Ухвала суду № 134728331, 11.03.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.03.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору у справі

за заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

встановив, що фізична особа ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 26.04.2024 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ході провадження у справі 05.09.25 кредитором - АТ "Універсал Банк" подано суду клопотання вх.№14497/25 про закриття провадження у справі на підставі ч.3 ст.128 КУзПБ у зв`язку з порушенням боржником плану реструктуризації боргів.

За результатами розгляду зазначеного клопотання хвалою від 23.09.25 суд постановив припинити процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 у справі, припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, закрити провадження у справі №909/397/24.

09.03.26 через підсистему "Електронний суд" від кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" за вх.№4270/26 надійшла заява про повернення судового збору, сплаченого за подання вимоги кредитора, шляхом стягнення судового збору в сумі 4844,80 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".

Розглянувши зазначене клопотання, суд констатує, що заявник, посилаючись на усталену судову практику, просить суд постановити ухвалу про стягнення з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судового збору в розмірі 4844,80 грн, сплаченого останнім за подання кредиторської заяви у даній справі.

Частиною 3 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до кредиторської заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору. Недотримання заявником зазначеної вимоги тягне за собою залишення кредиторської заяви без руху відповідно до ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства та в подальшому повернення заяви без розгляду.

Згідно ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 вказаного Закону визначено ставки судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду, зокрема при поданні заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягає сплаті судовий збір - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Суд контстаує, що провадження у справі про банкрутство хоч і здійснюється відповідно до загальних норм Господарського процесуального кодексу України, проте регулюється спеціальним законодавством (Кодексом України з процедур банкрутства) і має суттєві процесуальні відмінності від позовного провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: перша з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; друга група стосується виключно вирішення спорів, до якої належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та які розглядаються в позовному провадженні (хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України).

Таким чином, стадія попереднього засідання у справі про банкрутство, в якому розглядаються заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, відноситься до вказаної вище першої групи категорії специфічних питань, притаманних непозовному провадженню в процедурах банкрутства.

Ухвалою від 17.12.24 судом постановив визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" частково, в розмірі 142 095,36грн. заборгованості та 4844,80 грн судового збору.

Суд зазначає, що прийняття в подальшому на стадії реструктуризації боргів боржника відповідного процесуального рішення про закриття провадження у справі про банкрутство боржника не перебуває в процесуальному взаємозв`язку зі сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судового збору за подання кредиторської заяви, яка фактично розглянута судом по суті.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування у даному випадку положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" щодо повернення судового збору, сплаченого заявником при поданні кредиторської заяви.

Поряд із цим, Кодекс України з процедур банкрутства у ч.5 ст. 34 та ч.1 ст. 113 містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи, заявник зобов`язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі. До витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність відносяться сплата винагороди арбітражному керуючому, відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подання заяв з грошовими вимогами до боржника, витрати на правову допомогу при складанні кредиторських заяви з грошовими вимогами до боржника тощо.

Отже, законодавець, звільнивши фізичну особу від сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, не передбачив інших пільг щодо сплати судових витрат, пов`язаних із розглядом справи про неплатоспроможність.

Одночасно, передбачений Кодексом України з процедур банкрутства обов`язок боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі у разі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності) кореспондується із отриманням пільг після реструктуризації боргів, передбачених інститутом неплатоспроможності.

Таким чином, наявність у заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність, є гарантією законних очікувань кредиторів та арбітражного керуючого на відшкодування витрат пов`язаних із розглядом справи про неплатоспроможність.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.09.25 закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі ч.3ст.128 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з невиконанням боржником плану реструктуризації боргів боржника, відтак суд висновує про те, що перекладання тягаря оплати судового збору на кредиторів, які звернулись в справу про неплатоспроможність в надії отримати частину своїх коштів, є зловживання правами заявником у розумінні ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено вище, відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відсутні підстави для повернення судового збору з державного бюджету, проте, суд дійшов висновку, що у кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" виникли збитки внаслідок недобросовісних дій боржника, який сам ініціював справу про неплатоспроможність, а отже права кредитора мають бути відновлені.

У даній справі наслідком закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи, є фактичне відновлення всіх прав і обов`язків сторін до попереднього стану, що діяв до моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, але відсутність чіткої норми у Кодексі України з процедур банкрутства та інших Законах України, як підстава для повернення судового збору кредитору у такій справі, суд, врахувавши зазначені вище норми права прийшов до висновку, що сплачений судовий збір кредитором має бути відшкодований боржником.

В контексті наведеного, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору підлягає задоволенню. Заперечення боржника - ОСОБА_1 , викладені у письмовій заяві вх.№4279/26 від 09.03.26, судом відхиляються, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232-235, 255 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вх.№4270/26 від 09.03.26 про стягнення з боржника судового збору.

2. Стягнути з фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код 41084239) судовий збір в сумі 4844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок), перерахований згідно платіжного доручення №3211 від 12.11.24.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код 41084239).

4. Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).

Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Дата набрання чинності ухвалою - 11.03.26.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання - з 12.03.2026 року до 12.03.2029 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 11.03.2026 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254-258 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П. А. Шкіндер