Ухвала суду № 137108877, 03.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 червня 2026 року Справа № 903/943/25 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1

про зобов`язання повернути кошти

по справі № 903/943/25

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

за участю представників-учасників справи:

від заявника: н/з;

приватний виконавець: н/з;

від АТ "Ідея Банк": н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

установив:

26.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 заяву було розподілено судді Вороняку А. С.

Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 15.10.2025, запропоновано боржнику подати додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності), явку боржника у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.10.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 02.12.2025.

Ухвалою суду від 20.01.2026 заяву керуючого реструктуризацією Белінської Наталії Олександрівни про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/943/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області 11.03.2003, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Белінською Н. О. Припинено повноваження керуючої реструктуризацією Белінської Наталії Олександрівни (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 190 від 12.02.2013, вул.Миколи Оводова,38, кім.305, м.Вінниця, 21050, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області 11.03.2003, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.

15.05.2026 через систему «Електронний суд» від боржника ОСОБА_1 надійшло клопотання якому просить суд зобов`язати Приватного виконавця Пирогу Сергія Степановича повернути кошти в розмірі 7517,40 грн, які були стягнуті за виконавчим провадженням НОМЕР_4, на рахунок НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалою суду від 19.05.2026 клопотання ОСОБА_1 від 15.05.2026 про зобов`язання приватного виконавця повернути кошти прийнято та призначено до розгляду на 03.06.2026. Запропоновано приватному виконавцеві Пирозі С. С. та стягувачу за ВП НОМЕР_4 АТ "Ідея Банк" в строк по 28.05.2026 подати суду: при наявності, пояснення по суті заяви фізичної особи ОСОБА_1 . Запропоновано учасникам виконавчого провадження(Приватному виконавцю Пирозі Сергію Степановичу та АТ "Ідея Банк") НОМЕР_4 в строк по 28.05.2026 надати пояснення щодо розподілу стягнутих приватним виконавцем Пирогою С.Ю. коштів в сумі 7517,40 грн, а саме конкретно зазначити суму коштів, що в результаті набув кінцевий одержувач (за наявності кожен окремо: стягувач, приватний виконавець).

23.04.2026 боржник через систему "Електронний суд" подала заяву в якій просить скасувати арешти накладені на її рахунки в межах виконавчого провадження НОМЕР_4.

Ухвалою суду від 21.05.2026 заяву ОСОБА_1 про скасування арештів з рахунків боржника задоволено. Скасовано арешт коштів боржника ОСОБА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. від 22.04.2026 у виконавчому провадженні НОМЕР_4.

21.05.2026 через систему «Електронний суд» від АТ "Ідея Банк" надійшли додаткові пояснення у яких зазначають, що кошти по виконавчому провадженні НОМЕР_4 на рахунок АТ «Ідея Банк» не надходили, на підтвердження чого АТ «Ідея Банк» надає виписку по рахунку з 01.01.2024 по 21.05.2026 за траншем, виданим в рамках кредитного договору. Дані пояснення долучено до матеріалів справи.

Учасники справи 03.06.2026 не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду клопотання.

Розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання повернути кошти, суд дійшов наступного висновку.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що з її рахунку , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» приватний виконавець Пирога Сергій Степанович в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 стягнув кошти в розмірі 7517,40 грн, не врахувавши дію мораторію, запровадженого господарським судом по справі №903/943/25.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Аналізуючи наведені вище положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що розгляд всіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталася увага, що за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною, але невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27.07.2004р. у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України тощо).

Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами ч.14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5 ст. 41 КУзПБ).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022р. у справі № 914/2350/18, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021р. у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022р. у справі № 918/984/21, від 26.01.2023 у справі № 910/21981/16).

Отже, у разі оскарження вчинених державним/приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, постає питання про застосування статей 339, 340 ГПК України та статей 7, 41 КУзПБ при визначенні суду, уповноваженого на судовий контроль за такими діями стосовно боржника.

Між тим, за приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 340 ГПК України).

Сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Підставою для здійснення такого контролю є звернення сторони виконавчого провадження, яка вважає, що відповідним рішенням (дією, бездіяльністю) порушено її права, оскільки на дату такого звернення добровільно не виконані її вимоги виконавцем/посадовою особою ДВС або приватним виконавцем.

Вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку ст.ст. 339, 340 ГПК України та ст. 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Підсумовуючи наведене, правомірність вчинення приватним виконавцем дій під час примусового виконання рішення суду може бути досліджена шляхом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, а не у межах розгляду клопотання, з яким звернувся боржник.

При цьому, суд зазначає, що постанова Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №903/921/787/19, на яку посилається заявник при обґрунтуванні своїх вимог, не є релевантною у даному випадку, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі була скарга на дії приватного виконавця, а не клопотання заявника.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

За наведених обставин, процесуальним законом встановлений спосіб, в який може діяти сторона виконавчого провадження в разі незгоди з діями державного виконавця. В даному випадку боржником у справі обраний неправильний спосіб захисту, який суперечить наведеним статтям ГПК України, а відтак у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця повернути кошти від 15.05.26 суд відмовляє.

Керуючись статтями Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 233-235, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

у задоволенні клопотання від 15.05.2026 ОСОБА_1 про зобов`язання повернути кошти - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала суду підписана 04.06.2026

Суддя А. С. Вороняк