Рішення № 136204559, 04.05.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/132/26

Провадження №2/951/159/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Позивач зазначив, що 06.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.03.2024 (далі за текстом Договір). Своїм підписом у Анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач також підтвердила, що ознайомлена та отримала у мобільному додатку примірники зазначених документів та зобов`язалася виконувати умови Договору. Крім того, в Анкеті-заяві позичальник підтвердила, що усе листування щодо Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов Договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на неї зобов`язання не виконала, порушила умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 04.12.2025 становить 22 665,39 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 21 258,31 грн, заборгованість за пенею становить 1407,08 грн.

За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.03.2024 станом на 04.12.2025 у сумі 22 665,39 грн.

Ухвалою від 20.02.2026 у даній справі суд відкрив спрощене позовне провадження, відповідачу визначив п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання повторно не прибула, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавала.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є її адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, із зазначенням дати судового засідання, листи із повістками про судове засідання у цій справі повернулися до суду без їх отримання відповідачем (адресатом) та з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, до суду 03.04.2026 надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Сумцової О.В.

У вказаних поясненнях сторона відповідача висловлює свою процесуальну позицію щодо пред`явленого позову, що зводиться до невизнання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача зазначає, що позивач не довів належним чином істотні умови кредитування, зокрема конкретний розмір погодженого кредитного ліміту, позивач не довів належного направлення та отримання відповідачем повідомлення про істотне порушення і вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості, надана відповідачем виписка, як зазначено у поясненнях, спростовує твердження про відсутність платежів та вказує на необхідність витребування повної історії погашення за весь строк дії договору, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості є одностороннім і не дозволяє перевірити правильність заявленої до стягнення суми, позивач не довів належними доказами застосування саме тих тарифів, на які посилається.

Крім того, згадані пояснення від 03.04.2026 містять клопотання до суду про витребування таких доказів в порядку, передбаченому ст.84 ЦПК України. Вказане клопотання вирішено ухвалою суду від 04.05.2026.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною першою ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, суд встановив, що 06.03.2024 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с.9).

Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилася на сайті та отримала у мобільному додатку примірники вказаних документів, що складають договір, та зобов`язалася виконувати його умови.

Також згідно з п. 3 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank відповідач беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а.с.10, 11).

Крім того, як вбачається з п. 10 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, відповідач надала право та доручила банку здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків, відкритих в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору або будь-якого іншого договору.

Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 06.03.2024, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови договору, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Отже, між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Підписуючи Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася з такими Умовами і правилами, отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення, про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Погодилася з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку договір набуває чинність. Ідентифікацію та верифікацію виконано представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Поряд з цим, за допомогою накладення електронного підпису, перевіреного за допомогою відкритого ключа, ОСОБА_1 підписала запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank.

При цьому п. 2 Анкети-заяви визначено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 дні. У разі виходу із пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць.

Суд встановив, що кредитний договір підписаний сторонами, на момент укладення договору позичальник не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

На виконання умов договору 06.03.2024 ОСОБА_1 отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , а АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» перерахувало на вказану карту відповідача ОСОБА_1 грошові кошти, якими користувалася відповідач, про що свідчить виписка з її особового рахунку про рух коштів по картці за договором (а.с.61).

В матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 04.12.2025 заборгованість становить 22 665,39 грн. Ця заборгованість, відповідно до згаданого розрахунку, складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 21 258,31 грн та заборгованості за пенею 1407,08 грн. (а.с.17-19 зв.).

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Банк надав виписки з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) Боржника. Вищевказані виписки підтверджують отримання, користування кредитом Боржником, а також те, що після отримання банківської картки Боржник користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти. Боржник свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, не виконала, через це утворилась заборгованість відповідно до Розрахунку заборгованості та виписки.

Відповідно до пункту 9 запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, що додавалося до позову, зазначається, що усе листування щодо цього Договору здійснюється через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.

Згідно з приписами пункту 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (зі змінами) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Себто виписки з особових рахунків клієнтів є належним доказом заборгованості Боржника.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надана банком виписки за картковими рахунками позичальника, яку суд оцінює в сукупності з іншими доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку позивача.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до згаданої виписки про рух коштів по картці за період з 06.03.2024 по 04.12.2025, а також з згаданого розрахунку заборгованості за договором вбачається, що позивач надав у користування відповідача кредитні кошти. Разом з тим відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04.12.2025 становить 22 665,39 грн. Ця заборгованість складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 21 258,31 грн та заборгованості за пенею 1407,08 грн. Таким чином, надані банком виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими доказами у справі, підтверджують обставини видачі кредитних коштів, а також виникнення заборгованості, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача для врахування судом як доказу наявності розбіжності щодо нарахованого боргу.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором банківського рахунка, як зазначено у ч.1 ст.1066 ЦК України, банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Приписами частин 1 та 2 ст.1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Вирішуючи питання про дострокове стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 як позичальника за згаданим договором, суд зазначає, що у паспорті споживчого кредиту, підписаному ОСОБА_1 як позичальником 06.03.2024, визначено строк кредитування 25 років.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Положеннями ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.525-527 ЦК України).

У ч.1 ст.530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, деталізацію процедури дострокового стягнення заборгованості за кредитом відображена у п.5.21 Розділу ІІ Умов і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank станом на 29.02.2024. Відповідно до вказаних положень банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або в певній Банком частці у разі невиконання Клієнтом зобов`язань за Договором. Клієнт зобов`язаний виконати вимогу Банку протягом 2 (двох) календарних днів з дня одержання повідомлення/вимоги Банку про виконання у новий термін/строк основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) Клієнта за Договором (якщо інше не передбачено Договором). Повідомлення/вимогу, Банк направляє Клієнту у мобільний застосунок.

Отже, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її одержання адресатом.

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Верховний Суд у своїй судовій практиці (постанова від 22.10.2025 справа № 539/402/24, провадження № 61-1509св25) визначає, що вручення такого повідомлення позичальнику є саме тією обставиною, що обов`язково входить у предмет доказування у такій категорії спорів та за сформованими позивачем підставами пред`явленого позову.

Суд бере до уваги, що позивач не надав даних щодо надіслання визначеного п.5.21 повідомлення у мобільний застосунок ОСОБА_1 як підстави для дострокового стягнення заборгованості.

Враховуючи, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не реалізувало право вимоги дострокового виконання зобов`язання за договором, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про відсутність виникнення на підставі норм матеріального права у ОСОБА_1 обов`язку дострокового повернення кредиту, строк сплати якого не настав.

Отже, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов`язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.

Разом з тим, з огляду на викладене вище у позивача не виникло права щодо стягнення платежів за договором кредиту тіла кредиту, строк виплати яких не настав. Такі вимоги є передчасними.

Відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині дострокового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 21 258,31 грн за тілом кредиту.

Що стосується вимог позивача про стягнення 1407,08 грн неустойки (пені), то зазначені вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені) в зазначеній вище сумі.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача, викладеним у надісланих представником її письмових поясненнях, суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується факт отримання та використання кредитних коштів, зазначені дії було нею погоджено шляхом сплати відповідних платежів, а отже між сторонами склались договірні правовідносини.

Оцінюючи твердження про незазначення конкретного розміру кредитного ліміту, суд вважає, що з виписки про рух коштів на рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 за період з 06.03.2024 по 04.12.2025 користувалася банківськими послугами позивача, що безперечно свідчить про наявність між сторонами справи відповідних правовідносин, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань у відповідача за Кредитним договором та наявність у неї заборгованості.

Надаючи оцінку твердженням сторони відповідача про те, що надана відповідачем виписка спростовує твердження про відсутність платежів та вказує на необхідність витребування повної історії погашення за весь строк дії договору, суд дійшов висновку про неналежність та недостатність доказу наданої відповідачем виписки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 про рух коштів за карткою за договором, оскільки вважає, що вказана надана відповідачем виписка стосується окремого, неповного періоду спірних правовідносин, а саме періоду з 02.01.2025 по 01.12.2025, в той час як позивач проводив розрахунок та охопив позовними вимогами період з 06.03.2024 по 04.12.2025. Водночас, виписка, надана позивачем, у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами підтверджує факт користування кредитними коштами, дані щодо руху коштів за рахунком, зокрема щодо сплати заборгованості ОСОБА_1 як позичальником. Разом з тим, сторона відповідача не спростувала іншими доказами наведені у згаданій виписці фактичні дані. При цьому суд у встановленому порядку вирішив клопотання сторони відповідача про витребування доказів - повної деталізованої виписки по рахунку відповідача за весь строк дії кредитного договору, а саме з 06.03.2024 по дату надання таких доказів до суду, із відображенням усіх зарахувань, списань, залишку після кожної операції, дати, часу, суми та призначення операції, тобто даних щодо повної історії зарахувань і списань від дати укладення договору до дати формування позовного розрахунку.

Оцінюючи твердження сторони відповідача про те, що розрахунок заборгованості є одностороннім і не дозволяє перевірити правильність заявленої до стягнення суми, суд зазначає таке. Надані банком розрахунки заборгованості містять відомості, що відображають дату отримання кредитних коштів, розмір отриманого кредиту, суму погашеного кредиту, залишок заборгованості, валюту зобов`язання, період нарахування заборгованості за процентами, встановлену процентну ставку, кількість днів прострочення та дати погашення заборгованості. Відповідач, будучи незгодною із указаними розрахунками заборгованості, не була позбавлена можливості спростовувати їх іншими доказами, зокрема шляхом надання власного обґрунтованого розрахунку, який би спростував наявність боргу.

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що позивач не довів належними доказами застосування саме тих тарифів, на які посилається. Суд вважає, що положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилася на сайті та отримала у мобільному додатку примірники вказаних документів, що складають договір, та зобов`язалася виконувати його умови.

Таким чином АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» довело факт видачі відповідачу кредитних коштів.

На момент розгляду справи відповідач не сплатила зазначену суму заборгованості.

Доказів оспорювання в судовому порядку укладеного з банком договору відповідачем не надано.

Будь-якого належного та допустимого доказу того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та відомості, які містяться у виписці про рух коштів по картковому рахунку не відповідає дійсним обставинам справи, відповідачем надано не було.

Суд погоджується з доводами про те, що відповідач здійснювала проплати, спрямовані на погашення тіла кредиту. Однак у зв`язку з тим, що вона лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла непогашена заборгованість.

Разом з тим, позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не довело виникнення у нього права стягнення кредитних коштів (тіла кредиту), а також суд не вбачає підстав для стягнення неустойки (пені).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст. 2-13, 76-80, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», адреса місця знаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м.Київ, індекс 04080, ЄДРПОУ 21133352;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв