Рішення № 134911247, 13.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2461/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заяць А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 01.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1930637 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику (споживачу) кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Зазначає, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

Таким чином, позичальником було отримано кредит в загальній сумі 7500 грн.

Зауважує, що відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-11/25, згідно з додатком 1 (реєстру боржників) до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1930637 складає 35850 грн.

Вказує, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1930637 від 01.12.2024 становить 35850 грн, з яких: заборгованість по тілу 7500 грн; заборгованість по відсотках 13350 грн; пеня 15000 грн.

Відтак, позичальником порушено умови договору та станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає 35850 грн.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1930637 від 01.12.2024 у розмірі 35850 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вона повністю визнає наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7500 грн, однак категорично заперечує проти стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 13350 грн та пені у розмірі 15000 грн. Зауважує, що згідно зі статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» загальна сума штрафів та пені не може перевищувати 50% від суми тіла кредиту (у її випадку максимум 3750 грн). Заявлена позивачем сума санкцій (28350 грн) у 3,78 рази перевищує цей ліміт. Крім того, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він є явно непропорційним. Неустойка у 3,78 рази перевищує тіло кредиту, що робить її каральною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18). Вона повністю визнає тіло кредиту і готова його погасити, що свідчить про її добросовісність.

Відповідач у відзиві просить суд: задовольнити позов ТОВ «Сева Фінанс» частково стягнути з неї лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7500 грн; відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у сумі 13350 грн та пені у сумі 15000 грн; надати їй розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців з щомісячним платежем у розмірі 625 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому у прохальній частині позову просить розгляд справи провести без його участі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала частково з підстав, викладених у поданому нею відзиві на позовну заяву.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1930637 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Згідно з п. 1.1 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7500 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів (день).

Пунктом 1.4 договору обумовлено, що періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору.

Згідно з пп. 1.5.1, 1.5.2 п. 1.5 договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,85% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 31.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Умовами пп. 6.4.1, 6.4.2 п. 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 1125 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 225 грн, починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

До договору додано графік платежів (додаток №1), який містить порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність платежів, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, яка включає в себе погашення суми кредиту 7500 грн, проценти за користування кредитом 26662,50 грн.

Факт перерахування коштів на платіжну картку позичальника у сумі 7500 грн за договором підтверджується листом ТОВ «Пейтек» за вих. №20250528-3980 від 28.05.2025, а також не оспорюється самим відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1930637 від 01.12.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.05.2025, складеним ТОВ «Селфі Кредит», загальна сума заборгованості становить 35850 грн, з яких: заборгованість по тілу 7500 грн; заборгованість по відсотках 13350 грн; пеня (штраф) 15000 грн.

28.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-11/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

На підтвердження укладення договору факторингу надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №10076 від 29.05.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-11/25 від 28.05.2025 до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за договором №1930637 від 01.12.2024, загальна сума заборгованості за яким становить 35850 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 7500 грн; сума нарахованих процентів 13350 грн; сума штрафних санкцій 15000 грн.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У порядку, визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений кредитний договір, форма якого відповідає вимогам чинного ЦК України, та досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Позикодавець свої зобов`язання за укладеним договором виконав, на відміну від позичальника, яка своєчасно до встановленого графіку не повертала грошові кошти в строк та розмірі, визначених умовами кредитного договору, тобто не виконувала свої зобов`язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача ТОВ «Свеа Фінанс», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором №1930637 від 01.12.2024, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 , про стягнення з останньої заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 7500 грн сума основного боргу за кредитом є підставними та підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором, а саме, нарахованих кредитором у розмірі 13350 грн, виходячи з наступного.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (розмір відсотків майже у два рази перевищує тіло кредиту) за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 13350 грн не є співрозмірною сумі кредиту за вказаними договором, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до розміру тіла кредиту у розмірі 7500 грн.

Разом з тим, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення сума пені (штрафних санкцій) у розмірі 15000 грн з огляду на наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені (штрафних санкцій) у розмірі 15000 грн, нарахованої у період дії воєнного стану, то підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (штрафних санкцій) у розмірі 15000 грн необхідно відмовити.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором, належним чином не виконала, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з неї заборгованості за договором №1930637 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.12.2024 підлягають частковому задоволенню у розмірі 15000 грн, з яких: 7500 грн заборгованість по тілу; 7500 грн заборгованість по відсоткам.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1091,58 грн.

Вирішуючи питання щодо надання розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для застосування статті 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства, а також ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 необхідно розстрочити виконання цього рішення строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 1250 грн не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 267, 279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1930637 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.12.2024 у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, з яких: 7500 грн заборгованість по тілу; 7500 грн заборгованість по відсоткам.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1091 (одна тисяча дев`яносто одна) гривня 58 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 18 березня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик