Рішення № 137743363, 25.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року справа № 580/702/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Л.В.Трофімової розглянув в порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №580/702/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ ВП 44131663), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538), Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка 10, м.Фастів, Київська область, 08500/ вулиця Сім`ї Забарило 5/5А, офіс 8, м.Буча, Київська область, 08292, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, постановив ухвалу.

17.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду. 22.06.2026 виготовлений повний текст рішення суду у справі №580/702/26: адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.12.2019 №0196405033. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.03.2020 №0031905033. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.01.2025 №0018712407. У задоволенні іншої частини вимог відмовити (вимога стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у сумі 33743.19 грн є передчасною, позаяк суд визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2025 №Ф-61096-17У як похідну, а Позивач не надав доказів скасування чи відкликання вимог Головного управління ДПС у Черкаської області автів від 19.03.2025 №Ф-61096-17, від 08.11.2018 №Ф-61096-17 щодо недоїмки з єдиного внеску як передумови стягнення за вимогою з буквою У та рішень на час звернення до суду). Розподіл судових витрат буде здійснений в установленому порядку за результатом надання ОСОБА_1 до суду доказів на підтвердження фактичної сплати судового збору.

Позивач просить стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4259.84 грн, проте не надає на підтвердження квитанцій про сплату такої суми судового збору, надавши квитанції від різних платників (ЄДРПОУ14282829) у сумі 2662.40 грн та (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 1331.20 грн за позовом ОСОБА_1 у цій справі.

Згідно із частиною першою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Положенням цієї процесуальної норми кореспондує правило частини першої статті 172 КАС України, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно із пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Верховний Суд в ухвалах від 15.01.2026 у справі № 320/50439/24, від 03.06.2025 у справі № 160/29866/24 відзначив, що положення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі Закон №3674) передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди таке рішення повинно бути визнане незаконним.

Верховний Суд у постанові в ухвалі у справі №справа №280/5706/25 (адміністративне провадження № К/990/56072/25) зазначив: під час застосування абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674 суд має виходити не з кількості пунктів вимог позову, а з кількості самостійних способів судового захисту. Самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Похідною є вимога, задоволення якої є процесуально та змістовно залежним від задоволення основної вимоги і яка лише конкретизує спосіб поновлення порушеного права або виконання судового рішення. Під час розмежування позовних вимог на основні та похідні, суди мають виходити з принципу процесуальної економії та необхідності дотримання права на доступ до суду. Основними є вимоги, що безпосередньо спрямовані на захист порушеного права позивача, встановлення протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень та відновлення його правового становища. Похідними є вимоги, що не мають самостійного значення без вирішення основних вимог, а випливають із них та спрямовані на конкретизацію способу виконання рішення або запобігання подальшим порушенням. Розмежування здійснюється за критерієм самостійності способу захисту: основні вимоги спрямовані на встановлення порушення та відновлення права, а похідні на забезпечення реалізації такого відновлення або усунення наслідків порушення, і тому їх задоволення є можливим лише за умови задоволення відповідних основних вимог.

Такий підхід узгоджується з позицією Конституційного Суду України, сформованою у Рішенні від 10 березня 2026 року №2-р/2026, що запроваджувані законом процесуальні механізми мають забезпечувати дієвість права особи на судовий захист, а право на звернення до суду не може ставитися у надмірну залежність від фінансового тягаря, якщо це ускладнює або унеможливлює реальний судовий захист. Під час визначення розміру судового збору суд зобов`язаний виходити не з суто формальної побудови прохальної частини позову, а з правової природи заявлених вимог і з необхідності забезпечення ефективного доступу особи до правосуддя.

28.05.2026 вх. №28642/26 Позивач надав до суду заяву з доказами сплати судового збору за подачу адміністративного позову, проте необгрунтовано стверджує, що заплатив судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру 1064.96х4=4259.84 грн, а заявив п`ять основних вимог: три щодо рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (вимоги майнового характеру за якими передбачене стягнення), що суд задовольнив та одна про стягнення коштів за результатом виконавчого провадження (вимога майнового характеру), у якій суд відмовив як передчасній, одна вимога немайнового характеру щодо автоматичного нарахування суми пені (відмова у задоволенні), а також відмова у похідній вимозі щодо податкової вимоги про стягнення недоїмки від 19.03.2025 №Ф-61096-17У, що направлена Відповідачем не за податковою адресою платника податків.

У заявах про усунення недоліків на виконання ухвал суду від 06.02.2026 вх.№6222/26, №6262/26 Позивач просить стягнути 4259,84 грн (докази на підтвердження у такій сумі не надає), проте під час подачі позову відповідно до квитанцій від 11.01.2026 №5289-9926-3137-3015 та від 05.02.2026 №96UB-KMA2-U8BE (ідентифікатори в Казначействі 953872094, 970119483) позивачем сплачений судовий збір у сумі лише у сумі 3993,60 грн. У заяві від 16.02.2026 вх.№7827/26 ОСОБА_1 надав власний розрахунок: 3328*0,4=1331,20 грн х коефіцієнт 0,8 за подачу позову в підсистему Електронний суд 1064,96 грн х 4 вимоги = 4259,84 грн, проте оскаржив автоматичне нарахування (немайновий характер), просив стягнути безпідставно сплачені кошти (майнова вимога), три індивідуальні акти (вимоги майнового характеру).

ОСОБА_1 під час розрахунку суми доплати помилково врахована сплата у сумі 1355,16 грн з урахування сервісного збору (сума зарахування відповідно до ідентифікатора в Казначействі 1331,20 грн без сервісного збору 23,96 грн згідно із квитанцією №5289-9926-3137-3015, що не включається), фактично зарахована доплата у сумі 2662,40 грн (квитанція №96UB-KMA2-U8BE без сервісного збору банку 47,92 грн).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом № 3674. Згідно із частиною 2 ст. 4 Закону №3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2026 рік становить 3328 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону № 3674 за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674 під час подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

25.06.2026 ОСОБА_1 направив до суду заяву про повернення судового збору без покликання на відповідні приписи нормативно-правового акту, однак просить: стягнути з відповідача судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог, тобто здійснити розподіл судових витрат 2206.40 грн та 1332.20 грн, що не підтверджує відповідними квитанціями.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши додатки до заяви позивача від 28.05.2026 вх.№28642/26 та заяву від 25.06.2026 (про стягнення ссудових витрат пропорційно без надання підтверджень сум 2206.40 грн та 1332.20 грн) та перевіривши обґрунтування, суд вважає, що наявні підстави про часткове задоволення з таких підстав.

Позивач за вимоги майнового (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) і немайнового характеру (1064.96) мав сплатити 1064,96х5=5324.80 грн, проте сплатив 3993.60 (2662.40+1331.20) і недоплатив (5324.80-3993.60) 1331.20 грн за одну вимогу, що належить стягнути з ОСОБА_1 та належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь ОСОБА_1 3194.88 грн (часткове задоволення вимог щодо індивідуальних актів 1064.96х3) з огляду на різні механізми і джерела наповнення спеціального фонду бюджету та використання бюджетних асигнувань.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, унаслідок якого залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1,3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог і недоплатою судового збору за одну вимогу суд доходить висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області відшкодування витрат зі сплати судового збору у сумі 3194.88 грн та у разі недоплати Позивачем на рахунок Черкаського окружного адміністративного суду (отримувач коштів: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37930566; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA528999980313131206084023759; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судового збору, стягнути з коштів ОСОБА_1 1331.20 грн. Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях зазначені на офіційному сайті (https://adm.ck.court.gov.ua/sud2370/gromadyanam/tax/); під час заповнення платіжного документа у графі «код платника» платником судового збору фізичною особою РНОКПП/ідентифікаційний номер (за відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються паспортні дані). Правила заповнення реквізитів у блоці реквізитів «Фактичний платник» («Ultimate Debtor») повідомлення pacs.008 детально описано в документі «Система електронних платежів Національного банку України (шифр СЕП-4). Загальні правила реалізації стандарту ISO 20022, спільні для всіх інструментів.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 132, 134, 139, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі № 580/702/26 у частині розподілу судових витрат за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ ВП 44131663, вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат зі сплати судового збору у сумі 3194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) грн 88 коп.

Стягнути з коштів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок Черкаського окружного адміністративного суду (отримувач коштів: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37930566; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA528999980313131206084023759; код класифікації доходів бюджету: 22030101) у сплату судового збору 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Запропонувати ОСОБА_1 протягом двох днів з дати отримання ухвали повідомити суд про доплату судового збору з наданням квитанції у сумі 1331.20 грн.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №580/702/26.

Рішення додаткове може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21.

Копію рішення направити учасникам справи.

Додаткове рішення складене 25.06.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА