Ухвала суду № 138183164, 14.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

14 липня 2026 року Справа № 903/114/26 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від боржника - ТОВ Волиньенергопостач: Костяков Д.В. ордер серія АО №1239169 від 08.07.2026

взяв участь прокурор: Романішина Т.Л. службове посвідчення №071758 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення та про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №903/114/26 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 286303,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач, в якому просить суд:

1. Визнати недійсними: 1) додаткову угоду № 1 від 16.01.2025, 2) додаткову угоду № 2 від 17.03.2025 та 3) додаткову угоду №3 від 25.06.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/302/1064 від 24.12.2024, укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ (процедура закупівлі: UA 2024-12-17-022375-a).

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,2 гривень.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 11422,84 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №1-3 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому є всі підстави вважати, що кошти в розмірі 286 303,20 грн, які сплачені Волинською обласною радою за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2026.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2026, яке залишено без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 16.01.2025, додаткову угоду № 2 від 17.03.2025, додаткову угоду №3 від 25.06.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/302/1064 від 24.12.2024, укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (процедура закупівлі: UA2024-12-17-022375-a). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

30.06.2026 зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення (з врахуванням уточненої заяви), в якій заявник просить:

1. Зупинити стягнення на підставі наказу №1 від 29.06.2029 про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.) з моменту видачі такого виконавчого документу.

Зупинити стягнення на підставі наказу №2 від 29.06.2029 р. про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. Заяву Товариства Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26 задовольнити.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26, визначивши наступний порядок його виконання:

- до 20.07.2026 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач сплатити 33 726,08 грн, з яких 11 422,88 грн на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) та 22 303,20 грн на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області;

- залишок суми заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач сплатити на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області в наступному порядку:

- до 20.08.2026 сплатити 33 000,00 грн;

- до 20.09.2026 сплатити 33 000,00 грн;

- до 20.10.2026 сплатити 33 000,00 грн;

- до 20.11.2026 сплатити 33 000,00 грн;

- до 20.12.2026 сплатити 33 000,00 грн;

- до 20.01.2027 сплатити 33 000,00грн;

- до 20.02.2027 сплатити 33 000,00 грн.

- до 20.03.2027 сплатити 33 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30 06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення по справі №903/114/25 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 14 липня 2026 року о 11:15 год. Запропоновано стягувачам в строк до 07.07.2026 обґрунтовані пояснення (заперечення) щодо заяви та докази в їх обґрунтування. У разі наявності заперечень на подані пояснення стягувачів, боржнику у строк протягом 2-х днів з моменту отримання даних заперечень подати до суду письмові пояснення із обґрунтуванням заперечень.

01.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач сформував в системі Електронний суд заяву, в якій просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ №2 Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 р. про примусове виконання рішення у справі №903/114/26 про стягнення з ТОВ Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору;

- визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 22 303,20 грн. (двадцяти двох тисяч трьохсот трьох гривень 20 копійок) наказ №1 Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 р. про примусове виконання рішення у справі №903/114/26 про стягнення з ТОВ Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.).

Ухвалою суду від 07.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 14 липня 2026 року об 11:15 год. Запропоновати стягувачу до 13.07.2026 подати суду письмові нормативно-обґрунтовані пояснення, щодо поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з долученням належних доказів на підтвердження викладеного у власному поясненні.

Ухвалою суду від 09.07.2026 об`єднано в одне провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення та про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №903/114/26.

Представниця Волинської обласної ради 07.07.2026 сформувала в системі «Електронний суд» заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

10.07.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд пояснення, в яких вказав, що розрахунки з бюджетом є важливими джерелами надходження коштів до відповідних фондів державного та місцевого бюджету. Їх ненадходження, скорочення чи несвоєчасне надходження є неприпустимим з огляду на потребу в своєчасному надходженні коштів, адже за рахунок бюджетних асигнувань фінансуються потреби оборони та безпеки держави у зв`язку з триваючою збройною агресією росії проти України. Однак, відповідач у заяві про розстрочення виконання судового рішення не зазначає про можливість його виконання у інший, більш короткий, період часу, а також не наводить доводи, які могли б виправдовувати довготривале виконання судового рішення, належним чином не враховує той факт, що встановлена ст. 129-1 Конституції України обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, по своїй суті є засобом захисту та забезпечення державою реального відновлення порушених прав та інтересів стягувача, і не дає підстав для висновку про можливість ставити виконання судового рішення у залежність від бажання боржника підтримувати комфортні умови фінансово-господарської діяльності під час його виконання. Поряд з цим, як неодноразово зазначав Верховний Суд у правових позиціях, викладених у постановах за касаційними скаргами сторін щодо розстрочення або відстрочення виконання судових рішень, у тому числі у постанові від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, при розгляді таких заяв необхідно дотримуватись «справедливого балансу» майнових та інших інтересів сторін і засад справедливості і розумності, та враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, врахувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення, у тому числі такі, що виникнуть в результаті посилення інфляційних процесів у економіці держави.

У відповідності до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, але не виключно подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки

Пояснення заступника керівника Луцької окружної прокуратури подані з пропуском строку, який визначений ухвалою суду. Клопотання про поновлення процесуального строку прокурором не заявлено, а тому пояснення заступника керівника Луцької окружної прокуратури суд залишає без розгляду.

Представник заявника (боржника) в судовому засіданні просив суд заяви задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просила відмовити у розстроченні виконання рішення, оскільки боржник і так тривалй час користувався грошовими коштами.

Заслухавши представника боржника та прокурора, дослідивши матеріали заяв, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2026, яке залишено без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 16.01.2025, додаткову угоду № 2 від 17.03.2025, додаткову угоду №3 від 25.06.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/302/1064 від 24.12.2024, укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (процедура закупівлі: UA2024-12-17-022375-a). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

29.06.2026 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі №903/114/26 видано наказ на примусове виконання рішення №1 та №2.

30.06.2026 наказ №2 виконано повністю, що підтверджено платіжною інструкцією.

Як слідує з доводів заявника, згідно з балансом на 31.03.2026 оборотні активи ТОВ Волиньенергопостач 250126,5 тис грн (код рядка 1195), поточні зобов`язання 437 749,4 тис грн (код рядка 1695). Таким чином, коефіцієнт співвідношення оборотних активів до поточних зобов`язань становить Відповідача-2 становить 0,57 (250126,5/437749,4). Вказаний коефіцієнт, з огляду на методику ведення фінансового обліку, характеризує здатність компанії оплачувати свої поточні зобов`язання з оборотних активів і, таким чином, показує силу позиції оборотного капіталу компанії.

З визначеного коефіцієнту Відповідача-2 (0,57) слідує, що обсяг поточних зобов`язань перевищує обсяг його оборотних активів. Тобто, на кожну тис. грн поточних зобов`язань приходиться 0,57 оборотних активів, за рахунок яких можливе їх покриття. Тобто, дані останньої фінансової звітності ТОВ Волиньенергопостач свідчать про недостатність оборотних активів для покриття поточних зобов`язань.

Розмір стягнутої суми на підставі Рішення суми (297,7 тис грн), що підлягає сплаті ТОВ Волиньенергопостач, співвідноситься з розміром його поточних зобов`язань за розрахунками з оплати праці (200,8 тис грн), розрахунками з бюджетом (60,0 тис грн) та розрахунками зі страхування (38,4 тис грн). Вказане підтверджується відомостями рядків 1630, 1620 та 1625 балансом на 31.03.2026 р. оборотні активи ТОВ Волиньенергопостач.

Оплата праці, розрахунки з бюджетом (за податками та зборами) та зі страхування (сплата єдиного соціального внеску) є важливими джерелами надходження коштів до відповідних фондів державного та місцевого бюджету. Їх ненадходження, скорочення чи несвоєчасне надходження є неприпустимим з огляду на потребу в своєчасному надходженні коштів, адже за рахунок бюджетних асигнувань фінансуються потреби оборони та безпеки держави у зв`язку з триваючою збройною агресією росії проти України.

Зважаючи на співвідношення наведених витрат з оплати праці, розрахунків з бюджетом та страхування з розміром заборгованості ТОВ Волиньенергопостач, визначеної Рішенням, необхідним є залучення додаткових фінансових ресурсів для сплати суми боргу по вказаному Рішенню або ж реструктуризація (розстрочення) вказаної суми.

Вказує, що економічна модель діяльності ТОВ Волиньенергопостач передбачає закупівлю електричної енергії на оптових сегментах ринку електроенергії для її подальшої реалізації (продажу) по двостороннім договорам купівлі-продажу та договорам про постачання споживачам. Зазначена економічна модель діяльності передбачає значний розмір фінансово навантаження на оборотні активи та їх необхідність для забезпечення діяльності ТОВ Волиньенергопостач.

