Рішення № 132959281, 29.12.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

29.12.2025

Справа № 482/2554/24

Номер провадження 2/482/491/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Сергієнка С.А., секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ-БАНК», треті особи Акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» та Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача на обґрунтування позову посилався на те, що Позивачка уклала з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого відкрила поточні рахунки, який обслуговувався платіжними банківськими картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Банківська установа в односторонньому порядку, зупинила фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши їх на підставі ч.1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятного високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Припинення фінансових операцій за картковими рахунками здійснені без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених діючим законодавством.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Статтею 14.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Пунктом 14.13 статті 14 цього Закону передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої 2 статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а згідно з частинами першою-другою статті 17 вказаного закону банк може призупинити здійснення фінансових операцій за рахунком тільки на два робочих дні з дня зупинення (включно). Прийняти рішення про блокування рахунку до п`яти робочих днів може спеціально уповноважений орган (Держфінмоніторинг), про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, або фінансові операції по зарахуванню або списанню коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки скоєння злочину, визначеного КК України, і зобов`язаний призупинити здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за ним є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види і умови застосування санкцій передбачають призупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинки повідомити Держфінмоніторинг в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників і про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, і в разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Така зупинка фінансових операцій здійснюється на два робочих дня з дня зупинення.

Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, здійснене відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на термін до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Представник позивача вказує, що банк заблокував карткові рахунки позивача без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Банк звертався до позивача за наданням документів, що підтверджують джерела надходження коштів.

На неодноразові звернення позивача до АТ «АКЦЕНТ - БАНК» позитивного результату не дали. АТ «АКЦЕНТ - БАНК» належним чином не обґрунтовано правомірність блокування поточних рахунків, відкритих на ім`я позивача.

Посилаючись на вищевикладене просив:

зобов`язати АТ «АКЦЕНТ-БАНК» усунути позивачу перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою банком на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

зобов`язати АТ "АКЦЕНТ - БАНК" усунути позивачу перешкоди у користуванні поточним рахунком у доларах США, відкритим у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ "АКЦЕНТ - БАНК" на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

стягнути з АТ "АКЦЕНТ - БАНК" 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ "АКЦЕНТ - БАНК" перед позивачем від суми 66527 грн, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 з листопада 2024 року по день ухвалення рішення по справі;

а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позов ОСОБА_1 у якому вказував, що позивач є клієнтом АТ «А-Банк» та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 12 та 14 листопада 2024 року до Банку надійшли платежі на рахунок позивача з відповідним призначенням, з якого банк і дізнався інформацію щодо розриву відносин між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» і АТ АБ «Південний».

Відповідно до пункту 4.1.5 «Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу», визначені випадки встановлення Банком неприйнятно високого рівня ризику клієнта, в т.ч. виявлення фактів розірвання відносин з особою іншим банком.

На підставі зазначеного банком було прийнято рішення про встановлення позивачу статусу «неприйнятно-високого ризику» та розриву ділових відносин, про що банк повідомив клієнта і запросив у нього реквізити в іншому банку для перерахування коштів з рахунку.

Також вказував що відповідач очікує понести судові витрати у сумі 5000 грн.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином.

У задоволенні заяви про участь у судовому засіданні представника відповідача відмовлено ухвалою суду, двічі.

Представники третіх осіб до суду не з`явилися, правом на надання пояснень не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачка уклала з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого відкрила поточні рахунки, який обслуговувався платіжними банківськими картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Відповідач у односторонньому порядку, зупинив фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши їх на підставі ч.1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятного високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта про що надіслав відповідне повідомлення позивачу.

Як видно із копії довідки фінансового моніторингу АТ «АКЦЕНТ-БАНК» за результатами перевірки клієнта ОСОБА_2 встановлено що 12 та 14 листопада 2024 року до Банку надійшли платежі на рахунок позивача з відповідним призначенням, з якого банк і дізнався інформацію щодо розриву відносин між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» і АТ АБ «Південний», саме ця обставина, а саме виявлення факту розірвання відносин з особою іншим банком стала причиною переоцінки відповідачем ризику клієнта та встановлення йому неприйнятно високого ризику.

Між сторонами виникли правовідносини з питань банківського обслуговування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність» і «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Статтею 14.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Пунктом 14.13 статті 14 цього Закону передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої 2 статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а згідно з частинами першою-другою статті 17 вказаного закону банк може призупинити здійснення фінансових операцій за рахунком тільки на два робочих дні з дня зупинення (включно). Прийняти рішення про блокування рахунку до п`яти робочих днів може спеціально уповноважений орган (Держфінмоніторинг), про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, або фінансові операції по зарахуванню або списанню коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки скоєння злочину, визначеного КК України, і зобов`язаний призупинити здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за ним є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види і умови застосування санкцій передбачають призупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинки повідомити Держфінмоніторинг в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників і про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, і в разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Така зупинка фінансових операцій здійснюється на два робочих дня з дня зупинення.

Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, здійснене відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на термін до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Суд приходить до висновку, що банк заблокував карткові рахунки позивача без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Надані відповідачем докази не дають підстав для висновку, що банк звертався до позивача за наданням документів, що підтверджують джерела походження коштів.

Відповідачем належним чином не обґрунтовано правомірність блокування поточних рахунків, відкритих на ім`я позивача. Також не надано належних та допустимих доказів звернення з заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта за наслідками блокування карткових рахунків. Рахунки заблоковано без повідомлення та згоди останнього.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «АКЦЕНТ БАНК» усунути позивачу перешкоди у користуванні поточними рахунками на її ім`я які обслуговуються через банківські картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , шляхом розблокування поточного рахунків підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені.

Відносини, що складаються з приводу відкриття, використання та закриття рахунка в банку, визначаються договором банківського рахунка.

Банківськими рахунками виступають рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банк відкриває клієнту рахунок з метою зарахування на нього грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до режиму використання рахунка, передбаченого чинним законодавством України, в тому числі з використанням платіжної картки, на підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунка (договору поточного рахунка/договору карткового рахунка).

Основними видами рахунків, які банки мають право відкривати своїм клієнтам, залежно від їх призначення є, зокрема вкладні (депозитні) та поточні рахунки (стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Чинний ЦК України розмежовує поняття договору банківського вкладу та договору банківського рахунка. Так, за договором банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно з договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини перша, третя статті 1066 ЦК України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

При виконанні взаємних зобов`язань за договором банківського рахунка звичайно виникають зустрічні права сторін. Так, банк має право вимагати оплати своїх послуг (стаття 1069 ЦК України), а клієнт має право вимагати проценти за використання його грошових коштів тощо.

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані правовідносини за участю споживача.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про захист прав споживачів» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Позивач ОСОБА_1 у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживачем банківських послуг, а відповідач - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Банк в односторонньому порядку зупинив фінансові операції по картковим рахункам на ім`я ОСОБА_1 , заблокувавши з 13 січня 2025 року на банківських картках останньої № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 грошові кошти 49497,06 грн. гривень та 3700 грн. відповідно (згідно тих доказів які надано суду).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Суд встановивши порушення банком права позивача на вільне володіння та розпорядження належним їй грошовими коштами, що знаходились на заблокованих банківських картках, приходить до висновку про наявність підстав для настання відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту зупинення фінансових операцій.

На підставі зазначеного, Суд вважає, що з Відповідача на користь Позивача, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII підлягає стягненню пеня.

Розраховуючи пеню у розмірі три відсотки пені за кожен день прострочення з 13.01.2025 року, встановлено, що від суми 49497,06 грн. розмір пені становив би 521204,04гривень, а від суми від суми 3700 доларів США (еквівалент 152962,81грн.) - 1610698,39 грн.??

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 540 ч.ч.1,3 ЦК України).

Пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, у зв`язку з чим вона не входить до складу зобов`язання. Сплата та розмір пені визначені Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII і нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України (висновок Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року по справі № 759/14190/17).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ч.3 ЦК України).

Беручи до уваги, що розмір розрахованої неустойки значно перевищує розмір збитків розмір пені підлягає зменшенню до розміру збитків.

Відтак на користь позивача слід стягнути пеню в сумі 202459,87 грн. (49497,06 грн. + 152962,81 грн.(еквівалент 3700 доларів США).

Аналогічних висновків щодо наявності порушень з боку банку права позивача на вільне володіння та розпорядження належним їй грошовими коштами, що знаходились на заблокованих банківських картках та стягнення пені, за аналогічних відносин і обставин дійшов Верховний Суд у справі № 522/9367/19 провадження № 61-15609св20, постанова від 25 травня 2022 року, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій.

Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках. При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, у зв`язку з тим, що Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд справи судом на користь держави стягується (компенсується) за рахунок Відповідача.

При цьому визначаючи розміри ставок судового збору який підлягав би сплаті позивачем якби вона небула звільнена від сплати судового збору, суд розцінює позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування двома рахунками як одну позовну вимогу немайнового характеру, а також дві позовні вимоги про стягнення пені як одну вимогу майнового характеру.

Таким чином з відповідача на користь держави слід стягнути ?3235,8?0грн. судового збору, з яких 1211,20 грн. (за позовну вимогу немайнового характеру) та 2024,60 грн. (за позовну вимогу майнового характеру).??

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження анонсованих витрат на професійну правничу допомогу не було надано відповідних доказів їх понесення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ БАНК», треті особи Акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» та Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені задовольнити частково.

Зобов`язати АТ "АКЦЕНТ - БАНК", код ЄДРПОУ 14360080, (адреса: вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074 ) усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою банком на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком).

Зобов`язати АТ "АКЦЕНТ - БАНК", код ЄДРПОУ 14360080, (адреса: вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074 ) усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ "АКЦЕНТ - БАНК" на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком).

Стягнути з АТ "АКЦЕНТ - БАНК", код ЄДРПОУ 14360080, (адреса: вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса: АДРЕСА_1 ) три відсотка пені у розмірі 202459 (двісті дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять)грн. 87 коп. за невиконання (прострочення виконання, неналежне виконання) зобов`язань від сум які були заблоковані на рахунках, у іншій частині за цією вимогою відмовити.

Стягнути з АТ "АКЦЕНТ - БАНК", код ЄДРПОУ 14360080, (адреса: вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074 ) на користь держави 3235 (три тисячі двісті тридцять пять) грн. 8?0 коп. судового збору, на рахунок № UA 5089 9998 0313 1012 0600 0014 468, Миколаїв.ГУК/тг м. Нова Одеса/22030101, ЄДРПОУ 37992030 , МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко