Ухвала суду № 137801721, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про визнання вимог кредитора

"24" червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/427/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за заявою боржника: Ковалішиної Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін та учасників:

від заявників: ПАТ АБ Укргазбанк Царюк М.З. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

боржник: Ковалішина С.М. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Карасюк О.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Судове засідання 24.06.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

24.04.2026 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі № 916/427/26 про неплатоспроможність фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни (публікація № 79214 від 27.04.2026).

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП (далі ТОВ ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП, заявник) звернулося із заявою, сформованою в системі Електронний суд 17.06.2026 (вх. № 3-643/26 від 17.06.2026), в якій просить: визнати грошові вимоги до боржника, яким є ОСОБА_2 в розмірі 90 000 грн, з яких: 18 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 72 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати у розмірі 2422,40 грн, та судові витрати в розмірі 12 324, 80 грн, з яких 5 324,80 грн - судовий збір та 7 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги кредитора ТОВ ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП до боржника, яким є ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що заявник є конкурсним кредитором боржника та має грошові вимоги за кредитним договором № 1142-0575 від 17.01.2023 до ОСОБА_2 у загальному розмірі 90 000 грн, з яких 18 000 грн прострочена заборгованість за кредитом, а 72 000 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 15.10.2024 у справі № 759/14878/24 (провадження № 2/503/580/24), яке набрало законної сили 15.11.2024 року, є чинним, не скасованим та обов`язковим до виконання.

Боржник у відзиві, сформованому в системі Електронний суд 22.06.2026 (вх. № 21638/26 від 22.06.2026), вказала про часткове визнання грошових вимог ТОВ ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП у розмірі у розмірі 100 747, 20 грн, з яких: 8 324, 80 грн витрати, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, та 92 422, 40 грн вимоги другої черги задоволення з мотивів, які наведені керуючим реструктуризацією.

У повідомленні за вих. № 02-01/111-45 від 19.06.2026 за результатами розгляду грошових вимог кредитора керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович вказав про часткове визнання ним вимог у розмірі 100 747,20 грн, з яких: 8 324, 80 грн витрати, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, та 92 422, 40 грн вимоги другої черги задоволення. Вказує про не визнання 4000, 00 грн заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що правове питання, яке було поставлене перед адвокатом під час написання заяви з грошовими вимогами до боржника, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає застосування великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора, оскільки у спорах при розгляді кредиторських вимог такого характеру за відсутності протиріч між наявними у справі документами судова практика є сталою, а подані матеріали не містять таких документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час. Вважає, що реальний розмір витрат на професійну правову допомогу, що може бути визнаний, становить 3000, 00 грн.

Розглянувши заяву ТОВ ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП про грошові вимоги, відзиви на неї, вислухавши учасників справи, суд встановив:

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 15.10.2024 у справі № 759/14878/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС загальну заборгованість за кредитним договором № 1142-0575 від 17.01.2023 в розмірі 90 000 грн, з яких 18000 грн прострочена заборгованість за кредитом, а 72000 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ВП № 773255812 від 27.02.2025 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 759/14878/24, виданого 15.11.2024 Кодимським районним судом Одеської області.

04.06.2026 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було укладено договір факторингу № 04062026 (далі договір), у відповідності до умов п. 2.1. якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором.

У відповідності до п. 2.2. договору обсяг (сума) Прав Вимоги за цим Договором визначаються Сторонами в Реєстрі боржників до цього Договору.

Загальний розмір заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, складається з усіх без виключення прав вимог Первісного кредитора до Боржників, що випливають з умов Кредитних договорів, перелічених в Реєстрі боржників (Додаток № 1 до цього Договору). Права вимоги, які відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, не обмежуються лише розміром заборгованості кожного Боржника перед Первісним кредитором, що зазначається в Реєстрі боржників. За кожним Кредитним договором, вказаним в Реєстрі боржників, Новий кредитор має право нарахувати кожному Боржнику штрафи, пені та будь-які інші суми до сплати за Кредитним договором, якщо нарахування таких сум передбачено Кредитним договором та/або законодавством, незалежно від того, чи здійснював нарахування таких сум Первісний кредитор і не зважаючи на те, чи зазначені такі суми в Реєстрі боржників. Разом з Реєстром Боржників Первісний кредитор може передати Новому кредитору додаток до Реєстру Боржників - базу даних в електронній або паперовій формі, яка містить вихідну інформацію щодо права нарахування Боржникам штрафів, пені та будь-які інших сум до сплати за Кредитним договором (п. 2.3. договору).

За положеннями п. 3.1. договору оформлення відступлення Права вимоги відбувається в наступному порядку: 3.1.1. Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Первісним кредитором. 3.1.2. Для підтвердження наявності та дійсності Прав вимоги, що відступаються, Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору Документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором. 3.1.3. Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними Реєстру боржників (Додаток № 1 до цього Договору). Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Сторони погодили, що підписання Реєстру боржників за цим Договором та фактична передача Прав вимоги за ним здійснюється в день укладення цього Договору.

Згідно акту приймання-передачі документації до договору факторингу № 04062026 від 04.06.2026 первісний кредитор ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на виконання умов договору факторингу № 04062026 від 04.06.2026, укладеного між Новим кредитором та Первісним кредитором (далі - Договір), передав, а Новий кредитор прийняв Документацію.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №04062026 від 04.06.2026 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором № 1142-0575 від 17.01.2023.

За умовами п.1.1 договору № 15042026 про надання правової допомоги від 15.04.2026, укладеного між адвокатським об`єднанням "Квадра Право" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", як клієнтом (далі Договір №15042026), адвокатське об`єднання надає правову (правничу, юридичну) допомогу клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, захисту прав, свобод і законних інтересів клієнту у справах про банкрутство (визначених положеннями КУзПБ) згідно реєстру боржників; клієнт зобов`язується оплатити надану правову (правничу, юридичну) допомогу та компенсувати всі фактичні витрати на її надання та витрати необхідні для виконання договору.

Вартість послуг щодо надання правової (юридичної) допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін та складається, зокрема, з такого розрахунку: підготовка, подання до відповідного Господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та супроводження справи до затвердження плану реструктуризації 7 000 грн. Загальна сума за договором складається із сум вказаних у Актах виконаних робіт, що є додатками до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.1 договору №15042026).

Відповідно до акту від 11.06.2026 прийому-передачі наданих послуг до договору № 15042026 від 15.04.2026 про надання правової допомоги на виконання умов п. 2.1. останнього Адвокатське об єднання надано послуги вартістю 7000 грн.

Складено та підписано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 11.06.2026, виконаних Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" на виконання умов договору про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026, в якому зафіксовано, що Адвокатським об`єднанням щодо Федоренчук (Ковалішиної) Світлани Михайлівни надано послуги: підготовка, подання до суду заяви з грошовими вимогами, та супроводження справи; витрачений час - 4 год; вартість наданих послуг 7000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Грошове зобов`язання (борг) у відповідності до ст. 1 КУзПБ це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор згідно з ст. 1 КУзПБ юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Частиною 1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 ст. 133 КУзПБ передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиція - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиція ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши матеріали заяви про грошові вимоги, господарським судом встановлено, що наявність і розмір невиконаного грошового зобов`язання боржника перед заявником в сумі 55 246, 42 грн, що виникло із укладеного сторонами 17.01.2023 кредитного договору № 1142-0575, встановлено заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 15.10.2024 у справі № 759/14878/24, яке набрало законної сили.

Таким чином, обставини, встановлені судом у справі № 759/14878/24 в силу приписів ст.75 ГПК України мають преюдиційне значення та не потребують доведення заново.

В подальшому право вимоги за договором перейшло до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у відповідності до укладеного 04.06.2026 договору факторингу № 04062026, що підтверджується витягом з Реєстру боржників, який є додатком до вказаного договору.

24.04.2026 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі № 916/427/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (публікація № 79214 від 27.04.2026).

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд відповідно до постанови від 20.05.2021 по справі № 904/2166/20.

Заява ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про грошові вимоги до боржника сформована в системі Електронний суд 17.06.2026 та зареєстрована судом за вх. № 3-643/26 від 17.06.2026.

Ураховуючи те, що оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника було оприлюднено за № 79214 від 27.04.2026 та граничною датою для пред`явлення заяв до боржника є 27.05.2026, заява ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» подана до Господарського суду Одеської області з пропуском встановленого ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку.

Суд зазначає, що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Судом встановлено, що заборгованість боржника перед заявником в сумі 90 000 грн виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство (до 24.04.2026), а тому є конкурсною заборгованістю.

Щодо вимог заявника в частині витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заява з грошовими вимогами ТОВ ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП підписана представником заявника - адвокатом Гірчак Андрієм Миколайовичем, яким на підтвердження витрат на правничу допомогу додано: договір № 15042026 від 15.04.2026 про надання правничої допомоги; акт від 11.06.2026 прийому передачі наданих послуг до договору № 15042026 від 15.04.2026 про надання правової допомоги; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на виконання умов договору № 15042026 від 15.04.2026 про надання правової допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, понесені заявником 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру.

Судом враховуються висновки Верховного Суду, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі 3 926/2987-б/20).

Стосовно заперечень керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та боржника, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Ураховуючи вищевикладене, суд визнає конкурсні грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни у сумі 92 422, 40 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5324, 80 грн (судовий збір) та у сумі 7 000 грн (витрати на правничу допомогу), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП (001001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89; код ЄДРПОУ 41240530) до фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 92 422, 40 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5324, 80 грн (судовий збір) та у сумі 7 000 грн (витрати на правничу допомогу), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 24 червня 2026 року та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повну ухвалу складено та підписано 29 червня 2026 року.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд: ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Карасюка О.В., ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП.

Суддя О.О. Мусієнко