Постанова № 12673944, 30.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010 року Справа № 13/104-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді:Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Савін В.Ю.

за участю представників сторін:

представник позивача Курінська М.В.

представник відповідача в судове засідання не з”явився,про час та місце розгляду справи попереджений належним чином,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м.Київ, в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”,м.Кривий Ріг,

та апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія-КР”,м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р.

у справі № 13/104-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія-КР”,м.Кривий Ріг,

до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”м.Київ, в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м.Кривий Ріг,

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2010 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Глорія –КР”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - позивач) з позовом до Акціонерно комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –відповідач) про визнання договору відновлювальної кредитної лінії №991/263/07 від 26.12.2007 р. недійсним. В ході розгляду справи було встановлено заміну назви відповідача на Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р.по справі суд вирішив позов задовольнити частково. Визнав недійсними пункти 2.13.3, 2.14, 2.15.1, 3.2.2.2., 3.2.2.4, 3.2.7, 3.3.15, 3.3.16, 3.3.17, 3.3.19, 3.3.21, 6.2 договору від 26.12.2007 р. № 991/263/07 відновлювальної кредитної лінії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР»(50081, м. Кривий Ріг, мкр. Зарічний, буд. 89, код ЄДРПОУ

34684922) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) в особі Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лєрмонтова, буд. 37; код ЄДРПОУ 09305014).Також визнав частково недійсним пункт 3.2.6. договору від 26.12.2007 р. №991/263/07 відновлювальної кредитної лінії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР»(50081, м. Кривий Ріг, мкр. Зарічний, буд. 89, код ЄДРПОУ 34684922) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) в особі Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова буд.37; код ЄДРПОУ 09305014) в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в стороки, зазначені у п. п. 3.3.6.1, 3.3.15 договору, несплаті процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього договору.

Відповідач не погодився з рішенням суду,подав апеляційну скаргу(а.с.21),в якій просить скасувати рішення суду та посилається на те,що судом порушено норми матеріального та процесуального права.Вказує на те,що сторони при укладанні договору були вільні у визначенні умов договору,цей договір було підписано обома сторонами і підстави для визнання його недійсним відсутні.

З рішенням суду не погодився також позивач,подав апеляційну скаргу ,(а.с.34) в якій вказує,що договір необхідно визати недійсним у повному обсязі,а не частково,тому просить скасувати рішення суду та задовольнити позоні вимоги у повному обсязі.

Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о.секретаря судової палати від 19.11.2010р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 25.11.2010р.представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу,представник позивача також підтримав свою апеляційну скаргу, просять рішення суду залишити без змін.

По справі оголошувалась перерва до 30.10.2010р.

Колегія суддів ,дослідивши докази по справі,в їх сукупності,вважає,що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню,з наступних підстав.

26.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №991/263/07 (далі-договір) та додаткову угоду №1 від 20 червня 2008 року, згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі 3 000 000 гривень зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 25.12.2007 р.

Підпунктом 2.13.3. договору передбачено, що у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п. 2.13.2. цього договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. При цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню у тридцяти денний строк від дня її пред'явлення.

Підпунктом 2.14. договору передбачено, що у разі пролонгації Кредиту або його частини з дня, наступного за днем пролонгації, нарахування процентів за Користування або його частиною здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої у п.п. 1.1.1 цього Договору, збільшеної на 4 (чотири) процентних пунктів, якщо інше не буде встановлено відповідною додатковою угодою (договором про внесення змін) до цього Договору.

Підпунктом 2.15.1 договору передбачено, що у разі, якщо Позичальник не погодився з запропонованими Кредитором змінами максимального ліміту заборгованості і не укладе протягом 10 (десяти) календарних днів від дня отримання проекту відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, то починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня від дати отримання позичальником, нарахування процентів за користування частиною кредиту, на яку поточна заборгованість за кредитом перевищуватиме запланований в проекті додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього Договору максимальний ліміт заборгованості, здійснюється кредитором, в розмірі процентної ставки, встановленої в п.п. 1.1.1 цього договору, збільшеної на 4 (чотири) процентних пункти. При цьому кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому цим договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу. Пені) відповідно до умов даного договору. Вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня її пред'явлення.

Підпунктом 3.2.2.2 договору передбачено, що кредитор має право підвищити процентну ставку у випадках, в порядку та в розмірі, визначених в п. 2.15.1 цього договору.

Підпунктом 3.2.2.4 договору передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника у разі не укладення з ним запропонованої кредитором додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору щодо зниження максимального ліміту заборгованості дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Підпунктом 3.2.6 договору, передбачено, що кредитор має право у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1.1., 3.6.1, 3.3.15 цього договору, несплати комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4,2.5, 2.6 цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3 цього договору.

Підпунктом 3.2.7 договору передбачено, що у випадках, передбачених у п.п. 2.13.3, 2.15.1 цього Договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3-3.3.19 цього договору, а також, у разі порушення позичальником або третьою стороною (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними в п. 1.3 цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним. В той же час у разі усунення з боку позичальника всіх порушень умов цього договору положення про його розірвання втрачає чинність.

Підпунктом 3.3.15 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.13.3., 2.15.1., 3.2.7, 3.2.8 цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4. цього договору.

Підпунктом 3.3.16 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний у разі пролонгації кредиту сплачувати кредитору проценти в розмірі, встановленому в п. 2.14 цього договору.

Підпунктом 3.3.17 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково, протягом 5 робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, виконати всі свої зобов'язання за цим договором у випадках ліквідації чи реорганізації.

Підпунктом 3.3.19 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний у разі не укладання відповідної додаткової угоди (договору), отриманої від кредитора, сплачувати проценти в розмірі, встановленому в п.п. 2.15.1 цього договору.

Підпунктом 3.3.21 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний перевести обороти до АКБ «Укрсоцбанк»в розмірі 50 %, починаючи з березня 2008 року.

Підпунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, він розглядається третейським суддею Ярошевичем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем, в порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Зі змісту вищезазначених пунктів договору вбачається,що вони надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

При цьому,аналізуючи зміст п.п. 2.13.3., 2.14, 2.15.1, 3.2.2.2, 3.2.2.4, п.п. 3.2.6. (крім права кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені в п. 1.1.1 цього договору), п.п. 3.2.7. п.п. 3.3.15., п.п. 3.3.16., 3.3.19 договору видно порушення прав позивача, колегія суддів вважає,що положення цих пунктів необхідно визнати недійсними.юяк такі,що суперечать загальним підставам та порядку зміни і розірвання договорів, встановлених статтями 651-654 Цивільного кодексу України, оскільки, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 р., банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідні зміни були внесені і до Цивільного кодексу України, який зокрема, доповнено ст. 1056-1, яка визначає порядок сплати процентів за кредитними договором, а також передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено, що встановлена у договорі процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку, тому такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

Аналізуючи зміст п.п. 3.3.17. договору,колегія суддів дійшла висновку, що його положення про дострокове виконання всіх зобов'язань позичальника протягом п'яти робочих днів після отримання письмової вимоги кредитора не відповідає вимогам ст. 105 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 4 якої комісія з припинення юридичної особи поміщає оголошення в друкованих засобах масової інформації, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Отже діючим законодавством України передбачений строк для пред'явлення вимог кредиторами, який не може становити менше 2 місяців з моменту публікації повідомлення,тому вказаний підпункт договору необхідно визнати недійсним.

Щодо недійсності п.п. 3.3.21. договору, то встановлення в договорі щодо обов'язкового проведення через поточні рахунки, відкриті у кредитора, суми грошових надходжень, пропорційно сумі заборгованості за договором є істотним порушенням свободи підприємницької діяльності, передбаченої ст. 43 Господарського кодексу України,тому повинен бути визнаний недійсним..

Щодо недійсності п.6.2 договору про вирішення спорів за договором виключно третейським судом, то він підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України.Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України).

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Відповідно до ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статею 215 Цивільного кодексу України,встановлено,що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановлення в п. 6.2. договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін на його шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про третейські суди", положення про постійно діючий суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Положення та регламент вказаного третейського суду не були надані позивачу для ознайомлення, а відповідачем було приховано інформацію про те, що запропонований постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, який був зазначений в п. 6.2. договору, створений Асоціацією українських банків, безпосереднім членом якої є відповідач, а керівник відповідача - Тимонькін Борис Владиславович є заступником голови Ради Асоціації українських банків, яка безпосередньо затверджує склад третейського суду при Асоціації українських банків.

Зі змісту правовідносин сторін витікає,що позивач не мав рівних можливостей з відповідачем на вплив при формуванні суддівського корпусу цього суду, то умови на яких відповідач змусив позивача укласти вищезазначений договір, зокрема, п. 6.2., також не відповідають принципам цивільного законодавства України, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України, а саме справедливості, розумності та добросовісності,а також рівності сторін.

Крім того, як вбачається з листа АКБ «Укрсоцбанк»«Щодо пакету стандартних форм кредитних договорів та договорів забезпечення за кредитними операціями з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу»від 11.01.2007 р. за № 50-16/30-89, головним офісом відповідача була розроблена стандартна форма кредитних договорів, яка зобов'язувала структурні підрозділи відповідача укладати договори застави та поруки лише в редакції, доведеній Головним офісом Банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вказаних обставин,суд обгрунтовано визнав недійсними пп.2.13.3, 2.14, 2.15.1 , 3.2.2.2., 3.2.2.4. ,3.2.7 ,3.3.15 ,3.3.16 ,та частково недійсним п.3.2.6. договору,тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

При цьому,слід зауважити,що визнання окремих пунктів договору недійсними не спричиняє визнання договору недійсним в цілому,тому позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними інших пунктів договору не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю,тому апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Зважаючи на вказані обставини, підстави для зміни чи скасування рішення суду, передбачені ст.104ГПК України відсутні,а в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”м.Київ, в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”,м.Кривий Ріг,

та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія-КР”, м. Кривий Ріг, -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р.по справі №13/104-10- залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: І.М. Герасименко

Суддя : І.Л.Кузнецова

Суддя: