Постанова № 13328640, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12282/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Шурка О.І.,

при секретарі Сесемко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001444310/0 від 14 жовтня 2009 року, прийняте СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків про нарахування ПАТ «Банк «Український капітал»податкового зобов'язання в розмірі 396548,40 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ПАТ «Банк «Український капітал», оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Апелянт зазначає, що ПАТ «Банк «Український капітал» порушено вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в складі валового доходу не відображено суми доходу від продажу векселів після закінчення строку позовної давності за 2008 рік в сумі 993560,00 грн. Крім того, апелянт вважає, що в порушення пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем основні фонди «комутатори», «маршрутизатори», які встановлені в приміщення банку, безпідставно відносились до 4-ої групи основних фондів замість 1-ої групи, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 39355,04 грн., а також в порушення пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 вищезазначеного Закону проведено нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суми 52924,23 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18 червня 2010 року по 30 липня 2010 року СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «Банк «Український капітал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт № 389/43-10/22868414 від 06 серпня 2010 року. За наслідками перевірки СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок продажу векселя емітента ТОВ «Центр Преси»після закінчення строку позовної давності, внаслідок чого за 2008 рік занижено валові доходи в сумі 993560,00 грн.; пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок безпідставного віднесення банком основних фондів «комутаторів», «маршрутизаторів», які встановлювались у приміщенні позивача, до 4-ї групи основних фондів замість 1-ї групи, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 39355,04 грн.; пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем проведено нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 52924,23 грн.

За наслідками перевірки 17 серпня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001444310/0, яким ПАТ «Банк «Український капітал»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 396548,40 грн., в тому числі 264365,60 грн. за основним платежем та 132182,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001444310/0 від 17 серпня 2010 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 242500,00 грн. з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно договору № 2-Д 04/08 від 30 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Український капітал»та ЗАТ СК «АКВ Гарант», позивачем було придбано вексель векселедавця ТОВ «Центр Преси», емітований 07 червня 2005 року, з датою погашення –за пред’явленням, номінальною вартістю 1000000 грн., вартість придбання становила 970000 грн. Згідно договору № 18-Д 12/08 від 12 грудня 2008 року, укладеного між цими ж сторонами, позивачем було продано ЗАТ СК «АКВ Гарант»вищезазначений вексель за ціною 993560,00 грн.

15 листопада 2005 року в газеті «Голос України»№ 216 надруковано оголошення, що постановою господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2005 року по справі № 15/763-б визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Центр Преси».

У відповідності до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. В силу пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 вказаного закону під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що цінний папір –це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель –цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Отже, основним призначенням і основною ознакою векселя є право і фактична можливість векселедержателя отримати визначену векселем суму коштів.

Операції з купівлі-продажу векселя відбулися після визнання векселедавця банкротом, що унеможливлює векселедержателя отримати кошти за ним, отже, в такому випадку вексель не виконує своєї функції, не засвідчує відносини щодо безумовного грошового зобов’язання векселедавця, а тому не може вважатися цінним папером.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що сума коштів або вартість майна, отримана внаслідок продажу таких векселів, відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. Враховуючи норми пп.11.3.1 п.11 ст.11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непорушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, не зважаючи на встановлення судом першої інстанції кінцевого терміну погашення зобов’язань за векселем 06 червня 2009 року, судом не досліджувалося питання визнання ТОВ «Центр Преси»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також їх наслідки, а тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності у векселя, виданого ТОВ «Центр Преси», ознак цінного паперу.

Колегія суддів вважає, що суми коштів по договорах купівлі-продажу векселя не можуть бути включені до складу доходу від операцій з векселями у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у звітному податковому періоді та повинні оподатковуватися на загальних підставах, а також у відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума коштів, отриманих від продажу, обміну або інших способів відчуження векселів, векселедавець яких визнаний банкрутом, повинна включатися до складу валового доходу як доходи з інших джерел.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо амортизаційних відрахувань.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем 10 липня 2007 року та 28 грудня 2007 року актами введення в експлуатацію комутатори та маршрутизатор віднесені до 4-ої групи основних засобів та амортизуються по нормі 15% на загальну суму 39355,04 грн.

У відповідності до пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до першої групи основних фондів відносяться: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі. До четвертої групи основних фондів відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно Положення про технічний захист інформації в Україні, затвердженого Указом Президента України від 29 вересня 1999 року № 1229/99, інформаційна система –це автоматизована система, комп’ютерна мережа або система зв’язку.

У відповідності до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 року, передавальні пристрої –це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередач, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв’язку тощо).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо віднесення інформаційних систем: «комутаторів», «маршрутизаторів»до четвертої групи основних фондів з нормою амортизації 15%, оскільки дані інформаційні системи не являють собою земельні поліпшення, є мобільними, віддільними як від землі, так і від будівлі та не можуть розглядатися як передавальні пристрої в розумінні вищенаведеної норми Закону.

Як встановлено в акті перевірки, згідно договорів № 7/1004 та № 7/1006 від 13 червня 2007 року, № 7/1920 від 07 листопада 2007 року, № 6161/200220 від 19 травня 2008 року позивачем були придбані автомобілі, які віднесено до 2-ої групи основних засобів та амортизуються по нормі 10%.

У відповідності до пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відносяться до 2-ої групи основних фондів.

Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст.8 вищезазначеного закону передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно абз.3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до абз.2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості 2-ої групи основних фондів на відповідні суми податку на додану вартість відповідають абз.3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків правомірно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 242500 грн. за основним платежем та 121250 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки позивачем порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включено до складу валових доходів суму продажу векселя, виданого ТОВ «Центр Преси».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 242500 грн. за основним платежем та 121250 грн. штрафних (фінансових) санкцій, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2010 року підлягає скасуванню у відповідній частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків –задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2010 року –скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001444310/0 від 17 жовтня 2010 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 242500 грн. основного боргу та 121250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в позові Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001444310/0 від 17 жовтня 2010 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 242500 грн. основного боргу та 121250 грн. штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2010 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

О.І.Шурко