Рішення № 13085336, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/149-34/49322.12.10

За позовом                    Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до                    Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»          

про                    стягнення 74655491,24 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Чмир О.Ю., представник за дов. №01-38-42 від 07.07.2010;

від відповідача –Кузнечікова О.В., представник за дов. №851 від 22.11.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009, у справі №4/149 позов задоволено частково. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»повернути Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму депозиту в розмірі 43250000 грн. на поточний рахунок 37171004000715 в Державному казначействі України, код 820172. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 5689095 грн. пені за неповернення депозиту, 6000000 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів, 713650 грн. 67 коп. 3% річних від простроченої суми зобов’язання, 3939030 грн. 76 коп. інфляційних витрат, 2844547 грн. 50 коп. відсотки за користування депозитом, після закінчення строку дії депозитного договору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»в дохід Державного бюджету України 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями попередніх інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2010 рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 у справі №4/149 скасовано в частині стягнення з Банку на користь позивача 5 689 095 грн. пені за неповернення депозиту, 6 000 000 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів, 713 650,67 грн. 3% річних від простроченої суми зобов'язання, 3 939 030,76 грн. інфляційних втрат, 2 844 547,50 грн. відсотків за користування кредитом, після закінчення строку дії депозитного договору. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. У решті рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 у справі №4/149 залишено без змін.

Вказана постанова мотивована тим, що:

- стягнення процентів за користування депозитом відповідно до статті 1061 ЦК України виключає стягнення процентів річних за статтею 625 ЦК України, а з судових рішень не вбачається, з якого саме розміру процентів виходив суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, оскільки позивач, мотивуючи свої вимоги послався загалом на ст.1061 ЦК України, умовами ж договору строкового банківського депозиту №1/VIP від 16.04.2008 (далі –Договір) розмір процентів був встановлений;

- не надано належної правової оцінки положенням Договору і ЦК України та не досліджено на підставі належних та допустимих доказів наявність вини відповідача у порушенні зобов’язань та вжиття відповідачем заходів для належного їх виконання. У той же час про такі обставини може свідчити запровадження у Банку тимчасової адміністрації, інші дії Уряду України та Національного банку України як щодо відповідача, так і стосовно банківської системи в цілому;

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 матеріали даної справи переданні судді Сташківу Р.Б. для розгляду.

Ухвалою від 05.11.2010 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй №4/149-34/493 та призначено до розгляду на 22.11.2010.

22.11.2010 представником позивача, в порядку ст.22 ГПК України було подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, з якої зокрема слідує, що залишок неповернутої суми вкладу Банком було перераховано у повному обсязі 06.08.2009, в зв’язку з чим, позивач на підставі п.5.3 Договору, ст.ст.230, 231 ГК України, ст.625, 1060, 1061 ЦК України просив стягнути з відповідача 64206275,6 грн., яка складається з:

- пені за неповернення депозиту, розрахованої з подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків 6651840 грн.;

- пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення у сумі 43197500 грн.;

- штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів у сумі 6000000 грн.;

- 3% річних від простроченої суми зобов’язання у сумі 841623,28 грн.;

- інфляційні втрати, які зазнав відповідач у зв’язку з порушенням Банком зобов’язань у сумі 4189392,26 грн.;

- відсотки за користування Банком депозиту, після закінчення строку дії депозитного договору у сумі 3325920 грн.

Отже, має місце нова ціна позову, з якої й вирішується спір.

22.11.2010 судом оголошено перерву до 08.12.2010.

07.12.2010 до загального відділу суду від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній виклав заперечення на позов, та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення з Банку на користь позивача пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення у сумі 43197500 грн., штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів у сумі 6000000 грн., 3% річних від простроченої суми зобов’язання у сумі 841623,28 грн., інфляційних втрат, яких зазнав відповідач у зв’язку з порушенням Банком зобов’язань у сумі 4189392,26 грн., відсотків за користування Банком депозитом після закінчення строку дії Договору у сумі 3325920 грн.

08.12.2010 судом оголошено перерву до 22.12.2010.

У ході проведення судового засідання 22.12.2010 представник позивача надав пояснення у справі, в яких виклав свою позицію на пояснення відповідача, подані до суду 07.12.2010.

22.12.2010 судом оголошено перерву до 27.12.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(Банк) та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (Вкладник) було укладено Договір, за умовами якого Вкладник передає, а Банк зобов’язується прийняти грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в Банку з виплатою вкладникові депозиту і процентів на нього.

Відповідно до п.2.1 Договору Вкладник розміщує депозит в сумі 60000000 грн. на депозитний рахунок № 26516045225 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

Строк розміщення депозиту з 16 квітня 2008 року до 31 грудня 2008 року (п.1.3 Договору).

Згідно з п.3.7 Договору Банк зобов’язується повернути Вкладнику депозит не пізніше строку, зазначеного п.1.3 Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Протягом розгляду даної справи, відповідач у повному обсязі виконав зобов’язання з повернення коштів, а саме повернув:

-          27.01.2009 –5000000 грн.,

-          02.02.2009 –2750000 грн.,

-          04.02.2009 –2750000 грн.,

-          05.02.2009 –2750000 грн.,

-          22.04.2009 –1000000 грн.,

-          23.04.2009 –1000000 грн.,

-          29.04.2009 –1500000 грн.,

- 06.08.2009 –43250000 грн.

За змістом статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на день розгляду справи в суді, зобов’язання Банку в частині повернення позивачу вкладу виконані у повному обсязі.

Отже, суд, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 26.01.2010 розглядає спір, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, поданої до суду 22.11.2010 в частині стягнення з Банку відсотків за користування Банком чужими грошовими коштами, після закінчення строку дії Договору у сумі 3325920 грн., пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення у сумі 43197500 грн., пені за неповернення депозиту, розрахованої з подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків 6651840 грн., штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів у сумі 6000000 грн., а ткож 3% річних від простроченої суми зобов’язання у сумі 841623,28 грн.

Що ж стосується заперечень відповідача в частині відсутності вину у нього як обов’язкової умови відповідальності за порушення грошового зобов’язання, суд зазначає наступне.

Так, постановою Правління Національного банку України від 09.06.2009 №336 у ВАТ АБ «Укргазбанк»з 09.06.2009 призначено тимчасову адміністрацію до 09.12.2009, у зв’язку з участю держави у капіталізації.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що жодна із сторін даного Договору не буде нести відповідальність за повне чи часткове невиконання будь-якого зі своїх зобов’язань за цим Договором, якщо невиконання або неналежне виконання буде наслідком дії форс-мажорних обставин, що виникли після укладання цього Договору.

Під форс-мажорними обставинами слід вважати обставини, що знаходяться поза контролем волі сторін цього Договору і які роблять виконання його умов неможливим. Зокрема, такими обставинами є стихійні лиха, пожежі, руйнування внаслідок дії вибухових пристроїв, які знаходились у землі, радіаційна, хімічна зараженість, ударні хвилі, що виникають при прольоті літаків або інших літальних апаратів зі звуковими на надзвуковими швидкостями, заборони експорту (імпорту), війна, блокада, валюті обмеження чи інші заходи урядів чи урядових органів, правові зміни в законах, розпорядження державно-адміністративних органів, інші подібні обставини, що роблять неможливим виконання даного Договору і яким сторони не могли запобігти розумним способом.

Як на підставу таких обставин, Банк посилається на введену у нього постановою Правління Національного банку України від 09.06.2009 №336 тимчасову адміністрацію, зв’язку з чим, останній звернувся до позивача з листом за вих. №127-200/10972 від 29.12.2008 та пропонував розглянути можливість пролонгації строку дії Договору.

Відповідно до п.7.2 Договору сторони можуть вносити зміни та доповнення до Договору за взаємною згодою.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема листа за вих. №03-27-58 від 16.01.2009 позивач згоди на пролонгування Договору не надав та вимагав повернути грошові кошти.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, призначення у Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку з участю держави у його капіталізації не може вважатися випадком, про що прямо вказує вищенаведена норма.

Як слідує з матеріалів справи, позивач просить стягнути проценти за користування Банком депозитом в сумі 3325920 грн. нараховані за період з 01.01.2009 до 06.08.2009.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Банк зобов’язується нараховувати проценти не пізніше останнього банківського дня кожного календарного місяця та в день який передує поверненню грошових коштів Вкладнику за фактичну кількість днів користування грошовими коштами Вкладника на суму фактичного залишку на депозитному рахунку в поточному календарному місяці.

Нарахування процентів на вклад починається днем надходження вкладу в Банк, до дня, який передує поверненню грошових коштів Вкладнику.

Нараховувати проценти, застосовуючи метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місці та у році (365 або 366 днів).

Відповідно до п.3.6 Договору Банк зобов’язується виплачувати нараховані проценти до третього числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування, та в день повернення депозиту, шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника № 37171004000715, відкритий в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172.

Разом з тим, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1061 ЦК України (пункт 4, у редакції, що діяла станом до 10.01.2009, тобто до внесення доповнення Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, та пункт 5, у редакції, що діяла після 10.01.2009) проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Отже, починаючи з 01.01.2009 Банк повинен був нараховувати відсотки вже на підставі положень частин 1, 4 статті 1061 ЦК України (у чинній на той час редакції), виходячи із розміру облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що позивачем неправильно здійснено розрахунок відсотків за користування кредитом, а також беручи до уваги вищевикладене, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок відсотків:

сума депозиту

(грн.)період прострочення кількість днів простроченняпроцентна ставкасума

відсотків

60000 00001.01.2009-26.01.20092612%512876,71

55000 00027.01.2009-01.02.2009612%108493,15

52250 00002.02.2009-03.02.2009212%34356,16

49500 00004.02.2009-04.02.2009112%16 273,97

46750 00005.02.2009-22.04.20097712%1183479,45

45750 00023.04.2009-23.04.2009112%15041,09

44750 00024.04.2009-29.04.2009612%88273,97

43250 00030.04.2009-15.06.20094712%668301,37

43250 00016.06.2009-06.08.20095211%677780,82

Отже, підлягають стягненню з Банку відсотки у сумі 3304876,69 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з Банку пені, суд відзначає, що Фонд проводить нарахування пені, виходячи з договірної (0,5% від суми невиконаного зобов’язання) та законної (з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що за порушення взяти х на себе зобов’язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит Банк зобов’язується сплатити на користь Вкладника пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% зазначеної суми.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, позивач одночасно вимагає стягнення пені з Банку за одне й те саме правопорушення, суд вважає правомірно поданим розрахунок, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, за період за який стягується пеня.

З огляду на викладені обставини, пеня за несвоєчасне повернення Банком вкладу підлягає задоволенню в сумі:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

6000000001.01.2009 - 26.01.20092612.0000 %1025 753.42

5500000027.01.2009 - 01.02.2009612.0000 %216 986.30

5225000002.02.2009 - 03.02.2009212.0000 %68 712.33

4950000004.02.2009 - 04.02.2009112.0000 %32 547.95

4675000005.02.2009 - 15.02.20091112.0000 %338 136.99

4675000016.02.2009 - 22.04.20096612.0000 %2028 821.92

4575000023.04.2009 - 23.04.2009112.0000 %30 082.19

4475000024.04.2009 - 29.04.2009612.0000 %176 547.95

4325000030.04.2009 - 15.06.20094712.0000 %1 336 602.74

4325000016.06.2009 - 06.08.20095211.0000 %1355 561.64

Отже, пеня за несвоєчасне повернення Банком Фонду Вкладу підлягає задоволенню в сумі 6609753,43 грн.

Заперечення Банку в частині того, що стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення за несвоєчасне повернення строкового вкладу позивача, суд не приймає в силу наступного.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас частиною 2 статті 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За ЦК України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів слід віднести передбачений статтею 549 ЦК України штраф, позаяк останній за умовами Договору застосовується лише у випадку прострочення Банком грошового зобов’язання понад 10 днів.

Таким чином, у даному випадку пеня і штраф (за прострочення понад 10 днів) є різними способами захисту цивільних (господарських) прав та законних інтересів, та різними видами забезпечення виконання цивільно-правових (господарсько-правових) зобов’язань.

Отже, у даному разі, пеня та штраф не являються двома однаковими санкціями про що вказує Банк.

Відтак, позивач правомірно вимагає стягнення з Банку 6000000 грн. штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи інфляційні втрати є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4189392,26 грн. інфляційних втрат.

В силу того, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Параграфом 3 «Банківський вклад», Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, до яких, відповідно застосовуються положення статті 1061 ЦК України, якими, зокрема встановлена плата банком вкладнику процентів за користування чужими грошовими коштами, стягнення 3% річних, які не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу Фонду, і полягають у отримані плати від Банку за користування чужими грошовими коштами, у сумі 841623,28 грн., про які заявляв Фонд, визнані судом необґрунтованими та неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиції викладена у постанові Верховного Суду України у справі №4/719 від 08.11.2010.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул.. Єреванська, 1, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідентифікаційний код 23697280) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28 ідентифікаційний код 25885944) 6609 753 (шість мільйонів шістсот дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят три) грн. 43 коп. пені, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, 6000000 (шість мільйонів) грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів, 4189392 (чотири мільйони сто вісімдесят дев’ять тисяч триста дев’яносто дві) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 3304876 (три мільйони триста чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 69 коп. відсотків за користування Банком депозиту, після закінчення строку дії договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідентифікаційний код 23697280) в дохід Державного бюджету України 25500 (двадцять п’ять тисячі п’ятсот) грн. державного мита.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідентифікаційний код 23697280) в дохід Державного бюджету України: одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31213259700011, код платежу 22050000 - 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.