Рішення № 137456903, 11.06.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/39/26(598/248/26)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Баб`юка А.В.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 62539,07 грн заборгованості

в межах справи №921/39/26

за заявою боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про неплатоспроможність фізичної особи.

За участі від:

позивача не з`явився

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/39/26(598/248/26) за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення 62539,07 грн заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, яка складається з: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13640,53 грн - заборгованість за процентами; 737,28 грн - заборгованість за пенею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 22.05.2026 строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Згідно ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Процесуальні дії суду у справі.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/39/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1

12.02.2026 Акціонерне товариство "Акцент - Банк" звернулось до Збаразького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 62539,07 грн заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, яка складається з: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13640,53 грн - заборгованість за процентами; 737,28 грн - заборгованість за пенею.

16.02.2026 Збаразьким районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №598/248/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.03.2026.

24.04.2026 Збаразький районний суд Тернопільської області постановив ухвалу про передачу до Господарського суду Тернопільської області матеріалів позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості для розгляду в межах справи №921/39/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

18.05.2026 до Господарського суду Тернопільської області надійшли матеріали справи №598/248/26, яку згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2026 передано на розгляд судді Шумському І.П., присвоївши справі №921/39/26 (598/248/26).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.05.2026 прийнято до свого провадження справу № 921/39/26 (598/248/26) за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 62539,07 грн заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 11.06.2026, встановлено відповідачу строк до 09.06.2026 для надання відзиву, у відповідності до ст. 165 ГПК України, докази на підтвердження викладеного у ньому та доказів надіслання відзиву і додатків позивачу.

Ухвалою суду від 10.06.2026 задоволено клопотання №09/06-2026 від 09.06.2026 (вх. №4458 від 09.06.2026) ОСОБА_2 про ознайомлення в електронному вигляді з матеріалами справи №921/39/26(598/248/26) в підсистемі "Електронний суд", внесено дані РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_2 до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/39/26(598/248/26) в підсистемі "Електронний суд".

11.06.2026 від представника відповідача адвоката Дешка В.О. надійшли додаткові пояснення б/н від 11.06.2026 (вх. №4556), у яких стверджено про:

- необґрунтованість нарахування відсотків в сумі 13640,53 грн з урахуванням змісту ст.3, ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»;

- наявність підстав для списання пені в сумі 737,28 грн з урахуванням п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

У своїх поясненнях представник відповідача також просив суд розгляд справи проводити без його участі.

Представник позивача не приймав участі в судовому засіданні 11.06.2026.

У ч.11 ст. 242 ГПК України зазначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення ухвали від 22.05.2026 в електронній формі до електронного кабінету позивача у справі. Підтвердженням цьому є довідка про доставку 22.05.2026 о 17:22 електронного листа - ухвали від 22.05.2026 до електронного кабінету позивача в системі "Електронний суд".

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач вважається таким, що 23.05.2026 отримав ухвалу від 22.05.2026.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, позивач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі його представника, долучивши відповідне клопотання від 12.02.2026 до позовної заяви.

Відповідач, а також його представник в судове засідання 11.06.2026 не з`явились.

За даними Відповіді №2340779 від 16.02.2026 з Єдиного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендоване повідомлення R067180983373, яким на вказану адресу відповідача направлялась копія ухвали від 22.05.2026 у даній справі, повернулось на адресу суду із відміткою про вручення адресу 02.06.2026.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Як вже зазначалось, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без його участі, подавши через свого представника, відповідне клопотання у додаткових поясненнях від 11.06.2026.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Щодо поданих представником відповідача додаткових пояснень від 11.06.2026 (вх. №4556 від 11.06.2026) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема відзив на позовну заяву (відзив) (ч.2 ст.161 ГПК України).

Згідно з ч.3 ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

З урахуванням змісту додаткових пояснень від 11.06.2026, суд оцінює їх як відзив на позовну заяву.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.113 ГПК України).

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

Згідно з п.8 ч.2 ст.176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.

В ухвалі від 22.05.2026 у справі №921/39/26 (598/248/26) судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 09.06.2026.

Частинами 1, 2 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Додаткові пояснення від 11.06.2026, оцінені як відзив, подано з пропуском строку, встановленого судом, без заяви на його поновлення та обґрунтувань поважності причин для цього.

Тому, відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України, суд залишає без розгляду додаткові пояснення від 11.06.2026, в частині викладених заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

23.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до АТ "А-Банк" із заявою про надання послуги "Швидка готівка" № ABH0CT155101753220165071.

Тобто, за допомогою сервісу "А24" ОСОБА_1 (як клієнт) уклала в електронній формі з АТ «Акцент-Банк» (як банком) кредитний договір № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025 на суму 50000 грн.

Відповідно до п. 3 паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка" сума (ліміт) кредиту 50000 грн. Строк кредитування - 24 місяці. Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Спосіб надання кредиту - за допомогою зарахування коштів на поточний рахунок Клієнта з подальшою можливістю зняття коштів.

Відповідно до п. 4 паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка" процентна ставка, відсотків річних - 75%. Тип процентної ставки - фіксована. Загальні витрати за кредитом - 48755,95 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 98755,95 грн.

Пунктом 5 паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка" визначено, що розмір щомісячного платежу становить 4114,82 грн, кількість щомісячних платежів - 24.

Зі змісту пункту 6 паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка" вбачається, що за невиконання грошового зобов`язання боржником (Клієнтом) нараховується пеня у розмірі 0,07% (не менше ніж 1грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

АТ "Акцент-Банк" свої зобов`язання за Договором ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025 виконало, що підтверджується меморіальними ордерами №TR.48428883.166.65455, №TR.48428883.167.65455 від 23.07.2025 на суму 50000 грн та випискою по картці від 12.02.2026 за період з 23.07.2025 до 12.02.2026.

Цією ж випискою і складеним кредитором розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджується заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.02.2026 на суму 62539,07 грн, у тому числі: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13640,53 грн - заборгованість за процентами; 737,28 грн - заборгованість за пенею.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області із заявою №26-01/26-05 від 26.01.2026 (вх. №45 від 27.01.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначення керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2026: відкрито провадження у справі №921/39/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_3 ; попереднє засідання призначено на 16.04.2026.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 20.02.2026, номер публікації 78548.

17.03.2026 Акціонерним товариством "Акцент-Банк" подано заяву б/н від 17.03.2026 (вх. №2071) про визнання кредиторських грошових вимог до боржника на суму 140673,52 грн.

В обґрунтування заявлених грошових вимог у справі №921/39/26 АТ "Акцент-Банк" посилалось на факт:

- приєднання ОСОБА_1 24.03.2017 до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки; підписання заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою, на підставі якої боржнику 24.03.2017 було надано кредит (SAMABWFC00000948256) у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до заяви з грошовими вимогами до боржника та долученого до неї розрахунку заборгованості, в результаті порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, в неї перед АТ "Акцент-Банк" виникла заборгованість, що станом на 01.02.2026 становила 79247,16 грн, з яких: 67681,20 грн - заборгованість за кредитом та 11565,96 грн - заборгованість по відсотках.

- укладення в електронній формі з банком кредитного договору № ABH0CT155101753220165071 (N20.00.0002580656) від 23.07.2025 на суму 50000 грн.

Відповідно до заяви з грошовими вимогами до боржника, виписки по кредиту і складеним кредитором розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 , станом на 31.01.2026, склала 61426,36 грн, у тому числі: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12643,02 грн - заборгованість за процентами; 622,08 грн - заборгованість за пенею.

Ухвалою від 20.03.2026 судом прийнято заяву про визнання грошових вимог та призначено її до розгляду в попередньому засіданні на 07.04.2026.

01.04.2026 надійшла заява №01-34/279 від 31.03.2026 (вх. №2543) арбітражного керуючого Городніщевої Є.О. щодо кредиторських вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк". За змістом поданої заяви арбітражним керуючим відхилено вимоги у сумі 622,08 грн пені, посилаючись на п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Надалі, 07.04.2026 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 07.04.2026 (вх. 2755), за змістом якої боржником відхилено вимоги у сумі 622,08 грн пені, посилаючись на п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Ухвалою суду від 07.04.2026, зокрема відкладено судове засідання з розгляду грошових вимог кредитора АТ "Акцент-Банк" на 05.05.2026, запропоновано АТ "Акцент-Банк" надати паспорти споживчого кредиту по укладених з боржником договорах.

На виконання вимог ухвали від 07.04.2026, від Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 10.04.2026 надійшла заява № 20260221ABS000000040 від 10.04.2026 (вх. №2850), якою долучено до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 23.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2026 у справі №921/39/26 визнано грошові вимоги АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 в розмірі 140673,52 грн, з яких: 115842,46 грн - заборгованість за кредитом; 24208,98 грн - заборгованість за відсотками; 622,08 грн - заборгованість за пенею, а також 5324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви.

До складу визнаних ухвалою суду від 05.05.2026 у справі №921/39/26 грошових вимог АТ "Акцент-Банк" увійшла заборгованість згідно кредитного договору № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, яка станом на 31.01.2026, склала 61426,36 грн, у тому числі: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12643,02 грн - заборгованість за процентами; 622,08 грн - заборгованість за пенею.

Предметом позову АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 у справі № 921/39/26 (598/248/26), що розглядається, є стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, яка, станом на 12.02.2026, складається з: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13640,53 грн - заборгованість за процентами; 737,28 грн - заборгованість за пенею.

Відповідно до ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Оскільки у справі № 921/39/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 визнано грошові вимоги АТ "Акцент-Банк", зокрема в розмірі 61426,36 грн згідно договору № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, з яких: 48161,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12643,02 грн - заборгованість за процентами; 622,08 грн - заборгованість за пенею, позовні вимоги у справі №921/39/26 (598/248/26) в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

Суд зазначає, що вказана норма ч.4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовується виключно для уникнення подвійного розгляду одних і тих самих вимог кредитора, і в межах позовного провадження, і в межах розгляду заяв кредиторів.

Оскільки АТ "Акцент-Банк" із грошовими вимогами, в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо вимог про визнання суми процентів за кредитним договором №ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, нарахованих за період 01.02.2026 12.02.2026 не подавав, норма ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства не може підлягати застосуванню до їх розгляду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Відносини між кредитодавцями та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України від 15.11.2016 за № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (надалі - Закон № 1734-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема відповідальність сторін за порушення умов договору.

Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит врегульовано ст. 21 Закону № 1734-VIII, яка передбачає:

1. Споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

3. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

4. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:

"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)";

- розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1такого змісту:

"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.".

Надалі, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498-IX) розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1 був виключиний, а пункт 6 був викладений у такій редакції:

"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

У той же час пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України залишається чинним і дотепер в редакції Закону № 2120-IX.

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що у сфері відносин споживчого кредитування Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, а Цивільний кодекс України загальним, тому за принципом "lex specialis derogat legi generali", що з латини означає "спеціальний закон скасовує загальний закон", до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про споживче кредитування".

Тож при розгляді даної справи підлягає застосуванню пункт 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX, а не пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Кредитний договір, про який йде мова у позові та за яким здійснено нарахування пені, укладено 23.07.2025, тобто після закінчення встановленого пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX періоду укладення договорів про споживчий кредит, за прострочення в межах якого споживачі звільняються від відповідальності.

Тому за цим договором ОСОБА_1 не підлягає звільненню від відповідальності за нараховану кредитором пеню за договором споживчого кредиту ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025, яка відповідає умовам договору, та не заперечується Законом.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2026 у справі № 921/39/26 встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору №ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025 на погоджених сторонами умовах, виконання АТ "Акцент-Банк" своїх зобов`язань за договором та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 50000 грн, неналежне виконання останньою обов`язку щодо повернення грошових коштів, що мало наслідком визнання, з урахуванням вищенаведених норм ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», заборгованості в сумі 61426,36 грн, яка існувала станом на 31.01.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є, зокрема ухвали, рішення, постанови.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.2 ГПК України, обов`язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до змісту ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як визначено ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.

Відповідач доказів сплати процентів та пені, нарахованих за період з 01.02.2026 12.02.2026 до суду не надав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відповідачем відзив не подано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором суду не надав.

З урахуванням встановлених в ухвалі від 05.05.2026 у справі №921/39/26 обставин неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, не спростованих з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами в сумі 997,51 грн та пені в сумі 115,20 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн згідно з платіжним дорученням №6005315555361 від 12.02.2026.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Суд роз`яснює позивачу про можливість звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору в сумі 2615,03 грн, у зв`язку із залишенням без розгляду позову в частині стягнення заборгованості на суму 61426,36 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 47,37 грн покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Позов Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором № ABH0CT155101753220165071 від 23.07.2025 заборгованості в сумі 61426,36 грн, а саме: 48161,26 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12643,02 грн заборгованості за відсотками; 622,08 грн заборгованості за пенею залишити без розгляду.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код 14360080) 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) грн 51 (п`ятдесят одну) коп. заборгованості за відсотками, 115 (сто п`ятнадцять) грн 20 (двадцять) коп. заборгованості за пенею, 47 (сорок сім) грн 37 (тридцять сім) - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 червня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський