку.

В свою чергу, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 10 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості становить 209 159 гривень 36 копійок, яка складається з: тіла кредиту в розмірі 45 882 гривні 94 копійки, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 163 276 гривень 42 копійки, заборгованості по комісії в розмірі 0 гривень 00 копійок. Наведене підтверджується детальним розрахунком заборгованості.

10 вересня 2025 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №296, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року.

З урахуванням вищевказаних обставин позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 03 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Судом встановлено, що 16 січня 2020 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №66108856000 (а.с.5).

Згідно п.1.1 вказаного Договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credit та на інформаційних стендах у приміщенням установ банку та оприлюденні у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09 червня 2017 року (із змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору, Правила після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та в правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.

Згідно п.2.1 вказаного Договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

Відповідно до п.2.2 зазначеного Договору, банк має право надавати, а позичальник отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з застосуванням електронних підписів сторін через інформаційно-телекомунікаційні системи банку в порядку, викладеному у правилах.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, сума кредиту за договором становить 48500 гривень 00 копійок.

Відповідно до п.3.2 зазначеного Договору, надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно п.3.3 вказаного Договору, кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 48500 гривень на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у банку, до якого випущено кредитну карту. Умови відкриття поточного рахунку, до якого випускається платіжна картка, та випуску платіжної картки обумовлюється в окремому договорі, що укладається між банком та позичальником.

Відповідно до п.3.4 зазначеного Договору, повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк», код ЄДРПОУ 09807750 або на умовах договірного списання, передбаченого цим договором та правилами.

Згідно п.3.5 вказаного Договору, позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтентних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 16 січня 2023 року.

Відповідно до п.3.6 зазначеного Договору, розмір ануїтентного платежу становить 3155 гривень. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх платежів.

Згідно п.3.7 вказаного Договору, ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 16 числа (включно) кожного місяця.

Відповідно до п.3.8 зазначеного Договору, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 67% річних.

Згідно п.3.9 вказаного Договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 74% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховується до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до п.3.10 зазначеного Договору, нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому Правилами.

Згідно п.3.11 вказаного Договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.4.4 зазначеного Договору, цей договір укладений в 2 (двох) оригінальних примірниках в електронному вигляді за допомогою системи UKSIB online, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Накладення електронного підпису позичальника на цей договір є письмовим підтвердженням отримання ним оригіналу свого примірнику договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору №96108856000 від 16 січня 2020 року, яким є Графік платежів, відповідач ОСОБА_1 мала повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у наступні дати: 17 лютого 2020 року, 16 березня 2020 року, 16 квітня 2020 року, 18 травня 2020 року, 16 червня 2020 року, 16 липня 2020 року 17 серпня 2020 року, 16 вересня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 16 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, 18 січня 2021 року, 16 лютого 2021 року, 16 березня 2021 року, 16 квітня 2021 року, 17 травня 2021 року, 16 червня 2021 року, 16 липня 2021 року, 16 серпня 2021 року, 16 вересня 2021 року, 18 жовтня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 16 грудня 2021 року, 17 січня 2022 року, 16 лютого 2022 року, 16 березня 2022 року, 18 квітня 2022 року, 16 травня 2022 року, 16 червня 2022 року, 18 липня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 16 вересня 2022 року, 17 жовтня 2022 року, 16 листопада 2022 року, 16 грудня 2022 року в сумі 3155 гривень 00 копійок у кожну з вказаних дат та здійснити останній платіж 16 січня 2023 року в сумі 3047 гривень 98 копійок. Всього: сума платежу за розрахунковий період 113 472 гривні 98 копійок, погашення основної суми кредиту 48500 гривень 00 копійок, проценти за користування кредитом 64972 гривні 90 копійок, реальна річна процентна ставка 91,93%, загальна вартість кредиту 113 472 гривні 98 копійок (а.с.6).

Крім того, 16 січня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту Інформаційний лист (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (Стандартна форма)), в якій викладені умови надання кредиту АТ «Укрсиббанк» з урахуванням побажань споживача, якою є ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно виписки по рахунку за кредитним договором №9610885600, клієнтом за яким є ОСОБА_1 , яка складена АТ «Укрсиббанк» за період з 16 січня 2020 року по 10 вересня 2025 року, відповідачу ОСОБА_1 було надано кошти за вказаним договором у сумі 48500 гривень 00 копійок (а.с.15-32).

Таким чином, АТ «Укрсиббанк» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 у кредит грошові кошти у сумі 48500 гривень 00 копійок.

Однак, згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором у строки, визначені цим договором, щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, що підтверджується випискою по рахунку за кредитним договором №9610885600, клієнтом за яким є ОСОБА_1 , яка складена АТ «Укрсиббанк» за період з 16 січня 2020 року по 10 вересня 2025 року (а.с.15-32).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

10 вересня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» («Клієнт») та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» («Фактор») укладено договір факторингу №296 (а.с.10-13).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору факторингу, за цим договором фактор надає клієнту фінансову послугу з факторингу відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.2 вказаного Договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в Реєстрі Боржників за формою, наведеною в Додатку 1 до цього договору, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

Відповідно до п.3.1 зазначеного Договору факторингу, сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, складає 4,6% від суми прав вимоги, визначеної в Реєстрі Боржників. Для розрахунку суми фінансування заборгованості за правами вимоги, що виражена в іноземній валюті, перераховуються за офіційним курсом НБУ гривні щодо іноземних валют на дату підписання даного договору. Сума фінансування становить 561 786 гривень 62 копійки.

Згідно п.4.1 вказаного Договору факторингу, право власності на права вимоги вважаються таким, що перейшли від клієнта до фактора, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Права вимоги (Додаток №2 до договору).

Як вбачається з платіжної інструкції №13711 від 10 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «Укрсиббанк» грошові кошти в сумі 561 786 гривень 62 копійки, як оплату за права вимоги згідно договору факторингу №296 від 10 вересня 2025 року без ПДВ (а.с.14).

10 вересня 2025 року АТ «Укрсиббанк» («Клієнт») та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» («Фактор») підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі Права Вимоги лютого 2021 року до Договору факторингу №296 від 10 вересня 2025 року (а.с.13-зворот).

Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №296 від 10 вересня 2025 року, яким є Реєстр договорів, прав вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року в загальній сумі 209 159 гривень 36 копійок, з яких: 45882 гривні 94 копійки залишок по тілу кредиту, 163 276 гривень 42 копійки залишок по відсотках (а.с.14-зворот).

Як вбачається довідок-розрахунків за кредитом, процентам за користування кредитом (проценти за користування кредитом відповідно до ст.1048 ЦК України), процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України) на 10 вересня 2025 року за кредитним договором №9610885600 від 16 січня 2020 року, які складені АТ «Укрсиббанк», відповідач ОСОБА_1 сплати суму кредиту в розмірі 2617 гривень 00 копійок, проценти за користування кредитом в розмірі 10940 гривень 68 копійок та проценти за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін у сумі 11 гривень 26 копійок, внаслідок чого станом на 10 вересня 2025 року мала заборгованість у загальній сумі 209 159 гривень 36 копійок, з яких: 45882 гривні 94 копійки заборгованість за кредитом; 61 365 гривень 48 копійок заборгованість за процентами, які нараховані за період з 17 лютого 2020 року по 26 березня 2024 року; 101 910 гривень 94 копійки заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України), які нараховані у період з 18 травня 2020 року по 10 вересня 2025 року (а.с.33-37).

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Суд звертає увагу, що АТ «Укрсиббанк» нарахував за користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами, які отримані нею за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року, проценти за період з 17 січня 2023 року по 26 березня 2024 року, з урахування сплачених процентів, в загальній сумі 8654 гривні 65 копійок (61 365 гривень 48 копійок (загальна сума нарахований процентів за користування кредитом у період з 16 січня 2020 року по 26 березня 2024 року) відняти 52710 гривень 83 копійки (загальна сума нарахований процентів за користування кредитом у період з 16 січня 2020 року по 16 січня 2023 року), тобто після спливу визначеного вказаним кредитним договором строку кредитування, який передбачений п.3.5 цього кредитного договору, який починається з 16 січня 2020 року та закінчується 16 січня 2023 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами у сумі 8654 гривні 65 копійок за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року, які були нараховані АТ «Укрсиббанк» після спливу визначеного вказаним договором строку кредитування, відсутні.