У структурі оборотних активів ТОВ Волиньенергопостач (розділ II Балансу) 1,9 тис грн становлять запаси, 61 974,4 тис грн дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги; 8 007,1 тис грн дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, 126 723,8 тис грн інша поточна дебіторська заборгованість, інші оборотні активи 51 665,3 тис грн, витрати майбутніх періодів 8,6 тис грн.

У структурі оборотних активів ТОВ Волиньенергопостач гроші становлять 1745,4 тис грн (рядок Балансу), поточні фінансові інвестиції відсутні.

Згідно з абзацами третім шостим пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237 (далі за текстом П(С)БУ 10) дебітори юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. За приписами пунктів 5, 6 П(С)БУ 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума (п. 5 П(С)БУ 10).

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/ або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (п. 6 П(С)БУ 10).

Наведеним, зокрема, підтверджується залежність виконання Відповідачем-2 своїх зобов`язань від дій або бездіяльності його дебіторів.

Загальновідомим фактом є триваюча агресивна війна росії проти України, в ході якої ворогом неодноразово протягом 2023 2026 р.р. завдавалися удари по генеруючих та розподільчих потужностях об`єктів електроенергетики. Це призвело до їх руйнацій, пошкоджень, потреби у відновленні. Внаслідок чого в об`єднаній енергетичній системі України неодноразово виникав дефіцит електроенергії. Внаслідок неодноразових та значних коливань ціни на електроенергію у 2025 р. ТОВ Волиньенергопостач завершило 2025 фінансовий рік з від`ємною рентабельністю.

Згідно відомостей Звіту про фінансові результати за 2025 р. чистий прибуток ТОВ Волиньенергопостач становить 1,9 тис грн порівняно з 110,5 тис грн за попередній звітний період (2024 р.)

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Згідно ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При розгляді заяв щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання розстрочення або відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд враховує, що здійснюючи діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на ці умови.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів стягувача та ступеня вини боржника у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Щодо вимоги заявника (боржника) про:

-зупинення стягнення на підставі наказу №1 від 29.06.2029 р. про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286 303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.) з моменту видачі такого виконавчого документу;

-зупинення стягнення на підставі наказу №2 від 29.06.2029 р. про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 березня 2026 року по справі №903/114/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору, судом враховано наступне.

26 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 925/731/18 (ЄДРСРУ № 111833181) досліджував питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21).

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд звертає увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі Продан проти Молдови також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

За таких обставин, вжиття заходів забезпечення заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (судового наказу) фактично спрямовані на зупинення виконання судового рішення в цій справі, що свідчить про порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.

Разом з цим, судом враховано, що наказ №2 від 29.06.2029 про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області по справі №903/114/26 виконаний боржником в повному обсязі.

З урахуванням вказаного вбачається, що заходи забезпечення шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа фактично спрямовані на зупинення виконання судового рішення, що свідчить про порушення прав стягувача, а тому заява про їх застосування не підлягає задоволенню.

Щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, 30.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач (далі також - Боржник, ТОВ Волиньенергопостач) виконало Рішення частково: сплатило на користь Волинської бласної прокуратури 11 422,88 грн. та на користь Волинської обласної ради - 22 303,20 грн.

Зазначене підтверджується платіжними інструкціями ТОВ Волиньенергопостач від 30.03.2026 №303116 та №303115.

Внаслідок чого обов`язок ТОВ Волиньенергопостач по сплаті на користь прокуратури 11422,88 грн. витрат з оплати судового збору відсутній у зв`язку з його припиненням внаслідок добровільного виконання, а обов`язок зі сплати в дохід обласного бюджету 286 303,20 грн - відсутній в частині сплати 22303,20 грн. у зв`язку з його припиненням в цій частині внаслідок добровільного виконання

З огляду на викладене, заява ТОВ Волиньенергопостач про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 328, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про розстрочення виконання рішення, відмовити.

2. Заяву ТОВ Волиньенергопостач про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

3. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ №2 Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 про примусове виконання рішення у справі №903/114/26 про стягнення з ТОВ Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 11 422,88 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору

4. Визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 22303,20 грн. (двадцяти двох тисяч трьохсот трьох гривень 20 копійок) наказ №1 Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 про примусове виконання рішення у справі №903/114/26 про стягнення з ТОВ Волиньенергопостач (вул. Cловацького, буд.13, квартира 4, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027,код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 286303,20 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста три гривні 20 коп.).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256 ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень Кодексу .

Повна хвала суду підписана 14.07.2026.

Суддя І. О. Гарбар