Рішення № 12722489, 22.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10                                                                                           Справа № 2/133

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Гончарової У.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Боардвей”, м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю “Нео-Сервіс” м. Львів про стягнення 428300,94 доларів США.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Боардвей”, м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю “Нео-Сервіс” м. Львів про стягнення 428300,94 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 27.08.2010р. призначив розгляд справи на 07.09.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 400000 доларів США Відповідач-1 зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повертати суму кредиту згідно визначеного договором графіку, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору –на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов’язань по кредитному договору, в позивача виникло право на дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 395000,00 доларів США по кредиту, 30500,31 доларів США по сплаті процентів, 1025,51 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1775,12 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів. Крім цього, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в розмірі 428300,94 доларів США. Подав також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

В судових засіданнях представники відповідачів проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не надали, вимог ухвали суду від 27.08.2010р. не виконали, заявляли клопотання про відкладення розгляду справи.

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 22.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11 липня 2008р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір №НКЛ 33/08.

Предметом цього договору є надання банком (позивачем) позичальникові (відповідачу-1) кредиту (у вигляді невідновлювальної кредитної лінії) на таких умовах:

- сума кредиту –400000,00 доларів США,

- строк кредитування –до 10.07.2009р.,

- відсотки за користування кредитом –14% річних

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 400000,00 доларів США.

9 липня 2009р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р., якою встановили строк кредитування –до 25.07.2014р., а також доповнили договір додатком №1 “Графік погашення кредитної заборгованості”.

Пунктом 4.1. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р. встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р. позичальник зобов’язаний сплатити банку плату за користування кредитом та плату за управління зобов’язаннями по кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Згідно п. 8.1. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р., перерахування банку плати за користування кредитом в розмірі, встановленим п. 1.1. кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Пунктом 4.4. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р. передбачено, що позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, зокрема, у випадку не сплати плати за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р. з наступними змінами не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 395000,00 доларів США по кредиту, 30501,31 доларів США заборгованості по сплаті процентів.

11 липня 2008р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №НКЛ 33/08-п.

9 липня 2009р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поруки №НКЛ 33/08-п від 11.07.2008р.

У відповідності до договору поруки із змінами, внесеними додатковою угодою №1, поручитель (відповідач-2) поручається перед банком (позивачем) за виконання позичальником (відповідачем-1) зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання), надалі все разом –кредитний договір.

Пунктом 2 договору поруки №НКЛ 33/08-п від 11.07.2008р. з наступними змінами встановлено, що згідно кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти (невідновлювальну кредитну лінію) в сумі 400000,00 доларів США з строком повернення по 25 липня 2014р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (п. 5. договору поруки).

Відповідно до п. 6 договору поруки №НКЛ 33/08-п від 11.07.2008р., у разі настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором та/або у разі невиконання (у т.ч. неналежного виконання) позичальником зобов’язань за кредитним договором, банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргу.

У разі невиконання зобов’язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (п. 4. договору поруки).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р., у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.2. кредитного договору №НКЛ 33/08 від 11.07.2008р., у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 1025,51 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в розмірі 1775,12 доларів США.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів. Судові витрати підлягають до стягнення з відповідачів солідарно.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Боардвей”, м. Львів, вул. Федьковича, буд. 58, кім. 3-03 (ідентифікаційний код 33981308) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Нео-Сервіс”, м. Львів, Князя Романа, буд. 34, кв. 1 (ідентифікаційний код 31145017) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26 (ідентифікацій код 14359319) в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 4 (ідентифікаційний код 25258030) 395000,00 доларів США заборгованості по кредиту, 30500,31 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 1025,51 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1775,12 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 3231,94 доларів США державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя