Ухвала суду № 135648186, 30.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28538/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участю секретаря судового засідання Ємця Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом до ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерного товариства «Райффайзен банк», про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2025 у справі № 757/28538/25-ц (провадження № 2-7341/25) у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», АТ «ПУМБ», АТ «Райффайзен Банк» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Станом на 06.03.2026 при поданні апеляційної скарги розмір оскаржуваної заборгованості збільшився у зв`язку з нарахуванням відповідачами процентів та санкцій.

У зв`язку з цим заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову, а саме: заборонити АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ» нараховувати проценти, штрафні санкції та здійснювати списання коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості, що виникла внаслідок шахрайських дій від 04.03.2025, з рахунків, відкритих на ім`я позивача, а також з будь-яких інших її рахунків у зазначених банках.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою ст. 150 ЦПК України передбачено види заходів забезпечення позову, які можуть вживатися як по одному, так й у сукупності, як зазначено частиною другою вказаної статті Кодексу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі вжиття таких заходів без наміру власника відчужити майно та заборона його відчуження жодним чином не впливає на правовий статус прав і законних інтересів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Дослідивши заяву про забезпечення позову, з урахуванням засад цивільного судочинства та принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи є недостатньо обґрунтованими. Зокрема, заявником не доведено наявності реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Саме по собі посилання на подальше нарахування процентів, штрафних санкцій та можливість списання коштів з рахунків не свідчить про наявність таких ризиків та не є достатньою підставою для застосування відповідних заходів забезпечення. За таких обставин заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя С. В. Вовк