Рішення № 137269636, 31.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23635/21

Провадження № 2/752/169/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.03.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження.

В обґрунтування позову зазначила, що 26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником, якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк» та ОСОБА_3 - «Іпотекодавець», що виступила по вказаному договорі майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 - «Позичальника» за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 284/24-95 від 26 березня 2007 року укладений іпотечний договір з майновим поручителем. 26 березня 2008 року вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом. Позивач зауважує, що не пам`ятає та їй не було вручено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 284/24-95 від 26 березня 2007 року. Останній платіж боржником був здійснений у 2008 або 2009 році. Останній платіж боржником був здійснений у 2008 або 2009 році. Отже, позивач вважає, що саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати припиненим укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Богунським РВ УМВС в Житомирській області від 27 лютого 2008 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 іпотечний договір від 26 березня 2008 року, посвідчений 26 березня 2008 року приватний нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі № 5593; припинити іпотеку належну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Богунським РВ УМВС в Житомирській області від 27 лютого 2008 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі укладеного іпотечного договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») та ОСОБА_3 від 26 березня 2008 року, посвідчений 26 березня 2008 року приватний нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі № 5593 та скасувати її державну реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та/або в Спеціальному розділі Державного реєстру прав (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); припинити обтяження належної позивачу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , забороною відчуження (забороною на нерухоме майно), накладено 26 березня 2008 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі № 5593 та скасувати його державну реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або в Спеціальному розділі Державного реєстру прав.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2022 провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження зупинено до вступу правонаступників після смерті позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.06.2025 поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження. Замінено у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження - позивача ОСОБА_3 на правонаступника позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), та залучити його до участі у даній справі. Замінено у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяженняації - неналежного відповідача Акціонерне товариство «Альфа банк» - на належного відповідача Акціонерне товариство «Сенс банк» (ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100).

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача. Надав клопотання про доручення документів до матеріалів справи та просив задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони відповідача. В заяві зазначив, що просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником, якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк» та ОСОБА_3 - «Іпотекодавець», ІНФОРМАЦІЯ_4 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Богунським РВ УМВС в Житомирській області від 27 лютого 2008 року, що виступила по вказаному договорі майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 - «Позичальника» за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 284/24-95 від 26 березня 2007 року укладений іпотечний договір з майновим поручителем.

26 березня 2008 року вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрований у реєстрі № 5593 та на підставі вказаного договору зареєстрована заборона № 5594.

Акціонерне товариство «Альфа-банк» змінило свою назву на Акціонерне товариство «Сенс банк», при цьому юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, та код ЄДРПОУ: 23494714 не змінювалися, адже банк не припиняв своє існування.

Згідно п.1 Іпотечного договору від 26.03.2008 іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником Основного зобов`язання наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В. 24.07.2006 №7108, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 24.07.2006 за № 1454627 та в комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 24.07.2006 за № 15454667.

Згідно п. 1.4.1. вказаного договору погашення Траншів кредиту, наданих окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 63000 доларів США 00 центів буде здійснюватись відповідно до графіку, що міститься в договорі, яким обумовлене Основне зобов`язання та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.03.2023, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов`язання.

Пунктом 4.1. іпотечного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотеко держатель має задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодавець в будь-якій час до моменту реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань (п. 4.3. іпотечного договору).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 07.11.2022, актовий запис № 3460.

Листом Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області № 793/01-09 від 14.05.2025 від 14.05.2025 повідомила суд, що спадщину до майна померлої ОСОБА_3 прийняв її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, 29.09.2023 вих. № 1971/02-14 ОСОБА_5 , який діяв по довіреності від імені ОСОБА_1 , була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з наявним арештом нерухомого майна на все майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 .

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 грудня 2023 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , отриманої в порядку спадкування відповідачем ОСОБА_6 , шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової ціни для такої квартири на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року, в розмірі 64357,79 дол. США, на користь АТ « Сенс Банк».

Постановою Житомирського апеляційного суду м. Житомира від 12.08.2025 апеляцйну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Олега Володимировича - задовольнити. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.12.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Положеннями ч. 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено правові підстави для її припинення, а саме: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (п.15 Договору іпотеки).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно зі статтею 266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналіз змісту статті 526 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зробила висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу)».

У постанові 27 липня 2023року у справі № 607/7459/20 Верховний Суд вказав, що: «згідно зпунктом 3.3.7 договору кредиту позичальник зобов`язаний сплачувати процентиза використання кредитом в порядку, визначеному пунктами 2.4,2.5 цього договору. У пунктах 2.4,2.5 договору кредиту сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) щомісячно до 10 числа місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів; інші штрафні санкції. Згідно з пунктом 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.6,3.3.7 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредиту повному обсязі, сплатити процентиза фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц (провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження № 61-10534св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18) та від 09 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18)».

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

У постанові від 11 травня 2023 року у справі № 359/5535/17 Верховний Суд зазначив, що «за змістом частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні умов правочину. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів, до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України , слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)(див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14).

Як зазначалося вище, укладений між позивачем та третьою особою кредитний договір містить умову про те, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф). (пункт 4.4 договору).

Тлумачення зазначеного пункту договору дає підстави для висновку про те, що у разі невиконання позичальником обов`язків щодо своєчасної сплати кредиту, відсотків за фактичний час користування кредитом, нарахованої пені та штрафів протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов`язаний повернути кредит достроково.

Як свідчать матеріали справи, останній платіж за вказаним кредитним договором був сплачений 9 грудня 2008 року. Наступний платіж повинен був здійснений у січні 2009 року, не пізніше останнього робочого дня місяця, тобто до 30 січня 2009 року, проте кошти не були сплачені. У подальшому, починаючи із цієї дати, й протягом 90 днів також не відбулося жодного платежу на погашення тіла кредиту й сплати відсотків. Таким чином, на 91 день строк користування кредитом настав, й відповідно із цієї дати й розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

Пунктом 6.4. іпотечного договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його посвідчення посвідчення і діє до припинення Основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, матеріали справи не містять доказів наявності рішення Банку про припинення зобов`язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 284/24-95 від 26.03.2007, внаслідок їх виконання, прощення боргу тощо, або доказів про закінчення строку дії іпотечного договору. Інших підстав, які б послугували припиненням договору іпотеки, передбачених законодавством України позивачем не наведено.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття обтяження - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення виготовлений 01.06.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур