Постанова № 13672855, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 № 05/5232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Демиденко В.І. директор, виписка з наказу №1 від 01.06.2000року

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніський міжрайонний прокурор

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2005

у справі № 05/5232 ( .....)

за позовом Сільськогосподарське ТОВ "Спільне"

до Золотоніське відділення комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації"

про спонукання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області були передані вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне” до Золотоніського відділення комунального підприємства “Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації” про спонукання відповідача видати СТОВ “Спільне” свідоцтво на право власності на приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті реорганізації КСГП “Промінь” на його базі в 2000 році було утворені два нові господарства СТОВ “Спільне” та СТОВ “Ковтунівське”. Згідно розподільчого балансу СТОВ “Спільне” було правонаступником КСГП “Промінь” в обємі 24%. Згідно договору укладеного між СТОВ “Спільне” та СТОВ “Ковтунівське”, акту передачі матеріалів та додатку до акту прийому-передачі основних засобів виробництва між КСП “Промінь” та СТОВ “Спільне”, останньому були передані приміщення, які зазначені в позовній заяві. Проте, в лютому 2004 року СТОВ “Ковтунівське” заявило позов про витребування майна у СТОВ “Спільне”. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2004 року у справі №03/3766 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 07.07.2000року, укладений між СТОВ “Ковтунівське” та СТОВ “Спільне” про розподіл майна з моменту його укладення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2004 року у справі №03/3766 скасовано, в позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2004 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року залишено без змін.

08.12.2005 року в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив встановити факт власності на зазначені у позовній заяві обєкти нерухомості. .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.12.2005 у справі № 05/5232 позов задоволено повністю. Визнано за СТОВ “Спільне” факт права власності на слідуючи обєкти нерухомого майна, згідно переліку.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Золотоніської райдержадміністрації від 26 березня 1996 року № 6 зареєстровано Статут КСП "Промінь". У 1999 року КСП "Промінь" було розформовано шляхом створення на базі його майна СТОВ "Ковтунівське" та СТОВ "Спільне". Як субєкту підприємницької діяльності Статут СТОВ "Спільне" було зареєстровано Золотоніською райдержадміністраціею 10 червня 1999 року реєстраційний № 10/99. 13 червня 2000 року за реєстраційним № 10 Золотоніська райдержадміністрація зареєструвала Статут СТОВ "Спільне" в новій редакції із змінами і доповненнями, зокрема п. 1.12 СТОВ "Спільне" є правонаступником прав і обовязків КСП "Промінь". 07 липня 2000 року між СТОВ "Ковтунівське" та СТОВ "Спільне" було укладено договір про розподіл активів і пасивів колишнього КСП "Промінь" в частках 76 відсотках та 24 відсотка. Відповідно до часток розподіленого майна СТОВ. "Ковтунівське" та СТОВ "Спільне" стали правонаступниками СТОВ "Промінь". За домовленістю сторін було складено акт щодо розподілу майна КСП "Промінь" відповідно до договору розподілу від 07 липня 2000 року. Відповідно з актом СТОВ "Спільне”, тобто Позивачу, було передано і не житлові приміщення, згідно переліку.

Крім цього, рішенням встановлено, що вказані приміщення знаходяться у користуванні позивача з 2000 року. Факт знаходження у власності позивача цих приміщень підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року та Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2004 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Золотоніський міжрайонний прокурор Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2005 у справі № 05/5232.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що рішенням господарського суду Черкаської області від 28.12.2001 р. по справі №07/4989 п.1.12 Статуту, згідно якого СТОВ “Спільне” є правонаступником прав і обовязків КСП “Промінь”, було визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року апеляційну скаргу Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 01.12.2010 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №05/5232 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Калатай Н.Ф. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача та прокурора, колегією суддів ухвалою від 01.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року за клопотанням позивача продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №05/5232 на пятнадцять днів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2005 року у справі 05/5232.

Представник відповідача та прокурор в судове засідання 17.01.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач та прокурор не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 17.01.2011 року за відсутності представника відповідача та прокурора. .

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 28.12.2001 року у справі №07/4989 засновниками СТОВ “Спільне” стали дві фізичні особи: ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Установчі документи СТОВ “Спільне” подані останнім до Золотоніської районної державної адміністрації для проведення державної реєстрації, не містили будь-яких положень щодо причетності КСП "Промінь" до утворення СТОВ “Спільне” та про правонаступництво останнього по відношенню до прав і обовязків КСП "Промінь".

13.06.2000р. Золотоніська районна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію змін і доповнень до статуту СТОВ “Спільне”, внесених останнім за рішенням зборів засновників від 14.03.2000р. При цьому статут СТОВ “Спільне” був доповнений пунктом пунктом 1.12. такого змісту: “Товариство є правонаступником прав і обовязків КСП “Промінь”.

Після реєстрації змін і доповнень до статуту СТОВ “Спільне” останнім був підписаний з КСП “Промінь”, яке перебувало в стадії реформування, передавальний баланс станом на 01.07.2000року, а з СТОВ “Ковтунівське” договір про розподіл майна від 07.07.200 року, прав та обовязків між правонаступниками реформованого КСП “Промінь”.

СТОВ “Спільне” не довів наявності затвердженого загальними зборами ( зборами уповноважених) членів КСП "Промінь" розподільного ( передавального) акта ( балансу ), за яким до нього перейшли б майнові права та обовязки КСП "Промінь".

Підписаний СТОВ “Спільне” з КСП "Промінь" передавальний баланс станом на 01.07.2000р. загальними зборами (зборами уповноважених) членів КСП "Промінь" не затверджувався. Збори уповноважених представників членів КСП "Промінь", що прийняли рішення від 11.03.2000р., на яке посилається СТОВ “Спільне”, були неправомочними вирішувати питання про правонаступників КСП "Промінь" через відсутність кворуму уповноважених осіб, передбаченого статутом КСП "Промінь". Крім того, на ці збори не виносилося питання про затвердження відповідного розподільчого (передавального) акта (балансу).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.12.2001 року у справі №07/4989 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.12 статуту СТОВ "Спільне" в редакції від 14.03.2000р. Скасовано державну реєстрацію змін і доповнень до статуту СТОВ "Спільне" в редакції від 14.03.2000р., здійснену Золотоніською районною державною адміністрацією 13.06.2000р., реєстраційний №10. Рішення суду у справі № 07/4989 набрало законної сили.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З рішення суду першої інстанції, яке оспорюється прокурором, вбачаться, що підставою для задоволення позову СТОВ “Спільне” про встановлення за ним факту власності на спірне майно, було саме факт правонаступництва СТОВ “Спільне” прав та обовязків КСП “Промінь”. При цьому, господарський суд Черкаської області послався на п. 1.12 Статуту від 14.03.200 року.

Проте, як вже вказано вище рішенням господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2001 р. у справі №07/4989 визнано недійсним пункт 1.12 статуту СТОВ "Спільне" в редакції від 14.03.2000р. Скасовано державну реєстрацію змін і доповнень до статуту СТОВ "Спільне" в редакції від 14.03.2000р., здійснену Золотоніською районною державною адміністрацією 13.06.2000р., реєстраційний №10. Рішення суду у справі № 07/4989 набрало законної сили.

Посилання позивача та суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року та Постанову Вищого господарського суду України від 28.07.2004 року, в яких нібито встановлюється факт знаходження у власності позивача приміщень, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки при дослідженні вказаних судових рішень вбачається, що СТОВ “Ковтунівське” звернулось до суду з позовом до СТОВ “Спільне” про визнання недійсним договору від 07.07.2000року та витребування майна на суму 249680,53грн.

Київським апеляційним господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Договір від 07.07.2000року укладався між двома юридичними особами, носив характер домовленості та не регулювався нормами законодавства, невідповідність яким може викликати його визнання недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР. В подальшому позовні вимоги та їх правове обґрунтування позивачем також не змінювалися, і, додаткових підстав щодо наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, -позивачем не наведено з огляду на що задоволення позову в частині визнання Договору недійсним та повернення майна позивачу є безпідставним. Таким чином, оскільки у суду першої інстанції не було достатніх підстав для визнання Договору недійсним, то і повернення майна є неможливим з огляду на те, що лише визнання угоди недійсною тягне відповідні наслідки (реституцію).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2004 року у справі №03/3766 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року залишено без змін.

Таким чином, в вищезазначених судових актах питання правонаступництва СТОВ “Спільне” прав та обовязків КСП “Промінь” не досліджувалось.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Позивачем належними засобами доказування, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, не доведено суду порушення з боку відповідача законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно регламентувався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. № 7/5 (далі Тимчасове положення).

Пунктом 1.3. Тимчасового положення встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Таким чином, бюро технічної інвентаризації здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Нормою пункту 1.5. Тимчасового положення визначено, що обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до пункту 2.1. Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Таким чином, на бюро технічної інвентаризації покладено обовязок щодо здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Отже, останній не може виступати відповідачем у справах про визнання права власності.

Додатком №1 до Тимчасового положення визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, а саме:

1. Договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, іпотеки, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.

2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами.

3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами.

4. Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами.

5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами.

6. Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

8. Свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.

9. Договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання.

10. Рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

11. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель.

12. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію.

13. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору.

14. Мирова угода, затверджена ухвалою суду.

15. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

16. Дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.

17. Свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна.

18. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано правовстановлюючих документів на спірне майно.

Також, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи, визначені статтею 12 ГПК України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в пункті 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Як правило, субєкт порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Колегією суддів встановлено, що позивач просив з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог встановити факт права власності на назначеній у позовній заяві обєктів нерухомості.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що оскарження дій юридичної особи в порядку господарського судочинства щодо факту права власності на зазначені у позовній заяві обєкти нерухомості не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а визнання даних дій неправомірними є лише юридичним фактом. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому апеляційна скарга Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2005 року у справі №05/5232- скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2005 року у справі №05/5232 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне” ( 19732 с. Ковтуни, вул. Перемоги 10, Золотоніського району, Черкаської області, р/р. 260061531 банк “Аваль” м. Черкаси, МФО 354411, код 30366141), а за відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 363,14грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи №05/5232 повернути до Господарського суду Черкаської області

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді