Рішення № 136566505, 13.05.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4505/25

Провадження № 2/539/1533/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір № 1629328 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як відповідачем здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту, ТОВ «Селфі Кредит» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, яку позичальник акцептував шляхом введення одноразового ідентифікатора А204. Позичальник також 17 липня 2024 року акцептував додаткову угоду до договору щодо збільшення суми кредиту (ідентифікатор h038). ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у загальній сумі 24 700 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі.

20 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-01/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги. Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1629328 становить 107 283 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором від 14 липня 2024 року № 1629328 становить 107 283 грн, з яких: 24 700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 70 233 грн - заборгованість за відсотками, 12 350 грн - пеня.

На підставі викладеного ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 107 283 грн, а також судовий збір - 2 422,40 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти позову. Вказував, що позивач нарахував 70 233 грн відсотків, проте право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Зазначав, що позивач не надав доказів, що нарахування здійснювалось лише в межах строку дії договору. Поданий позивачем розрахунок не є первинним документом у розумінні Закону «Про бухгалтерський облік», у ньому не відображено реальний рух коштів. Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), тому нарахування пені є безпідставним. Вимога про стягнення 107 283 грн при тілі кредиту 24 700 грн порушує принцип співмірності, закріплений у статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі задоволення позову в частині тіла кредиту відповідач просив застосувати статтю 267 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та розстрочити виконання рішення на 12 місяців у зв`язку з надмірним борговим навантаженням.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року справу № 539/4505/25 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором від 14 липня 2024 року № 1629328 у розмірі 94 933 грн та судовий збір - 2 143,58 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 12 листопада 2025 року скасовано та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні на 13 травня 2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 13 травня 2026 року не з`явилися.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 14 липня 2024 року ОСОБА_1 , ознайомившись з паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма)), електронним підписом одноразовим ідентифікатором k421 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані з обраних ним умов кредитування.

14 липня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1629328 (далі - кредитний договір) в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (А204).

У пункті 1.1 кредитного договору вказано, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає - 22 000 грн. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2 кредитного договору).

Строк кредиту - 360 днів (пункт 1.3 кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в додатку № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (пункт 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в такому порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору (підпункт 1.5.1 кредитного договору). Знижена процентна ставка становить 0,45 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 13 серпня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (підпункт 1.5.2 кредитного договору).

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (підпункт 3 пункту 4.1 кредитного договору).

ОСОБА_1 17 липня 2024 року, ознайомившись з паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору про споживчий кредит від 14 липня 2024 року № 11629328), електронним підписом одноразовим ідентифікатором t712 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані із обраних ним умов кредитування.

17 липня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту від 14 липня 2024 року № 1629328 за продуктом «NewShort» в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (h038).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 700 грн, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору: «1.1 Викласти пункт 1.2 договору в новій редакції: 1.2 сума кредиту (загальний розмір) складає: 24 700 грн. Тип кредиту - кредит. 1.2. викласти додаток № 1 до договору в новій редакції, що додається. 1.3. враховуючи збільшення загальної суми кредиту, сторони також визначають, що на момент укладення цієї додаткової угоди денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 1,5 % в день, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 1,41 % в день».

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 20 січня 2025 року № 20250120-1635 ОСОБА_1 успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «Селфі Кредит» 14 липня 2024 року у розмірі 22 000 грн.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 20 січня 2025 року № 20250120-1636 ОСОБА_1 успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «Селфі Кредит» 17 липня 2024 року у розмірі 2 700 грн.

За змістом розрахунку заборгованості за договором від 14 липня 2024 року № 1629328 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яка надана первісним кредитором, станом на 20 січня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» становила 107 283 грн, з яких: тіло кредиту - 24 700 грн, відсотки за користування - 70 233 грн, штрафні санкції - 12 350 грн.

20 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-01/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до витягу реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 20 січня 2025 року № 01.02-01/25, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1629328 становить 107 283 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом - 24 700 грн, сума нарахованих процентів - 70 233 грн, сума штрафних санкцій - 12 350 грн.

Індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, сформованими Пенсійним фондом України 08 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , підтверджуються такі річні суми заробітку для нарахування пенсії: за 2022 рік - 121 629,59 грн, за 2023 рік - 65 248,97 грн, за 2024 рік - 96 150,00 грн, за 2025 рік - 104 850,00 грн, за 2026 рік - 27 600 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір № 1629328 про надання споживчого кредиту від 14 липня 2024 року та додаткова угода до нього укладені в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріалами справи підтверджено факт передачі кредитодавцем позичальникові грошових коштів у загальному розмірі 24 700 грн.

У поданих до суду заявах відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів на виконання умов цього правочину.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина перша статті 1077 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 466/3732/20).

Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримав кредитні грошові кошти, однак у добровільному порядку на користь як первісного кредитора, так і позивача в повному обсязі їх не повернув, тому ТОВ «Свеа Фінанс» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав.

Укладаючи кредитний договір відповідач повинен був достовірно знати про їх умови та про наслідки невиконання ним умов цього договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши цей договір, він погодився з їх умовами та взяв на себе зобов`язання, передбачені указаними правочинами.

Суд, перевіривши доводи відповідача, зазначає таке.

Щодо нарахування відсотків поза межами строку дії договору. Відповідно до підпункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору. Строк кредиту - 360 днів, тобто з 14 липня 2024 року до 09 липня 2025 року. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відсотки нараховані первісним кредитором станом на 20 січня 2025 року (на дату відступлення права вимоги), тобто в межах строку кредиту.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені, слід зазначити таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають з договору про надання споживчого кредиту, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12 350 грн.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Оцінюючи розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за договором, суд враховує, що стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %.

З наданих позивачем розрахунків убачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися у більшому розмірі ніж передбачено нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, який проведений первісним кредитором станом на 20 січня 2025 року, заборгованість відповідача становить 107 283 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом - 24 700 грн, сума нарахованих процентів - 70 233 грн, сума штрафних санкцій - 12 350 грн. Аналогічний розрахунок наведено і позивачем.

З огляду на викладене, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за кредитним договором від 14 липня 2024 року № 1629328 становить 50 760,50 грн, з яких за період: з 14 липня 2024 року до 17 липня 2024 року - 990 грн (22 000 грн ? 3 дні ? 1,5 %), з 18 липня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 12 226,50 грн (24 700 грн ? 33 дні ? 1,5 %), за період з 21 серпня 2024 року до 20 січня 2025 року - 37 544 грн (24 700 грн ? 152 дні ? 1 %).

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором від 14 липня 2024 року № 1629328 у розмірі 75 460,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24 700 грн, заборгованість за відсотками - 50 760,50 грн.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків, а також нарахування непропорційно великої суми відсотків. Сторони кредитного договору погодили умови кредитних зобов`язань, які викладені у цьому договорі та не містять нечітких чи незрозумілих умов. Водночас суд перевірив наданий позивачем розрахунок та визначив до стягнення суму відсотків з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, тому безпідставними є аргументи відповідача про непропорційно велику суму нарахованих позивачем відсотків у порівняні з тілом кредиту.

Щодо розстрочення виконання рішення

У відзиві відповідач просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Заява обґрунтована тим, що відповідач не може виконати судове рішення, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі та у нього наявні інші кредитні зобов`язання.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи зі змісту статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Обов`язковість виконання рішення є однією з засад виконавчого провадження (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Відстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

У цій справі відсутні підстави, передбачені статтею 435 ЦПК України, для відстрочення виконання рішення, оскільки відповідачем не доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання вказаного рішення необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 703,92 грн (2 422,40 грн ? 70,34 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором від 14 липня 2024 року № 1629328 у розмірі 75 460 (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят) гривень 50 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1 703 (одна тисяча сімсот три) гривні 92 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іллінська, 8; ЄДРПОУ - 37616221).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Суддя М. М. Пилипчук