Рішення № 13382683, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 37/179пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Лейби М.О. та Любченко М.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00191129

про: розірвання договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. та зобов’язання відповідача повернути орендоване майно за актом прийому-передачі

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Державний комітет рибного господарства України, м. Київ, ідентифікаційний код 34821206

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Сорокіна В.В. (за довіреністю № 9 від 26.01.2010р.)

від Відповідача – Серкутан Р.В. (за довіреністю № 09/2605 від 21.07.2010р.);

від Третьої особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 13.09.2010р. на 27.09.2010р., з 27.09.2010р. на 11.10.2010р., з 11.10.2010р. на 02.11.2010р., з 02.11.2010р. на 24.11.2010р., з 24.11.2010р. оголошена перерва на 08.12.2010р., з 08.12.2010р. на 27.12.2010р.

У судовому засіданні 27.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р та зобов’язання відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області державне майно – цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язань за договором оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. щодо: використання орендованого майна підприємства відповідно до його призначення та умови договору; забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню; своєчасного здійснення капітальних, поточних та інших видів ремонтів орендованого майна підприємства.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. з додатками, лист №1-8-13/1429 від 31.03.2010р., лист № 11-06-02-05966 від 04.06.2010р., акт перевірки виконання умов договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. цілісного майнового комплексу „Маріупольський морський рибний порт” від 17.09.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 23, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.526, 610, 611, 629, 651, 783 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.25-34 т.1, а.с.а.с.2-22 т.2).

Відповідач надав відзив на позов №09/3517 від 22.09.2010р. (а.с.а.с. 49-50 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: результати попередніх перевірок використання орендованого майна, згідно яких порушень істотних умов договору оренди виявлено не було; здійснення поточних ремонтів орендованих; знос та застарілість майна; здійснення проектних робіт з реконструкції та поліпшень орендованого майна; неможливість здіснення запланованих заходів у зв’язку із переданням акваторії рибного порту Маріупольському морському торговому порту.

У доповненнях до відзиву №09/3929 від 04.10.2010р. (а.с.а.с.94, 95 т.1) приведені відомості щодо визначення акваторії порту та вартості здійснених досліджу вальних, замірювальних робіт, розроблення паспортів гідротехнічних споруд та засвідчення таких споруд, поточних робіт тощо, а також вказано, що економічна ефективність оренди не може вважатися підставою для розірвання договору.

На підтвердження своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.51-87, 96-98, 123-145 т.1, а.с.а.с.48-58 т.2), з яких (а.с. 69 т.1), серед іншого, вбачається, що поточною назвою Відповідача з 02.07.2010р. є Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Ухвалою суду від 18.08.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Позивача залучений Держаний комітет рибного господарства України (далі – Третя особа).

Третя особа поясненнями №1-15-9/4444 від 06.10.2010р. (а.с.а.с.101, 102 т.1) підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсягу та надала додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.103-113 т.1, а.с.а.с.32, 44 т.2).

В перебігу розгляду справи склад суду змінювався, востаннє – розпорядженням голови суду від 22.12.2010р., яким сформовано колегію суддів у складі: головуючий судді – Попков Д.О., члени колегії – Лейба М.О., Любченко М.О.

Представники сторін справи у судовому засіданні 27.12.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на достатність представлених доказів для вирішення спору по суті.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника повідомленої належним чином Третьої особи у судове засідання 27.12.2010р. з урахуванням доведеної до відома суду її позиції по суті спору у письмовому вигляді не перешкоджає такому розгляду.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

25.09.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Донецькій області (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №1084/2003 (а.с.а.с.8-11 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт”, який розташований за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Набережна, 1 (надалі Підприємство) для використання відповідно до його призначення, склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №№ 1,2,3 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом Підприємства, складеним станом на 31.08.2003р., вартість якого становить 397950,00грн., строком до 25.09.2028р.

Як вбачається із змісту п.2.1. статуту Державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт” (а.с.а.с.2-10 т.2) означене підприємство створене з метою здійснення виробничо-комерційної діяльності і господарювання, які пріоритетно задовольняють потреби флоту і підприємств рибогосподарської галузі, для отримання прибутку (доходу) з подальшим його розподілом відповідно до економічних інтересів колективу, підприємства та держави.

Відповідно до п. 1.5. договору після його укладання Орендар приєднує до свого майна Підприємство у встановленому порядку, виступаючи згідно п. 1.6. правонаступником усіх його прав і обов’язків. Згідно відомостей ЄДРПОУ (а.с.22 т.2) припинення Державного підприємства „Маріупольський рибний порт” відбулося 02.06.2004р. у зв’язку із реорганізацією.

У пункті 2.4. сторони дійшли визначили, що вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, які вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акту оцінки, складених за даними інвентаризації на момент припиненні дії цього договору. Орендар повертає Підприємство у порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором, і Підприємство вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту-прийому передачі. Зазначені положення відповідають обов’язку Орендаря, визначеному п. 5.7. договору оренди, у разі його припинення або розірвання повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Умовами розділу 3 договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. визначені грошові зобов’язання Відповідача із сплати орендної плати згідно діючого законодавства у відповідності до розрахунку (а.с.13 т.1): 100% - до Державного бюджету, щомісяця не пізніше 25 числа місяця, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. За умовами п. 5.2. договору своєчасне і повне здійснення орендних платежів до державного бюджету віднесено до обов’язків Орендаря.

Пунктом 4.1. договору оренди встановлено, що амортизаційні відрахування на орендоване майно Підприємства залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються для відновлення основних фондів, а згідно п. 4.3. Орендар має щорічно звітувати Орендодавцю про використання амортизаційних відрахувань.

Серед обов’язків Орендаря, встановлених розділом 5 спірного договору, визначені такі:

- використовувати орендоване майно Підприємства відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1.);

- забезпечити збереження орендованого майна Підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.3.);

- своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна Підприємства (п.5.4).

Водночас, згідно п. 6.1. Орендар управнений, серед іншого, самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльноті Підприємства в межах, визначених своїм статутом, а у п. 6.4. спірного договору закріплене право Орендаря у встановленому порядку з дозволу Орендодавця орендоване майно Підприємства.

В свою чергу, розділ 7 договору покладає на Орендодавця такі обов’язки: передати Орендаря в оренди цілісний майновий комплекс Підприємства згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно за цим договором (п.7.1.); не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном Підприємства на умовах цього договору (п. 7.2.); у випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності цього договору переукласти цей договір на таких саме умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем, а відповідно до положень розділу 8 спірного договору до прав Орендодавця віднесено: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання державного майна, переданого в оренду за договором (п. 8.1.), виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна Підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п.8.2.).

25.09.2003р. об’єкт оренди згідно із п.2.1. договору №1084/2003 був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.12 т.1), за змістом якого вартість переданого майна були визначена актом оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, що передається в оренду (а.с.а.с.14, 15).

В перебігу орендних правовідносин Позивачем неодноразово здійснювалися перевірки дотримання Орендарем умов оренди, за результатами яких складалися:

- акт перевірки законності використання державного майна – цілісного майнового комплексу від 03.06.2005р. (а.с.а.с.27-29 т.1), в якому зазначено про не встановлення порушення виконання істотних умов договору оренди та вказано на невикористання Орендарем амортизаційного фонду за період оренди з 25.09.2003р. по 01.06.2005р. та запропоновано йому вжити заходів щодо проведення відновлювальних та реконструктивних робіт в першу чергу за рахунок амортизаційних відрахувань, а після їх використання та надання звіту про використання, проводити означені роботи за рахунок власних коштів;

- довідка перевірки ефективності використання державного майна цілісного майнового комплексу від 22.06.2006р. (а.с.а.с.54-61 т.1), в якій, окрім зазначення про не встановлення порушень виконання істотних умов договору оренди, вказано про здійснення у 2004-2005рр. Орендарем поточних ремонтів деяких основних засобів за рахунок власних коштів; наголошено на необхідності реконструкції, модернізації та відновлення морально і фізично застарілих орендованих споруд, обладнання і будівель (судовий канал, причали, будівля елктронавігаційної камери); згадано про погодження Орендодавцем здійснення проектних робіт з реконструкції та поліпшення орендованого майна, у тому числі – з метою поглиблення дна порту, запропоновано вжити заходи щодо списання основних засобів, які непридатні до подальшої експлуатації, кошти отримані від реалізації металобрухту з урахуванням здійснених витрат залічити до амортизаційного фонду, який є державною власністю і джерелом для придбання або здійснення поліпшень державних основних засобів.

- довідка по перевірці законності використання державного майна – цілісного майнового комплексу від 09.07.2007р. (а.с.а.с.30-33 т.1), в якій вказано про не встановлення порушень Орендарем істотних умов договору оренди та продубльовані пропозиції стосовно вжиття заходів з проведення відновлювальних і реконструктивних робіт за рахунок амортизаційних відрахувань, які (пропозиції), наводилися в акті перевірки від 03.06.2005р.;

- акт перевірки від 17.09.2009р. виконання орендарем умов договору оренди від 25.09.2003р. №1084/2003 (а.с.а.с.17-19 т.1), в якому зазначено, що: більшість переданих в оренду об’єктів знаходяться у незадовільному стані: будівля фільтруючого устаткування, будівля газосховища, будівля рибо насосної, будівля електронавігаційної камери, тощо – частково зруйновані для використання не придатні; 3-й та 4-й причали не експлуатуються у зв’язку з руйнуванням його складових частин; деяке обладнання (транспортер, прожектори тощо) не працює; орендоване майно потребує проведення реконструкції, модернізації та відновлення, а частина орендованого майна – списання, з проханням про що Орендар звертався до Орендодавця листом №133-1/24 від 21.01.2009р.; Орендар не дотримується вимог щодо забезпечення збереження орендованого державного майна, своєчасно не здійснює капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, не використовує передбачені чинним законодавством можливості щодо технічного переозброєння орендованого майна за рахунок амортизаційних відрахувань (станом на 01.08.2009р. амортизаційний фонд не використано) та власних коштів.

Всі означені акти і довідки підписані з боку Орендаря без зауважень і застережень.

Як вбачається із змісту листа №133-1/24 від 21.01.2009р. з додатком (а.с.а.с.134-136 т.1) Орендар звертався до Орендодавця з проханням розглянути питання прискорення прийняття нормативного акту, що стосується списання державного майна задля списання запропонованого переліку майна орендованого цілісного майнового комплексу: будівля електронавігаційної камери, будівля сараю, будівля фільтруючого устаткування, будівля газосховища, будівля рибо насосної, транспортер, 3 прожектори та освітлювальну залізобетонну опору.

Фонд державного майна України листом №10-24-2862 від 12.03.2010р. (а.с.137 т.1) на звернення Орендаря у листі №133-1/24 від 21.01.2009р. зазначив, що існуючий Порядок списання об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 08.11.2007р. №1314 не розповсюджується на держане майно, передано в оренду, у тому числі – у складі цілісного майнового комплексу, що унеможливлює прийняття рішень щодо списання такого майна.

Листом №1-8-13/1429 від 31.03.2010р. (а.с.16 т.1) Третя особа повідомила Позивача про те, що звітними даними Держкомрибгоспу про роботу морських рибних портів, цілісний майновий комплекс Державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт” фактично не працює, Орендарем не проводились роботи із днопоглиблення, що призводить до неможливості заходу суден а тому призводить до неефективності роботи ЦМК ДП „Маріупольський морський рибний порт”, у зв’язку із чим Третя особа просила розірвати відповідний договір оренди.

Листом №11-06-02-05966 від 04.06.2010р. (а.с.20), який був отриманий Відповідачем 08.6.2010р. (а.с.21), Орендодавець запропонував Орендареві розірвати спірний договір зважаючи на вказану вище позицію Держкомрибгоспу та результати проведеної у вересні 2009р. перевірки, відображеної у згаданому раніше акті від 17.09.2009р.

За таких обставин Позивача та Третя особа наполягають на задоволені заявлених позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов №09/3517 від 22.09.2010р. (а.с. 49-50 т.1) та доповненнях до відзиву №09/3929 від 04.10.2010р. (а.с. 96-97 т.1).

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах одного позову вимог про розірвання договору оренди і повернення орендованого майна дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р.

При цьому, зважаючи на триваючий характер правовідносин між сторонами, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, суд, керуючись приписами ст. 5 та п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, застосовує положення цих нормативних актів, що були прийняті вже після укладання спірного договору, але в період дії останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Водночас, п. 8.2. спірного договору встановлює можливість його розірвання за ініціативою Орендодавця в разі погіршення стану орендованого майна Підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, а положення ст. 783 Цивільного кодексу України серед підстав розірвання договору визначає випадки, коли наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі або не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо цей обов’язок був покладений на нього.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення його умов договору з Відповідача у вигляді (порушення) невиконання обов’язків щодо:

- використання орендованого майна підприємства відповідно до його призначення та умови договору (п.5.1.);

- забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню (п.5.3.);

- своєчасного здійснення капітальних, поточних та інших видів ремонтів орендованого майна підприємства (5.4.)

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов’язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Стосовно вказаних Позивачем підстав для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

Відносно порушення п. 5.1. спірного договору:

Виходячи із сутності орендних правовідносин, сукупний аналіз ст.ст.2, 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст.283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наявність договору оренди є правовою підставою для існування у Орендодавця права на володіння та користування наданим об’єктом оренди.

Право особи не може бути одночасно її ж обов’язком по відношенню до контрагента у зобов’язанні , адже у світлі ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України праву однієї сторони (кредитора) відповідає обов’язок іншої сторони у зобов’язанні (боржника). В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, і нездійснення таких прав за загальним правилом не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оскільки норми діючого законодавства не передбачають, що у разі нездійснення Орендарем набутого права користування об’єктом оренди, таке право має припинятися, в тому числі – внаслідок розірвання договору з цієї підстави, фактична не експлуатація Відповідачем цілісного майнового комплексу рибного порту саме як порту не може кваліфікуватися як порушення зобов’язань за спірним договором оренди.

За висновком суду, у світлі приписів ч. 2 ст. 285 Господарського кодексу України, ч.2 ст.773, п. 1 ч. 1 ст. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України порушенням п. 5.1. спірного договору оренди може бути не невикористання майна, а його використання всупереч договору (не за призначенням), що є окремим випадком здійснення цивільних прав всупереч визначених ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України меж. Наразі, оскільки доказів такого неналежного використання з матеріалів спавши не вбачається і Позивачем відомостей щодо цього не наводиться, вказана підстава позову судом не приймається до уваги як юридично і доказово не доведена.

Разом із цим, посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв’язку із наявністю порушення п.п.5.3. і 5.4. з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У світлі приписів ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 18, ч.ч. 1, 2. Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 776 Цивільного кодексу України умови про відновлення об’єкту оренди, запобігання його пошкодженню та псуванню, здійснення ремонтних робіт віднесені до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, з невиконання (порушення) яких вказані раніше норми діючого законодавства та положення п. 8.2. спірного договору пов’язують можливість його розірвання.

Як було встановлено судом, приписи п. 5.3. і 5.4. спірно договору з боку Відповідача не виконані, що призвело до неналежного фізичного стану окремих елементів цілісного майнового комплексу, оскільки:

- починаючи з червня 2005 року Позивачем в актах перевірки стану виконання орендних зобов’язань, які є належними у розумінні ст. 34 Господарського кодексу України доказами з огляду на положення ст. 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і п. 8.1. спірного договору та Відповідачем жодною мірою не спростовані (кожен за актів/довідок підписаний без зауважень), Орендареві неодноразово наголошувалося на необхідності вжиття заходів з відновлення та реконструкції (модернізації) об’єктів оренди, що перебували у занедбаному стані;

- Відповідачем, всупереч положень п. 4.1. спірного договору і ч. 3 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” впродовж дії договору не використовував амортизаційних відрахувань для відновлення майна, хоча у такому відновленні (повному або частковому) існувала нагальна потреба.

Тривале (впродовж кількох років) нездійснення капітального ремонту, під яким за змістом листа Державного комітету України з будівництва та архітектури „Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів” від 30.04.2003 р. N 7/7-401 розуміється комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта, відносно окремих позиції орендованих основних фондів, обов’язок з проведення якого (капітального ремонту) покладено саме на Орендаря, є причиною загрози їх остаточного знищення та припинення фізичного існування як складових цілісного майнового комплексу.

При цьому судова колегія, враховуючи сутність заперечення Відповідача, наголошує, що:

- по-перше, само по собі перебування відповідної частини акваторії порту у розпорядженні іншої особи не є перешкодою у проведенні такого ремонту відносно об’єктів, які навіть не перебувають в межах такої акваторії (мова йде саме про будівлі фільтруючого устаткування, газосховища, рибонасосної, електронавігаційної камери, 3-й та 4-й причали);

- по-друге, відповідна акваторія була закріплена за Маріупольським морським торговельним портом лише 24.09.2008р. (Постанова КМУ №853), тоді як ремонтно-відновлювальні роботи у необхідному обсягу не були проведені і до цього;

- по–третє, несення Відповідачем певних витрат (незалежно від їх розміру) у зв’язку із здійснення певних ремонтних робіт у 2004-2005р. не впливає на його обов’язок із забезпечення належного стану (шляхом ремонту та відновлення) відповідних складових орендованого майна, тоді як фінансування заходів, пов’язаних із розчищенням русла і фарватерів (проектування днопоглиблювальних робі в акваторії) взагалі не може кваліфікуватися як ремонти, або поліпшення чи реконструкція орендованого цілісного майнового комплексу, адже ані русло річок, ані акваторія (чи її певна частина) до складу орендованого майна не входять. Здійснення таких робіт відноситься до власної господарської діяльності Орендаря, як, хоча і може бути пов’язана із економічною ефективністю використання орендованого майна, проте на заліковує і не припиняє договірних зобов’язань;

- по-четверте, за змістом п. 6.2. спірного договору оренди, право Орендаря ініціювати списання певних основних фондів не може тлумачитися як обов’язок Орендодавця обов’язково надати згоду на таке списання, і до його здійснення не може вважатися підставою для припинення вжиття Відповідачем заходів з відновлення та збереження відповідного майна. При цьому судом враховується, що питання про списання Орендар ініціював лише у січні 2009р. і то лише відносно частини майна, про занедбаний стан якого вказано в акті перевірки від 17.09.2009р.;

- по-п’яте, Відповідачем не надано, а із матеріалів справи не вбачається, що Орендарем навіть ініціювалися питання про внесення змін до договору відносно неможливості виконання ремонтно-відновлювальних робіт через відсутність акваторії або відносно зменшення об’єктів оренди через їх стан.

Наведене вказує про наявність порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст.ст. 611, 783 цього кодексу законодавець та сторони в п. 8.2. самого визначили його розірвання. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 25.05.2000р. № 02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов’язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у тому числі – щодо забезпечення збереження об’єкту оренди, запобігання його пошкодженню та псуванню

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, що і було здійснено Позивачем листом №11-06-02-05966 від 04.06.2010р.

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 2.4. та 5.7 спірного договору оренди встановлений обов’язок Орендаря у разі припинення договору повернути об’єкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв’язку із розірванням договору є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов’язання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що об’єктом оренди, який має бути повернутим, є Підприємство – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу, а положення п. 2.4. договору передбачають встановлення вартості майна на підставі передавального балансу та акту оцінки на момент припинення договору, складання яких має передувати поверненню об’єкту оренди за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій з урахуванням приписів Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847. Отже, зважаючи на строки вчинення відповідних дій в межах процедури повернення, зазначених в п.п. 3, 10 вказаного Порядку, процедури утворення інвентаризаційної комісії, а також позиції Позивача, визначеної у позовні заяві, суд визначає строк для повернення орендованого майна у відповідності до приписів Порядку за актом приймання-передачі протягом 57 календарних днів, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому рішення набере законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю та стягуються в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області (ідентифікаційний код 00191129) про розірвання договору оренди №1084/2003 від 25.09.2003р. та зобов’язання відповідача повернути державне майно – цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847 задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір оренди №1084/2003 від 25.09.2003р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області.

3. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області (ідентифікаційний код 00191129) протягом 57 календарних днів, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому рішення набере законної сили, повернути Державному комітету рибного господарства України, м. Київ (ідентифікаційний код 34821206) державне майно – цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський морський рибний порт” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області (ідентифікаційний код 00191129) в доход державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.12.2010р.

Головуючий суддя Попков Д.О.

Суддя М.О. Лейба

Суддя М.О. Любченко