Рішення № 138170100, 13.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9948/26

Справа №753/944/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 23 923,23 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором № 30.04.2025-100001164 від 30.04.2025 в розмірі 23 923,23 грн, яка складається з 9 640,56 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 923,23 грн заборгованості за сумою відсотків, 1 859,44 грн комісії та 3 500,00 грн неустойки.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідачка повідомлена належним чином про розгляд справи у суді. Відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідачки. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням про розгляд справи та врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Суд додатково надсилав інформацію щодо дати початку розгляду справи на номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в позовній заяві та кредитному договорі, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

30.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та Відповідачка, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 30.04.2025-100001164 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Перед підписанням договору Відповідачка проходила ідентифікацію з використанням системи BankID НБУ. Кредитодавець здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідачки та їх верифікацію із використанням цієї системи.

Зазначені дії дозволили кредитодавцю встановити особу Відповідачки, яка пройшла процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі та отримала доступ до особистого кабінету.

Відповідачка підписала договір про надання споживчого кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором E146 відповідно до умов договору.

На виконання умов договору 30.04.2025 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" перерахувало Відповідачці кошти на платіжну картку 5363-54XX-XXXX-9116 в сумі 10 000,00 грн, яку Відповідачка вказала при оформленні кредиту. Ця платіжна операція відбулася через надавача платіжних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (сервіс iPay.ua), яке включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом вих. № 108-3010 від 30.10.2025, виданим ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", відповідно до якого повідомлено, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30.04.2025 о 13:01:54 на суму 10 000,00 грн. Номер транзакції в системі iPay.ua - 726795282. Призначення платежу: Видача за договором кредиту №30.04.2025-100001164.

Оцінюючи цей доказ, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 № 1591-IX після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 цього Закону встановлено, що надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача. Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи. Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Тобто, зважаючи на наведені норми Закону України "Про платіжні послуги" у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про неї, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, лист, виданий фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, є належним доказом. Він містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між кредитором і Відповідачкою, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Такий документ у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки він містить відомості про здійснену операцію.

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), адже за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд звертає увагу, що не вважає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Ця обставина встановлюється Судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та розрахункового документа надавача платіжних послуг). Укладенню договору передувала ідентифікація Відповідачки за допомогою Системи BankID НБУ. Відповідачка самостійно вказала у заявці номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти. Відповідачка не надала банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляла, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що факт перерахування коштів є доведеним.

За умовами договору Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти протягом 122 днів, тобто не пізніше 29.08.2025.

Відповідно до пункту 12 Заявки до кредитного договору порядок повернення кредиту визначається Графіком платежів.

Згідно з цим графіком повернення тіла кредиту (основної суми боргу) загальним розміром 10 000,00 грн мало здійснюватися Позичальницею поступово. Часткове повернення основної суми боргу починалося з першого платежу 29.05.2025 у розмірі 359,44 грн. У кожному наступному черговому періоді (з другого по третій платіж) частка тіла кредиту у складі платежу щоразу збільшувалася від 2 370,87 грн до 3 178,53 грн. Повне та остаточне погашення тіла кредиту мало завершитися під час четвертого (останнього) чергового платежу 29.08.2025, розмір частки якого для погашення основної суми боргу становив 4 091,16 грн.

Відповідно до пункту 6 Заявки до кредитного договору, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, сторони погодили фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом.

Згідно з Графіком платежів сплата відсотків розподілена на чотири чергових періоди. Розмір платежу з процентів у складі першого чергового платежу (дата сплати 29.05.2025) становить 3 000,00 грн. Надалі, починаючи з другого платежу (дата сплати 29.06.2025), у зв`язку з початком поступового погашення тіла кредиту, сума відсотків у складі чергового платежу щоразу пропорційно зменшується. Під час останнього четвертого платежу, який має бути здійснений 29.08.2025, розмір процентів становить 1 268,26 грн.

У пункті 7 Заявки до кредитного договору, яка є невід`ємною частиною договору, сторони також погодили, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність якої є плата за надання кредиту), становить 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн. Відповідно до Графіка платежів комісія за надання підлягала сплаті у складі першого платежу 29.05.2025 у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку Позивача (з урахуванням здійсненої Відповідачкою часткової оплати на загальну суму 5 000,00 грн від 13.06.2025) у Відповідачки утворилася заборгованість у розмірі 9 640,56 грн за тілом кредиту, 1 859,44 грн комісії, 8 923,23 грн заборгованості за відсотками та 3 500,00 грн неустойки, нарахованими за період користування кредитом.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку, а також не надала свій власний контррозрахунок заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим. Цей розрахунок підтверджується первинними документами, які були подані разом із позовною заявою.

Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів. Натомість Відповідачка не реалізувала своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала суду жодних доказів, які б підтверджували повне погашення існуючої кредитної заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 20 423,23 грн (9 640,56 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 923,23 грн заборгованість за відсотками, 1 859,44 грн комісія).

Водночас підстави для стягнення неустойки у розмірі 3 500,00 грн відсутні.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування тим, що норми Закону України "Про споживче кредитування", які звільняли від відповідальності під час воєнного стану, були змінені.

Проте Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). Закон установлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення відповідної норми із Закону "Про споживче кредитування" не скасовує дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства.

Ураховуючи, що порушення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем неустойки є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу закону. З огляду на наведене, у задоволенні позову в частині стягнення неустойки слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Ціна позову - 23 923,23 грн. Позов задоволено на суму 20 423,23 грн, що становить 85,37 % від ціни позову. Судовий збір у розмірі 2 068,00 грн (2 422,40 х 85,37%) підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Позивач у позовній заяві просив вирішити питання розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги, докази щодо яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Оскільки на момент ухвалення рішення відповідні докази відсутні, суд це питання не розглядає.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість у загальній сумі 20 423,23 грн, що включає: 9 640,56 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 923,23 грн заборгованості за сумою відсотків та 1 859,44 грн комісії, а також судовий збір у розмірі 2 068,00 грн. Загальна сума стягнення становить 22 491,23 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Києві).

Відповідачка (Боржник) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

рішення підписано 13.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО