Рішення № 136566506, 13.05.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1671/26

Провадження № 2/539/1517/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. були вчинені виконавчі написи: № 24922 за кредитним договором № 491036359, укладеним 29 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 , та № 24924 за кредитним договором № 491036372, укладеним 29 вересня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнення заборгованості за укладеними договорами проводиться за період з 12 березня 2021 року до 17 червня 2021 року. Сума заборгованості за кредитним договором № 491036359 становить 30 060 грн, за вчинення виконавчого напису - 650 грн, загальна сума до стягнення - 30 710 грн. На виконання вказаного напису нотаріуса № 24922 приватним виконавцем 29 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66965581. Сума заборгованості за кредитним договором № 491036372 становить 12 363,25 грн, за вчинення виконавчого напису - 650 грн, загальна сума до стягнення - 13 013,25 грн. На виконання вказаного напису нотаріуса № 24924, приватним виконавцем 29 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66965432.

Позивач зазначає про відсутність доказів безспірності наявної заборгованості за кредитними договорами на час вчинення виконавчих написів нотаріуса, що свідчить про факт порушення порядку вчинення таких виконавчих написів.

Крім цього, при вчиненні виконавчих написів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу були відсутні: докази отримання конкретної суми кредитних коштів, відомості про будь-яке погашення заборгованості (розрахунок погашення кредиту), докази звернення кредитора до позичальника як до боржника з вимогою ліквідувати заборгованість, виписки з банківського рахунку боржника, детальний розрахунок розміру заборгованості, копій кредитних договорів. На переконання позивача, у приватного нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати такими, що не підлягають виконанню: виконавчий напис, вчинений 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., зареєстрований у реєстрі за № 24922, та виконавчий напис, вчинений 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., зареєстрований у реєстрі за № 24924.

АТ «Сенс Банк» подало до суду пояснення, в яких заперечувало заявлені у справі вимоги, вказувало, що голослівних посилань позивача не достатньо для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості. Всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявами про вчинення виконавчого напису. Посилання позивача на нібито відсутність у нотаріальній справі необхідних документів, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами.

Для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Тобто мова йде саме про документи, розрахунки, які встановлюють наявність прострочення виконання зобов`язання, визначають обставини несплати чергових платежів. Таким чином, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172), а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Мова йде саме про безспірність заборгованості (тобто самого факту наявності заборгованості або її розмірів), а не про наявність чи відсутність будь-який іншого спору, що може мати місце між сторонами. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком № 1172 документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172 документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, не є безспірним.

Позивачем взагалі не спростовано суму боргу за виконавчими написами. Боржником жодним чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед кредитором, оскільки боржником не надано доказів того, що на час вчинення виконавчих написів, сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі, позивачем надано не було, та позивачем взагалі не доведено, чим порушує його права вчинення виконавчого напису для погашення заборгованості за кредитним договором при існуючій та неспростованій сумі боргу. Таким чином, подання позовної заяви, за наявності заборгованості перед відповідачем, розмір якої ним не спростовано, є спробою ухилення боржника від взятих на себе зобов`язань. Предметом стягнення є виключно заборгованість за тілом кредиту та процентами за його користування. Відтак, саме з метою уникнення можливих спорів щодо наявності заборгованості або її розмірів, відповідач не скористався своїм абсолютно правомірним правом на отримання неустойки. Оскільки жодних доказів того, що позивач ознайомлений із матеріалами нотаріальних справ, ним не надано, посилання на ненадання відповідачем нотаріусу повного пакету необхідних документів є лише припущенням. В позові не зазначені ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ані посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.

Відповідач вказував, якщо зважити на складність справи та зміст позовної заяви, то стає очевидним, що винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи та сумі, яка стягнуто згідно виконавчого напису, а тому підлягає зменшенню. Як свідчить судова практика з розгляду справ даної категорії, вони відносяться не справ незначної складності, а предметом доказування є виключно три обставини: подання нотаріусу повного пакету документів; дотримання встановленого строку вчинення виконавчого напису; наявність або відсутність безспірності заборгованості. Решта обставин, на які посилається позивач не входять до предмету доказування, а тому витрат, понесених з метою їх становлення та доведення, можна було уникнути. Отже, такі витрати не можуть вважатися неминучими.

На підставі викладеного АТ «Сенс Банк» просило: застосувати позовну давність; відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі; у разі задоволення позовних вимог повністю або частково відмовити у стягненні витрат на правову допомогу за недоведеністю або зменшити їх розмір; проводити судовий розгляд за його відсутності представника відповідача.

Рух справи

14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2026 року справу № 539/1671/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 травня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, третім особам - пояснення щодо позову або відзиву.

Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» 21 квітня 2026 року подала до суду письмові пояснення щодо заявлених у справі вимог.

Треті особи, будучи повідомленими про дату, час та місце слухання справи належним чином, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі не надали.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 30 серпня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 24922, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» загальної суми 30 060 грн. Стягнення заборгованості проводиться за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036359, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», за період з 12 березня 2021 року до 17 червня 2021 року. Сума повної заборгованості складає 30 060 грн, у тому числі: строкова заборгованість за сумою кредиту - 30 060 грн. За вчинення виконавчого напису отримано плату зі стягувача у розмірі 650 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Крім цього, 30 серпня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24924, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» загальної суми 12 363,25 грн. Стягнення заборгованості проводиться за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036372, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», за період з 12 березня 2021 року до 17 червня 2021 року. Сума повної заборгованості складає 12 363,25 грн, у тому числі: строкова заборгованість за сумою кредиту - 12 363,25 грн. За вчинення виконавчого напису отримано плату зі стягувача у розмірі 650 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

На підставі вказаних виконавчих написів та заяв стягувача АТ «Альфа-Банк» приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. відкрив два виконавчі провадження: від 29 вересня 2021 року № 66965581 (про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 491036359 у розмірі 30 060 грн, за вчинення виконавчого напису - 650 грн, загальна сума до стягнення - 30 710 грн) та від 29 вересня 2021 року № 66965432 (про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 491036372 в розмірі 12 363,25 грн, за вчинення виконавчого напису - 650 грн, загальна сума до стягнення - 13 013,25 грн).

Цього ж дня (29 вересня 2021 року) приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди.

Крім цього, 23 серпня 2024 року в межах вказаних виконавчих проваджень приватним виконавцем винесено постанови від 23 серпня 2024 року про зміну назви сторони виконавчого провадження, а саме стягувача з АТ «Альфа-Банк» на правонаступника АТ «Сенс Банк», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2024 року про зміну найменування товариства.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з Переліком № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком № 1172 документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 332/159/21.

Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог стягувача.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Під час вирішення спору судом відповідач не подав до суду доказів на спростування заявлених вимог, при цьому звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про порушення кредитних зобов`язань станом на 2021 рік.

Посилаючись у запереченнях на позов на дотримання норм матеріального права при звернення до нотаріуса із заявами про видачу виконавчих написів та надання повного пакету документів, визначених Переліком № 1172, відповідач не подав до суду жодного доказу на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене, слід погодитися з доводами позивача щодо спірності заборгованості, розмір якої було визначено кредитором при зверненні до нотаріуса. Наданими суду документами не підтверджено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем: за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036359 у розмірі 30 060 грн та за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036372 в розмірі 12 363,25 грн.

Отже, існують підстави для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 715/880/23.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік № 1172 було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів № 1172, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Встановлено, що оскаржувані виконавчі написи вчинений нотаріусом 30 серпня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 й АТ «Альфа-Банк» кредитні договори укладені 29 вересня 2020 року у простій письмовій формі (протилежного суду не доведено), то наявні підстави вважати про недотримання порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника (виконавчий напис вчинено на договорі, який не посвідчено нотаріально), що має наслідком визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 19 червня 2024 року у справі № 712/11552/23.

Відповідач як ініціатор вчинення оспорюваних виконавчих написів, який мав би подати нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчих написів, в обґрунтування заперечень проти позовних вимог, жодних належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача не надав. Зокрема, до суду не подано доказів вчинення виконавчих написів за нотаріально посвідченими кредитними договорами від 29 вересня 2020 року № 491036359 та № 491036372, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

Оскаржуваними виконавчими написами нотаріуса були порушені права та інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, оскільки виконавчі написи було вчинено 30 серпня 2021 року, а позивач звернувся до суду лише у квітні 2026 року.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, відповідно до пункту 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, аргументи відповідача про пропуск позивачем позовної давності є помилковими.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності, суд робить висновок, що спірні виконавчі написи приватного нотаріуса не відповідають закону і його вчинено безпідставно, відповідач не заперечив доводів позову про право вчинити виконавчі написи на підставі документів, що підтверджують безспірність права вимоги, тому суд визнає спірні виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, і задовольняє позов повністю.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Альфа-Банк» на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 30 серпня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 24922, винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 30 060 (тридцять тисяч шістдесят) гривень за період з 12 березня 2021 року до 17 червня 2021 року за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036359, таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис від 30 серпня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 24924, винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 12 363 (дванадцять тисяч триста шістдесят три) гривні 25 копійок за період з 12 березня 2021 року до 17 червня 2021 року за кредитним договором від 29 вересня 2020 року № 491036372, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ - 23494714).

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (місцезнаходження: місто Київ, проспект Григоренка, 15, приміщення № 3).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович (місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Троїцька, 89-А).

Суддя М. М. Пилипчук