Рішення № 138386011, 20.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6963/26

2/296/4116/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючого - судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання - Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» Валерії КІРІЧЕНКО до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - ТОВ «Бізнес позика» звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №535593-КС-001 від 26.04.2025 в сумі 17123,00 гривень.

В обґрунтування вимог позивача представник позивача зазначила, що 26.04.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №535593-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,01% за кожен день користування кредитними коштами.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 535593-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 17 123,00 грн, що складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн;

-суми прострочених платежів по процентах 23,00 грн;

-суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 5 000,00

грн;

-суми прострочених платежів за комісією 2 100,00 грн

які відповідач бажає стягнути в судовому порядку

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №296/6963/26 та постановлено проводити її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 20.07.2026 о 10-30 годині та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» первинні бухгалтерські документи щодо кредитного договору №535593-КС-001.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача в позовній заяві вказував про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд цієї справи, та за місцем його реєстрації направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та повістку повідомлення про розгляд справи о 10-30 годині 20.07.2026

Відповідач поштове відправлення отримав особисто - 08.07.2026 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак у судове засідання відповідач не з`явився. Причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, як і будь-яких заяв чи клопотань

Верховний Суд у постановах від 13.11.2020 у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08.12.2021 у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч. 5 ст.259та ч. 1 ст.281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.280,281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

26.04.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір про надання кредиту №535593-КС-001 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №535593-КС-001 від 26.04.2025.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості - 23 дні, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,01 процентів за кожен день користування Кредитом.

Також погоджено суму комісії за видачу кредиту - 2100,00 грн (п.2.5 Договору)

Пропозицію (оферта) на укладення договору про надання позики договір №535593-КС-001 підписана ОСОБА_1 26.04.2025 електронним цифровим підписом.

Отже, договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту №535593-КС-001 від 26.04.2025 року, що акцептована відповідачем 26.04.2025 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Вказані обставини підтверджуються: прийняття (акцент) пропозицією (оферти) щодо укладення договору №535593-КС-001 від 26.04.2025; пропозицією укласти договір (оферта)№535593-КС-001 про надання кредиту; договором №535593-КС-001 про надання кредиту від 26.04.2025 року; візуальною формою послідовності дій клієнта; Анкетою клієнта від 26.04.2025 року; правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика»; паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, випискою за договором №б/н від 26.04.2025.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) було імітовано Банком банківську карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 )

Також надано виписку за договором б/н за період з 26.04.2025 по 18.09.2025 з якої вбачається, що 26.04.2025 на банківську карту № НОМЕР_2 було зараховано переказ на 10000,00 грн. від БІЗПОЗИКА

Після отримання грошових коштів в сумі 10000,00 грн відповідач активно користувався картою .

ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 535593-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 17 123,00 грн, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах 23,00 грн;

- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 5 000,00 грн;

- суми прострочених платежів за комісією 2 100,00 грн

Таким чином суд встановив, що між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За приписами ч. 1, 2ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частинами 1, 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

26.04.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір про надання кредиту №535593-КС-001 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №5535593-КС-001 від 26.04.2025.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом Договір).

Строк дії кредиту -23 дні до 18.05.2025) , плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,01 % за кожен день користування Кредитом ( п.2.3, 2.4, 2.8 Договору).

Орієнтовно загальна вартість кредиту 12208,80 грн (п.2.9 Договору)

Договір №535593-КС-001 підписаний ОСОБА_2 - 26.04.2025 електронним цифровим підписом - UA-2842 (а.c.21-37).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність договору про споживчий кредит №535593-КС-001 від 26.04.2025 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 .

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) було імітовано Банком банківську карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 )

Також надано виписку за договором б/н за період з 26.04.2025 по 18.09.2025 з якої вбачається, що 26.04.2025 на банківську карту № НОМЕР_2 було зараховано переказ на 10000,00 грн. від БІЗПОЗИКА

Після отримання грошових коштів в сумі 10000,00 грн відповідач активно користувався картою .

Отже, наявні докази, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 26.04.2025 надало ОСОБА_1 , кредит в сумі 10000,00 гр, як те і передбачено п.2.1, 2.7 договору .

Доказів перерахування грошових коштів відповідачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» матеріали справи не містять.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 , належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №535593-КС-001від 26.04.2025, внаслідок чого станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість по тілу кредиту 10 000,00 грн;

Відсотки в сумі 23,00 грн нараховані відповідно до умов договору за 23 дні виходячи з 0,01 % в день (п.2.4 Договору)

Доказів погашення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором №535593-КС-001від 26.04.2025 матеріали справи не містять.

Отже, в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором№535593-КС-001від 26.04.2025 позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Умовами кредитного договору №535593-КС-001від 26.04.2025 передбачено, що за надання кредиту в сумі 10000,00 грн сплачується комісія в сумі 2100,00 грн.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Отже і в цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення відстоків нарахованих за ст.625 ЦК України в сумі 5000,00 грн .

Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи наведене, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача - 12123,00 грн:

- 10000,00 грн.- тіла кредиту;

- 23,00 грн - відсотків за користування кредитом ;

- 2100,00 грн - комісії за видачу кредиту.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн судового збору про що свідчить плптіжна інструкція № 16749 від 01.06.2026 (а.с.1), які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.43).

Оскільки суд задовільнив позов частково з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1884,97 грн, що пропорційно задоволених вимог ( 17123,00 грн: 12123,00 грн х 2662,40 грн=1884,97)

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89,247, 258, 263-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» Валерії КІРІЧЕНКО до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, р/р НОМЕР_4 в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528, ЄДРПОУ банку: 21685166) заборгованість за договором №535593-КС-001 про надання кредиту від 26.04.2025 , що станом на 05.05.2026 становить 12123 (дванадцять тисяч сто двадцять три) гривні 00 копійок, та складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок;

-суми прострочених платежів по процентах 23 (двадцять три) гривні 00 копійок;

-суми прострочених платежів за комісією 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.

В задоволенні інших вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239 судовий збір в сумі 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) гривні 97 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026 року

Суддя В. М. Шкиря