Рішення № 13493134, 28.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/431 (зустр)28.12.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» До           Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

Провизнання недійсним положень договору та додаткових угод до цього –по первісному позові та про стягнення 1947262,48 дол.. США - по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Даниленко С.І.

Від відповідача Суічмезов Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсним п.10.1 договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25.10.2007р. 9 з урахування редакції додаткової угоди 1, додаткової угоди 2, додаткової угоди 3), та п. 2 додаткових угод №№ 1-47 до нього в частині сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним п.6.3 та п. 10.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Херсонський суднобудівний завод»та ЗАТ «Альфа-Банк, п.4 Додаткової Угоди від 09.12.2009, а також п. 2 Додаткової угоди № 1 від 20.12.2007 p., п. 2 Додаткової угоди №2 від 15.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №3 від 18.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №4 від 22.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №5 від 25.01.2008 р, п. 2 Додаткової угоди №6 від 30.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №7 від 0 07.02.2008 р, п. 2 Додаткової угоди №8 від 08.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №9 від 11,02 2008, п. 2 Додаткової угоди №10 від 13.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №11 від 14.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №12 від 15.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №13 від 21.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №14 від 27.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №15 від 28.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №16 від 03.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №17 від 04.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №18 від 05.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №19 від 07.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №20 від 11.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №21 від 11.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №22 від 19.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №23 від 25.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №24 від 26.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №25 від 28.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №26 від 31.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №27 від 07.04.2008 p., n. 2 Додаткової угоди №28 від 08.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №29 від 08.04.2008 p., п.2 Додаткової угоди №30 від 10.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №31 від 11.04.2008 p., п.1 угоди про внесення змін до Додаткової угоди № 26, Додаткової угоди № 30 та Додаткової угоди № 31 від 25.02.2010 p., п. 2 Додаткової угоди №32 від 14.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №33 від 23.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №34 від 29.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №35 від 30.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №36 від 13.05.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №37 від 28.05.2008 p., п.1 угоди № 1 до Додаткової угоди №37 від 29.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №38 від 29.05.2008 p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди №38 від 29.08.2008 p., п.1 додаткової угоди №2 про внесення змін до Додаткової угоди №37 від 26.01.2009 р.,п. 2 Додаткової угоди №39 від 03.06.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №40 від 25.07.2008 p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди №40 від 25.07.2008 p., п.2 Додаткової угоди №41 від 27.06.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №42 від 03.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №43 від 17.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №44 від 12.08.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №45 від 29.09.2008p., п. 2 Додаткової угоди №46 від 27.11.2009 p., п. 2 Додаткової угоди №47 від 27.11.2009p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди № 46 від 26.01.2010р. та Додаткової угоди №47 від 27.11.2009 p., п.1 угоди про внесення змін до додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, №5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 15, № 17, № 22, № 23, № 26, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32 від 09.12.2009 р. до Договору в частині та права ЗАТ «Альфа-Банк»встановлювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку та сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 04.1.2010р. та доповненні до відзиві від 16.12.2010р.

03.11.2010 до суду надійшов зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»про стягнення 1812000 дол. США простроченого кредиту, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 87982,69 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів, а всього 1947262,48 дол. США заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25.10.2007р.

Зустрічний позов відповідав вимогам ст. 60 ГПК України, тому був прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В процесі розгляду зустрічного позову позивачем /відповідач по первісному/ було подано клопотання про уточнення позовних вимог, оскільки після подання зустрічного позову банком було з’ясовано, що заборгованість за кредитом 1812000 дол. США, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 58336,35 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 58 336,35 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, замість заявлених 87982,69дол.США, тому має місце нова ціна позову 1917 616,14 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач (по зустрічному позову) надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позові:

25 жовтня 2007 між Відкритим акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод»та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07, за умовами якого Відповідач як кредитор зобов'язується надати позичальнику - Позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000000 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом на основі процентної ставки в розмірі, що встановлюється у додаткових угодах до Договору, на підставі яких видаються кредитні кошти.

Вищезазначений Договір та додаткові угоди до нього були укладені щодо виконання грошових зобов’язань в іноземній валюті –доларах США та/або Євро.

Відповідно до п. 1.1. Договору передбачено, що у межах кредитної лінії: можуть надаватися кошти у доларах США та/або Євро.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що перерахунок суми кредиту та інших сум із іноземних валют та гривні у долари США здійснюється за крос - курсом цих іноземних валют та гривні до доларів США, обрахований через їх офіційний курс до гривні на дату укладення цього Договору.

Статтею 6 Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2 та Додаткової Угоди 3) передбачений порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом, а ст. 10 Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2 та Додаткової Угоди 3) передбачений порядок здійснення платежів за Договором, зокрема, платежів по сплаті процентів за користування кредитом.

Позивач вважає, що банк може надавати кредити (здійснювати розміщення валютних цінностей) як валютні операції в іноземній валюті за наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Позивачу відомо, що Відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії виданою Національним банком України на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 p. N 2121-III, та відповідний дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.п. 1 - 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України N 2121-III, із додатком до такого дозволу.

В той же час, на думку Позивача, сплата позичальником процентів за користування кредитом, є платою позичальника банку за користування кредитом. У випадку, коли сплата позичальником процентів здійснюється в іноземній валюті, то вказана операція є операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу та згідно з пп. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ потребує індивідуальної ліцензії.

Позивач стверджує, що умови Договору про надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті - доларах США та/або Євро, як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ч. 2 ст. 215 ЦК України, правочин визнається нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Позивач вважає, що зміст положень п. 10.1. Договору та п. 2 Додаткових угод №№ 1-47 суперечать цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України та правочини щодо сплати процентів за користування кредитом, які є складовою частиною Договору, є нікчемними, що згідно з ч.І ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2, Додаткової Угоди 3) та Додаткових угод №№ 1-47 недійсними в частині сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

25.10.2007 між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод»було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07.

Відповідно до умов розділу 1 «Предмет договору»Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.04.2008 року, Банк відкрив Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надав Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначеним Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.

Відповідно до умов вище зазначеного розділу Договору про відкриття кредитної лінії, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 25.02.2010 року, Кредитна лінія діє строком - до 01 вересня 2010 року.

Ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту): сума, еквівалентна 3 000 000,00 доларів США.

Згідно з п. 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н 29.09.2008 року, кредит надається для ведення поточної діяльності, сплати по контрактам, виконання суднобудівних контрактів і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечить законодавству України.

Частина 1 ст. 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. При цьому, диспозиція норми ч. З цієї ж статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України.

П. 10.1. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н від 25.02.2010 року, встановлено, що надання кожного з траншів здійснюється у валюті, визначений у додатковій угоді, на підставі якої він надається.

Повернення частини Кредиту, наданої у іноземній валюті, та/або сплата процентів за користування ним, можуть бути здійснені Позичальником у національній валюті України та/або у іноземній валюті, відмінній від валюти Кредиту, лише у наступних випадках:

          а)          за наявності на це попередньої письмової згоди Банку, наданої у відповідь на письмове звернення Позичальника;

          б)          на власний розсуд Банку у випадку договірного списання грошових коштів відповідно до пункту 10.6. цього Договору.

Таким чином, суду доведено, що сторонами Договору визначено та погоджено порядок надання та повернення кредиту.

Відповідно до умов Договору кредит Позивачу надано у іноземній валюті, а саме:

На підставі Додаткової угоди № 1 від 20.12.2007 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 150 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 2 від 15.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 300 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 3 від 18.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 550 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 4 від 22.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 450 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 5 від 25.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 400 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № б від 30.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 400 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 7 від 07.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 139 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 8 від 30.01.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 9 від 11.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 300 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 10 від 13.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 900 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди №11 від 14.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 12 від 15.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 13 від 21.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 17 500,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 14 від 27.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 100 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 15 від 28.02.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 400 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 16 від 03.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 700 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди №17 від 04.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі ЗО 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 18 від 05.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 19 від 07.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 20 від 11.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 200 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 21 від 11.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5%> річних;

На підставі Додаткової угоди № 22 від 19.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 34 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 23 від 25.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 2 630,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 24 від 26.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сули 660 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 25 від 28.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 26 від 31.03.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.01.2009 року та від 25.02.2010 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19% річних (меморіальний ордер № 901692 від 31.03.2008 року);

На підставі Додаткової угоди № 27 від 07.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 250 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 28 від 08.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 63 000,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17%> річних;

На підставі Додаткової угоди № 29 від 08.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № ЗО від 10.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.01.2009 року та від 25.02.2010 року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19% річних (меморіальний ордер № 21709 від 10.04.2008року);

На підставі Додаткової угоди № 31 від 11.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 25.02.2010 року, Позичальнику надано транш у сумі 920 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19%> річних;

На підставі Додаткової угоди № 32 від 14.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 30.02.2009 року та від 09.12.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 13 900,00 ЄВРО зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17% річних;

На підставі Додаткової угоди № 33 від 23.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 100 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 15,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 34 від 29.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 200 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 35 від 30.04.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 100 000,00 доларів США зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 36 від 13.05.2008 року Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення 25.06.2008року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 13,5% річних;

На підставі Додаткової угоди №37 від 28.05.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 26.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів СПІА зі строком повернення 26.02.2009 року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 24,0% річних;

На підставі Додаткової угоди № 38 від 29.05.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 29.08.2008 року та додатковою угодою № 2 від ЗО. 01.2009 року, Позичальнику надано траншу сумі 500 000,00 доларів СПІА зі строком повернення 28.08.2009 року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 39 від 03.06.2008 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів СПІА зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5% річних;

На підставі Додаткової угоди № 40 від 23.06.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 25.07.2008року, Позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів СПІА зі строком повернення 26.01.2009 року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 20% річних;

На підставі Додаткової угоди № 41 від 27.06.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 100 000,00 доларів СПІА зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 18% річних;

На підставі Додаткової угоди № 42 від 03.07.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 100 000,00 доларів СПІА зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 18% річних;

На підставі Додаткової угоди № 43 від 17.07.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 100 000,00 доларів СПІА зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 21,27% річних;

На підставі Додаткової угоди № 44 від 12.08.2008 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 30.01.2009 року, Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів СПІА зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19% річних;

На підставі Додаткової угоди № 45 від 29.09.2008 року Позичальнику надано транш у сумі 500 000,00 доларів СПІА зі строком повернення 27.03.2009 року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 19% річних.

На підставі Додаткової угоди № 46 від 27.11.2009 року Позичальнику надано транш у сумі 37 000,00 доларів СПІА зі строком повернення 26.01.2010року та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 21% річних.

На підставі Додаткової угоди № 47 від 27.11.2009 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 26.01.2010 року, Позичальнику надано транш у сумі 84 000,00 Євро зі строком повернення визначеним згідно з п.9.1. Основного договору та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 21% річних.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (п. 1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, (п. 3).

Положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України про що зазначено вище.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року 679-X1V Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензії, здійснення контролю, у тому числі, шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, діяльності банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до норм пп. «г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-Ш зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензій.

Суду доведено, що Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк»(Відповідач) діяло і діє на підставі положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, тому 03.12.2001 НБУ видано банківську ліцензію № 61 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону про банки.

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 25.06.2007 року за № 61-4 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» з валютними цінностями.

Пунктами 1-4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має прав здійснювати такі операції та угоди, як операції з валютними цінностями.

Тому, Банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору. Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.

Стаття 345 ГК України передбачає наступне.

1.          Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

2.          Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Тобто, виходячи зі змісту даної статті відносини по наданню, отриманню та поверненню кредиту (втому числі і сплаті процентів по кредиту і таке інше) є суто договірними, а отже і валюта надання, отримання, повернення кредиту та сплати процентів в Кредитному договорі встановлюються за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до Дозволу № 61-4 виданого НБУ 25.06.2007 року до переліку операцій, які має право здійснювати ЗАТ «Альфа-Банк»належать неторговельні операції з валютними цінностями, що, втому числі, включає в себе надання кредитів та отримання наданих коштів, у тому числі, процентів за їх використання і т.д. в іноземній валюті.

В додатку до дозволу від 21.09.2009 року за № 61-6 до Банківської ліцензії від 02.09.2009 року за № 61, яка діє на даний момент, зазначені аналогічні права Банку.

Відповідно до пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальні ліцензії видаються для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

При цьому, чинним законодавством вказані суми та строки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи з наведеного, на даний час, відсутній обов'язок осіб які отримують або надають кредити в іноземній валюті, отримувати відповідну ліцензію, що також підтверджено листом НБУ № 28-313/2178 від 29.05.2001 року "Щодо здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів у іноземній валюті" : «На настоящий момент требования или какие-либо ограничения относительно предельного размера сумм и сроков возврата кредитов в иностранной валюте, привлекаемьіх или предоставляемьіх резидентами Украиньї, действующим законодательством не установлены, поэтому осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

           5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.          Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, ст. 203 ЦК України наводить вичерпний перелік підстав недійсності правочину і серед них немає обставин вказаних Позивачем як підстави визнання недійсним договору № 364-МВ/07.

Позивач своїм підписом на кредитному договорі засвідчив свою згоду з усіма умовами кредитного договору.

Статтями 203, 207, 208, 209, 210, 638, 639, 640 ЦК України передбачені загальні вимоги для укладання правочину (договорів). Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, при підписанні Кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджена його фактичним виконанням, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що Позивач посилається у своїй позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що кредитний договір укладено відповідно до положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

По зустрічному позові:

25.10.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод»було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07.

Відповідно до умов розділу 1 «Предмет договору»Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.04.2008 року, Банк відкрив Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надав Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначеним Договором.

Позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.

Відповідно до умов вище зазначеного розділу Договору про відкриття кредитної лінії, з урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 25.02.2010 року, Кредитна лінія діє строком - до 01 вересня 2010 року.

Ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту): сума, еквівалентна 3 000 000,00 доларів СІЛА.

Згідно з п. 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н 29.09.2008 року, кредит надається для ведення поточної діяльності, сплати по контрактам, виконання суднобудівних контрактів і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечить законодавству України.

Згідно з пп. 6.1., 6.2. Договору про відкриття кредитної лінії, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 12.12.2007 року та від 05.05.2008 року, проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для Кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому, для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів, день його надання враховується, а день повернення - не враховується при нарахуванні процентів.

Проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).

Якщо після сплати процентів Кредит був повністю або частково достроково повернутий у тому ж місяці, за який ці проценти нараховані, внаслідок чого фактично сплачена сума процентів, перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яких складає різницю між фактично сплаченою сумою процентів та розміром процентів, що підлягає сплаті, вважається направленою на сплату процентів за користування Кредитом за наступний місяць.

У разі повного повернення Кредиту не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії.

У разі прострочення повернення Кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, в якому відбувається фактичне повне повернення Кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.

Згідно з п. 4.2. Договору про відкриття кредитної лінії, Банк надає Позичальнику Кредит лише у межах строку дії Кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту Кредитної ліні, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір Кредиту не перевищував ліміт Кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Позичальником і Банком, у строк не пізніше 2 (двох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді Сторони повинні визначити розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2. Договору про відкриття кредитної лінії.

Пунктом 4.3. Договору про відкриття кредитної лінії визначено, що протягом строку дії Кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту, за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2. Договору про відкриття кредитної лінії Позичальник має право необмежену кількість разів отримувати Кредит у порядку та на умова, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н від 25.02.2010 року, Позичальник повинен повернути Банку Кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 1042 календарних дні з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 1042 календарних дні до дня закінчення строку дії Кредитної лінії, зазначеного у пункти 1.4. цього Договору - шляхом їх повергнення у день закінчення строку дії Кредитної лінії. Повернення Кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Відповідно до п. 11.1. Договору про відкриття кредитної лінії за прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07, Позивачу на протязі 2007-2009років надано кредит у іноземній валюті, на підставі Додаткових угод №№ 1-47, доданих до матеріалів справи.

Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а саме кредитні кошти не повернув, не сплатив процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності простроченої заборгованості у Відповідача в сумі 1812 000 дол. США. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості по кредиту підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що уточнена заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом складає 58336,35 дол. США., і тому ця сума має також бути стягнута з відповідача.

Умовами кредитного договору передбачена сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов’язань. Отже, порушення відповідачем строків сплати кредиту, процентів, передбачених умовами кредитного договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, з відповідача належить стягнути пеню у сумі 46938,25 дол. США за користування кредитом та 341,54 дол. США за прострочення терміну сплати процентів, відповідно до розрахунку Позивача.

23.12.2010р. представник Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»повідомив суд, що ним направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»заяву про залік зустрічних вимог. В заяві про залік зазначено, що Договори та додаткові угоди є недійсними (нікчемними) через невідповідність їх нормам чинного законодавства в частині встановлення розміру і сплати процентів. Тому, на його думку, ЗАТ «Альфа –Банк»безпідставно отримав від ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»кошти в розмірі 1996906,7 Євро та 3514535 дол.США.

Заявлені ЗАТ «Альфа –Банк»вимоги до ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» (з урахуванням уточнення) за зобов’язанням складають 1917616,14 дол.США.

Отже, заявою ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»заявлено про залік зустрічних вимог на суму 1858938,25 дол.США. Тому, на його думку заборгованість ЗАТ «Альфа –Банк»перед ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» після заліку зустрічних вимог складає 1996906,7 євро та 655596,75 дол.США.

Суд зазначає, що заява про зарахування однорідних зустрічних вимог була подана ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»17.12.2010, тобто вже після порушення провадження по справі про визнання недійсними п.6.3 та п. 10.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Херсонський суднобудівний завод»та ЗАТ «Альфа-Банк, п.4 Додаткової Угоди від 09.12.2009, а також п. 2 Додаткових угод №№ 1- 47 та зустрічного позову про стягнення заборгованість (уточненої) за кредитом 1812000 дол. США, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 58336,35 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів.

В судовому засіданні представник ЗАТ «Альфа –Банк»повідомив суд про свою незгоду з зарахуванням зустрічних вимог, доводячи, з посиланням на безпідставність заявлених вимог про визнання недійсними п.6.3 та п. 10.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Херсонський суднобудівний завод»та ЗАТ «Альфа-Банк, п.4 Додаткової Угоди від 09.12.2009, а також п. 2 Додаткових угод №№ 1- 47.

Суд не застосовує заяву ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»про залік зустрічних вимог, оскільки сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог і, таким чином, не визначає того моменту, з якого починається дія заліку. Отже, дія кредитора –боржника щодо пред’явлення заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію (сприяння) з боку боржника-кредитора.

У противному разі - це спір про право, що може бути вирішено тільки судом.

У даному випадку, спір про визнання недійсним п.6.3 та п. 10.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Херсонський суднобудівний завод»та ЗАТ «Альфа-Банк, п.4 Додаткової Угоди від 09.12.2009, а також п.2 додаткових вимог №№ 1-47 через невідповідність їх нормам чинного законодавства в частині встановлення розміру і сплати процентів вирішено Господарським судом міста Києва по первісному позову і ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»відмовлено в задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем ( по зустрічному позову) належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

28.12.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»(79019, м. Херсон, Карантинний острів, 1, код ЄДРПОУ 14308500) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул.. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) 1812000 (один мільйон вісімсот дванадцять) дол. США, 58336 (п’ятдесят вісім тисяч триста тридцять шість) дол.. США 35 центів процентів за користування кредитом, 46938 (сорок шість тисяч дев’ятсот тридцять вісім) дол.. США 25 центів пені за несвоєчасне повернення кредиту, 341 (триста сорок один) дол.. США 54 центи пені за прострочення сплати процентів, 3223 (три тисяч двісті двадцять три) дол.. США 36 центів державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 14.01.201р.