Ухвала суду № 137109988, 03.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" червня 2026 р. Справа № 911/689/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Крюківщина

(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 11.03.2026 р. б/н (вх. № 9312, 11.03.2026 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2026 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у даній справі призначено на 25.03.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 25.03.2026 р., Чайку І.В., явку останньої визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/689/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, попереднє засідання суду призначено на 06.05.2026 р.

08.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Сенс Банк" від надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк" призначено на 06.05.2026 р.

24.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

05.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про виконану роботу.

06.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшли відомості щодо результатів розгляду вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 06.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк" та розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 03.06.2026 р.; встановлено строк до 29.05.2026 р. для подання боржником пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви АТ "Сенс Банк", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

11.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника.

18.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржниці надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшла заява про приєднання проекту плану реструктуризації боргів боржника до матеріалів справи.

29.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржниці надійшло клопотання щодо результату розгляду вимог кредиторів.

У судове засідання з`явився керуючий реструктуризацією боргів боржника, інші учасники справи та заявники кредиторських вимог, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу, що не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 78872).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось АТ "Сенс Банк" на суму 132 702,67 грн.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 132 702,67 грн. та додані до неї документи, судом встановлено, що кредитор обґрунтовує свої вимоги такими обставинами.

У заяві кредитор зазначає, що 12.04.2024 р. між Акціонерним товариством "Сенс Банк" та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 507015203.

Як зазначає кредитор, вказана угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному вебсайті АТ "Сенс Банк". При цьому кредитор вказує, що на відповідній сторінці вебсайту зберігаються як чинна редакція договору, так і архівні редакції.

За твердженням кредитора, кредит було надано боржнику на таких умовах: вид кредиту кредит готівкою; сума кредиту 106 848,78 грн.; процентна ставка 4,99 % річних; тип процентної ставки фіксована; денна процентна ставка 0,05 %; строк кредитування 120 місяців.

Кредитор зазначає, що оферта на укладення угоди, акцепт, паспорт споживчого кредиту та інші документи містять усі істотні умови кредитування.

Також кредитор посилається на те, що відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб боржник зобов`язався повертати кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку, строки та на умовах, визначених договором.

За твердженням АТ "Сенс Банк", внаслідок порушення боржником взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становить 117 599,35 грн., з яких:

- 100 762,87 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 7 151,13 грн. заборгованість за процентами;

- 9 685,35 грн. заборгованість за комісіями.

Кредитор зазначає, що кредит надавався на умовах повернення, строковості та платності, а його виконання не забезпечувалося заставою чи іншим видом забезпечення.

Крім того, у заяві кредитор вказує, що 18.04.2024 р. між Акціонерним товариством "Сенс Банк" та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 507015532.

За твердженням кредитора, зазначена угода також є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, умови якого розміщені на офіційному вебсайті банку.

Згідно з викладеними у заяві обставинами кредит було надано на таких умовах: вид кредиту кредит готівкою; сума кредиту 14 042,35 грн.; процентна ставка 4,99 % річних; тип процентної ставки фіксована; денна процентна ставка 0,05 %; строк кредитування 120 місяців.

Кредитор зазначає, що оферта на укладення угоди, акцепт та паспорт споживчого кредиту містять усі істотні умови кредитування.

АТ "Сенс Банк" вказує, що відповідно до умов договору боржник був зобов`язаний повертати кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі у строки та на умовах, визначених договором.

За твердженням кредитора, внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за вказаним договором утворилася заборгованість, яка станом на дату відкриття провадження у справі становить 15 103,32 грн., з яких:

- 12 421,58 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 993,09 грн. заборгованість за процентами;

- 1 688,65 грн. заборгованість за комісіями.

Кредитор також зазначає, що вказаний кредит не був забезпечений заставою.

На підтвердження заявлених вимог АТ "Сенс Банк" посилається на укладені кредитні договори, розрахунки заборгованості та банківські виписки.

Щодо документів, які підтверджують розмір основного зобов`язання боржника перед кредитором, АТ "Сенс Банк" зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факт здійснення відповідних операцій.

Кредитор звертає увагу на те, що залежно від виду операції первинні документи банку поділяються на касові та меморіальні документи, а до первинних меморіальних документів належать, зокрема, меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти.

У заяві зазначено, що інформація, яка міститься у первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, а записи в регістрах аналітичного обліку здійснюються на підставі відповідних первинних документів.

Кредитор вказує, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, які містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій та призначені для надання клієнту.

АТ "Сенс Банк" зазначає, що виписки з особових рахунків клієнтів містять інформацію щодо руху коштів за рахунками та підтверджують проведення відповідних банківських операцій.

Також кредитор посилається на правові висновки Верховного Суду щодо можливості використання банківських виписок як належних доказів існування та розміру кредитної заборгованості.

Крім того, АТ "Сенс Банк" зазначає, що банківські виписки формуються автоматично за допомогою електронних банківських систем відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регулюють банківську діяльність.

За твердженням кредитора, банківські виписки формуються в електронному вигляді та не потребують власноручного підпису працівника банку або відбитка печатки банку.

Кредитор також зазначає, що банківські виписки та інші додані до заяви документи подані через підсистему "Електронний суд" та засвідчені кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника АТ "Сенс Банк".

З огляду на наведене АТ "Сенс Банк" просить визнати його грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 132 702,67 грн., посилаючись на укладені кредитні договори, розрахунки заборгованості та банківські виписки як на документи, що підтверджують факт надання кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості.

Таким чином, АТ "Сенс Банк" просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у такому розмірі та складі:

1) за угодою про надання споживчого кредиту № 507015203 від 12.04.2024 р.: 117 599,35 грн., з яких: 100 762,87 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7 151,13 грн. заборгованість за процентами; 9 685,35 грн. заборгованість за комісіями;

2) за угодою про надання споживчого кредиту № 507015532 від 18.04.2024 р.: 15 103,32 грн., з яких: 12 421,58 грн. заборгованість за тілом кредиту; 993,09 грн. заборгованість за процентами; 1 688,65 грн. заборгованість за комісіями.

Разом з тим, керуючим реструктуризацією боргів боржника подано повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, відповідно до якого грошові вимоги АТ "Сенс Банк" визнано частково. Зокрема, за обома угодами про надання споживчого кредиту керуючим реструктуризацією визнано вимоги в частині заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, водночас відмовлено у визнанні вимог у частині комісії за обслуговування кредиту.

Боржник також не заперечував щодо наявності заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитними коштами, однак заперечував проти визнання вимог кредитора в частині комісії.

Щодо вимог АТ "Сенс Банк" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кожним із двох кредитних договорів сторони погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договорів здійснювалося шляхом підписання їх Боржником за допомогою електронного підпису, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладених кредитних договорів у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, за угодою про надання споживчого кредиту № 507015203 від 12.04.2024 р. 100 762,87 грн. заборгованості за тілом кредиту та 7 151,13 грн. заборгованості за процентами; за угодою про надання споживчого кредиту № 507015532 від 18.04.2024 р. 12 421,58 грн. заборгованості за тілом кредиту та 993,09 грн. заборгованості за процентами.

Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією, не заперечені боржником та є такими, що підлягають задоволенню судом.

Разом з тим судом встановлено, що кредитором при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту за угодою про надання споживчого кредиту № 507015532 від 18.04.2024 р. допущено арифметичну помилку. Згідно з наданим розрахунком заборгованість за тілом кредиту становить 12 412,58 грн., а не 12 421,58 грн., як зазначено у заяві кредитора. Відтак грошові вимоги АТ "Сенс Банк" у цій частині підлягають визнанню у сумі 12 412,58 грн.

Щодо заборгованості по комісії за обслуговування кредиту за угодою про надання споживчого кредиту № 507015203 від 12.04.2024 р. у сумі 9 685,35 грн. та за угодою про надання споживчого кредиту № 507015532 від 18.04.2024 р. у сумі 1 688,65 грн., суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У рішенні від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Крім того, в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) Верховний Суд встановив, що "оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".".

Також, у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. у справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п`яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Дані висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Врахувавши все вищенаведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, суд дійшов висновку про нікчемність пунктів наведених кредитних договорів щодо можливості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, так як такі умови договорів суперечать наведеному законодавству, чинному на дату укладення договорів, у зв`язку із чим, грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до боржника ОСОБА_1 в частині комісії за обслуговування кредиту за угодою про надання споживчого кредиту № 507015203 від 12.04.2024 р. на суму 9 685,35 грн. та за угодою про надання споживчого кредиту № 507015532 від 18.04.2024 р. на суму 1 688,65 грн. відхиляються судом.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариство "Сенс Банк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 126 644,47 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 121 319,67 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, судом враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 15.07.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника ОСОБА_1 на суму 126 644,47 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 121 319,67 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. В іншій частині кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" відхилити.

3. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" на суму 126 644,47 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 121 319,67 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредитору на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 08.07.2026 р.

5. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "15" липня 2026 року об 11:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

7. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

8. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, АТ "Сенс Банк".

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 04.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін