Рішення № 136773218, 22.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40479/25

Провадження 2/127/9781/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 23.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2171751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Позивач зазначив, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував кредитні кошти на платіжну картку, яку відповідач вказав при оформленні кредиту. Водночас відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 19680 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13680 грн - заборгованість за процентами.

Крім того, позивач указав, що 08.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке у подальшому перейменоване на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 1-08022022, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2171751 від 23.07.2021. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19680 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Будь-які докази у справі, крім поданих стороною позивача разом із позовною заявою, чи клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що 23.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2171751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з п. 1.2 договору Товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту, тобто загальний розмір кредиту, складає 6000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту становить 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 договору.

Згідно з п. 1.4 договору тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта відповідно до п. 4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.2 договору.

Згідно з п. 1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 1,90 % на день та застосовується на умовах, визначених договором. Оскільки розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, обидві ставки за цим договором мають однакове значення.

Відповідно до п. 1.5 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 24079,41 % річних; за зниженою ставкою - 24079,41 % річних.

Згідно з п. 1.6 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 9420 грн; за зниженою ставкою - 9420 грн.

Відповідно до п. 1.8 договору метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби, а відповідно до п. 1.9 договору кредит надається без забезпечення у вигляді застави.

Згідно з п. 1.10 договору укладення цього договору не потребує укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої клієнт надав Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 2.2 договору сума кредиту або його частина перераховується Товариством протягом трьох робочих банківських днів з моменту укладення договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту з урахуванням строку кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, відлік якого в такому випадку починається з моменту надання коштів.

Відповідно до п. 2.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.

Згідно з п. 2.5 договору кредит вважається погашеним у день отримання Товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, включаючи періоди пролонгації/автопролонгації, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто методом «факт/факт».

Згідно з п. 3.2 договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.3 договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до розділу 4 договору.

Відповідно до п. 4.1.1 договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення додаткового договору до договору.

Згідно з п. 4.1.2 договору пропозиція клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання відповідної кнопки в особистому кабінеті або в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, а у разі їх наявності - штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.1.4 договору додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством грошових коштів та підписання його клієнтом електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно з п. 4.1.6 договору протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами в додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 4.2.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту або нового строку кредиту після пролонгації наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Згідно з п. 4.2.2 договору клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію, тобто продовження дії договору та строку користування кредитом із закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 календарних днів.

Відповідно до п. 4.2.3 договору за користування кредитом у період автопролонгації нарахування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 договору, за стандартною процентною ставкою.

Згідно з п. 4.2.5 договору загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Якщо у разі наступної автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.

Відповідно до п. 4.2.6 договору договір припиняється в день повного повернення клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та штрафу/пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за наявності. Датою закінчення строку дії договору є дата надходження повної суми заборгованості за договором на рахунок Товариства.

Згідно з п. 4.2.7 договору у кожному випадку пролонгації/автопролонгації сума несплачених клієнтом процентів за користування кредитом, нарахованих у період строку кредиту та в період продовженого строку, є простроченою та підлягає сплаті/зарахуванню у першу чергу, а Товариство має право на стягнення таких прострочених процентів, у тому числі у примусовому порядку.

Договір № 2171751 від 23.07.2021 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М094.

Під час укладення договору відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію із використанням системи BankID НБУ. ТОВ «Лінеура Україна» 23.07.2021 о 23:42:06 направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 одноразовий ідентифікатор М094, який відповідач 23.07.2021 о 23:46:24 ввів/відправив первісному кредитору у відповідному розділі інформаційно-телекомунікаційної системи та прийняв пропозицію укласти договір.

Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2171751 від 23.07.2021 містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки. У додатку зазначено, що наявність знижки на стандартну процентну ставку - ні. Загальна сума кредиту складає 6000 грн, строк кредиту - 30 днів, загальна вартість кредиту за первісним графіком - 9420 грн.

Позивач також надав паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, надану споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав документ від надавача платіжних послуг, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту.

Отже, матеріали справи підтверджують, що первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн у спосіб, визначений договором.

Суд також установив, що 08.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», яке у подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 1-08022022.

За умовами договору факторингу первісний кредитор передав новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до боржників.

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022, реєстру боржників № 1, до реєстру включено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 2171751 від 23.07.2021. У витягу зазначено суму кредиту 6000 грн, дату закінчення договору 22.08.2021, кількість днів прострочення виконання зобов`язань 169, загальну суму заборгованості 19680 грн, суму основного боргу за кредитом 6000 грн, суму нарахованих процентів 13680 грн.

Крім того, позивач надав рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» щодо зміни найменування товариства.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості за договором № 2171751 від 23.07.2021 станом на 08.02.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 19680 грн, з яких: 6000 грн - тіло кредиту, 13680 грн - проценти, 0 грн - штрафні санкції.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за договором нараховані за ставкою 1,9 % на день, тобто 114 грн за кожен день користування кредитом із суми 6000 грн. Загальна сума процентів 13680 грн відповідає нарахуванню процентів за 120 календарних днів користування кредитом: 6000 грн ? 1,9 % ? 120 днів = 13680 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які закон визначає як істотні або які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін сторони мають досягти згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо закон не встановлює вимоги щодо форми договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо договір або закон не встановлює інше.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо договір або закон не встановлює інше.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, які встановлює цей Кодекс. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Позивач підтвердив факт укладення 23.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору № 2171751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, факт підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, факт перерахування кредитних коштів у сумі 6000 грн на платіжну картку, реквізити якої відповідач надав первісному кредитору, а також факт переходу права вимоги до позивача.

Відповідач доказів повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі або заперечень проти позову до суду не подав.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 6000 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

За умовами п. 1.3 договору строк кредиту становить 30 днів, а відповідно до п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % на день та застосовується у межах строку кредиту, а також у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація або автопролонгація.

Відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, включаючи періоди пролонгації/автопролонгації.

Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили автоматичне продовження строку користування кредитом у разі наявності у клієнта заборгованості на дату закінчення строку кредиту та якщо клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 договору.

Згідно з п. 4.2.2 договору відповідач, підписуючи договір, надав згоду на автопролонгацію, тобто продовження дії договору та строку користування кредитом після закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 календарних днів.

Відповідно до п. 4.2.5 договору загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що позивач нарахував проценти за користування кредитом у сумі 13680 грн, виходячи із суми кредиту 6000 грн, процентної ставки 1,90 % на день та 120 календарних днів користування кредитом:

6000 грн ? 1,90 % ? 120 днів = 13680 грн.

Такий розрахунок відповідає умовам договору щодо розміру процентної ставки та граничної кількості календарних днів користування кредитом з урахуванням автопролонгації.

Суд бере до уваги, що відповідач не подав власного розрахунку заборгованості, не спростував розрахунок позивача, не надав доказів сплати заборгованості та не довів наявність інших обставин, які б впливали на розмір заявлених вимог.

Тому вимога позивача про стягнення процентів у розмірі 13680 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 2171751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.07.2021 у загальному розмірі 19680 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13680 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись вимогами статей 12, 13, 76, 77, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 2171751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.07.2021 у загальному розмірі 19680 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, з яких: 6000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 13680 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк