Рішення № 125780160, 04.03.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/291/18

Провадження №2/951/8/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.

представника АТ «Сенс Банк» - Панченка Д. В.

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення

установив:

короткий зміст позовних вимог.

19.04.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє через свого законного представника ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.08.2008 акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договори про іпотечний кредит № MRTG-000000014057 (далі за текстом - кредитний договір 1), № MRTG-000000014058 (далі за текстом кредитний договір 2). Згідно з кредитного договору 1 позичальник ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 48 099, 15 доларів США; кредитного договору 2 - 50 000 доларів США відповідно. Остання свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором 1 в сумі 52254, 80 доларів США (з них: за кредитом - 47994, 27 доларів США; за відсотками - 4251, 53 доларів США), за кредитним договором 1 у сумі 54 800, 96 доларів США (з них: за кредитом 49588, 70 доларів США; за відсотками - 5 212, 26 доларів США).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами кредиту між банком та ОСОБА_1 14.08.2008 було укладено іпотечний договір за яким остання передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 301, 8 кв. м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку загальною площею 0, 09 га для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером: 6123081100:02:0011332.

На виконанняумов зазначенихдоговорів відповідачамбуло направленовимогу проусунення порушень,яка надату поданняпозовної заявине виконана. 17.03.2016 Козівським районним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Після ухваленнярішення судустало відомо,що вжитловому будинку,який єпредметом іпотекизареєстровані мешканці,зокрема,малолітня дитина.А подальшареєстрація останньогов житловомубудинку,який єпредметом іпотекиунеможливлює йогореалізацію.Так відповіднодо інформації,що зазначенав Довідці№ 294,виданій Великоходачківськоюсільською радоюКозівського районув будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав відповідачам письмові вимоги іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення від 26.01.2018, які були отримані ними особисто 02.02.2018, однак залишені без задоволення.

Одночасно відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5забороняється передавати на прилюдні торги об`єкти нерухомості з зареєстрованими неповнолітніми особами. Згідно з ч. 1 ст.40Закону України«Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Водночас вказує, щовідповідно до п. 1.5. Іпотечного договору іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. Покликаючись нап. 44 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року вважає, що у ПАТ «Укрсоцбанк» є законне право вимагати через суд примусового виселення відповідачів із житлового будинку, що є предметом іпотеки, оскільки заборгованість за кредитним договором досі залишається не виплаченою.

Заразом малолітній ОСОБА_5 зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача житлового приміщення в іпотеку банку відбулось раніше за реєстрацію в ньому малолітньої особи.

Тож просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями, а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку на користь ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок погашення заборгованості за договорами про іпотечний кредит № MRTG - 000000014057 від 14.08.2008 в сумі 52 245, 80 доларів США, № MRTG -000000014058 від 14.08.2008 в сумі 54 800, 96 доларів США шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 й ОСОБА_5 з житлового будинку. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст інших заяв по суті справи.

15.03.2024 адвокат Братівник І. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду відзив.

Мотивує відзив тим, що позивач не надав доказів підтвердження безспірного розміру заборгованості за кредитними договорами, а розрахунок заборгованості не є належним доказом розміру такої; рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17.03.2016 не може вважатися преюдиційним доказом наявності заборгованості, так як при його ухваленні не були залучені до розгляду справи інші відповідачі; доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які позивачем подані не були. Отож останнім не доведено розміру заборгованості за кредитним договором та її наявність.

Щодо виселення з житлового будинку зазначає, що відповідачі у справі є членами сім`ї ОСОБА_1 , а тому мають право на користування її майном згідно з закону; особам, які виселяються із житлового будинку предмета іпотеки у зв`язку із зверненням стягнення надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла; виселення відповідачів із житлового будинку матиме ознаки невиправданого втручання держави на мирне володіння майном, а у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування виконання рішення суду у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах зупиняється.

Тож просить у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відмовити.

Заразом представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. В такій посилається на позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 згідно з якою перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. З погляду на що позивач пропустив строк позовної давності з приводу щомісячних чергових платежів в період з 14.10.2008 по 07.12.2012, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає до задоволення.

25.03.2024 представник АТ «Сенс Банк» - Панченко Д. В. подав до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з аргументами відповідача. Зазначає, що рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17.03.2016 підтверджує наявність кредитних правовідносин між сторонами. Таке рішення не скасоване та набрало законної сили, а тому згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлені в ньому обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому позивач має повне право на задоволення заявлених позовних вимог в межах стягнутої суми. Водночас звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Звертає увагу, що банк звернувся з цим позовом в межах стягнутої рішенням суду заборгованості за кредитними договорами від 14.08.2008, тобто заборгованість банк не донараховував, а просить звернути стягнення саме на заборгованість, яка зафіксована в рішенні суду, що набрало законної сили.

Також зазначає, що реєстрація відповідачів у спірному житловому будинку відбулася всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні спеціального закону.

Водночас рішення суду про стягнення заборгованості ухвалено 17.03.2016, а з цим позовом до суду банк звернувся в квітні 2018 року в межах строків позовної давності, тож подана представником відповідача заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Тому вважає, що позовні вимоги банку є цілком законними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив та пояснення щодо позову не подав.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла на адресу суду 19.04.2018.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 07.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.12.2020 замінено позивача у справі правонаступником Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.04.2021 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно з розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ № 34/2021 від 01.10.2021, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа № 600/291/18 02.11.2021 передана на розгляд судді Братків І. І.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Братків І. І. від 05.11.2021 цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 16.01.2023 замінено третю особу із служби у справах дітей Козівської районної державної адміністрації на Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 17.02.2023 замінено позивача у справі правонаступником Акціонерним товариством «Сенс Банк».

17.02.2023 Козівським районним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення, яким задоволено частково позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє через свого законного представника ОСОБА_4 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

08.01.2024 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 17.02.2023. Просить поновити строк на подання заяви, скасувати заочне рішення суду від 17.02.2023.

31.01.2024 ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; заочне рішення скасоване, а справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа № 600/291/18 передана 01.02.2024 судді Гриновець О. Б.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11.11.2024 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» - Панченко Д. В. підтримав позовні вимоги та просив такі задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Одночасно просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноз ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.08.2008 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014057, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в сумі 48099, 15 доларів США, зобов`язувалась такі повернути й сплатити 13, 5 % річних за користування коштами у строк до 14.08.2028 /т. 1 а. с. 6-11, т. 3 а. с. 7-9/.

Також 14.08.2008 Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014058 згідно з якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, зобов`язалася їх повернути та сплатити 13, 5 % річних за користування коштами у строк до 14.08.2028 /т. 1 а. с. 12-16, т. 3 а. с. 10-11/.

В забезпечення виконання зобов`язань за договорами кредиту 14.08.2008 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № MRTG-000000014057/S. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 301, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 й земельну ділянку загальною площею 0, 09 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 6123081100:02:0011332.

Відповідно до договору № MRTG-000000014057/S від 14.08.2008 предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23.04.2004 приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднаруком В. Б. за реєстровим № 609; договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 08.05.2004 приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднаруком В. Б. за реєстровим № 722, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 292590 від 29.05.2008.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору іпотекодавець засвідчує, що йому не відомі права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі і ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім встановлених в договорі іпотеки першої черги.

Обтяження предмета іпотеки іпотекою не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі малолітніх та неповнолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких іпотекодавець зобов`язаний утримувати за законом чи договором (п. 4.9. іпотечного договору).

Згідно з п. 5.1 іпотечного договору іпотекодавець погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчезазначених дій, зокрема, не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя /т. 1 а. с. 17-22/.

Як видно з звіту про експерту оцінку ринкової вартості житлової нерухомості та земельної ділянки від 23.02.2018, виконаного ТОВ «Консалтингова компанія «BFC» ринкова вартість об`єкту оцінки становить 1451 051 гривень /т. 1 а. с. 45-62/.

Відповідачем ОСОБА_1 кредитні зобов`язання не виконувались у строки та обсяги, передбачені кредитними договорами, що призвело до виникнення кредитної заборгованості.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 17.03.2016 задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договорами про іпотечний кредит № MRTG-000000014057 від 14.08.2008 в сумі 52245, 80 доларів США, № MRTG-000000014058 від 14.08.2008 у розмірі 54800, 96 доларів США /т. 1 а. с. 43-44/.

Частиною 4 статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тож судвважає,що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі № 600/1408/15-ц, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи в якій беруть участь ті ж самі особи щодо якої встановлені ці обставини.

Керуючись ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України ПАТ «Урсоцбанк» надіслав відповідачам письмові вимоги іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення №8-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №9-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №10-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №11-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №12-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №13-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №14-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №15-MRTG-000000014058 від 26.01.2018 /т. 1 а. с. 25-32/.

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення видно, що такі були отримані відповідачами 02.02.2018 особисто, проте станом на день подачі позову до суду не виконані /т. 1 а. с. 33-42/.

Згідно з довідки № 294 від 17.12.2017 Великоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована в будинку та на даний час в ньому не проживає /т. 1 а. с. 63/.

Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки. Передача житлового приміщення в іпотеку банку відбулось раніше за реєстрацію в ньому малолітньої особи.

До матеріалів справи представником позивача також долучено розрахунки заборгованості за кредитними договорами від 14.08.2008, виписки по особовим рахункам з 01.08.2008 по 02.12.2013, а також заяву на видачу готівки на суму 50000 доларів США, яка підписана ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 23-24, т. 3 а. с. 99-136/.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зч.1ст.1048ЦК Українипозикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором.Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отож за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

В силу ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отож законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: у позасудовому порядку (згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або у судовому порядку за рішенням суду.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена ч. 1 цієї статті не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст.41-47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33, ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Крім того наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно з висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

Так відповідач ОСОБА_1 не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості. Вважає, що такий не може бути належним доказом розміру заборгованості, оскільки є суб`єктивним відображенням такого зі сторони банку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Суд не погоджується із такими доводами представника відповідача, так як АТ «Сенс Банк» надав суду належні, допустимі й достатні докази, які підтверджують існування у ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами від 14.08.2008, факту виплати їй грошових коштів. Зокрема, первинні документи, виписки з особових рахунків клієнта, заяву на видачу готівки від 18.08.2008.

Подані представником позивача документи є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами кредитних договорів, а відповідачем такі не спростовані.

З погляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено належними й допустимими доказами виконання зобов`язань перед банком, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору про іпотекувід 14.08.2008 і вимог спеціального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Тому суд дійшов висновку, що у відповідача достатньо підстав встановити спосіб реалізації нерухомого майна предмета іпотеки за договором про іпотекувід 14.08.2008 шляхом проведення прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Тож на думку суду достатньо підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмету іпотеки та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим й такими, які підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про виселення іпотекодавця та інших осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною третьою якої одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення є стаття 109 ЖК України, згідно з частиною першою якої звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з частин 2, 3 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отож ч. 2 ст. 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Тож за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (жилого приміщення) предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Також Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначила й про те, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, викладений у постановах від 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, а також ураховує, що такі обмеження є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав власника.

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Як видно з п. 1.1, 1.3, 3.1 договору про іпотечний кредит № MRTG-000000014057 ОСОБА_1 надавався кредит в розмірі 48 099, 15 доларів США на рефінансування позичальником іпотечних зобов`язань згідно кредитного договору № 014/0034/82/33680 від 12.09.2007 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором забезпечується житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,09 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6123081100:02:0011332.

З п. 1.1, 1.3, 3.1 договору про іпотечний кредит № MRTG-000000014058 ОСОБА_1 надавався кредит у розмірі 50000 доларів США на ремонт вищевказаного житлового будинку.

Так спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами набутий до укладення кредитного договору і не за кошти, отримані в кредит згідно з зазначених вище договорів.

З погляду на що суд вважає, що оскільки в іпотеку був переданий житловий будинок, який придбаний (набутий) не за рахунок отриманих кредитних коштів, а позивач у позовній заяві не запропонував інше приміщення, яке відповідало вимогам «житлового» в розумінні ЖК України, підстав для виселення відповідачів з іпотечного майна без надання таким іншого постійного житла відсутні.

Щодо вимоги про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України діє воєнний стан.

Законом України від 15.01.2025 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента Українивід 14 січня 2025 року № 26/2025"Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно доЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку»доповнено пунктом 5-2 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Ураховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія загальних правилЗакону України «Про іпотеку» відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Відповідно до статей256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зст.266ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається" впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Ураховуючи, що рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року у справі № 600/1408/15-ц, яким встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договорами про іпотечний кредит від 14.08.2008 набрало законної сили 25 квітня 2016 року,а з даним позовом позивач звернувся 19 квітня 2018 року, трирічний строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки не сплив. Тож правові підстави для задоволення заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково з відповідачів в користь позивача солідарно необхідно стягнути судові витрати в розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України

ухвалив:

задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 301, 8 кв. м., житловою площею 114, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,09 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6123081100:02:0011332, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» в рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014057 від 14.08.2008, яка складає - 52 245, 80 доларів США, а також заборгованості за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014058 від 14.08.2008, яка складає - 54 800, 96 доларів США шляхом проведення прилюдних торгів згідноЗакону України «Про виконавче провадження»за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому, за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Виконання цього рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотекизупинитина період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2025

Відомості щодо учасників справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»; місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ; код ЄДРПОУ 23494714.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: дані відсутні; дані паспорта: відсутні;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: дані відсутні; дані паспорта: відсутні;

відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: дані відсутні; дані паспорта: відсутні;

третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради; місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 43459222.

Суддя О. Б. Гриновець