Рішення № 138173430, 09.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4822/26

Справа №754/1385/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

при секретарі - Сарнавському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє представник - Лойфер А.О., звернулось до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16.09.2021 року відповідач звернувся до позивача АТ «Сенс Банк» для отримання банківських послуг та шляхом підписання оферти ініціював укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501360709. Представник позивача вказує, що вищевказані документи, що становлять Угоду про надання споживчого кредиту №501360709 від 16.09.2021року, були підписані відповідачем власноручним підписом, а тому вважає, що Кредитний договір укладено належним чином. Стверджує, що позивачем АТ «Сенс Банк`було виконано свої зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, зокрема шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 46 640,00 гривень на вказані у Договорі рахунки. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, порушив умови вищезазначеного Кредитного договору, припинивши належні платежі з повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим у останньої утворилась заборгованість у загальному розмірі 87 779,59 грн., з яких: 40 814,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 26 816,95 грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитними коштами; 20 148,48 грн. - заборгованість з комісії. На підставі викладеного, позивач АТ «Сенс Банк» просить стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 87 779,59 грн. та судовий збір.

Протколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.02.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовоного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання, представник позивача АТ «Сенс Банк» не з`явилась, просила в позовній заяві розгляд справи проводити у її відсутність за наявними матеріалами справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендоване поштове повідомлення, відзив, або пояснення на позов не надавав.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 16.09.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем АТ «Сенс Банк» було укладено Угоду про надання споживчого кредиту №501360709, шляхом акцепту пропозиції на укладення угоди, що є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої відповідачу надано споживчий кредит типу «Кредит готівкою» у розмірі 46 640,00 грн., строком на 24 місяці з дати його надання, з погодженням графіків платежів.

При цьому, згідно з умовами вищевказаної Угоди, процентна ставка за користування кредитом становить 33 відсотків річних, тип ставки - фіксована% 28% - за період з 12го по 23й місяць користування кредитом; 23% - за період з 24-го по 24й місяць користування кредитом.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером від 16.09.2021, випискою по позичковому рахунку та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов вищевказаного Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не було виконано, зокрема не сплачено в передбачені Договором строки заборгованість по тілу кредиту, а також не сплачено відсотки за користування кредитом.

Так, згідно з вищевказаними розрахунком заборгованості за кредитом та банківськими виписками, вбачається, що сума боргу ОСОБА_1 по вищевказаному Кредитному договору становить 87 779,59 гривень та складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 40 814,16 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 26 816,95 грн.; а також комісії у розмірі 20 148,48 грн.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами частково доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаною Угодою про надання споживчого кредиту №50160709 від 16.09.2021 року, зокрема в розмірі 67 631,11 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 40 814,16 грн., а також заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 26 816,95 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахованою позивачем АТ «Сенс Банк» відповідачу ОСОБА_2 заборгованістю з комісії у розмірі 20 148,48 грн.

Так, суд проаналізувавши вищевказану Угоду про надання споживчого кредиту №501360709 від 16.09.2021 року, приходить до висновку, що у вказаному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору).

При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога АТ «Сенс Банк» простягнення з відповідача ОСОБА_1 вищевказаної комісії у розмірі 20 148,48 грн. суперечитиме вимогам закону, а тому не може бути задоволена судом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, провадження № 61-17096св23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вищевказаною Угодою про надання споживчого кредиту №501360709 від 16.09.2021 року в розмірі 67 631,11 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 40 814,16 грн., а також заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 20 148,48грн.

Так, згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- слід задовольнити частково.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 866, 37 грн.(67 631,11*2422,40/87 779,59), виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк», (код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 04112, м.Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №501360709 від 16.09.2021 року у розмірі 67 631,11 грн.. а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 866,37 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко