Рішення № 137298786, 11.06.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2936/25

Провадження по справі № 2/129/420/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

головуючого судді Капуша І.С., розглянувши без участі сторін та їх представників в м. Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 21.08.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 шляхом приєднання до Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» було укладено кредитний договір №002/23289921-CK_SB.

Позивач зазначав, що відповідачці було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, однак остання належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку із чим станом на 01.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 88 740,90 грн, яка складається із: 49 883,35 грн заборгованості за тілом кредиту; 38 857,55 грн заборгованості за процентами.

У зв`язку із наведеним позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати.

29.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив мотивований тим, що вона не укладала кредитного договору із АТ «ТАСКОМБАНК», кредитних коштів не отримувала та не користувалась ними. Вказувала, що невідомими особами було незаконно оформлено кредитні зобов`язання на її ім`я, у зв`язку із чим вона звернулась до правоохоронних органів.

06.03.2026 до суду від відповідачки надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідки органу досудового розслідування, копій ухвал слідчого судді та протоколу огляду предмету.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.11.2023 на ім`я ОСОБА_1 оформлено Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank».

Також матеріали справи містять:

- публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування;

- тарифи банку;

- довідку про відкриття рахунку та випуск платіжної картки;

- розрахунок заборгованості;

- виписки по рахунках.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачка з моменту подання відзиву послідовно заперечує факт укладення нею кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Із наданого відповідачкою витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 02.12.2023 за її заявою внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за фактом можливого незаконного оформлення кредитних зобов`язань.

Крім того, із довідки органу досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні та у межах такого провадження здійснюються слідчі дії щодо встановлення обставин оформлення кредитних зобов`язань та руху грошових коштів.

Також відповідачкою надано копії клопотань слідчого та ухвал слідчого судді про надання тимчасового доступу до інформації щодо руху коштів по банківських рахунках, а також протокол огляду предмету від 16.01.2024, із якого вбачається, що у межах кримінального провадження здійснювався аналіз руху коштів по банківських картках та переказів грошових коштів між різними банківськими рахунками.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд враховує, що сам по собі факт оформлення електронної анкети, відкриття рахунку та формування кредитного ліміту не є безумовним підтвердженням того, що саме відповідачка особисто вчинила дії, спрямовані на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

При цьому позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували фактичне користування кредитними коштами саме відповідачкою, зокрема:

- деталізації руху коштів по картковому рахунку;

- інформації щодо отримувачів коштів;

- підтвердження здійснення операцій саме відповідачкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 23.03.2020 у справі №404/502/18, у яких зазначено, що саме на позивача покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами факту укладення електронного договору конкретною особою та підтвердження її волевиявлення на вчинення відповідного правочину.

Надані позивачем виписки по рахунках та розрахунок заборгованості не містять повної деталізації руху коштів та не дають можливості достовірно встановити особу фактичного користувача кредитних коштів щодо нарахування та списання заборгованості, однак самі по собі не підтверджують належними та допустимими доказами фактичне отримання та використання кредитних коштів саме відповідачкою.

Суд також враховує, що відповідачка звернулась до правоохоронних органів невдовзі після виявлення оформлення спірних кредитних зобов`язань, а у кримінальному провадженні її визнано потерпілою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту укладення кредитного договору саме відповідачкою та отримання нею кредитних коштів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Разом з тим, необхідною передумовою виникнення зобов`язань є доведеність факту укладення договору сторонами та наявності волевиявлення особи на вчинення відповідного правочину.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачкою та отримання нею кредитних коштів, підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.205, 207, 626, 638, 639, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: