Рішення № 137975069, 06.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 276/649/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши y порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вище вказаною позовною заявою.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №12832-09/2022 у електронній формі. Відповідно договору про надання фінансового кредиту, надало позичальнику грошові кошти у сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно договору факторингу, позивач отримав право вимоги до відповідача.

Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника виникла заборгованість в сумі 24700,00 грн, з яких - 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 20700,00 грн заборгованість по відсотках.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 61-62).

Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачкою за місцем реєстрації проживання (а.с. 54), однак поштове відправлення з рекомендованим повідомлення було повернене із відміткою про неотримання (а.с. 66-67).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2022 між ТОВ « ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 12832-09/2022, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W4537» (а.с. 9-10).

Відповідно до умов договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором (п.1.1 Договору).

Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 08.10.2022 року.

Відповідач погодилась із усіма умовами договору, яка також зазначена у паспорті споживчого кредиту, зокрема й розміром кредиту, строком його повернення, відсотками за користування кредитом (а.с. 12-13).

ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку остання вказала при оформленні кредиту (27). Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТзОВ "Універсальні платіжні рішення".

18.01.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем була укладена додаткова угода до договору про надання фінансового кредиту № 12832-09/2022 на підставі заявки відповідачки від 18.01.2023. Згідно додаткової угоди сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за кредитним договором на 20 днів, тобто до 06.02.2023; будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, сума заборгованості відповідача становить 15600,00 грн (а.с. 14).

28.07.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу № 28072023, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с. 28-31).

Передача права вимоги до ТОВ «Свеа фінанс» підтверджується платіжною інструкцією №9221 від 01.08.2023 (а.с. 32), реєстром боржників №1 до договору факторингу від 28.07.2023 (а.с. 33-34), витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 28.07.2023 (а.с. 35). Згідно останнього, заборгованість відповідача за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 24700,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 626, 627, 638, 639, 1054 ЦК України, положень Закону України "Про електронну комерцію", Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд дійшов висновку, що між сторонами в належній формі укладений кредитний договір, підписання умов якого може здійснюватись в електронній формі шляхом накладення електронного цифрового підпису, який згенерований і зазначений в Анкеті-заяві, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі № 524/556/19.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, оскільки наявність такої суми заборгованості підтверджена належними доказами, відповідачка порушила свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, не повернула запозичених коштів, доказів на спростування факту укладення первісного кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано, а тому заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за тіло кредиту підлягають задоволенню.

Водночас, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 365,00% річних від суми кредиту в розрахунку 1% на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави (п. 1.3). Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом (п. 1.7).

У разі якщо клієнт не сплатив у строк кредит взятий відповідно до умов п.1.2 договору з наступного дня проценти за користування кредитними коштами нараховуються за ставкою 2,5% на добу з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, шо такий перерахунок процентів за користування кредитом не є одностронньою зміною умов договору (п. 2.3).

Відповідно до п. 4.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, проценти передбачені в п.2.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожен день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 днів календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом зазначена у паспорті споживчого кредиту.

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №12832-09/2022, встановлено графік платежів за договором, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «W4537» (а.с. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 12832-09/2022 від 14.09.2022 року, борг відповідача становить 24700,00 грн і складається з: заборгованості по тілу кредиту 4000,00 грн та заборгованості за відсотками по кредиту 20700,00 грн (а.с. 21-26).

Водночас, відповідачем була подана заявка від 18.01.2023 на відстрочення виконання зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту, яка була погоджена ТОВ «ФК «Інвеструм» (а.с. 14). Сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за договором на 20 днів, тобто до 06.02.2023. Будь-які нарахування за кредитом на строк дії відстрочення призупиняються, а сума заборгованості становить 15600,00 грн. Кількість прострочених днів на день підписання заявки становить 102 днів.

Оскільки між сторонами погоджено додатковою угодою остаточну суму кредиту станом на 18.01.2023 у сумі 15600,00 грн, яка складається із: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11600,00 грн - заборгованості за відсотками, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за відсотками у сумі 11600,00 грн, оскільки відповідачка добровільно визнала вказану заборгованість.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Тому, при стягненні заявленої позивачем заборгованості, необхідно було керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами щодо його строку тривалістю в 25 днів, однак із врахуванням укладення додаткової угоди та погодженням суми, яка підлягає стягненню із відповідача сторонами, тобто загальна вартість заборгованості складає 15600,00 гривень, з яких тіло кредиту 4000,00 гривень та відсотки - 11600,00 гривень.

Відхиляючи можливість здійснення неправомірних нарахувань суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом". У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відтак, з огляду на неправомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості частково, а саме - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 15600,00 грн, з яких: 4000,00 грн за тілом кредиту та 11600,00 грн за відсотками по кредиту.

Представник позивача при зверненні до суду із даним позовом також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати у сумі сплаченого судового збору.

На підставі ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд стягує з позивача на користь відповідача судовий збір у сумі 1530,00 грн.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 610, 611, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК, ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 12832-09/2022 від 14.09.2022 на загальну суму 15600,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн та заборгованості по відсотках - 11600,00 грн.

В інших вимогах позивача - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1530,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Врацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік