Рішення № 12290799, 02.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2010Справа №2-28/4220-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 4).

До відповідача – Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) в особі Кримської регіональної філії ПАТ «Кредобанк» (95000, м. Сімферополь, пр-т. Кірова, 19а).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність-2» (95048, м. Сімферополь, вул. Гавена, 109, кв. 53).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Сімферопольська міська рада (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15).

Про визнання недійсним договору.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи-1 – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи-2 – Мельничук О.І. – нач. відділу, довіреність № 24/01-55/229 від 08.02.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Кримської регіональної філії ВАТ «Кредобанк» про визнання іпотечного договору від 26.12.2007 р., що посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Калініною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11371 - недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність-2» та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» укладено кредитний договір № 51-07 від 26.12.2007р., для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Співдружність-2» за кредитним договором, між ТОВ «Співдружність-2», ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ВАТ «Кредобанк» 26.12.2007р. укладено іпотечний договір. На думку позивача, зазначений іпотечний договір укладено директором ТОВ «Укрмонтажсервіс» з перевищенням наданих повноважень, що і стало підставою звернення до суду.

20.09.2010р. до суду надійшла заява про доповнення підстав позову, яка мотивована тим, що власником орендованої земельної ділянки, права на які є предметом іпотеки, є територіальна громада міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради. Позивач вважає, що укладення договору іпотеки об'єктів незавершеного будівництва без згоди власника земельної ділянки є додатковою підставою для визнання цього договору недійсним.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Укрмонтажсервіс» № 11 від 06.12.2007р. директору товариства надано право самостійно визначити істотні умови договорів.

20.09.2010р. ухвалою господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сімферопольську міську раду. Також, даною ухвалою замінено відповідача Відкрите акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Кримської регіональної філії ВАТ «Кредобанк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Кримської регіональної філії ПАТ «Кредобанк».

02.11.2010р. представник Сімферопольської міської ради надав відзив по справі, в якому підтримує вимоги позивача, мотивуючи тим, що при укладанні договору іпотеки на право оренди земельної ділянки, ТОВ «Співдружність-2» було перевищено свої повноваження, у зв’язку з тим, що право розпорядження даною земельною ділянкою у них не має.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи-2, суд –

ВСТАНОВИВ:

26.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» в особі Кримської регіональної філії (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність-2» (позичальник) укладено кредитний договір № 51-07.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

26.12.2007р. для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Співдружність-2» за кредитним договором № 51-07 між ТОВ «Співдружність-2», ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ВАТ «Кредобанк» укладено іпотечний договір (а. с. 9 - 11), який посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініною Н.В., та зареєстровано в реєстрі за № 11371.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1.1. іпотечного договору, цей договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань ТОВ «Співдружність-2» та вимог іпотекодержателя (відповідача) за кредитним договором № 51-07 від 26.12.2007 року, який укладено між ТОВ «Співдружність-2» та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі «кредитний договір»), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій та неустойок у повному обсязі («Основне зобов'язання»). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору наданий ТОВ «Співдружність-2» кредитором - іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 4000000,00 грн.; строк повернення кредиту – 25.12.2012р.; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі - 18% річних. З умовами кредитного договору майновий поручитель ознайомлений.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки та об'єкт незавершеного будівництва: нежитлові будівлі - торгові ряди, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна/Маяковського, 35/2, право власності на які належить іпотекодавцям (по 1/2 частці кожному) (п. 1.3. іпотечного договору).

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (з останніми змінами від 23 лютого 2006 року, тобто в редакції, яка діяла на момент укладення спірного іпотечного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього закону вважається нерухомим майном.

05.08.2008р. між сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, відповідно до якого п. 1.1. іпотечного договору викладено у новій редакції, а саме збільшено суму кредиту до 6500000,00 грн., продовжений строк дії договору до 24.12.2015р. та збільшено кредитну ставку за користування коштами до 26% річних.

Позивач просить суд визнати іпотечний договір від 26.12.2007 р. недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Укрмонтажсервіс» № 11 від 06 грудня 2007р. (а. с. 14) уповноважено директора на укладання від імені товариства особисто (або шляхом оформлення нотаріально посвідченої довіреності іншій особі) необхідних угод, пов’язаних з виступленням майновим поручителем ТОВ «Співдружність-2» по кредиту в розмірі 4000000,00 грн., який буде отримано в ВАТ «Кредобанк» строком на 5 років з виплатою 18 % річних.

Всупереч цьому, у п. 1.1. іпотечного договору зазначено, що цей договір забезпечує виконання зобов'язань ТОВ «Співдружність-2» та вимог іпотекодержателя (відповідача) за кредитним договором № 51-07 від 26.12.2007 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій та неустойок у повному обсязі.

Також, суд встановив, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Укрмонтажсервіс» № 15 від 07 липня 2008р. (а. с. 15) уповноважено директора на укладання від імені товариства особисто (або шляхом оформлення нотаріально посвідченої довіреності іншій особі) додаткової угоди до договору іпотеки № 11371 від 26.12.2007р. в частині збільшення розміру кредиту до 6500000,00 грн., продовження терміну дії кредиту до 10 років і збільшення процентної ставки до 24,0% річних.

Так, 05.08.2008р. між сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору з відповідними змінами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як пояснював представник позивача, на момент винесення рішення по справі рішень щодо схвалення іпотечного договору або вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання - не існує.

Також, з положень пункту 3.1.6 іпотечного договору вбачається, що у випадку, якщо недостатньо вартості заставленого майна для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, він має право звернути стягнення на інше майно ТОВ «Укрмонтажсервіс».

Таке положення суперечить статті 11 Закону України «Про іпотеку», якої встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Суд дійшов висновку, що іпотечний договір дійсно підписано директором позивача з перевищенням наданих протоколом № 11 від 06.12.2007р. повноважень, у зв’язку з тим, що умови іпотечного договору створюють більше коло обов'язків, ніж це передбачалося дорученням загальних зборів учасників ТОВ «Укрмонтажсервіс».

Судом встановлено, що рішенням Сімферопольської міської ради від 15.02.2007 № 203 ТОВ «Співдружність-2» для будівництва торгових рядів передано в оренду земельну ділянку площею 0,1913 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 35.

08.05.2007р. між Сімферопольською міською радою та ТОВ «Співдружність-2» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки до 15.02.2010р. (а. с. 64-68).

07.06.2007р. зазначений договір оренди зареєстровано у комітеті по управлінню земельними ресурсами міської ради за № 1327.

Відповідно до п. 1.1. договору, Сімферопольська міська рада (арендодавець) передає, а ТОВ «Співдружність-2» (орендар) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для будівництва торгових рядів, який розташовано за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 35.

Згідно п. 8.4. договору оренди земельної ділянки, застава земельної ділянки не допускається.

Відповідно п. 1.3. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки та об'єкт незавершеного будівництва: нежитлові будівлі - торгові ряди, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна/Маяковського, 35/2, право власності на які належить іпотекодавцям.

Так, судом встановлено, що іпотечний договір від 26.12.2007р. укладено з порушенням пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зважаючи на ту обставину, що на території м. Сімферополя розмежування земель державної і комунальної власності не проведене, правомочність власника по володінню, користуванню і розпорядженню землями на території м. Сімферополя, окрім земель, наданих у приватну власність, здійснює Сімферопольська міська рада. При цьому, суд враховує, що Сімферопольська міська рада не давала згоди на укладання спірного договору в частині надання в іпотеку права оренди земельної ділянки.

Таким чином, позивач перевищив свої права під час укладання іпотечного договору, оскільки він не є розпорядником земельної ділянки, право оренди якої виступає предметом іпотечного договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не використав свого права та не представив суду належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Враховуючи викладені обставини, встановлені факти, суд вважає, що позов цілком обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 02.11.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 08.11.2010р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати іпотечний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», від 26.12.2007 р., який посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Калініною Н.В., та зареєстрований в реєстрі за № 11371 - недійсним.

3.          Стягнути з Публічне акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862) в особі Кримської регіональної філії ПАТ «Кредобанк» (95000, м. Сімферополь, пр-т. Кірова, 19 а, ідентифікаційний код 20718047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 4, ідентифікаційний код 32109891) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                         Лукачов С.О.