Рішення № 12369747, 17.11.2010, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2 - 2186\2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року

Центрально-Міський районний суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кваша А.В.

При секретарі: Горбачевській І.П.

За участю: представника позивача за первісним позовом Земби О.О., представника відповідача ОСОБА_2 за первісним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору удаваним, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року позивач звернувся з вищевказаним позовом до відповідачів, указавши, що ПАТ «Укрсиббанк» є правоприємником АКІБ «УкрСиббанк» (далі Банк), 30.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11342227000 (Договір), згідно умов якого йому надано кредит в іноземній валюті в сумі - 26896 долари США, під 13,5 % річних зі строком повернення кредиту не пізніше 29.04.2015 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну повернення кредиту відповідно до п.1.2.2 Договору. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань, які виникають з Договору, між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11342227000П, згідно умов якого, остання поручається перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх його зобовязань, що виникли з Кредитного договору, як ті, що існують у даний час, так і тих, котрі можуть виникнути у майбутньому. Так як відповідач ОСОБА_4 не виконує належним чином умови кредитного договору, плату за кредит своєчасно не повертає та на підставі того, що за ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість по кредиту у загальній сумі 215816,65 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1700 грн. та з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у розмірі - 120 грн.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним, в обґрунтування позову вказав, що 30.04.2008 року між ним та Банком укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати позивачу кредит у сумі 26896 доларів США, що дорівнює еквіваленту 135824,80 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, за користування кредитом протягом перших30 календарних днів рахуючи з дати видачі кредиту, процента ставка встановлюється у розмірі 13,5 % річних. Позивач вважає, що положення договору про отримання ним кредиту у іноземній валюті не відповідають чинному законодавству, оскільки згідно ст. 524 ЦК України зобовязання повинні бути виражені у грошовій валюті Україні гривні, а не в її еквіваленті, а зміст правочинну не може суперечити положенням цього Кодексу, а недодержання цих умов є підставою для недійсності правочинну. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання валюти як засобу платежу можливо лише при дотриманні субєктами правовідносин вимог щодо одержання генеральної, індивідуальної ліцензії та письмового дозволу НБУ, а жодна із сторін індивідуальну ліцензію НБУ не отримала, що є грубим порушення законодавства про валютні операції. Крім того, ОСОБА_4 отримує дохід лише у національній валюті, брав споживчий кредит на придбання автомобіля також за гривні, про що Банку було відомо, тому дії Банку щодо перерахунку кредитних коштів на валютний рахунок позивача, подальший продаж валют та перерахування гривні за придбаний позивачем автомобіль свідчать, що договір укладений між сторонами є удаваним та мав на меті приховати між собою укладання кредитного договору у національній валюті.

Представник Банку в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позов визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити, так як Банк виконав всі взяті на себе за кредитним договором обовязки, а відповідач допустив неналежне їх виконання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку вона і просить стягнути на користь Банку. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі, оскільки кредитний договір відповідає всім нормам чинного діючого законодавства в сфері валютного кредитування, укладений при вільному волевиявленні сторін, посилання відповідачів на удаваність укладеного між сторонами правочинну є безпідставними, про що надала суду відповідні заперечення.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 суду пояснила, що валютний кредитний договір є удаваним, оскільки мав на меті скрити укладання кредитного договору у нац.валюті, ні Банк, ні її довіритель не отримували індивідуальну ліцензію НБУ про надання їм право на здійснення операцій по укладанню валютного кредитного договору. Крім того, зазначила, що Банк мав на меті приховати конвертаційну угоду, оскільки напевно знав, що відповідач ОСОБА_4 отримує дохід в нац.валюті, кредит брав на придбання автомобіля також у гривні, а тому Банк повинен був надати кредит у гривні. В судове засідання 17.11.2010 року ОСОБА_6 на зявилася, надала заяву про перенесення розгляду справи, проте враховуючи, що це не перша неявка представника в судове засідання, суд не вбачає підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечував у повному обсязі, оскільки укладений між сторонами договір про надання кредиту в іноземній валюті є удаваним, тому просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4

Вислухавши сторони, проаналізувавши матеріали справи, суд знаходить вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, в зустрічному позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11342227000 від 30.04.2008 року (а.с.13-17), згідно умов якого Банк зобовязувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 26 896 доларів США, що еквівалентно 135 824,80 за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою 13,50 % річних з кінцевим терміном погашення кредиту 29.04.2015 року. Згідно п. 2.1 Договору, Позичальник надає в заставу рухоме майно транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 РОКУ СВІТЛО-СІРИЙ д/н НОМЕР_1.

30 січня 2009 року між Банком та ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11342227000 від 30.04.2008 року, якою затверджено зміну графіка погашення кредиту за Договором (а.с.20,21).

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобовязань за ним між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11342227000П від 30.04.2008 року (а.с.22), згідно умов якого Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Позичальником за усіх його зобовязань, що виникли з Договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, їх відповідальність є солідарною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобовязань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобовязань.

В судовому засіданні встановлено, що Банк взяті на себе зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а позичальник свої зобовязання виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості.

Розділом 6 Договору в порядку ст. 525,611 ЦК України передбачено, що в разі невиконання або прострочення виконання грошових зобовязань (п.3.1.2 Договору) Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав і вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, та повної сплати за кредит, шляхом направлення на адресу Позичальника повідомлення про дострокове повернення у вимогі протягом 31 календарного дня з дати одержання вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання вказаної вимоги, чи у разі неотримання повідомлення з інших підстав термін повернення кредиту вважається таким, що настав, на 41-й день з дати відправлення Позичальнику вимоги про дострокове повернення Банку кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2009 року на адресу відповідачів Банком направлялися Вимоги в порядку визначеному п. 6.2 Договору, яка отримана останніми 04.12.2009 року (а.с.23,24,25), таким чином строк погашення кредиту в повному обсязі настав 05.01.2010 року.

Проте, відповідачі не повернули кредитні ресурси банку, у звязку з чим у них перед банком виникла заборгованість, яка станом на 08.06.2010 року складає 27246,14 дол. США, що за курсом НБУ на 08.06.2010 року становить 215816,65 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 7-12) :

- основний борг 24014,29 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ до гривні станом на 08.06.2010 становить 190217,19 грн.

- заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 2812,86 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ до гривні станом на 08.06.2010 р. становить 22280,66 грн.

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 225,44 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ до гривні станом на 08.06.2010 р. становить 1785,72 грн.

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 193,55 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ до гривні станом на 08.06.2010 р. становить 1533,08 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Приписами ч.1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруки відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, він набирає чинності з дати його укладення, тобто з 30.04.2008 року та діє до повного виконання позичальником зобовязань, які виникають на підставі Кредитного договору.

Умови договору з боку відповідачів виконані не були, загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу станом на 08.06.2010 року становить 27246,14 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ до гривні станом на 08.06.2010 становить 215816,65 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить визнати удаваним кредитний договір № 11342227000 від 30.04.2008 року про надання йому грошових коштів в іноземній валюті - доларах США з усіма його доповненнями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо удаваності кредитного договору позивач за зустрічним позовом посилається на укладення договору в іноземній валюті, валюті відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним договором як засобу платежу, що є порушенням ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Як зазначалось вище, за умовами кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 26 896 доларів США, що еквівалентно 135824,80 грн. зі сплатою 13,50% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29.04.2015 року.

Відповідно до змісту ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобовязання має бути виконано у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище положення Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вказаними актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Із наведеного визначення випливає (і додатково підтверджується положеннями ст. З Декрету № 15-93), що іноземна валюта не може застосовуватися на території України як засіб платежу для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо це прямо не передбачено цим Декретом чи іншими актами валютного законодавства. Для цього використовується національна валюта України - гривня.

Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про Національний банк України".

Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст. 47 названого Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п.2.3 цього Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до п.5.3 цього Положення письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ №15-93.

24 грудня 2001 року Національним Банком України АКІБ «Укрсиббанк» видано банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», перелік яких визначено у Додатку до Ліцензії в тому числі з правом кредитування юридичних та фізичних осіб, здійснювати неторговельні операції з валютними цінностями, 19 листопада 2002 року Банку видано Дозвіл № 75-2 на право здійснювати операції, визначені п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», перелік яких визначено у Додатку до Ліцензії в тому числі щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Таким чином, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а відтак, вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд відхиляє посилання позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком. Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України. Отже, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам, у звязку із чим єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи зустрічного позову про те, що ОСОБА_4 отримує дохід у національній валюті, про що надав відповідну інформацію Банку, також Банку було достовірно відомо, що кредит надавався на купівлю автомобілю за гривню, проте кредит Банк видав у іноземній валюті, а це свідчить, що він мав на меті приховати конвертацію валюти, а отже укладений договір є удаваним не приймаються до уваги судом та спростовуються висновками суду. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що кредитний договір укладався при вільному волевиявленню сторін, на момент його укладення, як пояснила представник Банку, останній мав право надавати кредити як у іноземній так і у національній валюті, проте на бажання ОСОБА_4 йому було надано кредит у іноземній валюті.

В судовому засіданні судом не встановлено обставин, які б свідчили, що правочин укладений між сторонами є удаваним, а отже відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню понесені і документально підтверджені судові витрати: 1700 грн. по сплаті судового збору, 120 грн. витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом (а.с.1,2,3,4).

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62 ,75, 203, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 615, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (к/р 32009100100 в ОПЕРУ ХОУ НБУ, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором про надання кредиту та заставу транспортного засобу № 11342227000 від 30 квітня 2008 року в загальній сумі 215 816 (двісті пятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять ) 65 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору удаваним відмовити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які приймали участь у справі, проте не були присутні при оголошенні рішення у тому ж порядку та строки з дня отримання копії рішення.

Суддя: А.В. Кваша