Крім того, відповідно до ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Так, згідно п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що проценти за користування відповідачем ОСОБА_1 грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України) за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року нараховані, зокрема у період з 24 лютого 2022 року по 10 вересня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, які нараховані на підставі за ст.625 ЦК України у період з 24 лютого 2022 року по 10 вересня 2025 року в сумі 95 890 гривень 01 копійка (101 910 гривень 94 копійки (загальна сума нарахований процентів за ст.625 ЦК України у період з 18 травня 2020 року по 10 вересня 2025 року, з урахуванням сплачених таких відсотків) відняти 6020 гривень 93 копійки (загальна сума нарахований процентів за ст.625 ЦК України у період з 18 травня 2020 року по 16 лютого 2022 року, з урахуванням сплачених таких відсотків) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом становить 58731 гривня 76 копійок (52710 гривень 83 копійки (відсотки за користування кредитними кредитом) додати 6020 гривень 93 копійок (відсотки за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін).

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року за тілом кредиту в сумі 45882 гривні 94 копійки та за відсотками за користування кредитом у сумі 58731 гривня 76 копійок як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань у строки, передбачені кредитним договором, належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанас» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №96108856000 від 16 січня 2020 року у загальній сумі 104 614 гривень 70 копійок, з яких: 45882 гривні 94 копійки заборгованість за тілом кредиту, 58731 гривня 76 копійок заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №1920 від 05 травня 2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3328 гривень 00 копійок (а.с.4).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог.

Так, 104614 гривень 70 копійок відповідає 50,02% від заявленої ціни позову 209159 гривень 36 копійок, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (50,02% від 3328 гривень 00 копійок становить 1664 гривні 67 копійок).

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

24 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (клієнт) та фізичною-особою підприємцем Руденко К.В. (адвокат) укладено договір №24-02/26 про надання правничої допомоги (а.с.38-39).

У вказаному договорі визначено загальний предмет договору та загальні формулювання правової допомоги, яка надається виконавцем.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 гривень без ПДВ, Конкретні суми до оплати наводяться у Акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із клієнтом.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 24 лютого 2027 року.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 26 березня 2026 року, складеного клієнтом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору №24-02/26 про надання правничої допомоги від 24 лютого 2026 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором: Первинна консультація (надання первинної консультації замовнику у справі), кількість 1, період надання послуг 0,5 годин, вартість 1000 гривень 00 копійок; Правовий аналіз наявних документів у замовника по справі (Правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини), кількість 1, період надання послуг 2 години, вартість 4000 гривень 00 копійок; Підготовка позовної заяви (Підготовка та подання позовної заяви), кількість 1, період надання послуг 2,1 години, вартість 4200 гривень 00 копійок. Всього 9200 гривень 00 копійок (а.с.39-зворот).

Згідно платіжної інструкції в національній валюті №1309 від 27 березня 2026 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9200 гривень 00 копійок як оплату згідно договору №24-02/26 про надання правничої допомоги від 24 лютого 2026 року (а.с.42).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9200 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з 9200 гривень 00 копійок до 5000 гривень 00 копійок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», які підлягають задоволенню, становлять 50,02%, внаслідок чого саме такий відсоток від судових витрат у сумі 5000 гривень 00 копійок, понесених позивачем витрат на правничу допомогу, повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивача (50,02% від 5000 гривень 00 копійок становить 2501 гривня 00 копійок).

На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса: м. Київ, пл. Солом`янська, буд.2, код ЄДРПОУ 40340222, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №96108856000 від 16 січня 2020 року в сумі 104 614 (сто чотири тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 67 (шістдесят сім) копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 2501 (дві тисячі п`ятсот одна) гривня 00 копійок, а всього 108 780 (сто вісім тисяч сімсот вісімдесят) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд.2, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко