Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 951/132/26
Провадження №2/951/159/2026
УХВАЛА
04 травня 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Чапаєва Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
ВСТАНОВИВ:
До Козівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», в інтересах якого діє представник Гаврилюк С.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 20.02.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.
Проте, до суду 03.04.2026 надійшли письмові пояснення представника відповідача адвокат Сумцової О.В.
У вказаних поясненнях сторона відповідача висловлює свою процесуальну позицію щодо пред`явленого позову, що зводиться до невизнання позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, згадані пояснення від 03.04.2026 містять клопотання до суду про витребування таких доказів в порядку, передбаченому ст.84 ЦПК України: 1) повної деталізованої виписки по рахунку відповідача за весь строк дії кредитного договору, а саме з 06.03.2024 по дату надання таких доказів до суду, із відображенням усіх зарахувань, списань, залишку після кожної операції, дати, часу, суми та призначення операції; 2) детального покрокового розрахунку заборгованості, заявленої у позові, із зазначенням окремо суми фактично використаних кредитних коштів, суми платежів, внесених відповідачем за весь строк дії договору, сум, зарахованих у погашення тіла кредиту, сум, зарахованих у погашення відсотків; сум, зарахованих у погашення штрафів, санкцій, комісій та інших платежів; дати та підстави кожного нарахування; редакції тарифів, яка застосовувалась на дату кожного нарахування; 3) первинних бухгалтерських та електронних документів, на підставі яких банк відобразив у своєму обліку всі платежі відповідача, у тому числі щодо договірного списання, автоматичних списань, зарахувань через термінали, переказів та інших способів погашення заборгованості, 4) відомостей про кредитний ліміт за весь строк дії договору, із зазначенням первісно встановленого розміру ліміту, усіх подальших змін розміру ліміту; дат таких змін, доказів повідомлення відповідача про кожну таку зміну, 5) належних доказів направлення та одержання відповідачем повідомлення про істотне порушення і вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості, у тому числі технічних логів мобільного застосунку, журналів доставки push-повідомлень, sms-повідомлень, повідомлень у месенджерах, фіксації змісту відповідних повідомлень, даних про дату, час і спосіб їх доставки та одержання відповідачем, 6) відомостей про порядок черговості зарахування платежів, який фактично застосовувався банком до всіх платежів відповідача, з посиланням на конкретні умови договору і конкретну редакцію тарифів, що діяла у відповідний період.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подане клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, в пункті 3 частини другої статті 84 наведені вимоги, яким має відповідати клопотання про витребування доказів. Так, у клопотанні повинно бути зазначено про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вбачається зі змісту клопотання про витребування доказів, у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 84 ЦПК України представником відповідача у клопотанні не зазначено про вжиті відповідачем заходи для отримання цих доказів самостійно; до клопотання не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Також суд при вирішенні клопотання про витребування доказів вважає за необхідне звернути увагу сторони відповідача на таке.
Сторона відповідача клопоче про витребування доказів, які можуть доводити підстави та обґрунтування позову, тобто дані, якими позивач може доводити позовні вимоги.
Суд бере до уваги, що представник позивача мав до початку судового засідання ознайомитися із письмовими поясненнями сторони відповідача, водночас не скористався правом висловити свою позицію щодо тверджень сторони відповідача, зокрема взявши участь у судовому засіданні.
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.11.2023 у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства - змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 258-261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Сумцової О.В. про витребування доказів відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 04.05.2026.
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв
Судове рішення № 136204558, Козівський районний суд Тернопільської області було прийнято 04.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 951/132/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: