Ухвала суду № 137801720, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про визнання вимог кредитора

"24" червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/427/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за заявою боржника: Ковалішиної Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін та учасників:

від заявників: ПАТ АБ Укргазбанк Царюк М.З. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

боржник: Ковалішина С.М. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Карасюк О.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Судове засідання 24.06.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

24.04.2026 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі № 916/427/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (публікація № 79214 від 27.04.2026).

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал (далі ТОВ ФК Фінтраст Капітал, заявник) звернулося із заявою, сформованою в системі Електронний суд 26.05.2026 (вх. № 3-548/26 від 27.05.2026), в якій просить визнати кредитором у справі № 916/427/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами загальною сумою 69 461, 21 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн, а також судовий збір в сумі 5324, 80 грн із наступним розподілом черговості їх задоволення: 5324, 80 грн витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 10 000, 00 грн витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 69 461, 21 грн вимоги другої черги.

Заява обґрунтована тим, що 23.12.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6206711 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого боржнику надано кредит в сумі 20000 грн, однак свої зобов`язання останній належним чином не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість перед первісним кредитором. 27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором № 6206711 від 23.12.2023.

Вказує, що Київський апеляційний суд у справі № 759/12868/24 від 13.05.2025 постановив змінити рішення першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК Фінтраст Капітал визначення розміру заборгованості за договором № 6206711 про надання споживчого кредиту, яка підлягає стягненню та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме: 64 117,68 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість по кредиту, та 35 422, 00 грн заборгованість за процентами, 1 695, 68 грн судового збору за подання позовної заяви та 7000, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, а також 2543, 52 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2800, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Боржник у відзиві, сформованому в системі Електронний суд 03.06.2026 (вх. № 19393/26 від 03.06.2026), вказала про часткове визнання грошових вимог ТОВ ФК Фінтраст Капітал у розмірі 77 786, 01 грн, з яких: 8324, 80 грн витрати, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, та 69 461, 21 грн вимоги другої черги задоволення; не визнано 7000, 00 грн заявлених витрат на правничу допомогу з мотивів, які наведені керуючим реструктуризацією.

У повідомленні за вих. № 02-01/111-39 від 29.05.2026 за результатами розгляду грошових вимог кредитора керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович вказав про часткове визнання ним вимог ТОВ ФК Фінтраст Капітал у розмірі 77 786, 01 грн, з яких: 8324, 80 грн витрати, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, та 69 461, 21 грн вимоги другої черги задоволення. Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Карасюком Олександром Володимировичем не визнаються 7000 грн заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що правове питання, яке було поставлене перед адвокатом під час написання заяви з грошовими вимогами до боржника, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає застосування великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора а подані матеріали не містять таких документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час. Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль адвоката, оскільки сума заборгованості, яку кредитор заявляє у справі про неплатоспроможність № 916/427/26, вже було встановлено в іншому судовому процесі. Вказує, що з огляду на вищенаведене у сукупності, реальний розмір витрат на професійну правову допомогу, що може бути визнаний, становить 3000, 00 грн.

Розглянувши заяву ТОВ ФК Фінтраст Капітал з грошовими вимогами, відзиви на неї, вислухавши учасників справи, суд встановив:

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 759/12868/24 від 16.10.2024 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК Фінтраст Україна заборгованість за кредитним договором № 6206711 в сумі 20 000 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, а всього 32 422, 40 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.05.2025 у справі № 759/12868/24, змінено заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2024 в частині визначення розміру заборгованості за договором № 6206711 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК Фінтраст Капітал, та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК Фінтраст Капітал заборгованість за договором № 6206711 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022 в розмірі 55 422, 00 грн, з яких: 20 000, 00 грн - заборгованість по кредиту, та 35 422, 00 грн - заборгованість за процентами, а також 1695, 68 грн судового збору за подання позовної заяви та 7000, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 2543, 52 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2800, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ВП № 80409473 від 04.03.2026 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 759/12868/24, виданого 13.05.2025 Святошинським районним судом міста Києва.

Згідно договору № 28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025, заявки № 333 від 27.04.2026 на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025, акту № 333 від 26.05.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 28-07/2025 від 28.07.2025, вартість наданих послуг становить 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору, який укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до акту № 333 від 26.05.2026 визначено, що згідно з умовами договору про надання правничої (правової) допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 та заявки на виконання дорученого № 333 від 27.04.2026 адвокат надав, а клієнт прийняв таку правову допомогу: 1) аналіз доказів і документів для подання до Господарського суду Одеської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 916/427/26, витрачено 1 годину, вартість 2000,00 грн; 2) аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 916/427/26, витрачено 1 годину, вартість 2000,00 грн; 3) визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 916/427/26, витрачено 1 годину, вартість 2000, 00 грн; 4) складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 916/427/26, витрачено 1,5 години, вартість 3000,00 грн; 5) підготовка пакету документів для направлення боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Одеської області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 916/427/26, витрачено 0,5 годин, вартість 1000, 00 грн; визначено загальну вартість послуг у сумі 10 000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Грошове зобов`язання (борг) у відповідності до ст. 1 КУзПБ це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор згідно з ст. 1 КУзПБ юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Частиною 1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 ст. 133 КУзПБ передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиція обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиція ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши матеріали заяви про грошові вимоги, господарським судом встановлено, що наявність і розмір невиконаного грошового зобов`язання боржника перед заявником в сумі 55 422 грн, що виникло із укладеного сторонами 23.12.2022 договору № 6206711 про надання споживчого кредиту, встановлено постановою Київського апеляційного суду від 13.05.2025 у справі № 759/12868/24, яка набрала законної сили 13.05.2025.

Таким чином, обставини, встановлені судом у справі № 759/12868/24 в силу приписів ст.75 ГПК України мають преюдиційне значення та не потребують доведення заново.

24.04.2026 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі № 916/427/26 про неплатоспроможність фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни (публікація № 79214 від 27.04.2026).

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд відповідно до постанови від 20.05.2021 по справі № 904/2166/20.

Ураховуючи те, що оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника було оприлюднено за № 79214 від 27.04.2026, граничною датою для пред`явлення заяв до боржника є 27.05.2026.

Заява ТОВ ФК Фінтраст Капітал про грошові вимоги до боржника сформована в системі Електронний суд 26.05.2026 та зареєстрована судом за вх. № 3-548/26 від 22.05.2026, тобто подана в межах строку встановленим ст. 45 КУзПБ.

Судом встановлено, що заборгованість боржника перед заявником в сумі 69 461, 21 грн виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство (до 24.04.2026), а тому є конкурсною заборгованістю.

Щодо вимог заявника в частині витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заява з грошовими вимогами ТОВ ФК Фінтраст Капітал підписана представником заявника - адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною, якою на підтвердження витрат на правничу допомогу додано: договір № 28/07/2025 від 28.07.2025 про надання правничої допомоги; заявку № 333 від 27.04.2026 на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025, акт № 333 від 26.05.2026 прийому-передачі робіт (наданих послуг) згідно договору № 28-07/2025 від 28.07.2025.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, понесені заявником 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру.

Судом враховуються висновки Верховного Суду, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі 3 926/2987-б/20).

Стосовно заперечень керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та боржника, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Ураховуючи вищевикладене, суд визнає конкурсні грошові вимоги ТОВ ФК Фінтраст Капітал до фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни у сумі 69 461, 21 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5324, 80 грн (судовий збір) та у сумі 10 000 грн (витрати на правничу допомогу), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27; код ЄДРПОУ 44559822) до фізичної особи Ковалішиної Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 69 461, 21 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5324, 80 грн (судовий збір) та у сумі 10 000 грн (витрати на правничу допомогу), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 24 червня 2026 року та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повну ухвалу складено та підписано 29 червня 2026 року.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд: ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Карасюка О.В., ТОВ Фінансова компанія Фінтраст Капітал.

Суддя О.О. Мусієнко