Рішення № 137184575, 08.06.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/503/26

Провадження № 2/302/352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Магдича В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір`я Закарпатської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 жовтня 2022 року відповідачка підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank», чим приєдналася до Умов і правил обслуговування, Тарифів, Паспорта споживчого кредиту та інших документів, які в сукупності становлять договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору банк відкрив відповідачці поточний рахунок, надав платіжну картку та встановив кредитний ліміт, яким остання скористалася.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, однак відповідачка не дотримувалася погодженого порядку погашення заборгованості, не сплачувала обов`язкові платежі та допустила прострочення виконання грошових зобов`язань.

У зв`язку з порушенням умов договору станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 15 749,00 грн, яка, за розрахунком позивача, складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 914,43 грн та заборгованості за пенею в сумі 2 834,57 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 15 749,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно судом визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшло декілька аналогічних за змістом відзивів на позовну заяву (а.с. 27-28, 38-39, 47-48).

У поданих відзивах відповідачка позовні вимоги не визнала та просила відмовити у стягненні пені, штрафів і відсотків. Свою позицію обґрунтовувала тим, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/1438/17 банк не має права нараховувати відсотки, пеню та штрафні санкції на підставі Умов і правил обслуговування, які не підписані позичальником у письмовій формі.

Крім того, відповідачка зазначила, що визнає заборгованість лише в частині фактичного залишку основної суми кредиту після врахування всіх здійснених нею платежів. На її думку, банк не врахував належним чином внесені нею кошти при визначенні розміру заборгованості, у зв`язку з чим просила зобов`язати позивача надати розгорнуту виписку за рахунком для встановлення реального розміру основного боргу.

Також відповідачка просила врахувати її складний фінансовий стан та перебування за межами України і повідомила про відсутність необхідності її особистої участі у розгляді справи.

12 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, до якої також було долучено виписку щодо руху коштів по картковому рахунку відповідачки та довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 6575).

У відповіді на відзив представник позивача заперечив доводи відповідачки та зазначив, що кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі шляхом підписання анкети-заяви та приєднання до Умов і правил обслуговування, Тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорта споживчого кредиту, що відповідає вимогам законодавства України щодо укладення договорів у сфері електронної комерції та надання фінансових послуг.

Представник позивача вказав, що відповідачка фактично користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості та сплачувала відсотки, чим підтвердила існування між сторонами договірних правовідносин і визнала свої зобов`язання за договором.

Щодо доводів відповідачки про необхідність надання розгорнутої виписки за рахунком представник позивача зазначив, що така виписка подана до суду разом із відповіддю на відзив. На думку позивача, наведені у ній відомості підтверджують рух коштів за рахунком, розмір використаного кредитного ліміту та порядок формування заборгованості.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 15 749,00 грн станом на 03 березня 2026 року, а посилання відповідачки на судову практику у справах щодо договорів, укладених за інших законодавчих умов, вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року за клопотанням відповідачки витребувано від позивача додаткові докази, необхідні для з`ясування обставин справи, зокрема щодо руху коштів за рахунком відповідачки та порядку формування заявленої до стягнення заборгованості.

На виконання зазначеної ухвали позивачем подано витребувані судом документи, які долучено до матеріалів справи та досліджено під час розгляду справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. У поданому відзиві просила розглянути справу за її відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість та достатність у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг у межах проєкту monobank та підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Підписанням анкети-заяви відповідачка підтвердила, що ознайомилася та погодилася з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які разом з анкетою-заявою становлять договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору позивачем було встановлено відповідачці кредитний ліміт на платіжну картку, яким вона користувалася, що підтверджується наданими позивачем документами, зокрема випискою про рух коштів за рахунком.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором станом на 03 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 749,00 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом у розмірі 12 914,43 грн та заборгованості за пенею у розмірі 2 834,57 грн.

З матеріалів справи також убачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала платежі на погашення заборгованості, що підтверджується випискою щодо руху коштів за рахунком.

Оцінюючи надані докази, суд виходить із того, що відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

За змістом статті 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, а стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки такого порушення.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено право кредитора у разі прострочення виконання зобов`язання вимагати повернення суми заборгованості.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позивач надав відповідачці можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідачка користувалася такими коштами та здійснювала платежі на погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом у розмірі 12 914,43 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач просить стягнути з відповідачки пеню у розмірі 2 834,57 грн.

Суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки заявлена до стягнення пеня нарахована в період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення з відповідачки відсутні.

При цьому право кредитора на стягнення основної суми заборгованості не обмежується зазначеними положеннями закону.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 834,57 грн задоволенню не підлягають.

Суд також оцінює доводи відповідачки, викладені у поданому відзиві на позовну заяву.

Так, відповідачка посилалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/1438/17 та зазначала про відсутність її підпису під тарифами й умовами обслуговування, у зв`язку з чим вважала безпідставним нарахування процентів, пені та штрафних санкцій.

Разом із тим зазначені доводи не впливають на висновки суду щодо наявності у відповідачки обов`язку повернути фактично отримані та неповернуті кредитні кошти. Матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, отримання відповідачкою кредитних коштів та їх подальше використання. Крім того, відповідачка у відзиві фактично не заперечувала існування кредитних правовідносин та визнавала наявність заборгованості щонайменше в частині непогашеного тіла кредиту.

Доводи відповідачки щодо необхідності надання розгорнутої виписки були враховані судом шляхом витребування відповідних доказів у позивача. Після надходження витребуваних документів судом перевірено рух коштів за рахунком та обґрунтованість розрахунку заборгованості. Належних і допустимих доказів, які б свідчили про неправильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, відповідачкою суду не надано.

Також суд відхиляє посилання відповідачки на її складний матеріальний стан та перебування за межами України, оскільки самі по собі зазначені обставини не звільняють особу від належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не є передбаченими законом підставами для припинення або невиконання грошового зобов`язання.

Водночас доводи відповідачки щодо безпідставності стягнення пені підлягають частковому врахуванню з огляду на встановлені законом особливості відповідальності позичальників у період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 15 749,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 12 914,43 грн, що становить 82,00 % від заявленого розміру позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 183,17 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05 жовтня 2022 року у розмірі 12 914 грн 43 коп. (дванадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 43 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 183 грн 17 коп. (дві тисячі сто вісімдесят три гривні 17 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.