Рішення № 12211530, 05.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/37805.11.10 За позовом           Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

про           стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на майно

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           Канюк Я.Ю. (довіреність № 653 від 07.09.2010р.);

від відповідача:           не з’явились;

В судовому засіданні 05.11.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»(надалі ПАТ АБ «Укргазбанк», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(надалі ТОВ «Фінансова лізингова група», відповідач) заборгованості за кредитним договором № 21 від 13 лютого 2007 року в сумі 3 368 722, 17 гривень, з яких: 2550160 гривень - заборгованість по кредиту, що підлягає достроковому стягненню; 8803,29 гривень - заборгованість по процентах за період з 01.07.2010 року по 07.07.2010 року; 725858, 74 гривень - прострочена заборгованість по процентах; 802,59 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 83 097,55 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

В рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 21 від 13 лютого 2007 року в сумі 3 368 722, 17 гривень, позивач просив звернути стягнення на предмет застави, а саме: бурову установку BAUER BG-22H, яка належить заставодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу обладнання № 02кл/02/07 від 30 січня 2007 року, видатковою накладною № РН-0000774 від 30 липня 2007 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи 05.11.2010р., що надсилалась за юридичною адресою товариства була отримана відповідачем 09.10.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 08.09.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач попереджений ухвалою від 01.10.2010р..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2007р. між ВАТ АБ «Укргазбанк»та ТОВ «Фінансова лізингова група»укладено кредитний договір № 21 за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 3596 400 грн. для фінансування операції фінансового лізингу бурової установки BAUER BG-22H на строк з 13 лютого 2007р. по 10 лютого 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.3.1 кредитного договору (в редакції із змінами та доповненнями № 5 від 30.03.2009р.), позичальник зобов’язувався повернути кредит на рахунок відкритий в ВАТ АБ «Укргазбанк»в погоджені строки, в тому числі кредитні кошти в розмірі 2550 160 грн. по строку –10.02.2012р..

Зазначеною угодою (зміни та доповнення № 5 від 30.03.2009р.) було досягнуто також згоди по сплаті процентів, зокрема:

- щомісячно виходячи із 18% річних, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору;

- сплатити проценти, що нараховані, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1 договору, за період з 01 червня 2007р. по 31 липня 2007р. включно не пізніше 05 вересня 2007р., а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору;

- сплатити проценти, що нараховані із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1 договору, за період з 01 грудня 2008р. по 31 серпня 2009р. включно не пізніше 01 жовтня 2009р., а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Виконання позивачем зазначених зобов’язань та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданою до справи випискою з рахунку за період з 13.02.2007р. по 27.09.2010р..

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідачем сплата процентів за користування кредитом здійснювалась з порушенням умов договору: несвоєчасно та не у повному обсязі належних до сплати сум, що підтверджується виписками по рахунку наданими до справи та відповідає наведеному позивачем розрахунку заборгованості по відсотках в сумі 725858, 74 грн..

Прострочена заборгованість по кредиту за договором відсутня, наступний платіж у відповідності з погодженими умовами договору (в редакції змін та доповнень № 5 від 30.03.2009р.) має бути здійснений 10.02.2012р..

Натомість, враховуючи допущене прострочення відповідачем сплати відсотків за користування кредитними коштами, з посиланням на положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача достроково частини кредитних коштів (строкова заборгованість в сумі 2550 160 грн.), нарахованих відсотків, термін сплати яких не настав (строкова заборгованість по процентах 8803, 29 грн.), простроченої суми відсотків (725858, 74 грн.), заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів 83097, 55 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту (802, 59 грн.).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача достроково суми кредитних коштів в розмірі 2550160 грн., а також строкової заборгованості по відсотках в сумі 8803, 29 грн., є такими що не узгоджуються з умовами договору укладеного між сторонами виходячи з наступного.

Право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязання за договором, забезпеченого заставою, у договорі передбачене у п. 3.2.6 (редакція зі змінами та доповненнями № 3 від 20.09.2007р.), і таке виникає у разі:

- передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди банку, якщо одержання такої згоди необхідне;

- порушення заставодавцем правил про зміну предмета застави;

- втрати предмета застави за обставин, за які банк не відповідає, якщо заставодавець не змінив або не відновив предмет застави;

- неналежної сплати страхових платежів по договору страхування № 42-0101-0089 від 21.08.2007р..

          Зазначеним правом наділений позивач і згідно з п. 3.2.7, у разі:

- порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

- порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави.

          Про наявність вказаних обставин, з якими умовами договору пов’язується право достроково вимагати виконання зобовязання позичальником, позивачем у позовній заяві не зазначається і позовні вимоги зазначеними положеннями договору не обґрунтовуються, а відтак не є підставою заявленого позову.

          Частина друга ст. 1050 ЦК України надає право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних відповідно до ст. 1048 кодексу, у разі прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), а в даному випадку прострочення повернення чергової частини позики за договором № 21 від 12.02.2007р. відсутнє, що позивачем і не заперечується, черговий строк сплати по кредиту (кредитних коштів) настає 10.02.2012р..

          За умовами договору, укладеного між сторонами (п. 5.1) у випадку порушення позичальником зобов’язань, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов’язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов’язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки, понесені банком за договором.

          Таким чином, при укладенні договору сторони визначили, що в разі неналежного виконання договору настають відповідні наслідки, і такі надають право банку розірвати договір, що є підставою виникнення для позичальника обов’язку відшкодувати збитки, в тому числі повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки, понесені банком за договором.

          Зазначене підтверджено також у п. 5.2 договору, за яким, під збитками сторони розуміють неодержані доходи (втрачена вигода), які сторона мала право одержати у разі належного виконання зобов’язань за договором другою стороною (нараховані проценти за користування кредитом); витрати, здійснені сторонами за договором; заборгованість а договором в повному обсязі (сума кредиту, проценти за користування кредитом).

          Порядок розірвання договору в односторонньому порядку встановлений у розділі 4 договору, і передбачає надіслання банком письмового попередження не менше ніж за сім днів до встановленої дати розірвання договору. Надіслання такого повідомлення має бути підтверджено поштовою квитанцією (касовим/фінансовим чеком) поштового відділення про прийняття від банку поштових відправлень –рекомендованих листів з описом вкладенням на адресу позичальника, зазначену в розділі «адреси та банківські реквізити сторін»… (п. 4.2 кредитного договору).

          З метою встановлення зазначених обставин, в порядку передбаченому ст. 65 ГПК України, при порушенні провадження у справі ухвалою від 08.09.2010р., повторно ухвалою від 01.10.2010р. судом було витребувано від позивача - письмове обґрунтування заявлених вимог щодо підстав дострокового повернення позичальником суми кредиту у розмірі 2550 160 грн. із врахуванням відсутності простроченої заборгованості по кредиту, та виходячи з положень договору (п. 5.1, 4.1, 4.2 договору), зобовязано надати суду належні докази надіслання позичальнику письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, в разі якщо таке мало місце.

          Зазначених вимог суду, позивачем не виконано, суду не надано жодних доказів дотримання позивачем порядку встановленого договором щодо розірвання в односторонньому порядку кредитного договору, що своїм наслідком передбачає виникнення обов’язку у відповідача відшкодувати збитки шляхом сплати всієї суми наданого кредиту та відсотків.

          Таким чином, враховуючи, що кредитний договір № 21 від 13.02.2007р. в односторонньому порядку передбаченому договором, при наявному порушенні сплати відсотків, не розірваний, строк сплати суми кредиту в розмірі 2550160 грн., стягнення якої в судовому порядку позивач вимагає достроково, станом на час вирішення спору у відповідності з умовами договору, не настав, вимоги позивача в цій частині суд визнає такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення строків сплати процентів, передбачених п. 3.3.1 кредитного договору (в редакції із змінами та доповненнями № 5 від 30.03.2009р.) підтверджується наданою випискою по рахунку, що не спростовано з боку відповідача, та є підставою для стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 725858, 74 грн.. Вказана сума простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 07.07.2010р. є предметом спору у справі, щодо якої заявлено позов і вирішується спір.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3 договору:

- за порушення строків (визначених у договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник за вимогою банку зобов’язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов’язань від дня такої прострочки до повного погашення заборгованості;

- у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання зобов’язань (щодо строків (визначених у договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано…

Суми пені, що підлягають стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійснених позивачем розрахунків, що проведені у відношенні прострочених платежів, нарахованих відсотків, за обліковими ставками встановленими Листом НБУ № 14-011/1150-5118 від 17.05.2007р. (8 %), Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%), Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%), Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. складають 802, 59 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (сплата платежу в сумі 65 390 грн. відбулась 01.11.2007р. з простроченням у 1 день а також платіж в сумі 65 390 грн. був проведений з простроченням 18 днів –22.01.2009р.); 83097, 55 грн. пеня по відсотках за користування кредитом (розрахунок є додатком до позовної заяви).

Заявлені позивачем вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 21 від 13.02.2007р. задоволенню не підлягають при врахуванні наступного.

У відповідності з п. 3.1.5, 3.1.6 укладеного між сторонами договору застави обладнання від 21.09.2007р. заставодержатель має право:

- у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язань за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобовязання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з договором;

- звернути стягнення на предмет застави у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення заставодавцем (третьою особою) умов зберігання або експлуатації предмета застави, припинення діяльності заставодавця (ліквідації, злиття, поділу, приєднання) незалежно від настання строку виконання зобовязання забезпеченого заставою.

          Зазначене право, передбачене договором застави, суд жодним чином не заперечує, однак в судовому порядку підлягає вирішенню питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на підставі прийнятого судового рішення за позовом, де заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості а також про звернення стягнення на заставлене майно.

Задоволення одночасно позовних вимог як в частині стягнення заборгованості за кредитним договором так і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе, оскільки виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Правова суть забезпечення полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором. Тобто, виходячи з викладеного та укладених між сторонами договорів, позивач наділений альтернативними способами захисту своїх прав - чи то стягнення боргу за кредитним договором, з урахуванням штрафних санкцій чи то звернення стягнення на заставлене майно, оскільки за змістом ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначена позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2010р. у справі 13/196, із змістом якої можливо ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень, підтверджена Узагальненнями судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010) від 07.10.2010р..

Таким чином, саме у випадку неможливості виконання судового рішення про стягнення заборгованості, позивач набуває права в судовому порядку вимагати звернення стягнення на заставлене майно при використанні іншого способу захисту порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, заявлені позовні вимоги є такими що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 6176, 64 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 12, п/р 2650618581/980 в АБ «Укргазбанк»МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33602854) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»(01004, м. Київ, вул. червоноармійська 39, ідент. код 23697280) 725858, 74 грн. (сімсот двадцять п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім гривень 74 копійки) простроченої заборгованості по процентах, 83097, 55 грн. (вісімдесят три тисячі дев’яносто сім гривень 55 копійок) та 802, 59 грн. (вісімсот дві гривні 59 копійок) пені, 6176, 64 грн. (шість тисяч сто сімдесят шість гривень 64 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 08.11.2010