Рішення № 137254188, 29.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 200/23790/15-ц

Провадження № 2/932/417/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Тимощук К. А.

позивач: АТ «СЕНС БАНК»,

представник позивача: адвокат Тернова І. В.,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Турчанінов І. Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в місті Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічного позову про визнання недійсним договору та зобов`язання повернення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач, з врахуванням зміни учасників справи, звернувся до відповідача з позовом в остаточній редакції від 11.12.2025 про стягнення заборгованості в обґрунтування якого вказав, що 01.07.2008 між банком ПАТ «УнікредитБанк» (правонаступником якого був АТ «УкрсоцБанк», та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит MRTG-000000013491, за умовами якого позичальник отримала 40230,00 доларів США для придбання нерухомості квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов п. 1.3. кредитного договору надання кредитних коштів здійснювалось одноразово шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 27638 на суму 40230,00 дол. США. За рахунок кредитних коштів позичальник, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПНДМНО ОСОБА_2 набула у власність квартиру у АДРЕСА_1 , яку надала банку у забезпечення виконання зобов`язань за іпотечним договором № MRTG-000000013491/S від 01.07.2008, посвідченого цим же нотаріусом. За умовами кредитного договору позичальник зобов`язалася здійснювати щомісячне повернення кредитних коштів відповідно до встановленого графіку та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 11,5 % річних, а також інші платежі відповідно до умов договору, з кінцевим поверненням кредиту до 01.07.2028. Відповідно до п. 2.9 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відповідно грошової одиниці України всі валютні ризики несе Позичальник.

31.07.2009 року сторони уклали угоду про внесення змін та доповнень № 1 до договору про іпотечний кредиту № MRTG-000000013491 від 01.07.2008, відповідно до якого було досягнуто домовленості щодо оплати процентів за користування кредитними коштами в період з 31.07.2009 30.07.2010 рр. з розрахунку 5%, без оплати основної частини боргу (п. 2) по закінченню якого встановляється плата 11,95 %. В зв`язку зі змінами було викладено в новій редакції Графік погашення боргу Додаток 1 до договору про іпотечний кредиту № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 та графік розрахунку сукупної вартості кредиту додаток № 2 до договору. Відповідно до умов кредитного договору п.п. 5.2.1, 5.2.2, у разі неналежного виконання обов`язків позичальника, при виникненні прострочки платежів банк має право вимагати дострокового погашення боргу тощо.

10.02.2015 року на адресу позичальника була направлена банком вимога № 08.405-186/2223 про погашення заборгованості, яка була залишена позичальником без задоволення. Отже, заборгованість по іпотечному кредиту MRTG-000000013491 від 01.07.2008 (кредитному договору) станом як на дату звернення до суду так і на дату подачі цієї заяви є непогашеною, відтак зобов`язання позичальника перед кредитором є невиконаними та позивач вимушений в судовому порядку здійснювати захист своїх майнових прав. Слід зазначити що звертаючись до суду з позовом в 2015 року банк пред`являв позовні вимоги у валюті зобов`язання (доларах США), із зазначенням гривневого еквіваленту на дату розрахунку. Однак протягом часу розгляду судової справи відбулися зміни у судовій практиці у спорах щодо стягнення заборгованості по кредитам наданих у іноземній валюті.

Проте, серед складових позовних вимог заявлені вимоги щодо стягнення пені у валюті кредитування, однак законодавець визначає, що оскільки пеня це грошове зобов`язання в національній валюті за прострочення оплати, і розраховується у відсотках від суми боргу, що погашається згідно з вимогами законів, де ставки прив`язані до облікової ставки НБУ, а кінцевий розрахунок має зазначатися в національній валюті. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №2921-III від 10.01.2002 (надалі Закон №2921-ІІІ), розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, АТ «СЕНС БАНК» звертається до суду позовом, в якому зазначає про наявність невиконаного зобов`язання позичальника, яке станом на 12.10.2015 року становить 44063,84 доларів США та 61769,47 грн. у т.ч.: заборгованість по кредиту 37105,27 доларів США, заборгованість по процентам 6958,57 доларів США (за період з 01.12.2012 по 11.10.2015), пеня по кредиту 11075,51 грн. (за період з 12.10.2014 по 10.11.2015), пеня по процентам 50693,96 грн (за період з 12.10.2014 по 10.11.2015).

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.

Відповідачем через свого представника, надані пояснення на уточнюючу в останній редакції від 11.12.2025 позовну заяву, де зазначено, що в матеріалах справи багаторазово дублюються одні й ті самі подані банком копії документів. Справа у другому томі засмічена непотрібними паперами з боку банку, які нічого не доказують і не надають жодної нової інформації по справі. Єдиний документ («новий»), який з`явився у справі разом з уточненою позовною заявою від 12.02.2024, це розрахунок суми боргу станом на 12.10.2015 року, який підписаний працівником АТ «СЕНС БАНК» ОСОБА_3 з проставленням печатки АТ «СЕНС БАНК». Жодних документів, які б могли підтвердити чи обґрунтувати новий розрахунок, немає. Банк вказує, що причиною перерахунку слугувало те, що попередній банк начебто не надав докази укладання угоди від 31.07.2009 про внесення змін і доповнень до кредитного договору. Тоді як, ще із самим першим позовом від «Юні Кредит Банку» цей примірник угоди з погодженою процентною ставкою 11,95 % вже був наданий ще самим першим позивачем (т. 1, а. с. 11), і навіть описаний та досліджений у висновку судово-економічного експерта (т. 1, а. с. 171, або стор. 9 висновку експерта). Тож не знати про цю угоду новий позивач не міг. І посилатись на цю угоду як на якусь нову, раніше для нього невідому обставину у справі позивач не може.

У будь-якому випадку відповідач вважає, що позовні вимоги від банка не можуть бути задоволені. Для цього немає законних підстав, про що відповідач вже неодноразово висловлювався у зустрічному позові (т. 1, а. с. 54-58, 94-101) та у поданих документах по справі, зокрема: заперечення від 06.12.2023 на уточнюючий позов від 18.10.2023 (або ця ж заява від 10.08.2023) (т. 2, а. с. 114-124), заперечення на уточнюючу позовну заяву від 12.02.2024 (т. 2, а. с. 217-221).

Позовні вимоги від 11.12.2025 від банку стосуються нарахування пені по кредиту та процентам за період 2014-2015 рік. Позивач-банк необґрунтовано вважає, що якщо він нарахував пеню за 2014-2015 рік, то в нього не сплив строк позовної давності. Адже, строк позовної давності це строк, який минув після того, як особа дізналася про порушення права, а не період, за який нараховуються відсотки. Крім того, як видно із збільшеної позовної заяви, період нарахування процентів та пені позивачем у збільшеному позові вказується з 12.10.2014 по 10.11.2015.

Змінивши строк кредитування шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (т. 1, а. с. 13) банк реалізував своє право на дострокове повернення всієї суми заборгованості, а тому, строк позовної давності на стягнення всього боргу повинен відраховуватися з моменту настання строку повернення всієї суми боргу.

Пунктом 3.1 діючих на момент вчинення спірного правочину кредитного договору Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 № 168 (надалі Правила) банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним. Пунктом 3.5 Правил передбачено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Банком грубо порушені вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими договір про надання споживчого кредиту має містити детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Збільшення позивачем-банком відсоткової ставки за кредитним договором на власний розсуд є несправедливим, внаслідок чого такі дії відповідача безперечно є дискримінаційними у розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу).

Окрім того, позивачем-банком пропущений строк позовної давності при зверненні з цим та усіма іншими попередніми уточнюючими позовами, що слугує окремою підставою для відмови у задоволенні позовної заяви (ч. 4 ст. 267 ЦКУ), про що представником відповідача Аннусової Л. М. заявлено суду шляхом подання окремої заяви про сплив позовної давності через Електронний суд від 25.11.2025 (разом з окремою заявою про поновлення строку позовної давності тільки для подання зустрічного позову з обґрунтуванням поважності причин його пропущення). Як видно з тексту першої позовної заяви від «Юні Кредіт Банку», початкова сума позову була 994960,67 грн або 46285,40 доларів США. Останню уточнену суму в редакції від 04.12.2025 позивач зазначає 46937,34 доларів. Тож різниця складає 651,94 долар США. Причину збільшення позову позивач обґрунтовує необхідністю застосування процентної ставки 11,95 % замість процентної ставки 9/12,41 %, яка начебто була застосована в обліку. Позовні вимоги банка задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строків позовної давності для додаткового (уточнюючого) звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів. Як вже зазначено в попередніх запереченнях та поясненнях від сторони ОСОБА_1 , з урахуванням висновку експерта та фактично встановлену цим висновком відсутність доказів первісного позову, уточнений позов у будь-якій з його редакцій також не можна вважати обґрунтованим або доказаним.

По справі була проведена та оформлений висновок судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 (т. 1, а. с. 163-184), яким вже була підтверджена неспроможність банку документально довести заборгованість ОСОБА_1 , про яку йдеться у позові від банку. Тож, позовні вимоги від банку є необґрунтованими. Враховуючи викладене, у позові просить відмовити.

Відповідачем подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору та зобов`язання повернення грошових коштів в обґрунтування якої зазначено, що банком допущені чисельні порушення норм закону при оформленні кредитного договору та інших пов`язаних з кредитом документів. Зокрема, на її думку, банком не правильно була проведена операція з надання кредиту в іноземній валюті, оскільки саме заява на видачу готівки, а не меморіальний ордер (т. 1, а. с. 12) повинен слугувати доказом того, що кредит нею був отриманий в іноземній валюті. Також кредитний договір поставив її, як споживача (позичальника) кредитних послуг, в тяжке, несправедливе становище в договірних зобов`язаннях. ОСОБА_1 вважає, що умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення її становища як споживача.

Однією з підстав звернення із зустрічною позовною заявою слугував факт долучення до позовної заяви банком інформації про розрахунок сукупної вартості кредиту станом на 2010 рік, а не 2008 рік, як це передбачено Законом. До того ж, у розрахунку неправильно була визначена (або розрахована) сума, яку повернула ОСОБА_1 банку, як і неправильно був вказаний курс долара до гривні. Необхідність пред`явлення зустрічного позову до банку обумовлюється також тим, що після подачі позову від банку до ОСОБА_1 , вона дізналася про висловлення Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 правової позиції про те, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

ОСОБА_1 заявила також позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення їй сум, які вона переплатила банку, а саме: як з`ясувалось вивченням додатку до позовної заяви (т. 1 а. с. 9-10), у 2028 році банк мав наміри отримати від ОСОБА_1 загальну суму за кредит у розмірі 101634,26 доларів США. У договорі сума кредиту вказана 40230 доларів США. На момент укладення договору (01.07.2008) курс долару до гривні складав 4,54 гривні за долар, а не 7,9, як вказано у додатку до позовної заяви від банку (т. 1 а. с. 9). Тобто, за курсом 4,54 до 2028 року банк припускав отримати від ОСОБА_1 101634,26 x 4,54= 461 419,54 грн. Якщо узяти до уваги неправильно вказаний у розрахунку банку за 2010 рік курс долару 7,9 (а. с. 9), то банк мав би припускати отримати від неї 101634,26 х 7,9 = 802910,65 гривень, поставивши її у ще більш (удвічі) невигідне матеріальне становище. Тобто, виходить, що у разі, якщо банк під час укладення угоди допускав значне підвищення курсу долару, то її навмисно було введено в оману щодо реальної вартості кредиту. ОСОБА_1 виплачено банку 26867,80 доларів США (сума кредиту за договором 40230 доларів, у позові від неї банк вимагає 46285,40 доларів). Повернута ОСОБА_1 сума складає 209375,79 грн по курсу НБУ на день кожного повернення оплати (згідно з квитанціями банку копії були додані до зустрічного позову т. 1 а. с. 60-84). Крім того, у розрахунку вимог банку (т. 1 а. с. 5), який банк також долучив до своєї позовної заяви, неправильно вказана й ця сума, оскільки позивач вказав, що ОСОБА_1 повернула 24067,63 долари, а не 26867,80 доларів, які підтверджуються документами від ОСОБА_1 (також і висновком експерта).

До 29.08.2014 вона добросовісно виконувала усі свої зобов`язання перед банком (т. 1 а. с. 60-84), не зважаючи на фінансову кризу, яка виникла з 2008 року, та на суттєве подорожчання курсу долару, продовжувала сплачувати до тих пір, поки така можливість не була повністю втрачена внаслідок подорожчання валюти аж до 26 гривень за один долар. Кредитний договір поставив її, як споживача (позичальника), в тяжке, несправедливе становище в договірних зобов`язаннях. Умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення її становища як споживача. У гривні вона переплатила банку суму за кредит, про що також вказала у своєму зустрічному позові.

З урахуванням усіх одержаних банком від неї грошових коштів по курсу у гривні вона переплатила банку суму 14304,54 грн, яку банк повинен їй повернути внаслідок визнання спірного кредитного договору недійсним. Також банк повинен повернути їй згідно з її зустрічним позовом сплачену одноразову комісійну винагороду за надання кредиту у розмірі 1951,00 грн, і усього повернути загальну суму 16255,54 грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить визнати спірний кредитний договір недійсним та зобов`язати відповідача повернути позивачу 14304,54 грн, одноразову комісійну винагороду за надання кредиту у сумі 1951,00 грн, всього 16255,54 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів та завірених копій спірного договору та розрахунку сукупної вартості кредиту, банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій, яке було задоволено.

Відповідачем було заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача з АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк» у зв`язку з реорганізацією.

Позивачем заявлено клопотання про зупинення справи до розгляду іншої справи, де відповідачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки набутого банком шляхом позасудового звернення стягнення на майно.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК» у зв`язку з перейменуванням.

Також, в судовому засіданні представник позивача підтримала свої позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви від 11.12.2025, пояснила, що банк не заперечує, що відповідач частково погасила заборгованість, останній платіж 28.04.2014, зустрічний позов поданий поза межами строку позовної давності, а умови спірного договору не суперечать чинному на той час законодавству, відповідач була ознайомлена зі всіма умовами договору, жодних заперечень від неї не було.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення від 09.03.2026, кредитний договір укладався, за ці гроші куплено квартиру, все що підписано, відповідач підписувала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е. В. від 11.11.2015, відкрито провадження по справі та судове засідання призначене на 30.12.2015.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017, зустрічна позовна заява залишена без руху та відповідачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017, зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017, задоволено клопотання представника відповідача та у позивача витребувано оригінали та завірені копії спірного договору та розрахунку сукупної вартості кредиту, банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2018, задоволено клопотання відповідача та по справі призначена судово-економічна експертиза.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлевим Д. О. від 03.04.2020, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 , справа прийнята до провадження та призначене підготовче засідання на 16.12.2020.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т. О. від 03.06.2021, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя, справа прийнята до провадження та призначене підготовче засідання на 16.09.2021.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2021, у клопотанні позивача про зупинення провадження по справі відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2023, замінено первісного позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на належного позивача АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2023, замінено первісного позивача АТ «Альфа-Банк» на належного позивача АТ «СЕНС БАНК».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2023, позовна заява з уточненнями станом на 24.11.2023, додаткові пояснення на зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору заяву про залучення доказів, повернуто без розгляду позивачу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2023, уточнена позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04.09.2025, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 у відставку, справа прийнята до провадження та призначене підготовче засідання на 21.11.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.12.2025, закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 11.03.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

01.07.2008 між банком ПАТ «УнікредитБанк» (правонаступником якого був АТ «УкрсоцБанк», та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит MRTG-000000013491, за умовами якого позичальник отримала 40230,00 доларів США для придбання нерухомості квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов п. 1.3. кредитного договору надання кредитних коштів здійснювалось одноразово шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 27638 на суму 40230,00 дол. США. За рахунок кредитних коштів позичальник, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПНДМНО ОСОБА_2 набула у власність квартиру у АДРЕСА_1 , яку надала банку у забезпечення виконання зобов`язань за іпотечним договором № MRTG-000000013491/S від 01.07.2008, посвідченого цим же нотаріусом. За умовами кредитного договору позичальник зобов`язалася здійснювати щомісячне повернення кредитних коштів відповідно до встановленого графіку та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 11,5 % річних, а також інші платежі відповідно до умов договору, з кінцевим поверненням кредиту до 01.07.2028. Відповідно до п. 2.9 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відповідно грошової одиниці України всі валютні ризики несе Позичальник.

31.07.2009 року сторони уклали угоду про внесення змін та доповнень № 1 до договору про іпотечний кредиту № MRTG-000000013491 від 01.07.2008, відповідно до якого було досягнуто домовленості щодо оплати процентів за користування кредитними коштами в період з 31.07.2009 30.07.2010 рр. з розрахунку 5%, без оплати основної частини боргу (п. 2) по закінченню якого встановляється плата 11,95 %. В зв`язку зі змінами було викладено в новій редакції Графік погашення боргу Додаток 1 до договору про іпотечний кредиту № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 та графік розрахунку сукупної вартості кредиту додаток № 2 до договору. Відповідно до умов кредитного договору п.п. 5.2.1, 5.2.2, у разі неналежного виконання обов`язків позичальника, при виникненні прострочки платежів банк має право вимагати дострокового погашення боргу тощо.

Банком відповідачу направлена досудова вимога від 10.02.2015 (здана на пошту 13.02.2015) за змістом якої, 01.07.2008 з відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит за яким відповідач отримала у банку кредит у розмірі 40230,00 доларів США. Згідно п.п. 5.3.2, 5.3.9 Кредитного договору відповідач зобов`язана своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені у кредитному договорі. В порушення вказаних умов, відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки.

Враховуючи допущені порушення, банк на підставі п. 5.2.2 Кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов`язань у повному обсязі, а саме сплатити: суму кредиту у розмірі 37105,27 доларів США, суму відсотків за користування кредитом у розмірі 2665,72 доларів США, суму пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 220,76 доларів США.

Згідно наданих платіжних документів відповідача, нею сплачено 26764,80 доларів США та 2451,00 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 від 09.12.2019, по першому питанню. Надання ПАТ «Укрсоцбанк» кредиту позичальнику в іноземній валюті (з врахуванням Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 5 від 05.10.2011) за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 відповідає вимогам чинних станом на 01.07.2008 нормативно-правових актів. Складання заяви на видачу готівки, що передбачено Інструкцією про касові операції в банках України, затв. постановою НБУ № 337 від 14.08.2003 (в редакції станом на 01.07.2008) не відповідає умовам Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008.

По другому питанню. Документальним підтвердженням операції з надання позичальнику кредиту в сумі 40230,00 доларів США шляхом зарахування суми кредиту через позичковий рахунок на поточний/картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 (пов`язаний рахунок), відкритий в УніКредит банк ТзОВ, що передбачено п. 1.4 Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008, є первинний документ меморіальний ордер на здійснення та відображення в обліку безготівкового розрахунку. В обсязі наданих на дослідження документів, підтвердити документально надання кредиту за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008, не надається за можливе.

По третьому питанню. Передбачені в Договорі про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 рахунки № 22337021129118 та № 26202011129118 для здійснення операції з надання кредиту в іноземній валюті відповідають Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків, затв. постановою НБУ № 280 від 17.06.2004 станом на 01.07.2008).

По четвертому питанню. Підтвердити документально заборгованість ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 в сумі 994960,67 станом на 12.10.2015, вказану у позовній заяві ПАТ «Укрсоцбанк» від 22.10.2015, в обсязі наданих на дослідження документів, не надається за можливе.

По п`ятому питанню. Документально підтверджуються вказані у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 від 05.09.2017 сплачені суми на виконання умов Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 всього 24390,80 доларів США (187310,43 грн.).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію державного реєстратора Дніпрогвської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича, індесний номер: 45088517 від 17.01.2019 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019.

V. Оцінка суду

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. В разі порушень відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту у позивача відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наступає право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 за яким відповідач отримала 40230,00 доларів США для придбання нерухомості квартири АДРЕСА_1 .

Вказане не заперечується сторонами по справі, оскільки відповідач придбала квартиру та погашала кредит.

Між тим, за висновком судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 від 09.12.2019, підтвердити документально заборгованість ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 в сумі 994960,67 станом на 12.10.2015, вказану у позовній заяві ПАТ «Укрсоцбанк» від 22.10.2015, в обсязі наданих на дослідження документів, не надається за можливе.

Суд звертає увагу, що за змістом цієї заяви, відповідач мала заборгованість перед банком за спірним кредитним договором у сумі 46285,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2015 складає 994960,67 грн, з яких 37105,27 доларів США заборгованість за кредитом, 6785,37 доларів США заборгованість за простроченими відсотками, 515,60 доларів США пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1879,16 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам.

В подальшому позивач декілька разів змінював позовні вимоги, по різному розраховуючи заборгованість станом на 12.10.2015, однак жодних додаткових документів на підтвердження заборгованості, не надав.

Таким чином суд вважає що, враховуючи позовну заяву в останній редакції від 11.12.2025, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 станом на 12.10.2015 в сумі 44063,84 доларів США, пенею у сумі 61769,47 грн, матеріалами справи не підтверджується, про що зазначено у висновку судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 від 09.12.2019.

Однак, за висновком судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 від 09.12.2019, відповідач на виконання Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008, сплатила 24390,80 доларів США.

Тому суд вважає, що стягненню підлягає сума 15839,20 доларів США (40230 24390,80) як залишок після сплати отриманих грошових коштів.

Суд не приймає доводів відповідача про застування строку позовної давності до уточненої позовної заяви, оскільки змінювати підстави або предмет позову, збільшувати чи зменшувати позовні вимоги є правом позивача після відкриття провадження по справі, що передбачено ЦПК України.

Позовна заява подано до суду 30.10.2015, досудова вимога про повернення кредиту здана на пошту 13.02.2015. Враховуючи, що позовна давність встановлена у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України), суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав. Спірний договір на час укладання відповідав вимогам чинного законодавства, те що кредит видався у валюті не суперечить закону і не є несправедливою умовою.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року набув чинності Закон № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно врегулювання стосунків між кредиторами і споживачами фінансових послуг» згідно з яким частина 1 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» була доповнена нормою об заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Кредитний договір укладений сторонами 01.07.2008. На момент укладення цього кредитного договору Закон «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

До того ж, за висновком судово-економічної експертизи № 3046/3047-19 від 09.12.2019, надання ПАТ «Укрсоцбанк» кредиту позичальнику в іноземній валюті (з врахуванням Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 5 від 05.10.2011) за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 відповідає вимогам чинних станом на 01.07.2008 нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред?явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб?єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Тлумачення ст. 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов?язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Відповідач не довела обману зі сторони позивача під час укладення спірного кредитного договору, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконувала його умови з 2008 роки по 2014 рік, що свідчить про прийняття нею таких умов.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові ВС від 04.04.2018, справа № № 464/1106/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5958,43 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 5, 16, 203, 215, 230, 257, 526, 527, 530, 611, 1048, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 04655 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013491 від 01.07.2008 у сумі 15839 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять),20 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути грошові кошти за договором, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у сумі 5958 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім),43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 08.06.2026.

Суддя: І. В. Петунін