Рішення № 137390128, 15.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6528/26

Провадження № 2/344/4687/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 85884,18 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.11.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІДЕЯ БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір № Р20.00106.005983576, умовами якого визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Акціонерного товариства «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення. Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d49a8-8071-b978c5ec881b. Відповідач підтвердила ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі, визначеній чинним законодавством України.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 39500,00 гривень під 15,00 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором.

Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснила повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатила у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі, але не виключно проценти за користування кредитом.

11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № Р20.00106.005983576.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 85884,18 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 37389,97 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18505,07 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 гривень, заборгованість за комісіями 29989,14 гривень, інфляційні збитки 0,00 гривень, нараховані 3% річних 0,00 гривень

За таких обставин позивач просить стягнути з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 у розмірі 85884,18 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень (а.с. 1-9).

08 червня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Вардзєловою О.В. через систему «Електронний суд» надано до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З позовними вимогами відповідач не погоджується у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та неправомірними.

Так, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання кредиту згідно умов договору. Факт надання кредиту та його розмір можуть підтверджуватися тільки первинними бухгалтерськими документами.

Позивачем до позову додано меморіальний ордер № 6691860 від 22.11.2019 на суму 39500,00 гривень. Перерахування здійснено на рахунок № НОМЕР_1 одним платежем, тому відповідач вважає, що позивач не виконав умови кредитного договору, а саме не перерахував кошти трьома платежами на три різні рахунки, як то зазначено у пункті 1. 7 Договору кредиту та страхування № Р20.00106005983576.

Щодо доводів позивача про правомірність стягнення комісії за видачу кредиту, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору комісія визначена як плата за надання кредиту. Водночас, за своєю правовою природою така комісія не є окремою послугою, а фактично входить до загальної вартості кредиту та дублює функцію процентів за користування кредитом. Покладення на споживача обов`язку сплачувати додаткові платежі, які не пов`язані з наданням самостійної послуги, створює істотний дисбаланс прав сторін та є несправедливим у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Як убачається з умов спірного договору, комісія за видачу кредиту визначена без зазначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику, без розкриття їх змісту, обсягу та вартості, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які встановлена така комісія. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає незаконними та безпідставними вимоги позивача щодо стягнення суми комісії у розмірі 29 989,14 гривень.

Стосовно стягнення процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, відповідач зазначає, що, по-перше, позивачем не надано розрахунку, за яким можливо було б зрозуміти у якому розмірі нараховано проценти за кожен день користування кредитом; по-друге, вважає неправомірним нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає вимоги позивача про стягнення процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 18505,07 гривень є безпідставними.

Стосовно витрат на правову допомогу, на думку відповідача, сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена у позові, є неспіврозмірною з наданням цієї послуги, доказів оплати за надану професійну правничу допомогу позивачем не надано.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач просить у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити (а.с. 74-80).

10 червня 2026 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву вважає необґрунтованим та таким, який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, що не підлягає взяттю до уваги.

22.11.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України. Наявність на документі власноручного підпису сторін свідчить про повне дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору.

Отже, кредитний договір укладено у письмовій формі та підписано відповідачем власноручно. Документ відповідає всім імперативним вимогам законодавства, оскільки в ньому чітко зафіксовано та погоджено кожну істотну умову правочину. Банк повною мірою виконав свої зобов`язання, забезпечивши фактичну видачу кредитних коштів, якими відповідач скористався на власний розсуд.

Своєю чергою, відповідач протягом тривалого часу визнавала умови Договору, що підтверджується неодноразовим здійсненням платежів на погашення заборгованості.

Позивач вважає, що реальне виконання умов Договору обома сторонами нівелює будь-які формальні претензії щодо його неукладеності.

На даний час заборгованість за договорами відповідачем не погашається, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Аналіз наведених обставин у їхній сукупності свідчить про системне та тривале порушення відповідачем умов кредитування. Позичальник ігнорувала погоджений графік платежів, визначений пунктами 5 Додатку №1 до Договору, та здійснювала оплату з регулярними затримками. Внаслідок такої недобросовісної поведінки відповідача виникала прострочена заборгованість, нарахування та погашення якої відбувалося у суворій відповідності до черговості, встановленої пунктом 9.9 ДКБОФО. Оскільки внесені відповідачем кошти першочергово спрямовувалися на закриття вже наявних прострочених зобов`язань, а в подальшому відповідач взагалі припинила здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, то це призвело до утворення заборгованості, що є прямим наслідком тривалого порушення відповідачем умов договору.

11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором кредиту та страхування № Р20.00106.005983576 від 22.11.2019. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №Р20.00106.005983576.

Позивач, який набув право вимоги до відповідача за договором факторингу, не здійснював жодних нарахувань за укладеним з відповідачем договором кредиту.

Позивач зазначає, що оскільки банк, правонаступником якого за договором відступлення прав вимоги є позивач, виконав всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, то можна зробити висновок, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позичальник засвідчила факт добровільного та усвідомленого вступу в договірні правовідносини, взявши на себе повну відповідальність за виконання всіх узгоджених зобов`язань. Крім того, вона мала реальну можливість заздалегідь ознайомитися з усіма умовами кредитування, зважити фінансові ризики та обрати саме ті параметри правочину, які вважав для себе найбільш прийнятними та вигідними.

Послідовні дії Позичальника з виконання договору протягом тривалого часу виключають його право на подальше заперечення цих же умов під час судового спору, оскільки такі заперечення прямо суперечать фундаментальному принципу добросовісності. Таким чином, доводи відповідача є спрямованими виключно на ухилення від виконання законно взятих на себе фінансових зобов`язань.

Підписавши договір, Сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема і щодо оспорюваного пункту, що підтверджує добровільне прийняття на себе відповідних зобов`язань. На момент укладення правочину положення договору повністю відповідали нормам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) прямо передбачена структурою загальної вартості кредиту, що корелюється з правом банку на отримання винагороди за надані послуги.

Факт надання послуг з професійної правничої допомоги підтверджується наданими доказами та обґрунтовано і доведено належним чином розмір та характер витрат на правову допомогу, що в свою чергу спричинило понесення витрат позивачем, а тому такі витрати повинні бути покладені на відповідача у встановленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі (а.с. 83-93).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 57-58).

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 60-61).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» у судове засідання не прибув, але у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте її представник адвокат Вардзєлова О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просила відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З меморіального ордеру № 6691860 від 22.11.2019 вбачається, що Акціонерним товариством «Ідея Банк» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти у розмірі 39500,00 гривень (а.с. 16).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), ордеру-розпорядження № 1 від 22.11.2019, ордеру-розпорядження № 2 від 22.11.2019, 22 листопада 2019 року було здійснено перерахування грошових коштів на загальну суму 39500,00 гривень, а саме: 19000,00 гривень - на рахунок № НОМЕР_3 ; 14432,70 гривень - на рахунок № НОМЕР_4 ; 2797,65 гривень - на рахунок № НОМЕР_5 ; 3269,65 гривень - на транзитний рахунок № НОМЕР_6 (а.с.17, 54).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019, заборгованість становить 85884,18 гривень, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 37389,97 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18505,07 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 гривень;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 гривень:

- заборгованість за комісіями 29989,14 гривень;

- інфляційні збитки 0,00 гривень;

- нараховані 3% річних 0,00 гривень (а.с. 25-26).

11.12.2025 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІДЕЯ БАНК", Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», Фактором, було укладено договір № 11-12/25, відповідно до умов якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № Р20.00106.005983576 у розмірі 85884,18 гривень (а.с. 27-31, 34-38, 40).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ІДЕЯ БАНК" плату згідно договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 (а.с. 32-33).

22.11.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Кредитодавцем) та ОСОБА_1 (Позичальником) укладено Договір кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 (а.с. 10-15, 39, 53).

22.11.2019 ОСОБА_1 підписано власноруч паспорт споживчого кредиту, Додаток № 1 до Договору кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 (а.с. 52).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 42640371 (а.с. 41).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» затверджено рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» від 04.12.2023 (а.с. 42-43).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (а.с. 44).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За положеннями статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги за кредитним договором № Р20.00106.005983576 від 22.11.2019, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що договір кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 був підписаний власноруч ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору.

Відповідачем не оспорюється факт укладення договору та його підписання.

Отже, судом встановлено, що між позивачем Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок укладеного договору кредиту та страхування №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019, з запропонованими умовами якого вона ознайомилася та погодилася.

У даному Договорі сторони передбачили наступні умови, а саме: предмет договору, вказаний у п. 1.2. кредит у сумі 39500,00 гривень; строк кредитування у п. 1.4 Договору 36 місяців; дата повернення кредиту у п. 1.6 Договору 22.11.2022; процентна ставка у п.1.3 Договору 15 %.

П.п. 3.2 договору встановлено, що нанесенням власноручного підпису під цим Договором, Позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови.

Згідно п. 4. Договору Сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору, зрозуміло та доступно викладено: - детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; - графік платежів з поверненням Кредиту, сплати процентів за його користування; - суми комісійної винагороди та інших платежів за Договором.

Також у Додатку №1 до Договору (Паспорті споживчого кредиту), який згідно пункту 4 Договору є його невід`ємною частиною, вказано суму кредиту, відсоткову ставку, строк, плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,25 % щомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку, загальну вартість кредиту та порядок погашення із зазначенням суми та дати.

Згідно п. 1.5 Договору під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5. Додатку №1 як «інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку www.ideabank.ua.

У п. 1.6. Договору зазначено, що дата повернення кредиту 22.11.2022. Повернення заборгованості здійснюється через рахунок, відкритий у Банку відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до п. 1.7 Договору Банк надає кредит Позичальнику шляхом:

17.1. Переказу коштів за наступними реквізитами: МФО -307770; ЄДРПОУ 14360080; Рахунок 29244825503000; сума 19000 грн.; МФО 336310; ЄДРПОУ 1893090819; Рахунок 29094010582901; сума 14432,7 грн.

1.7.2. Зарахування залишку коштів після виконання п.1.7.1 на рахунок № НОМЕР_5 Позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3269,65 гривні згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати переказ коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_7 IBAN ( НОМЕР_8 ) через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

У п. 1.8 Договору зазначено, що змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 5,5%.

П. 4 Додатку №1 до Договору встановлено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,25% щомісячно від початкової суми кредиту.

Відповідно до п.5 Додатку №1 до Договору встановлено порядок повернення кредиту, кількість, розмір та періодичність внесення, а саме: встановлено обов`язок Позичальника сплачувати щомісячно до 22 числа на розрахунковий рахунок суму в розмірі 2262,40 грн. в кількості 36 таких платежів, починаючи з 22.12.2019 по 22.11.2022.

Представником позивача було надано виписку про рух коштів по картці, яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці.

Як убачається з вказаної виписки про рух коштів по картці, Акціонерним товариством «Ідея Банк» 22 листопада 2019 року було здійснено перерахування грошових коштів на загальну суму 39500,00 гривень, а саме: 19000,00 гривень - на рахунок № НОМЕР_3 ; 14432,70 гривень - на рахунок № НОМЕР_4 ; 2797,65 гривень - на рахунок № НОМЕР_5 ; 3269,65 гривень - на транзитний рахунок № НОМЕР_6 , а ОСОБА_1 погашала заборгованість за укладеним договором, що, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач безсумнівно розуміла зміст та характер наданих їй послуг.

У свою чергу, доказами, які підтверджують видачу коштів, наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Отже, надані банком виписка про рух коштів по картці відповідача та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують виконання Банком своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором та розмір заборгованості за даним договором, оскільки містять перерахування коштів Банком на виконання умов договору, детальний розмір нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Натомість, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не надав суду доказів, які б спростовували визначений банком розмір заборгованості за кредитом, як і не навів заперечень щодо неотримання та невикористання ним грошових коштів позивача, у тому числі не надано доказів про відсутність рахунку у відповідача, на який були зараховані кошти.

Крім того, матеріали справи не містять інформації про звернення ОСОБА_1 до Банку із вимогою про визнання договору неукладеним чи незгодою з певними умовами договору, заявами про перерахунок (перегляд) розміру його заборгованості, що, в свою чергу, свідчить про визнання Позичальником умов такого договору.

Судом встановлено, що кредит відповідачеві надано шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 39500,00 гривень, факт використання кредитних коштів позичальником доводиться випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

Разом з цим, заперечуючи проти вимог у цій частині, матеріали справи не містять доказів на спростування факту укладення такого договору, а доводи відповідача зводяться до незгоди із заявленими позовними вимогами.

Як передбачено у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідачем не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору про надання кредиту та страхування, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасила, заборгованість становить 85884,18 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 37389,97 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18505,07 гривень; заборгованість за комісіями 29989,14 гривень.

Отже, як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі несплаченої суми 37389,97 гривень.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У пункті 5 Паспорту споживчого кредиту зазначено порядок повернення кредиту, згідно якої за період з 22.11.2019 по 22.11.2022 погашення процентів за користування кредитом складає 11683,13 гривень.

Суд зазначає, що саме протягом строку користування і підлягають нарахуванню проценти, після спливу цього строку права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення процентів спростовуються тим, що позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині, посилаючись на умови договору, в якому зазначено розмір процентної ставки, та положення статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

З виписки вбачається, що відповідачем було сплачено проценти у загальному розмірі 3056,07 гривень та плату за обслуговування кредиту у розмірі 8559,34 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то суд зважає на таке.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої та частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитного договору №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 про сплату позичальником на користь банку комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням частини першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 29989,14 гривень, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено проценти у розмірі 3056,07 гривень, плату за обслуговування кредиту у розмірі 8559,34 гривень, усього у загальному розмірі 11615,41 гривень, тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок платежів сплачених ОСОБА_1 з часу укладення договору за обслуговування кредитної заборгованості у рахунок процентів, що підлягають стягненню в межах строку договору.

Таким чином слід стягнути з відповідача на користь позивача за договором залишок несплаченої заборгованості за процентами у розмірі 67,72 гривень (11683,13 гривень -11615,41 гривень).

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019, у матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Враховуючи те, що відповідач не виконала зобов`язання за укладеним договором, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та приходить до переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 у розмірі 37457,69 гривень, що складається з заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 37389,97 гривень, заборгованості за процентами у розмірі 67,72 гривень.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підтверджуються договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним 02 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс, Клієнтом, Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.47-49), заявкою про надання юридичної допомоги № 443 від 02.02.2026 (а.с. 50), Витягом з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 (а.с. 51).

Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом позивача документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги, та заперечення відповідача, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Як вбачається з платіжної інструкції № 0629200054 від 27 березня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 56).

Позовні вимоги задоволені частково на 43,61 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1161,07 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 364, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором №Р20.00106.005983576 від 22.11.2019 у розмірі 37457,69 гривень (тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень шістдесят дев`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, судовий збір у розмірі 1161,07 гривень (одна тисяча сто шістдесят одна гривень сім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.