Рішення № 12633690, 24.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2010 Справа № 2/98

За позовом публічного акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ”, м. Київ

ДО фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Перечин

ПРО стягнення суми 106603,55грн. заборгованості за Кредитним договором №31/2007-1 від 23.08.2007р., в тому числі 80313,85грн. заборгованості по тілу кредиту, 25618,62грн. заборгованості по відсотках, 360,72грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 310,36грн. пені за простроченими відсотками

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Петюшко О.В. представник за довіреністю №1236/05-ІІІ від 17.05.2010р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 16.11.2010р. судом, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, за письмовою згодою сторін, було оголошено перерву до 24.11.2010р. для надання сторонам можливості подати суду докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень. Разом з тим, відповідач в судове зсідання, яке відбулось 24.11.2010р. свого представника не направив.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своєї позиції вказує на невиконання відповідачем договору кредитування та непогашення наявності заборгованості перед кредитором.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 24.11.2010р., повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить підпис приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Перечин на оголошенні перерви в судовому засіданні, а також вимог ухвал суду від 01.10.2010р., 18.10.2010р. та від 16.11.2010р. не виконав, письмово викладеної позиції з доказами в її обгрунтування з приводу поданого позову суду не подав.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, неявка представників відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в звязку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2010 року по справі № 2/98

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»(далі - Банк) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач) 23 серпня 2007 р. був укладений Кредитний договір №91/2007-1 (далі-Кредитний договір) про надання кредиту в сумі 90 000,00 грн. (дев'яносто тисяч гривень 00 коп.) терміном з 23.08.2007 р. по 22.08.2012 р.

За умовами кредитного договору Відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема:

забезпечити своєчасне повернення суми кредиту на рахунок Банку згідно з графіком (Додаток №1 до Кредитного договору) (п.5.1.1.);

забезпечити своєчасну (щомісячно 20 числа та останнє число кожно місяця) сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних на рахунок Банку (п.3.2., 3.3., 5.1.2);

сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється із суми несвоєчасно повернутих кредитних коштів та/або несвоєчасно сплачених процентів за кожен день прострочення (п.5.1.4., п.6.2.);

забезпечити своєчасну сплату пені та штрафів на рахунки вказані Банком (п.5.1.5.).

Позивач вказує на те, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором. На поточний рахунок Відповідача № 26008047 23 серпня 2007 р. було перераховано 90 000,00 грн. (меморіальний ордер та виписки по рахунку додаються). Однак, від належного виконання умов кредитного договору Відповідач ухиляється, оскільки з 12 січня 2009 року він перестав сплачувати платежі за Кредитним договором. Претензія Позивача № 365 від 29.10.2008 р. залишилась без виконання.

З огляду на це, просить позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 106603,55грн. заборгованості за Кредитним договором №31/2007-1 від 23.08.2007р., в тому числі 80313,85грн. заборгованості по тілу кредиту, 25618,62грн. заборгованості по відсотках, 360,72грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 310,36грн. пені за простроченими відсотками задовольнити повністю.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобовязань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2010 року по справі № 2/98

2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було передано відповідачу суму 90000грн. кредиту терміном з 23.08.2007р. по 22.08.2012р., однак, відповідач ухиляється від належного виконання умов договору та суму заборгованості за кредитним договором сплатив тільки частково (в тому числі шляхом продажу заставленого майна на суму 19400грн.).

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості по кредиту 80 313,85 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2010 року по справі № 2/98

заборгованість по відсотках складає суму 25618,62грн.

Факт наявності у відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем за позовом належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги за позовом щодо стягнення з відповідача 25618,62грн. заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення у подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

В той же час, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2010 року по справі № 2/98

сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір

пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту (за період з 10.04.2010 р. до 09.09.2010 р.) у сумі 360,72грн.та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 10.04.2010 р. до 09.09.2010 р.) у сумі 310,36грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Відтак, суд приходить до висновку, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державною в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.

Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитними договорами перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) банку нарахованих відсотків по депозитним вкладам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2010 року по справі № 2/98

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обовязку Позичальника за Договором, шляхом стягнення

з відповідача суми 106603,55грн. заборгованості за Кредитним договором №31/2007-1 від 23.08.2007р., в тому числі 80313,85грн. заборгованості по тілу кредиту, 25618,62грн. заборгованості по відсотках, 360,72грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 310,36грн. пені за простроченими відсотками.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Перечинським РВ УМВСУ в Закарпатській обл. 03.05.2004 р.) на користь публічного акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ”, 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4 (код ЄДРПОУ 20034231) суму 106603,55грн. заборгованості за Кредитним договором №31/2007-1 від 23.08.2007р., в тому числі 80313,85грн. заборгованості по тілу кредиту, 25618,62грн. заборгованості по відсотках, 360,72грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 310,36грн. пені за простроченими відсотками, а також суму 1066,04грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта