Ухвала суду № 138183165, 09.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 липня 2026 року Справа № 903/389/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог

у справі № 903/389/26

за заявою фізичної особи ОСОБА_2 , м.Луцьк

про неплатоспроможність,

за участю представників:

від боржника: н/з,

арбітражний керуючий: н/з,

від кредитора ОСОБА_1 : н/з,

встановив:

24.04.2026 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від 24.04.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник просить призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Ухвалою суду від 28.04.2026 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 14.05.2026.

Ухвалою суду від 14.05.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 09.07.2026.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 18.05.2026 за № 79435 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

17.06.2026 ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала заяву про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 618 976,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2026 заяву ОСОБА_1 від 16.06.2026 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 09.07.2026; запропоновано боржнику фізичній особі ОСОБА_2 та зобов`язано арбітражного керуючого Григор`єва В. В. розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2026 про визнання грошових вимог до боржника та надати кредитору і суду нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.

26.06.2026 арбітражний керуючий через систему «Електронний суд» подав звіт про результати розгляду вимог кредиторів до якого долучив лист-повідомлення № 01-12/521 від 26.06.2026, у якому зазначає, що повністю визнає заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 618 976,00 грн, а саме: 6 656,00 грн до задоволення вимог кредиторів; 1 612 320,00 грн вимоги другої черги.

06.07.2026 кредитор ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання про проведення судового засідання 09.07.2026 без її участі, а також просить приєднати до матеріалів справи та врахувати при розгляді заяви з грошовими вимогами декларації про доходи кредитора за 2022-2024 роки.

В судове засідання 09.07.2026 учасники справи не з`явилися. Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви у зв`язку з тим, що вони належним чином були повідомлені про судовий розгляд.

Розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 16.06.2026 про визнання грошових вимог до боржника, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_1 повністю.

Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч.1,2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Відповідно до ч.5,6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

18.05.2026 за № 79435 на офіційному веб-порталі судової влади України було оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ..

Заява ОСОБА_1 була подана до суду 17.06.2026, тобто, у межах строку, встановленого ст. 45 Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з приписами Кодексу України з процедур банкрутства на господарський суд покладається обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

За результатами розгляду вимог суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення цих вимог та обґрунтування правової позиції суду.

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не на іншого учасника провадження у справі (постанови Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16).

Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 просить визнати грошові вимоги як кредитора до боржника у розмірі 1 618 976,00 грн.

Судом встановлено, що 11.03.2024 між ОСОБА_1 як позикодавцем і ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 500 00,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (надалі договір).

Пунктом 2.1 договору визначено, що кошти отримуються позичальником в момент підписання даного договору. Фактом підписання договору сторони підтверджують факт отримання позики в розмірі, зазначеному в п. 1.1 договору. За домовленістю сторін даний пункт договору слід сприймати в якості розписки про отримання коштів.

Відповідно до п. 2.2 договору позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики до 11.03.2025. Позика підлягає поверненню позикодавцеві шляхом передання її позичальником у готівковій формі, або шляхом перерахування її у безготівковому порядку за банківськими реквізитами, які позикодавець повідомить у письмовій формі.

Згідно з п. 4.1 договору цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх обов`язків за договором.

Підтвердженням виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором є розписка від 11.03.2024 про отримання позичальником 500 000,00 грн, які останній зобов`язався повернути у строк до 11.03.2025.

18.09.2024 між ОСОБА_1 як позикодавцем і ОСОБА_2 як позичальником було укладено додаткову угоду до договору позики від 11.03.2024, за умовами якої сторони внесли зміни щодо суми позики та строку її повернення, а саме: сума позики становить 800 000,00 грн (п. 1.1 договору); строк повернення до 11.09.2025 (п. 2.2 договору).

Підтвердженням виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором, з урахуванням додаткової угоди від 18.09.2024, є розписка від 18.09.2024 про отримання позичальником 300 000,00 грн, які останній зобов`язався повернути у строк до 11.03.2025.

ОСОБА_1 як позикодавець свої зобов`язання виконала, надавши фізичній особі ОСОБА_2 у позику 800 000,00 грн що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками боржника від 11.03.2024 та 18.09.2024.

Однак, позичальник фізична особа ОСОБА_2 у строк, узгоджений у договорів, позики не повернув, заборгованість на час розгляду заяви кредитора становить 800 000,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11, ст.509, ч.1 ст.526, ч.ч.1, 2 ст.202, ч.1 ст.626, ст.629 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.1046, 1047, ч.1 ст.1049, ч.ч.1, 2, 3 ст. 545, ч.1 ст. 530, ст.527 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

В постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 викладено наступні висновки про застосування норм права:

- судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей;

- втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду;

- натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою;

- зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог;

- беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора;

- за таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою;

- тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім;

- необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики;

- у разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи;

- при цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів;

- тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

06.07.2026 ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання, до якого приєднала копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2022-2024 роки, згідно з якими загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить: у 2022 році 1 538 313,42 грн; у 2023 році 1 755 802,18 грн; у 2024 році 1 861 567,39 грн.

Враховуючи викладені вище правові позиції Верховного Суду, надавши оцінку наданим до матеріалів справи доказів у сукупності, суд дійшов висновку про наявність в матеріалах справи доказів, які свідчать про реальність вчинених сторонами на підставі договору позики дій, підтверджують фінансову спроможність кредитора надати відповідну позику боржнику та джерела походження коштів, наданих у позику, а тому заява ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 800 000,00 грн, наданих у позику, підлягає до задоволення.

Щодо визнання грошових вимог на суму 812 320,00 грн.

Також судом під час розгляду заяви кредитора встановлено, що 04.09.2024 о 15 год. 30 хв. в с. Борохів по вул.Миру,42, боржник ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Explorer», при з`їзді ліворуч на другорядну дорогу, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Highlander», який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Автомобіль марки «Ford Explorer», яким керував боржник ОСОБА_2 та який отримав механічні пошкодження належить на праві власності кредитору ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди кредитором до заяви з грошовими вимогами додано висновок експертного дослідження № 1 від 11.06.2026, який виконано приватним судовим експертом, оцінювачем Хімаковим Б.В., який має вищу технічну та юридичну освіту та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Відповідно до цього висновку на експертизу було надано автомобіль «Ford Explorer», реєстраційний н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова « НОМЕР_2 », на вирішення судової експертизи поставлено такі питання:

1. Яка ринкова вартість бувшого у використанні транспортного засобу марки «Ford» моделі «Explorer» д.н.з. НОМЕР_1 , « 2017» року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 , білого кольору, станом на момент проведення дослідження?

2. Яка сума матеріальних збитків була завдана власнику транспортного засобу марки «Ford» моделі «Explorer» д.н.з. НОМЕР_1 , «2017» року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_2 , білого кольору, ОСОБА_1 , який був пошкоджений внаслідок ДТП?

Згідно з висновками експертного дослідження, ринкова вартість автомобіля «Ford Explorer», реєстраційний н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова « НОМЕР_2 » та вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 11.06.2026 до моменту пошкодження, могла становити 812 320,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, заявник повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2025 по справі №161/2105/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2025 2025 по справі № 161/2105/25 встановлено наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що кредитором належним чином обґрунтовано розмір завданої шкоди та надано належні докази протиправної поведінки боржника ОСОБА_2 , який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем марки «Ford» моделі «Explorer» д.н.з. НОМЕР_1 , та той факт, що на момент розгляду заяви з грошовими вимогами у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати боржником відшкодування в добровільному порядку, заява ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 812 320,00 грн. підлягає до задоволення.

За звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника кредитор сплатила судовий збір у розмірі 6 656,00 грн, що підтверджується квитанцією № 7АНС-КХ4Е-ВК9А-АХ61 від 16.06.2026.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить два розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328,00 грн. Судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимоги до боржника становить 6 656,00 грн.

Отже, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 6 656,00 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Станом на час розгляду заяви кредитора фізична особа ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 1 612 320,00 грн (за договором позики та завданими збитками) ОСОБА_1 не погасив.

Грошові вимоги ОСОБА_1 були розглянуті арбітражним керуючим Григор`євим В. В. та повністю визнані ним на загальну суму 1 618 976,00 грн (1 612 320,00 грн - заборгованість за позикою та збитками; 6 656,00 грн - витрати на оплату судового збору), що підтверджується звітом про результати розгляду вимог кредиторів боржника від 26.06.2026.

Згідно зі статтею 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Згідно з ч.4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини, слід визнати вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 на загальну суму 1 618 976,000 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів із такою черговістю задоволення:

- 6 656,00 грн встановити, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 1 612 320,00 грн вимоги другої черги (заборгованість за позикою та збитками).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 12, 234, 235 ГПК України, господарський суд

постановив:

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника задовольнити повністю.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до фізичної особи ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 22.09.2023 органом 0710, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 1 618 976 грн 00 коп. та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

- 6 656 грн 00 коп. встановити, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 1 612 320 грн 00 коп. - вимоги другої черги.

3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Григор`єва В.В. включити визнані судом вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.47 КУзПБ ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.07.2026.

Суддя І. О. Якушева