Постанова № 13672857, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 8/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Федоренко О.В. дов. б/н від 18.11.2010 року

від відповідача:           Іваненко І.А. дов. №31/10 від 15.03.2010 року

від третьої особи: Савченко С.М. дов. №51П від 10.02.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2010

у справі № 8/351 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Іст Гейт Логістик"

до                                                   Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про                                                   стягнення 2706013,25 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст Гейт Логістик” до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про стягнення з відповідача 2 706 013,25 грн., що становить заборгованість за договором генерального підряду б/н від 06 квітня 2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував свої зобов’язання за Гарантією якості №ГР291ЛГБ1339/07м від 15.10.2007 року, внаслідок чого порушив майнові права позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Іст Гейт Логістик" 2 706 013, 25 грн. виплат, 25500,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення Господарського суду м. Києва обґрунтовано тим, що гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії, якщо боржником порушено зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Відповідач зазначає, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції прийняв рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі - ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд». ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд» є стороною по Договору підряду, а також стороною (Принципалом) за Договором гаранті, внаслідок чого питання, порушені в позовній заяві, безпосередньо зачіпають його права та обов'язки.

Також скаржник зазначає, що гарантія була видана Відповідачем 15.10.2007р. і на протязі трьох років з дня її видачі жодного письмового заперечення Позивача відносно тексту Гарантії до Банку не надходило. Крім того, акцептувавши 12.10.2009р. зміни до Гарантії, оформлені Додатком № 1, Позивач ще раз підтвердив свою згоду на прийняття Гарантії на умовах, які в ній зазначені. Іншого порядку врегулювання спорів, пов'язаних з якістю виконаних робіт, ніж пред'явлення претензії, Договір підряду не передбачає. Таким чином, виходячи з принципу незалежності Гарантії, вона не повинна була встановлювати вимоги до змісту претензії, прямо передбаченої п. 8.3. розділу 8 Договору підряду, укладеному між Позивачем та Виконавцем, як суб'єктами господарювання.

Крім цього, лист №15 від 15.04.2009 року та лист №47 від 28.08.2009 року не відповідають вимогам ст. 222 Господарського кодексу України щодо змісту претензій та її обов’язкових реквізитів. Оскільки дані листи не відповідають умовам Гарантії, банк правомірно відмовився від її виконання.

Всупереч ч. 3 ст. 84 ГПК України суд першої інстанції не зазначив, за яких підстав відхилено доводи банку про те, що невиконання позивачем умом Гарантії є простроченням виконання зобов’язань, що відповідно до ст. 221 ГК України та ст. 613 ЦК України, унеможливило виконання відповідачем покладеного на нього обов’язку сплатити гарантовану суму.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2010 року апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.01.2011 року.

19.01.2011 року представником Приватного акціонерного товариства “Лігобуд” через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про залучення до участі у справі ПрАТ “Лігобуд” (ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд») в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Клопотання обґрунтовано тим, що спір виник з правовідносин, які випливають з Договору про надання гарантії якості, укладеного між Банком (Гарантом) та ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд» (Принципалом). Відповідно до п. 1.1. цього Договору, Банк зобов'язався надати по розпорядженню Принципала Гарантію якості на вказаних вище умовах в забезпечення виконання зобов'язань Принципала щодо надання гарантійних послуг, передбачених розділом 8 Договору підряду. Згідно з підпунктом «б» пункту 3.1. розділу 3 Договору гарантії, Банк має право відшкодувати виплачені ним суми по Гарантії за рахунок відповідного забезпечення, наданого Принципалом згідно п. 2.2. цього Договору. Згідно з підпунктом «є» пункту 3.1. розділу 3 Договору гарантії, Відповідач також має право здійснювати списання грошових коштів в сумі заборгованості Принципала з його поточного рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у разі списання коштів з кореспондентського рахунку Банку в рахунок погашення Гарантії після отримання Принципалом повідомлення Банку про оплату Гарантії.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань Принципала по Договору гарантії, між ним та Банком був укладений Договір іпотеки від 03.10.2007р., за умовам якого банк, як іпотекодержатель, набув право у випадку невиконання Принципалом своїх зобов'язань по Договору гарантії отримати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна Принципала загальною вартістю 17 604 000,00 грн.

Отже, ПрАТ «Лігобуд»(ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд») є стороною по Договору підряду, а також стороною (Принципалом) за Договором гарантії, внаслідок чого питання, порушені в позовній заяві, безпосередньо зачіпають його права та обов'язки.

Також, у судовому засіданні було заявлено клопотання про зміну назви ЗАТ «Лігобуд-ПБК Укрмонолітспецбуд» на Приватне акціонерне товариство “Лігобуд” (додано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №570821, витяг з статуту Приватного акціонерного товариства “Лігобуд” , Довідка ЄДРПОУ АА №273264.)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2001 року на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залучила до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство “Лігобуд”.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник Позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів представника Відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іст Гейт Логістик” (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд» (виконавець) був укладений договір Генерального підряду.

Відповідно до п.1 договір Генерального підряду виконавець надає послуги генерального планування та генерального підряду та викопує усі попередні роботи для наступного проекту: дві черги логістичного центру (Черга №1 + Черга №2), в тому числі офісні приміщення, усі невиробничі приміщення, в тому числі приміщення для охорони та водіїв, місця для паркування, транспортні та інші розв'язки, споруди технічного забезпечення, в тому числі колодязь та протипожежне водоймище, далі за текстом договору або у відповідних випадках Черга №1/ Черга №2. Будівництво об'єкту знаходиться за адресом: м. Бориспіль, вул. Запорізька.

Відповідно до п. 8.3 договору Генерального підряду виконавець зобов'язується невідкладно, після отримання письмової претензії замовника, розпочати роботи з усунення недоліків щодо невідповідності визначеним характеристикам, неналежного виконання робіт, або неналежної якості використаних матеріалів та виконати ці роботи в найкоротші строки. У випадку ненаданих відповідних послуг з боку виконавця протягом певного розумного строку, замовник отримає право за рахунок виконавця без зобов'язання дотримуватись певної ціні, залучати для усунення недоліків третіх осіб

Листом №47 від 28.08.2009 року позивач повідомив виконавця про наявність акту огляду логістичного комплексу із визначенням переліку дефектів, допущених при виконанні будівельно-монтажних робіт та прокладки інженерних мереж, протокол (дефектний акт огляду) від 25.03.2009 року, технічні висновки ТОВ “Дельта Проект консалтинг Україна” та звіт про стан інженерних мереж ТОВ “МЕП Інжиніринг”.

15.10.07 Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” була надана гарантія якості №ГР291ЛГБ1339/07М ( надалі - гарантія) згідно з якою, відповідач зобов'язується безвідклично виплатити позивачу на першу вимогу суму, що не перевищує загальну максимальну суму в гривнях, еквівалентну 250 000 євро за курсом НБУ та дату отримання банком вимоги, протягом 5 банківських днів після отримання від позивача оригіналу першої належно оформленої письмової вимоги, із зазначенням в ній суми, яка має бути виплачена та зобов'язання, яке не було виконано виконавцем, та із зазначенням твердження позивача, що виконавець не виконав своїх зобов'язань щодо надання гарантійних послуг, які передбачені розділом 8 договору, із зазначенням суті невиконаних робіт.

До вимоги повинні бути додані копія письмової претензії до виконавця розпочати роботи з усунення недоліків об'єкту згідно розділу 8 договору, із зазначенням суті невиконаних зобов'язань.

Вимога має супроводжуватися копією письмової претензії до виконавця розпочати роботи з усунення недоліків об'єкту згідно розділу 8 договору. На копії претензії має бути наявний підпис представника виконавця або докази направлення замовником виконавцю цієї претензії у вигляді поштової квитанції.

12.10.09 між позивачем та відповідачем був підписаний додаток №1 до гарантії якості №ГР291ЛГБ1339/07М від 15.10.07 року, яким було продовжено термін дії гарантії до 01.03.10 року включно та зменшено максимальну суму, яку відповідач зобов'язується безвідклично виплатити позивачу на першу вимогу, в гривнях еквівалентну 250 000,00 євро за курсом НБУ на дату отримання банком нижчезазначеної вимоги, протягом 5 банківських днів після отримання від позивача оригіналу першої належно оформленої письмової вимоги, із зазначенням в ній суми, яка має бути виплачена та зобов'язання, яке не було виконано виконавцем, та із зазначенням твердження позивача, що виконавець не виконав своїх зобов'язань щодо надання гарантійних послуг, які передбачені розділом 8 договору, із зазначенням суті невиконаних зобов'язань.

Позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням Принципалом своїх зобов'язань, передбачених розділом 8 Договору підряду, 25 жовтня 2010 року Позивач звернувся до Банку з Вимогою №23 про виплату зазначеної в Гарантії суми.

01.03.2010 року листом від №53-1-1/036 банк повідомив про те, що вимога №23 від 25.02.2010 року не відповідає умовам Гарантії та задовольнятись банком не буде.

Позивач вважає відмову банку в задоволенні вимоги №23 необґрунтованою та незаконною.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог уповноваженої сторони у розмірі повної грошової суми, яку вказано у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконує вказані в ньому зобов'язання.

У відповідності до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. (ст. 562 ЦК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов Гарантії, обов'язковою умовою для сплати Банком грошових коштів було встановлено надання Бенефіцаром наступних документів:

1)          письмової Вимоги із зазначенням суми, яка має бути виплачена Бенефіціару; зобов'язання, яке не було виконане Виконавцем та твердження Бенефіціара, що Виконавець не виконав своїх зобов'язань щодо надання гарантійних послуг, передбачених розділом 8 Договору підряду із зазначенням суті невиконаних Виконавцем зобов'язань;

2) копію документу, що іменується «претензія» від Бенефіціара до Принципала;

Гарантія була видана Відповідачем на вказаних вище умовах 15.10.2007р. і на протязі трьох років з дня її видачі жодного письмового заперечення Позивача відносно тексту Гарантії до Банку не надходило.

Крім того, акцептувавши 12.10.2009р. зміни до Гарантії, оформлені Додатком № 1, Позивач ще раз підтвердив свою згоду на прийняття Гарантії на умовах, які в ній зазначені.

Умови Гарантії повністю відповідали умовам Договору підряду, зокрема, п. 8.3. розділу 8 цього Договору, за змістом якого Виконавець зобов'язався невідкладно, після отримання письмової претензії Позивача розпочати роботи з усунення недоліків щодо невідповідності визначеним характеристикам, неналежного виконання робіт або неналежної якості використаних матеріалів та виконати ці роботи в найкоротший термін.

Іншого порядку врегулювання спорів, пов'язаних з якістю виконаних робіт, ніж пред'явлення претензії, Договір підряду не передбачає.

Отже, в п. 8.3. розділу 8 Договору підряду сторони встановили досудовий порядок врегулювання спорів щодо якості виконаних робіт в претензійному порядку.

Крім того, пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", передбачено, що порядок врегулювання спорів віднесено до істотних умов договору підряду.

Таким чином, виходячи з принципу незалежності Гарантії, остання не повинна була встановлювати вимоги до змісту претензії, прямо передбаченої п. 8.3. розділу 8 Договору підряду, укладеному між Позивачем та Виконавцем, як суб'єктами господарювання.

Однак, 25.02.2010р. Банк отримав Вимогу Позивача про оплату грошових коштів, в якій зазначалося, що неодноразові звернення Позивача до Принципала з вимогою приступити до виконання робіт по усуненню виявлених недоліків підтверджуються доданими до Вимоги претензіями від 09.04.2009р. № 15 та від 28.08.2009р. № 47 (знаходиться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 563 ЦК України, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією.

За приписами п. 2 глави 4 розділу II «Положення про порядок здійснення банком операцій з гарантіями в національній та іноземних валютах», одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідають умовам, які містяться в гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним в гарантії.

Натомість, як вбачається з листа Позивача № 15 від 09.04.2009р., останній не містить найменування «претензія» та адресований не Принципалу, а інший особі - Проектно-будівельному концерну Укрмонолітспецбуд. При чому, з вказаного листа взагалі неможливо зробити висновок, що він стосуються Договору підряду.

Щодо листа № 47 від 28.08.2009р., то останній теж не містить найменування претензія» та не передбачає вимоги Бенефіціара до Принципала розпочати роботи з усунення недоліків Об'єкту згідно розділу 8 Договору підряду, як це прямо передбачено умовами Гарантії.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що обидва вищевказані листи не відповідають вимогам ст. 222 Господарського кодексу України щодо змісту претензії та її обов'язкових реквізитів.

Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) гарант має право відмовитись від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії.

Оскільки додані до Вимоги листи Позивача № 15 від 09.04.2009р. та № 47 від 28.08.2009р. не відповідали умовам Гарантії, судова колегія дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовився від її виконання.

Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що вказані листи не відповідають вимогам щодо змісту та обов'язкових реквізитів претензії, встановленим ст. 222 Господарського кодексу України, а отже помилково прийняв їх в якості належних доказів виконання Позивачем умов Гарантії.

Таким чином, стягнення з Відповідача гарантійної суми здійснено судом першої інстанції за відсутності передбачених Гарантією документів.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351 - скасуванню.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 12750,00грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у справі №8/351 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

           4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст Гейт Логістик” (м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28, код 32614649) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" ( 01011, м. Київ, вул. Лескова, 9, код 14305909) 12750,00грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №8/351 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді