Постанова № 13025673, 22.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № Б-39/121-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

апелянт Геньбач Н.О., дов. серія ВМО № 071784 від 05.11.09 р. (у справі),

арбітражний керуючий Чернишов Б.С., ліц. Серія АВ № 521555 від 09.07.10 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Харківської обласної Дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. №4241Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 25.10.2010 р. по справі №Б-39/121-10

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про визнання банкрутом, -

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство.

Постановою господарського суду Харківської області від 25.10.2010 р. по справі №Б-39/121-10 (суддя Швидкін А.О.) визнано ФО-П ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Чернишова Бориса Сергійовича. Зобовязано ліквідатора в строк до 25.04.2011 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, вся докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Кредитор, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” особі Харківської обласної Дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, не погодився з зазначеною постановою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та припинити провадження по справі, як незаконну і необґрунтовану, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На період розгляду даної апеляційної скарги просить зупинити провадження по справі про банкрутство №Б-39/121-10 та вжити заходів по забезпеченню апеляційної скарги банку шляхом накладення арешту на майно боржника, яке включено до ліквідаційної маси та заборонити ліквідатору на час розгляду справи в апеляційному суді здійснювати продаж майна боржника. З цього ж приводу апелянт подав окрему заяву про забезпечення апеляційної скарги з аналогічним обґрунтуванням .

При цьому, скаржник зазначає, що на його думку оскаржувана постанова, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, колегія суддів встановила наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_1, надалі боржник, звернулася до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність та набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, місце проведення державної реєстрації Виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 21.02.2008 року, номер запису про включення відомостей про ФОП до ЄДР 2 480 000 0000 092156. Боржник є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3, виданим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 01.01.2010 року.

Відповідно до ст.1 ГПК - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України - господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України - громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.58 ГК України - суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. З ст.128 ГК України - громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Згідно ч.1 ст.47 розділу VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

На підставі вищезазначених норм діючого законодавства господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

25.10.2010 року до суду надійшла заява на участь у справі арбітражного керуючого Чернишова Бориса Сергійовича, код НОМЕР_4 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства Серія АВ № 521555 від 09.07.2010 року, Свідоцтвом арбітражного керуючого №645-X ), в якій арбітражний керуючий Чернишов Борис Сергійович письмово повідомив суд про свою згоду на участь у справі та зазначив, що не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст.ст.1,3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не має судимостей за вчинення корисливих злочинів.

Боржник є суб'єктом спрощеної системи оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3, виданим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 01.01.2010 року, відповідно до якого боржник здійснює наступні види підприємницької діяльності: здавання в оренду нерухомості.

Боржник не веде обліку доходів та витрат, не складає бухгалтерський баланс, не є платником податку на додану вартість.

Як вбачається із заяви боржника, останній має зобов*язання перед ФО-П ОСОБА_2 та П.П. «Строй приват».

Так розмір зобовязань перед ФОП ОСОБА_2 ,ІПН НОМЕР_5, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 від 07.04.2004 року за номером запису 2480001000106912 (АДРЕСА_3) у розмірі 121436,00 грн., строк сплати якої настав 06.08ю.2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2009 року ,накладної № 1 від 16.07.2009 року на суму 121436,00 грн., акту звірки взаємних розрахунків від 2602.2010 року . Дані факти повністю встановлені та підтверджуються рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2010 року по справі №07/27-10, наказом , виданим на виконання рішення від 25 березня 2010 року, постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2010 року, постановою про повернення виконавчого документа від 29.06.2010 року з підстав відсутності у боржника майна , на яке може бути звернено стягнення, і безрезультатності заходів державного виконавця щодо розшуку такого майна .

Вищевказані зобов'язання повністю визнані, не оспорюються боржником, та не погашені у встановлений для їх оплати строк.

Також боржник має зобов'язання перед кредитором приватним підприємством «Стройпариват», код ЄДРПОУ 361 361121996 ( Харківська область ,Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний , 13, кв.83) у розмірі 151736,00 грн., строк сплати якої настав 05.08.2009 року на підставі договору підряду на проведення ремонтних робіт від 01.07.2009 року , акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2009 року . Факт наявності заборгованості встановлений та досліджений рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2010 року , наказом , виданим на виконання цього рішення від 30 березня 2010 року.

Заборгованість в сумі 151736,00 грн. повністю визнається боржником та є безспірною.

Вищевказані зобов'язання повністю визнані, не оспорюються боржником, та не погашені у встановлений для їх оплати строк.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було досліджено , що Боржник на час подачі даної заяви не має відомостей про заповіт або відкриття спадщини на його користь, не має заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах), не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'я, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди та не має найманих працівників, а також дебіторської заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи (том. ІІ а.с.1-57) боржник має зобовязання перед Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: України, 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок №9, ідентифікаційний код 14305909, зокрема , за кредитним договором №010-2/07-01-0476 від 04 червня 2008 року. Заборгованість по кредиту: 510 866,21 дол. США (4 066 492,03 грн.). Прострочена заборгованість по відсоткам: 94 231,34 дол. США (750 081, 47 грн.)

А також за кредитним договором №010-2/07-01-0477-08 від 04 червня 2008 року. Заборгованість по кредиту: 49 027,47 дол. СІНА. (390 258,66 грн.) Прострочена заборгованість по відсоткам: 8 362,25 дол. США (66 563,67 грн.). Загальна сума заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами становить 5 273 395,83 (п'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста дев'яносто п'ять) гривні 83коп.

Вищевказані зобов'язання також повністю визнані, не оспорюються боржником, та не погашені у встановлений для їх оплати строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи та доводами апеляційної скарги боржник має у власності нерухоме майно - '/г частина нежитлових приміщень цокольного поверху № 204-11,204-12; 1-го поверху №204-1-:-204-5, 203-6-:-203-10, загальною площею 331,9 кв.м в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить боржнику на праві власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №2-10551/07 від 10.12.2007 року.

Це майно знаходиться в іпотеці ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на підставі Договору іпотеки № 07-01-102/1-08 від 04.06.2008 р. у забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 07-01-102-08 від 04.06.2008 р.

Ринкова вартість на нежитлові приміщення цокольного поверху № 204-11,204-12; 1-го поверху №204-1-:-204-5, 203-6-:-203-10, загальною площею 331,9 кв.м в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 становить 1 448 290, 00 грн. в тому числі 1Л частка 724 145,00 грн.

Іншого нерухомого майна боржник немає ( довідка БТІ від 05.10.2010 року № 2333127, том І а.с. 111).

Як вбачається з довідки ПАТ "Універсал Банк" вих. № 095/338 від 19.10.2010 року боржник має у власності грошові кошти у сумі 500,00 грн. ( том І а.с.92)

У відповідності до листа УДАІ УМВС України у Харківській області від 30.09.2010 № 6857, листа інспекції державного технічного нагляду від 29.09.2010 року № 1138танспортні засоби та техніка за боржником не зареєстрована ( том.І 74,77-78)

З листа ХРФ ДП "Центр ДЗК" від 29.09.2010 року № 07/7896 вбачається , що в книгах реєстрації актів на право власності та право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутні відомості про наявність у боржника земельних ділянок у власності , користуванні або оренді.( том. 1 а.с.76)

Відповідно до висновку аудитора від 22.10.2010 року щодо результату проведеної тематичної перевірки про фінансовий стан та платоспроможність ФОП ОСОБА_1 станом на 22.10.2010 року: встановлено, що ФОП ОСОБА_1, неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Зобов'язання ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_5, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 від 07.04.2004 р. за номером запису 2 480 001 0001 064912 (АДРЕСА_3) на загальну суму 121 436,00грн., що виникли на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2009 р., накладної № 1 від 16.07.2009 р. на суму 121 436,00 грн., акту звірки взаємних розрахунків від 26.02.2010 р., а також перед приватним підприємством "Стройприват", код ЄДРПОУ 36121996 (Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, в'їзд Набережний,13, кв.83) у розмірі 151 736,00 грн., що виникли на підставі договору підряду на проведення ремонтних робіт від 01.07.2009 р., Акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2009 р., пов'язані з її підприємницькою діяльністю.

З огляду на вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, перед кредиторами, та які складають більше 300 мінімальних заробітних плат, та незадоволені протягом більше ніж три місяці після настання встановленого строку їх сплати.

Оскільки власне майно боржника знаходиться в іпотеці, боржник не може використати його для задоволення вимог кредиторів.

В ході судового засідання встановлено, що боржник немає плану погашення боргів .

З огляду на встановлені факти, суд першої інстанції дійшов висновку, що активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів боржника, а задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання боржником зобов'язань іншими кредиторами.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним фактичним обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності (абз. 2 с. 1 Закону).

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 2 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Судом першої інстанції встановлено, що наявні у боржника активи знаходяться під обтяженням та на них не може бути звернуто стягнення, і тому вони не можуть бути використані для погашення будь-якої заборгованості, крім тієї, яку вони забезпечують, зокрема, для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності.

На підставі ст. 47 - 49 Закону звернувся боржник і зазначив, що повністю визнає вимоги кредиторів строк виконання яких настав, а тому із заявою про порушення справи про банкрутство звернуся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, і в цьому випадку не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2009 року у справі № 5/65-09 та Вищий господарський суд України в постанові від 01.09.2010 року у справі № Б-24/04-10; від 12 жовтня 2010 року у справі № Б-220-09 .

До того ж , слід зазначити, що відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи, і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Встановлені судом факти повинні підтвердити вимоги заявника ( кредитора) або їх спростувати. До фактів , якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення , відносять обставини , які становлять предмет доказування у справі про банкрутство . Предмет доказування це сукупність обставин , які необхідно встановити для правильного вирішення справи . Суд не досліджує усі факти , які існують щодо боржника , а керуючись правом , наданим Законом про банкрутство, досліджує ті факти , які мають значення для справи . Зокрема, доказами у справі про банкрутство є : докази кредитора документи , що підтверджують вимоги щодо грошового зобовязання боржника та докази боржника - документи фінансової і господарської діяльності боржника та бухгалтерського обліку і звітності на підставі яких : підтверджуються грошові зобовязання боржника перед кредиторами ; підтверджується неплатоспроможність боржника та її ознаки; підтверджується факт банкрутства боржника , визначається майновий стан , категорія боржника , тощо.

Між тим, пунктом8 резолютивної частини оскаржуваної постанови суд першої інстанції зобов'язав усі відділи державної виконавчої служби усіх управлінь міністерства юстиції України закінчити усі виконавчі провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_1 за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян. Постанови про закінчення виконавчого провадження надсилаються ліквідатору Чернишову Б.С. разом з виконавчими документами.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану постанову залишити без змін, виключивши п. 8 резолютивної частини, оскільки виконавчі провадження підлягають закінченню після визнання боржника банкрутом за відповідною заявою ліквідатора, а покладання такого обов'язку на виконавчі служби судом Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачається.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Що ж до клопотання апелянта, заявленного в апеляційній скарзі про зупинення провадження по справі про банкрутство №Б-39/116-10 та заяви про вжиття заходів по забезпеченню апеляційної скарги банку шляхом накладення арешту на майно боржника, яке включено до ліквідаційної маси та заборони ліквідатору на час розгляду справи в апеляційному суді здійснювати продаж майна боржника, то колегія суддів зазначає , що відповідно до ст.66 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги про забезпечення позову.

Таким чином, застосовуючи заходи до забезпечення позову, господарський суд повинен виходити з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таких доказів в обґрунтування клопотання апелянтом не надано , а тому воно є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.66,67, 85, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

постановила:

Клопотання апелянта про зупинення провадження по справі про банкрутство №Б-39/121-10 та заяву про вжиття заходів по забезпеченню апеляційної скарги банку шляхом накладення арешту на майно боржника, яке включено до ліквідаційної маси та заборони ліквідатору на час розгляду справи в апеляційному суді здійснювати продаж майна боржника залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Харківської області від 25.10.2010 р. по справі № Б-39/121-10 залишити без змін, виключивши з резолютивної частини пункт 8.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Кравець Т.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 грудня 2010 року.