Рішення № 12290798, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-2/5007-2010 за позовом ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м.Київ, вул. Мечникова, 16-а)

до Селянського фермерського господарства "Іван" (97000, Красногвардійський район, смт.Красногвардійське, вул..Красногвардійська, 10)

про стягнення 16 188грн40коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Рискін – зам. директора, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 16 188грн40коп., з яких 15203грн09коп. суми основного боргу, 766грн07коп. пені, 87грн30коп. індексу інфляції, 131грн94коп. – 3% річних від суми боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №1-08-521бфл/309 від 18.9.2008р., відповідно до якого у позивача перед відповідачем виникли зобов’язання по передачі у користування на визначений договором строк предмета лізингу. Позивач своїх зобов’язання виконав належним чином, передавши відповідачу майно. Проте, відповідач порушив умови договору відносно сплати лізингових платежів, у результаті чого утворилась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. (ст..806 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Між BAT HAK "Украгролізинг", як лізингодавцем, та Селянським фермерським господарством "Іван", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №1-08-521бфл/309 від 18.9.2008р, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у Постачальника та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником - Тристоронній акт, що укладається у 5 автентичних примірниках.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу " (п.2.3 договору).

Згідно п. 3.4.3 Договору, Лізингоодержувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору (п.3.5 договору).

З моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, черговість яких кратна трьом місяцям і складеться із суми, що відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг Предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні 3 місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.1, 4.2 договору).

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, передавши Селянському фермерському господарству «Іван» майно, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, зав.№010592 у кількості однієї одиниці, вартістю 137490,00грн, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки №154 від 07.10.2008р.

Відповідно до п. 4.2 вищезазначеного Договору та додатку № 2 до нього («графік сплати лізингових платежів»), Лізингоодержувач за період користування технікою з 07.01.2009р. по 03.8.2010р. був зобов'язаний сплатити 55117грн03коп., проте, всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, в наслідок чого за відповідачем станом на 20.9.2010р склалася заборгованість у розмірі 15203грн09коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по сплаті 15203грн09коп лізингових платежів.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед лізингодавцем, тоді як, законодавством, зокрема, ст 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 15203грн09коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 766грн07коп. пені, 87грн30коп. індексу інфляції та 131грн94коп. – 3% річних від суми боргу, які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 724грн75коп пені (з суми 5883грн15коп за період з 08.4.2010р по 19.9.2010р, з суми 7274грн94коп за період 08.7.2010р по 19.9.2010р), нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, а також у частині 87грн30коп інфляційних за серпень 2010р та 124грн04коп річних (з суми 5883грн15коп за період з 08.4.2010р по 19.9.2010р, з суми 7274грн94коп за період 08.7.2010р по 19.9.2010р) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У частині стягнення 41грн32коп пені та 7грн90коп річних, нарахованих на борг у сумі 2045,00грн за період з 04.8.2010р по 19.9.2010р, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з неправильністю нарахування, тому як відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов’язався платити у продовж чергових 3 місяців, тобто 2045,00грн відповідач повинен був сплатити не пізніше 07.10.2010р, тоді як пеня та річні нараховані з 04.8.2010р по 19.9.2010р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 08.11.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського фермерського господарства "Іван" (97000, Красногвардійський район, смт.Красногварждійське, вул..Красногвардійська, 10, п/р 260018199 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 324021, ЄДРПОУ 30389332) на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, п/р 26006010890602 у ЗАТ "Альфа-Банк" м.Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) 15203грн09коп основного боргу, 724грн75коп пені, 87грн30коп інфляційних, 124грн04коп річних, 161грн39коп. держаного мита, 235грн28коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          У частині стягнення 41грн32коп пені та 7грн90коп річних відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.