Рішення № 13493135, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/61512.01.11 За позовомПриватного підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мета"

простягнення 26 530,54 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мета" (надалі "Товариство") про стягнення 26 530,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товару від 03.01.2009 р. позивач здійснював поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 18 786,69 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 792,71 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 2 216,20 грн. та 3% річних у розмірі 734,94 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. у звязку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 15.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. у звязку із неявкою представника відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 12.01.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень №13365214 від 30.11.2010 р. та №13367950 від 15.12.2010 р., що отримані відповідачем 03.12.2010 р. та 30.12.2010 р. відповідно.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03162, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 4-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/7064-2 від 14.12.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2009 р. між Підприємцем (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки товару б/н (надалі "Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що постачальник зобовязується поставити продукцію, а покупець прийняти її і оплатити в строки та на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору асортимент товару зазначається у накладних, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.п. 6.1, 7.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у накладних, які додаються до договору. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 21 банківських днів з моменту отримання товару.

За змістом п.п. 13.1, 13.2 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р. При відсутності письмової заявки однієї із сторін про розірвання договору, він вважається пролонгованим на слідуючий термін і на тих же умовах.

На виконання умов Договору, у період з 02.04.2009 р. по 10.07.2009 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26 351,01 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №РН-0000165 від 02.04.2009 р., №РН-0000129 від 08.04.2009 р., №РН-0000144 від 10.04.2009 р., №РН-0000174 від 16.04.2009 р., №РН-0000182 від 28.04.2009 р., №РН-0000199 від 30.04.2009 р., №РН-0000212 від 08.05.2009 р., №РН-0000220 від 14.05.2009 р., №РН-0000237 від 21.05.2009 р., №РН-0000238 від 22.05.2009 р., №РН-0000250 від 28.05.2009 р., №РН-0000264 від 05.06.2009 р., №РН-0000278 від 16.06.2009 р., №РН-0000292 від 24.06.2009 р., №РН-000315 від 09.07.2009 р. та №РН-000318 від 10.07.2009 р.

Відповідачем у період з 17.04.2009 р. по 09.07.2009 р. було здійснено часткове повернення товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення, а також частково оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

01.11.2009 р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 17.07.2009 р. становила 20 593,12 грн.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті поставленого товару, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, а також просить стягнути штрафні санкції за прострочення по її оплаті.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткові накладні, накладні на повернення, акт звірки взаємних розрахунків) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття, часткове його повернення відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 24 279,69 грн.

Видаткові накладні та накладні на повернення містять підписи повноважних представників та відтиск штемпелю відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 7.1 Договору та дати отримання товару (дати підписання вказаних видаткових накладних), грошове зобовязання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане на протязі 21 банківського дня з моменту отримання кожної партії товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково погашено заборгованість за поставлений згідно Договору позивачем товар у розмірі 5 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та поясненням його представника.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем згідно Договору товар становить 18 779,69 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 18 779,69 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 18 779,69 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 7,00 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку суми основної заборгованості у позовній заяві невірно вказано суму видаткової накладної №РН-0000318 від 10.07.2009 р., а саме замість 711,58 грн. (відповідно до накладної), вказано 718,58 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 792,71грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.2 Договору покупець за договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату отриманих товарів у вигляді сплати пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день поставки товару.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої за прострочення по оплаті поставленого згідно кожної вказаної накладної окремо товару за вирахуванням вартості поверненого відповідачем товару у період прострочення з 01.05.2009 р. по 01.06.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що грошове зобовязання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане на протязі 21 банківського дня з моменту отримання кожної партії товару, а тому правомірним є нарахування пені з 22 банківського дня з моменту отримання кожної партії товару з урахуванням перенесення останніх днів виконання грошового зобовязання у звязку із вихідними та святковими днями.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців з 22 банківського дня з моменту отримання кожної партії товару з урахуванням перенесення останніх днів виконання грошового зобовязання у звязку із вихідними та святковими днями.

Отже, за перерахунком суду з урахуванням викладеного та враховуючи часткове погашення боргу відповідачем, яке мало місце у період нарахування позивачем пені правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару у розмірі 2 131,32 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (за більший період).

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 2 216,20грн. та 3% річних у розмірі 734,94 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням викладених при розрахунку пені обставин за винятком застосування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 1 478,11 грн. та 538,07 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємця заборгованості у розмірі 18779,69 грн., пені у розмірі 2 131,32 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1 478,11 грн. та 3% річних у розмірі 538,07грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання позивача на необхідність включення понесених ним витрат на оплату довідки банку по розрахунковому рахунку позивача щодо надходження коштів від відповідача до складу судових витрат судом відхиляються, оскільки судом не зобовязувалося позивача надати такий документ, його наявність не є необхідною для розгляду справи, а матеріали справи містять банківські виписки з рахунку позивача, якими підтверджується часткове погашення боргу відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мета" (03162, м. Київ, вул. Ромена Роллана, 4-Б; ідентифікаційний код 36265621) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 18 779 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 69коп., пеню у розмірі 2 131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн. 32 коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 538 (пятсот тридцять вісім) грн. 07 коп., державне мито у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203 (двісті три) грн. 95 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 17.01.2011 р.